Постанова

від 03.05.2023 по справі 11/б-1203

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2023 р. Справа №11/б-1203 (921/666/20)

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" №105 від 24.03.2023 (вх. №01-05/912/23 від 27.03.2023)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.01.2023 (суддя Сидорук А.М.)

у справі № 11/Б-1203 (921/666/20)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді", 46020, м.Тернопіль, проспект Степана Бандери, 33 /представник позивача Кавійчик Віта Петрівна, 46008, м.Тернопіль, вул.Гайова, 8А/305/

до відповідача: Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", 47343, Тернопільська обл., Збаразький район, с. Зарубинці, ідентифікаційний код 00375065

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Фонд державного майна України, вул. Генерала Алмазова, 18/9 м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 00032945.

про стягнення 4 382 133,16 грн.

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Фонду державного майна України, вул. Генерала Алмазова, 18/9 м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 00032945.

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді", 6020, м.Тернопіль, проспект Степана Бандери, 33 /представник позивача Кавійчик Віта Петрівна, 46008, м.Тернопіль, вул..Гайова, 8А/305/;

2. Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", 47343, Тернопільська обл., Збаразький район, с.Зарубинці;

про визнання недійним договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 року, укладеного між ТОВ "Саванді" та ДП "Зарубинський спиртовий завод"

за участю представників:

від позивача: Кавійчик В.П. - адвокат

від відповідача: Денис А.І. - адвокат

від інших учасників: не з`явилися

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.01.2023 у справі №11/Б-1203 (921/666/20) позов ТзОВ "Саванді" задоволено частково, стягнуто з ДП "Зарубинський спиртовий завод" на користь ТзОВ "Саванді" - 2 881 286,99 грн заборгованості за поставлений товар та 4 204,00 грн судового збору, в решті частині позову відмовлено; в задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Фонду державного майна України про визнання недійним договору поставки №27/01/17/1 від 27.01.2017 - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.01.2023 про стягнення з відповідача ДП "Зарубинський спиртовий завод" на користь ТзОВ "Саванді" - 2 881 286,99 грн заборгованості за поставлений товар та 4 204,00 грн судового збору, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТзОВ "Саванді" в повному обсязі.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.03.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 01.05.2023, розгляд справи призначено на 03.05.2023.

06.04.2023 на адресу суду надійшов відзив ТзОВ «Саванді» на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 03.05.2023 представник апелянта надав суду пояснення щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Саванді» у повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечила, надала пояснення щодо фактичних обставин спору, просила залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в судове засідання не з`явилась.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

19.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Саванді" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" про стягнення 3 076 206,75 грн., в тому числі 2 881 286,90 грн основного боргу та 194 919,85 грн пені.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2020 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді" до Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" про стягнення 3 076 206,75 грн - до розгляду в межах провадження у справі №11/Б-1203 про банкрутство Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод".

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11.01.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство розвитку, торгівлі та сільського господарства України.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2021 прийнято до розгляду позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до ТзОВ "Саванді" та до ДП "Зарубинський спиртовий завод" про визнання договору поставки №27/01/17/1 від 27.01.2017 недійсним, залучено Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до участі у справі, об`єднано вимоги за позовом третьої особи в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2021 здійснено заміну (перейменування) Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Міністерство економіки України у справі №11/Б-1203 (921/666/20).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.11.2021, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2022 та постановою Верховного Суду від 29.06.2022, здійснено заміну учасника провадження у справі №11/Б-1203(921/666/20) Міністерство економіки України на його правонаступника - Фонд державного майна України.

Позовні вимоги ТзОВ "Саванді" обґрунтовано тим, що відповідач (ДП "Зарубинський спиртовий завод") не виконав умов договору поставки №27/01/17/1 від 27.01.2017 та додаткових угод до нього в частині оплати 2 881 286,90 грн за поставлену сільськогосподарську продукцію в кількості 870 тонн. Відповідно до умов договору поставки (п.6.2.), за недотримання строку оплати, позивач нарахував 1 550 846,26 грн. пені за період з 17.03.2017 по 15.12.2020 (із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх.№ 9617 від 29.12.2020).

ДП "Зарубинський спиртовий завод", заперечуючи позовні вимоги, вказувало, що в підтвердження суми заборгованості в розмірі 2 881 286,90 грн позивач посилається лише на акт звірки розрахунків за 2017 рік, який не є первинним бухгалтерським обліковим документом, окрім того, позивач порушив строк позовної давності як для стягнення суми основного боргу, так і для стягнення пені.

