Рішення

від 27.04.2023 по справі 760/6214/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/6214/20

2/760/5704/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Кушнір С.І.

за участю секретаря - Федоренко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Континенталь Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

02.03.2020 р. позивач ТОВ «Південний фінансовий партнер» звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить визнати недійсним договір дарування машиномісця, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В. за реєстровим номером №1103, на підставі якого ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 машиномісце АДРЕСА_1 , та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В., індексний номер: 49824343 від 23.11.2019 р. про державну реєстрації прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна на користь ОСОБА_4 , номер запису про право власності: 34282335.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.04.2018 р. у справі №1/18 стягнуто з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Південний фінансовий партнер» (Код ЄДРПОУ 39039234) заборгованість за Кредитним договором №459Ю від 25.09.2013 р. у сумі 19 999 997,28 грн. та третейський збір у сумі 25 500 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.06.2018 р. по справі №796/123/2018 задоволено заяву ТОВ «Південний фінансовий партнер» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23.04.2018 р. у справі №1/18 та видано виконавчий лист на примусове виконання зазначеного рішення.

На виконання вищезазначеного виконавчого листа № 796/123/2018 від 19.06.2018 р. приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Чернецьким Ю.Д. постановою від 25.10.2018 р. відкрито виконавче провадження №57531065.

Зазначає, що приватним виконавцем були проведені всі можливі виконавчі дії передбачені законодавством та інші вичерпні заходи з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа, проте, до позитивного результату не призвели, оскільки боржник умисно ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням та боржником вчиняються дії, які перешкоджають погашенню боргу перед позивачем за даним позовом.

Посилається також на те, що у грудні 2019 року ТОВ «Південний фінансовий партнер» стало відомо, що дружина ОСОБА_3 (боржника) - ОСОБА_1 (зареєстровано шлюб 21.09.2016 року відділом РАЦС Печерського району м. Києва) 23.11.2019 р. здійснила дарування свого майна на користь доньки ОСОБА_2 , а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір дарування машиномісця, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О .В. за реєстровим номером №1103, на підставі якого ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 машиномісце АДРЕСА_1 , яке належало дарувальнику на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого Чуловським В.А. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 05.10.2018 р. за реєстром №14540.

Отже, на думку представника позивача, дружина боржника - ОСОБА_1 навмисно здійснила відчуження свого майна на користь доньки ОСОБА_2 та цей спірний правочин був укладений за згодою ОСОБА_3 , оскільки до укладення даного договору дарування він був одним із співвласників цього нерухомого майна (машиномісце), тому ТОВ «Південний фінансовий партнер» може звернути стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу частки ОСОБА_3 за вище зазначеним нерухомим майном з публічних торгів.

Звертає увагу суду на те, що дарування свого нерухомого майна відбулось саме після звернення (16.10.2019 р.) приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Чернецького Ю.Д. до Солом`янського районного суду міста Києва з поданням про визнання частки майна боржника ( ОСОБА_3 ) у майні, яким він володіє спільно з іншою особою.

Представник позивача вважає, що з метою уникнення відповідного стягнення та задоволення вище вказаного подання приватного виконавця, ОСОБА_3 разом зі своєю дружиною ОСОБА_1 за якою було зареєстровано вище вказане нерухоме майно, фіктивно, для виду було подароване це майно на користь своєї доньки - ОСОБА_2 , тому такий правочин підлягає визнанню недійсним як фіктивний.

04.03.2020 р. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

13.03.2020 р. ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ТОВ «Південний фінансовий партнер» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27.05.2020 р. ухвалою суду за заявою представника позивача забезпечено позов по даній цивільній справі у виді накладення арешту на машиномісце АДРЕСА_1 , гараж номер НОМЕР_1 в місті Києві, що належить на праві власності ОСОБА_2 , згідно договору дарування машиномісця від 23.11.2019 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В. за реєстровим номером №1103.

25.06.2021 р. ухвалою суду за заявою представника ТОВ «Фінансова компанія «Континенталь Фінанс» позивача - ТОВ «Південний фінансовий партнер» у цивільній справі №760/6214/20 замінено на ТОВ «Фінансова компанія «Континенталь Фінанс».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, посилаючись на підстави, викладені у позовній заяві та надані докази.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечив у повному обсязі, зазначив, що договір дарування не є фіктивним.

Представник відповідача та відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились, про місце, день та час судового розгляду повідомлені у встановленому порядку, про причини неявки не повідомили, тому суд ухвалив проводити судовий розгляд у його відсутність.

Представник третьої особи Репи І.В. в судовому засіданні заперечувала проти позову, зазначила, що машиномісце було особистою вланістью відповідача ОСОБА_1 , договір дарування є реальним.

Заслухавши пояснення учасників процесу, врахувавши їх доводи, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 21.09.2016 р. третя особа ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 уклали шлюб, про що Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві складено відповідний актовий запис № 2200.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23.04.2018 р. у справі № 1/18 з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Південний фінансовий партнер» стягнено заборгованість у розмірі 19 999 997,28 грн. та третейський збір у розмірі 25 550 грн.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13.06.2018 р. задоволено заяву ТОВ «Південний фінансовий партнер» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.04.2018 р. у справі за позовом ТОВ «Південний фінансовий партнер» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Чернецького Ю. Д. від 25.10.2018 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 796/123/2018, виданого Апеляційним судом міста Києва 19.06.2018 р.

Постановою приватного виконавця від 26.10.2018 р. накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів у розмірі 21 999 997,01 грн.

В жовтні 2019 р. приватний виконавець звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, зокрема і тим, яке є предметом оспорюваного правочину.