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України у поясненнях на позовну заяву ТзОВ "Саванді" про стягнення заборгованості з ДП "Зарубинський спиртовий завод" вказало, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та не надано доказів, якими вони підтверджуються. Окрім того, договір поставки №27/01/17/1 від 27.01.2017 укладено з порушенням законодавства, що регулює процедуру банкрутства.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення в частині первісних позовних вимог, встановив, що відповідно до видаткових накладних та товарно-транспортних накладних ДП "Зарубинський спиртовий завод" отримано товар на загальну суму 3 360 574,40 грн, відповідач за поставлений товар розрахувався частково - в сумі 479 287,50 грн, допустивши заборгованість за договором поставки №27/01/17/01 від 27.01.2017 в сумі 2 881 286,90 грн., відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТзОВ "Саванді" в частині стягнення вказаної суми заборгованості. При цьому суд відхилив заперечення відповідача щодо недопустимості акту звірки, наданого позивачем, оскільки в матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують факт отримання відповідачем товару на спірну суму та відсутні докази на підтвердження повної сплати отриманого товару.

Щодо заявленого позивачем клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності суд першої інстанції врахував підписаний сторонами акт звірки та те, що ТзОВ "Саванді" протягом всього періоду після отримання відповідачем товару за умовами договору поставки намагалось отримати оплату за поставлений товар, зокрема, шляхом подання заяви про визнання кредитором на суму основного боргу, пред`явлення претензії, звернення до суду з позовною заявою, а відтак позовну давність не пропущено.

Щодо заявленої до стягнення пені, зважаючи на подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог ТзОВ "Саванді" про стягнення з відповідача пені за період з 17.03.2017 по 12.09.2017 (180 днів) в зв`язку із пропуском строку позовної давності та відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені, нарахованої поза строком 180 днів, а саме з 13.09.2017 по 15.12.2020 за безпідставністю. У цій частині рішення не є предметом апеляційного оскарження.

Також оскарженим рішенням відмовлено в задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Фонду державного майна України, про визнання недійним договору поставки №27/01/17/1 від 27.01.2017. У цій частині рішення не є предметом апеляційного оскарження.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що під час ухвалення Господарським судом Тернопільської області рішення від 03.01.2023 у справі №11/б-1203 (921/666/20) мала місце неповнота з`ясування фактичних обставин справи, необхідних для правильного застосування норм матеріального права згідно із встановленим процесуальним порядком.

Так, скаржник зазначає, що у постанові Верховного суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 викладено правову позицію, відповідно до якої акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Однак, в силу тих обставин, що у тексті поданого позивачем акту звірки відсутні дані щодо особи підписанта зі сторони ДП «Зарубинський спиртовий завод» перевірити правомочність на вчинення таких дій (підписання) є неможливим, так як і викликати дану невстановлену особу як свідка. Таким чином, на переконання апелянта, наданий позивачем в якості доказу акт звірки не відповідає вимогам допустимості доказів і не є доказом у справі.

Також апелянт, покликаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 23.01.2019 у справі №712/21651/12 та від 15.05.2020 у справі №922/1467/19 вказує, що перебіг позовної давності не переривається шляхом пред`явлення позову з недодержанням правил підвідомчості, а також іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами, тому те, що 29.03.018 ТзОВ «Саванді» зверталось із заявою про визнання поточних кредиторських грошових вимог у справі №11/Б-1203 про банкрутство ДП «Зарубинський спиртовий завод» не перервало перебігу строку позовної давності за вимогами позивача у цій справі. Разом з цим, клопотання про поновлення строку позовної давності подане позивачем в порушення процесуальних строків, визначених ГПК України, не зважаючи на той факт, що підготовче засідання у справі тривало з 17.11.2020 до 29.06.2021.

Таким чином, апелянт вважає, що доводи позивача та висновки суду першої інстанції не спростовують доводів відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи відповідача, зокрема, зазначає, що відсутність даних про особу, яка підписала акт звіряння, з`ясовувалась в судовому засіданні під час розгляду справи по суті. При дослідження доказів представник позивача просила суд звернути увагу на те, що на акті звіряння проставлено не лише підпис зі сторони ДП «Зарубинський спиртовий завод», а й присутній відтиск печатки підприємства, що вже свідчить про те, що він підписаний уповноваженою особою, яка має доступ до печатки підприємства, а матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про втрату відповідачем печатки або її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача. Таку правову позицію Верховний Суд неодноразово висловлював у постановах від 11.10.2019 у справі №917/282/18, від 23.07.2019 у справі №918/780/18 та інших.

Позивач звертає увагу, що акт звіряння станом на 31.12.2017, договір поставки №27/01/17/2 від 27.01.2017 та додаткові угоди №01, №02, №03, №04 до договору, містять підписи візуально дуже схожі з підписом в.о. директора ДП «Зарубинський спиртовий завод» Берлад В.М., проте відповідач за два роки розгляду справи в суді першої інстанції не перевірив цей факт та не надав заяви його як свідка у встановленому процесуальному порядку, що унеможливлює виклик такої особи судом як свідка в судове засідання.

Щодо доводів апелянта про сплив позовної давності позивач наголошує, що обґрунтування переривання строку позовної давності було наведено ще у відповіді на відзив відповідача, а саме підписання акту звірки взаєморозрахунків сторонами є визнанням факту наявності заборгованості на 31.12.2017. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах №905/1198/17, №910/1389/18, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, тому відповідачем було визнано борг та перервано строк позовної давності.

Третя особа правом подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалась.

Апеляційний суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини спору.

27.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Cаванді" та Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод" укладено договір поставки №27/01/17/1.

Відповідно до умов п.1.1. договору постачальник зобов`язується поставити у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти (придбати) та оплатити на умовах і протягом дії цього договору сільськогосподарську продукцію в асортименті (надалі - товар). Сторони домовилися не обмежуватися в даному договорі однією культурою, а при необхідності та за домовленістю про проведення операції з іншою культурою укласти відповідний додаток до даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору кількість, асортимент, ціна, умови та місце поставки товару узгоджуються шляхом укладення (підписання) окремих письмових додатків по кожній окремій товарній поставці, які становлять невід`ємну частину договору.

У п.2.1. договору визначено, що оплата вартості поставленого товару проводиться покупцем у безготівковій формі в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника на протязі строків встановлених у відповідних додатках.

Відповідно до п.4.1. постачальник передає товар за умови здійснення покупцем оплати відповідно до додатку до даного договору (п.2.1. цього договору) на умовах поставки, визначених відповідним додатком (для кожної окремої партії такі умови можуть різнитися між собою) відповідно до правил «Інкотремс-2010» в строк до 31.12.2017 включно.

Відповідно до п.4.2. датою поставки вважається дата передачі товару покупцю, що визначена у відповідній видатковій накладній.

У пункті 4.5. договору визначено, що передача товару за цим договором уповноваженому представникові покупця здійснюється на підставі та за умови надання останнім відповідної належним чином оформленої довіреності на одержання товару (форма м-2) із обов`язковим зазначенням усіх необхідних відомостей та попередньо узгодженою з постачальником відповідно до цього договору.

Відповідно до п.п.5.1.1 покупець зобов`язався оплатити товар відповідно до вимог п.2.1. договору.

У разі порушення строку здійснення оплати за товар покупець зобов`язується сплатити постачальникові пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день такого прострочення (п.6.2. договору).

Згідно з умовами п.9.1. договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до моменту його повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором.

У п.10.3. договору сторони узгодили, що додаткові угоди, додатки, рахунки-фактури, видаткові накладні до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (у разі їх наявності).

У додатковій угоді №1 від 27.01.2017 сторони узгодили, що продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти й оплатити побічний продукт кукурудзи урожаю 2016 року в кількості 200+-10% тонн загальною вартістю 772 000,00 грн. на базових умовах DAP (склад покупця) відповідно до правил ІНКОТЕРМС (редакції 2010 року), місце поставки Тернопільська область, Збаразький район, с.Зарубинці (ДП «Зарубинський спиртовий завод), поставка здійснюється автомобільним транспортом, термін поставки з 27.01.2017 до 10.02.2017, термін оплати до 10.02.2017.

У додатковій угоді №02 від 01.03.2017 сторони узгодили, що продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти й оплатити побічний продукт кукурудзи урожаю 2016 року в кількості 500+-10% тонн загальною вартістю 1 930 000,00 грн. на базових умовах DAP (склад покупця) відповідно до правил ІНКОТЕРМС (редакції 2010 року), місце поставки Тернопільська область, Збаразький район, с.Зарубинці (ДП «Зарубинський спиртовий завод), поставка здійснюється автомобільним транспортом, термін поставки з 01.03.2017 до 31.03.2017, термін оплати по факту поставки товарів.