23.11.2019 р. у період перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відповідачами укладено договір дарування, згідно з якими ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 машиномісце № НОМЕР_1 , що знаходиться в підземному паркінгу по АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В. 23.11.2019 р. за реєстровим № 1103.

Згідно з п. 3 зазначеного договору машиномісце, що відчужується належить ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 05.10.2018 р. за реєстровим № 14540 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 5 даного договору дарувальник повідомив обдаровану про те, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який надав свою згоду на укладення та підписання цього договору. Справжність його підпису на заяві посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В. 23.11.2019 р. за реєстровим № 1102.

Крім того, надання згоди ОСОБА_3 на укладення ОСОБА_1 договору дарування машиномісце № НОМЕР_1 , що знаходиться в підземному паркінгу по АДРЕСА_1 також підтверджується копією його заяви, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В. 23.11.2019 р. за реєстровим № 1102.

Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В., індексний номер: 49824343 від 23.11.2019 р. про державну реєстрації прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна зареєстровано право власності ОСОБА_2 на машиномісце АДРЕСА_1, номер запису про право власності: 34282335.

21.10.2020 р. ТОВ «Південний фінансовий партнер» та ТОВ «Фінансова компанія «Континенталь Фінанс» укладено договір № 21/10/2020-ВПВ про відступлення права вимоги, на підставі якого ТОВ «Фінансова компанія «Континенталь Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором № 459Ю від 25.09.2013 р.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Згідно з частиною першою ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (ч. 1 ст. 718 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч. 1 ст. 722 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 1 ст. 60 СК України).

Тлумачення ст. 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільної сумісної власності подружжя на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

У ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що майно, яке є предметами оспорюваного правочину, придбане ОСОБА_1 в шлюбі з ОСОБА_3 .

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є за своєю суттю нормами прямої дії.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2 ст. 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 р. № 2-р(II)/2021 визнано, що ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 16 ЦК України не суперечать ч. 2 ст. 58 Конституції України. Вказано, що «оцінюючи домірність припису ч. 3 ст. 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису ч. 1 ст. 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполучення «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у ч. 3 ст. 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що ч. 3 ст. 13 та ч. 3 ст. 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору не для регулювання цивільних відносин та не для встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), а саме, від 10.02.2021 р. у справі № 754/5841/17, від 03.07.2019 р. у справі № 369/11268/16-ц.

У даній справі судом встановлено, що

- 25.10.2018 р. приватним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 796/123/2018, виданого Апеляційним судом міста Києва 19.06.2018 р.;

- постановою приватного виконавця від 26.10.2018 р. накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів у розмірі 21 999 997,01 грн.;

- в жовтні 2019 року приватний виконавець звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою.

- 23.11.2019 р. ОСОБА_1 подарувала дочці спільне сумісне майно подружжя (у тому числі і паркомісце) у період, коли державним виконавцем накладено арешт на все майно її чоловіка ОСОБА_3

- відчуження майна призводить до неможливості виконання рішення третейського суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості.

На переконання суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що сторони діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам кредитора, оскільки відчуження майна відбулося після відкриття виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу.

Такий висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.05.2022 р. у справі № 370/423/19 та від 10.08.2022 р. у справі № 752/12240/19.

Суд вважає, що відчужене за оспорюваним правочином майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується наданою приватному нотаріусу при укладенні цього правочину заяви ОСОБА_3 , в якій останній зазначив, що дарування вчиняється в інтересах сім`ї та відповідає спільному волевиявленню подружжя.

При цьому, шлюбний договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 20.02.2020 р., укладений після відчуження останньою спірного майна (23.11.2019 р.), тому правовідносини подружжя щодо правового режиму вказаного майна цей договір не регулює.

Крім того, суд враховує, що до звернення приватного виконавця до суду з поданням про визначення частки ОСОБА_3 у майні, яким він володіє разом з ОСОБА_1 , спір щодо правового режиму вказаного майна у останніх був відсутній.

Суд враховує, що ОСОБА_1 подарувала машиномісце на користь їх дочки, тобто спірне майно залишилось у сім`ї боржника, однак не у власності останнього, що також свідчить про недобросовісну поведінку ОСОБА_1 та намагання уникнути відповідальності шляхом звернення стягнення на спірне майно.

Зазначені обставини у сукупності, враховуючи невиконане судове рішення про стягнення боргу з ОСОБА_3 , свідчать про те, що оспорюваний договір дарування укладено з порушенням ч. 1 та 5 ст.203 ЦК України і цей договір не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, ним обумовлених, а направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно від ОСОБА_1 , яка діяла за письмової згоди свого чоловіка ОСОБА_3 , до їх дочки - ОСОБА_2 , з метою збереження цього майна та унеможливлення звернення стягнення на зазначене майно в порядку примусового виконання рішення про стягнення боргу. За таких обставин оспорюваний в цій справі договір підлягає визнанню недійсним.

Суд зауважує, що зазначені обставини також були встановлені Постановою Верховного Суду від 02.11.2022 р. у справі № 366/179/20 у справі за позовом ТОВ «Південний фінансовий партнер» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності

Враховуючи визнання недійсним договору дарування, підлягають задоволенню і вимоги позову про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на набутий об`єкт нерухомого майна, яке прийнято на підставі вказаного договору дарування, що узгоджується зі змістом ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 2102 грн. підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Континенталь Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування машиномісця, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В. за реєстровим номером № 1103, на підставі якого ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 машиномісце номер АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольги Вікторівни., індексний номер: 49824343 від 23.11.2019 р. про державну реєстрації прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна, яким зареєстровано право власності ОСОБА_2 на машиномісце АДРЕСА_1, номер запису про право власності: 34282335.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстраці: АДРЕСА_5 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Континенталь Фінанс» судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у розмірі по 1051 грн. з кожної.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кушнір С.І.