У додатковій угоді №03 від 14.03.2017 сторони узгодили, що продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти й оплатити відходи кукурудзи І категорії урожаю 2016 року в кількості 100+-10% тонн загальною вартістю 386000,00 грн. на базових умовах DAP (склад покупця) відповідно до правил ІНКОТЕРМС (редакції 2010 року), місце поставки Тернопільська область, Збаразький район, с.Зарубинці (ДП «Зарубинський спиртовий завод), поставка здійснюється автомобільним транспортом, термін поставки з 14.03.2017 до 31.03.2017, термін оплати по факту поставки товарів.

У додатковій угоді №04 від 17.03.2017 сторони узгодили, що продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти й оплатити відходи кукурудзу урожаю 2016 року в кількості 70+-10% тонн загальною вартістю 308000,00 грн. на базових умовах DAP (склад покупця) відповідно до правил ІНКОТЕРМС (редакції 2010 року), місце поставки Тернопільська область, Збаразький район, с.Зарубинці (ДП «Зарубинський спиртовий завод), поставка здійснюється автомобільним транспортом, термін поставки з 17.03.2017 до 31.03.2017, термін оплати по факту поставки товарів.

Таким чином, у додаткових угодах сторони узгодили обсяг та вартість сільськогосподарської продукції, строки її поставки та оплати.

На виконання умов договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 та додаткових угод до нього ТзОВ «Саванді» здійснило поставку ДП «Зарубинський спиртовий завод» товару в загальній кількості 870 тонн вартістю 3 131 286,90 грн, що підтверджують наступні документи:

- довіреність №5 від 27.01.2017, видана уповноваженому представнику Сус М.М. на отримання товару, а саме побічний продукт кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 200 тонн від Товариства з обмеженою відповідальністю «Саванді» (довіреність підписана керівником та головним бухгалтером ДП «Зарубинський спиртовий завод» та завірена печаткою підприємства);

- видаткова накладна №15 від 27.01.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 29,44 тонн на суму 113 638,40 грн та товарно-транспортна накладна від 27.01.2017;

- видаткова накладна №19 від 30.01.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 82,62 тонни на суму 318 913,20 грн та товарно-транспортні накладні від 30.01.2017;

- видаткова накладна №20 від 01.02.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 155,64 тонн на суму 600 770,40 грн та товарно-транспортні накладні від 31.01.2017, 01.02.2017;

- довіреність №25 від 01.03.2017, видана уповноваженому представнику Сус М.М. на отримання побічного продукту кукурудзи в кількості 520 тонн;

- видаткова накладна №36 від 01.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем товару: побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 38,88 тонн на суму 150 076,80 грн та товарно-транспортна накладні від 13.02.2017;

- видаткова накладна №37 від 02.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 91,1 тонни на суму 351 646,00 грн та товарно-транспортні накладні від 13.02.2017;

- видаткова накладна №42 від 03.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 94,66 тонн на суму 365 387,60 грн та товарно-транспортні накладні від 02.03.2017, 03.03.2017;

- видаткова накладна №43 від 06.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 40,94 тонн на суму 158 028,40 грн та товарно-транспортна накладна від 03.03.2017;

- видаткова накладна №44 від 06.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 137,02 тонн на суму 528 897,20 грн та товарно-транспортні накладні від 03.03.2017, 04.03.2017;

- видаткова накладна №49 від 11.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 58,48 тонн на суму 225 732,80 грн та товарно-транспортні накладні від 10.03.2017;

- видаткова накладна №53 від 15.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 12,96 тонн на суму 50 025,60 грн та товарно-транспортна накладна від 14.03.2017;

- видаткова накладна №55 від 16.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 30,04 тонн на суму 115 954,40 грн та товарно-транспортна накладна від 15.03.2017;

- довіреність №34 від 15.03.2017, видана уповноваженому представнику Сус М.М. на отримання товару;

- видаткова накладна №57 від 17.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 18,86 тонн на суму 72 799,60 грн та товарно-транспортна накладна від 15.03.2017;

- видаткова накладна №58 від 18.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем кукурудзи в кількості 70,16 тонн на суму 308 704,00 грн та товарно-транспортна накладна від 18.03.2017 про відправку відповідачу кукурудзи 3 класу врожаю 2016 року.

Таким чином, відповідно до видаткових накладних та товарно-транспортних накладних ДП «Зарубинський спиртовий завод» отримано товар в кількості 860,8 тонн на загальну суму 3 360 574,40 грн., сільськогосподарську продукцію відповідачем було прийнято в повному обсязі без жодних зауважень, проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 479 287,50 грн, допустивши заборгованість за договором поставки №27/01/17/01 від 27.01.2017 в сумі 2 881 286,90 грн.

Так, згідно з актом звіряння розрахунків станом на 31.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Саванді» та Державним підприємством «Зарубинський спиртовий завод» існує заборгованість в сумі 2 881 286,90 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач заперечував проти допустимості акту звіряння розрахунків в якості доказу у справі, оскільки такий не містить відомостей про особу, що його підписала від імені ДП «Зарубинський спиртовий завод», проте, не заперечував фактів поставки сільськогогосподарської продукції, прийняття ним товару та не надав жодних доказів на підтвердження здійснення оплати за поставлений товар.

Як вбачається з акту звіряння розрахунків станом на 31.12.2017, на вказаному документі зазначено «від Товариство з обмеженою відповідальністю «Саванді» та розміщено підпис (відомості про особу, що підписувала акт відсутні), скріплений печаткою ТзОВ «Саванді», а також зазначено «від Державне підприємство «Зарубинський спиртовий завод» та розміщено підпис (відомості про особу, що підписувала акт відсутні), скріплений печаткою ДП «Зарубинський спиртовий завод».

Таким чином, акт звіряння містить підписи, скріплені печатками сторін без зазначення відомостей про осіб, які підписали акт від імені сторін. При цьому слід зауважити, що візуально підписи є аналогічними підписам сторін, розміщеним на договорі та додаткових угодах до нього.

В судовому засіданні 22.11.2022 за участю представників обох сторін первісного позову суд першої інстанції оглядав оригінал акту звіряння.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/6216/17 та від 05.12.2018 у справі №915/878/16, а також підтримано у постанові від 16.03.2023 у справі № 910/8155/20.

Проте, матеріали справи не містять доказів щодо існування обставин втрати печатки, її крадіжки чи протиправного використання в інший спосіб, а відповідач, заперечуючи допустимість акту звіряння як доказу у справі, на існування таких обставин не вказує.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до принципу змагальності господарського судочинства та вимог ч.1. ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Слід також зазначити, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19).

Такий факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства.

Колегія суддів зазначає, що відомості щодо дат та сум поставки товару, вказані в акті звіряння підтверджені наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами - видатковими та товарно-транспортними накладними, такі ж відомості вказано в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361 за 2017 рік в бухгалтерському обліку позивача (а.с.298-299, том 1), натомість відповідач не спростував жодними доказами факту поставки товару та існування заборгованості в розмірі 2 881 286,90 грн.

В балансі (звіті про фінансові результати) за 2017 рік відповідача вказано про наявність поточної кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на загальну суму 57389 тис.грн.

В оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361 за січень 2017 року щодо договору №27/0/17/1-1від 27.01.2017 з контрагентом ТзОВ «Саванді» в бухгалтерському обліку відповідача вказано, що сальдо на кінець періоду (кредит) становить 1283 264,10 грн, за лютий 2017 року - 1794 034,50 грн, за березень 2017 року - 3 131 286,90 грн. (а.с.3-5, том ІІ).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 19.04.2018 у справі №905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, як правильно вказав суд першої інстанції в оскарженому рішенні, врахувавши наведені правові висновки, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Разом з цим підписи розміщені від імені сторін на акті звіряння скріплені печатками сторін. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відтак суд першої інстанції правильно врахував акт звіряння, наданий позивачем, і оцінивши його в сукупності з іншими доказами - первинними бухгалтерськими документами у справі, дійшов обґрунтованого висновку про доведення позивачем наявності у відповідача заборгованості в розмірі 2 881 286,90 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору 09.02.2018 ТзОВ "Саванді" надіслано ДП "Зарубинський спиртовий завод" претензію про сплату основної суми заборгованості у розмірі 2 881 286,90 грн упродовж 20 (двадцяти) календарних днів з дня отримання цієї претензії за платіжними реквізитами, які знаходяться в договорі, однак, відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на досудове врегулювання спору та забезпечення виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з частинами 1, 6 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Із врахуванням встановлених обставин справи та наведених правових норм, заявлені позовні вимоги ТзОВ «Саванді» про стягнення з ДП «Зарубинський спиртовий завод» основного боргу за договором поставки №27/01/17/01 від 27.01.2017 в сумі 2 881 286,90 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо доводів апелянта про те, що позивач пропустив строк позовної давності за вказаною позовною вимогою апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За правилами, встановленими у ч.1, ч.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання; якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином, для вимоги про виконання зобов`язання початок перебігу позовної давності обумовлюється виникненням у кредитора права на вимогу від боржника виконання зобов`язання, щодо виконання вимоги про оплату товару за договором поставки застосовується загальна позовна давність.

У додаткових угодах до договору поставки, на підставі яких товар було поставлено покупцеві, сторони узгодили термін оплати - по факту поставки товарів, як було встановлено з матеріалів справи, останнім днем здійснення поставки є 18.03.2017, відтак у спірних правовідносинах позовна давність розпочала свій перебіг 19.03.2017 - в день, наступний після виникнення у позивача права вимоги до відповідача про оплату поставленого товару і мала б сплинути 19.03.2020.

Разом з цим, 31.12.2017 сторони підписали акт звіряння розрахунків за 2017 рік, що підтверджує визнання боргу відповідачем та перериває перебіг позовної давності.

Так, відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч.2 ст.264 ЦК України).

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК України).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Позивач у відповіді на відзив відповідача на позовну заяву, заперечуючи проти заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, вказував, що перебіг позовної давності було перервано внаслідок визнання відповідачем боргу - часткової оплати та підписання акту звіряння розрахунків станом на 31.12.2017.

Слід зазначити, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №924/1263/19 та від 09.09.2021 у справі №916/4644/15.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені правові висновки, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що із врахуванням переривання перебігу строку позовної давності 31.12.2017, такий строк мав сплинути 31.12.2020, а позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості 19.10.2020, тобто в межах трьохрічного строку позовної давності.

Слід також врахувати, що 02.04.2018 ТзОВ «Саванді» звернулось до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання поточних кредиторських вимог до Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» та включення їх до реєстру вимог кредиторів боржника у справі №11/Б-1203.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2018 визнано грошові вимоги ТзОВ «Саванді» до ДП «Зарубинський спиртовий завод» в сумі 3 068 688,95 грн., з яких 2 881 286,90 грн. - четверта черга реєстру вимог кредиторів; 187 402,05 грн. - шоста черга реєстру вимог кредиторів, а також 3 524,00 грн.- перша черга реєстру вимог кредиторів.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі №11/Б-1203 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2018 у справі №11/Б-1203 скасовано, прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ТзОВ «Саванді» про визнання поточних кредиторських вимог у справі №11/Б-1203, оскільки боржник перебуває на стадії процедури розпорядження майном, а у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредиторські вимоги до боржника можуть пред`являтися в межах ліквідаційної процедури.

06.02.2019 Верховний Суд залишив постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі №11/Б-1203 без змін.

30.04.2020 ТзОВ «Саванді» надіслало ДП «Зарубинський спиртовий завод» претензію щодо стягнення заборгованості за договором поставки №27/01/17/1 від 27.01.2017.

27.07.2020 ТзОВ «Саванді» звернулось до Господарського суду Тернопільської області у справу №11/Б-1203 із позовною заявою про стягнення заборгованості за договором поставки №27/01/17/1 від 27.01.2017 (поточною кредиторською вимогою).

16.10.2020 ухвалою Господарського суду Тернопільської області у справі №11/Б-1203 залишено без розгляду заяву ТзОВ «Саванді» за клопотанням заявника.

19.10.2020 ТзОВ «Саванді» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ДП «Зарубинський спиртовий завод» про стягнення заборгованості в розмірі 2 881 286,90 грн за отриманий товар та про стягнення штрафних санкцій.

Колегія суддів бере до уваги правильні покликання апелянта на усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої подання позову з недодержанням правил підвідомчості чи підсудності не перериває перебігу позовної давності, разом з цим, звернення до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника та згодом надсилання претензії відповідачу свідчить про те, що позивач активно намагався відновити своє порушене право отримати своєчасну оплату за поставлений товар, натомість, відповідач, прийнявши товар без зауважень та усвідомлюючи обов`язок його оплати, безпідставно протягом тривалого часу ухилявся від виконання договірних зобов`язань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №904/3405/19 викладено правовий висновок, відповідно до якого перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подання інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо.

Вказаний висновок зроблено щодо оцінки поважності підстав пропуску строку позовної давності, водночас у цьому спорі, представник позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції просила залишити без розгляду клопотання про поновлення строку позовної давності (вх.№588 від 16.07.2021), з огляду на що колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що таке клопотання подано з пропуском процесуального строку на його подання.

Відтак доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини, апелянт не обґрунтував та не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" №105 від 24.03.2023 (вх. №01-05/912/23 від 27.03.2023) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.01.2023 у справі №11/Б-1203 (921/666/20) в оскарженій частині - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 15.05.2023.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.