Ухвала

від 15.05.2023 по справі 922/563/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

15 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/563/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

дослідивши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1" (вх. № 874 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.05.2023 у справі №922/563/23, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Ємельяновою О.О., повний текст підписано 03.05.2023,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗСЬОРФ», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1", смт. Есхар, Чугуївський р-н., Харківська обл.,

про стягнення 1 791 876, 69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗСЬОРФ» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1" про стягнення суми боргу, що становить 1 791 876, 69 грн., та складається з: 1 540 004,00 грн. сума основного боргу, 101 920,33 грн. - пеня за порушення строків оплати, 118 300, 28грн. - штраф за прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів, 23 275,07 грн. - інфляційне збільшення, 8 377,01 грн. - штрафні санкції (3% річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України), а також судові витрати у розмірі 68 878,15 грн., що складаються з 26 878,15 грн. - судового збору, 42 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

28.03.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1" до Господарського суду Харківської області надійшло клопотання про витребування оригіналів доказів та клопотання про призначення експертизи (вх. № 7573/23).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.05.2023 року по справі №922/563/23 відмовлено у клопотанні відповідача про витребування оригіналів доказів та призначення експертизи (вх. № 7573/23 від 28.03.2023 року).

Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1" через систему "Електронний суд" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.05.2023 року по справі №922/563/23; постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання відповідача та витребувати у позивача для огляду в судовому засіданні оригінали Акту здачі приймання робіт (надання послуг) №102 від 21 вересня 2022 року на суму 1 150 002, 00 грн та Акту здачі приймання робіт (надання послуг) №119 від 21 жовтня 2022 року на суму 1 150 002, 00 грн

Дослідивши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1" та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що вона підлягає поверненню заявнику з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010 року зазначено, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах.

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18 листопада 2010 року).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.

Порядок та строки апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції регулюється розділом ІV ГПК України.

В силу приписів частини 2 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Частиною 1 статті 255 ГПК України встановлено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, а саме: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз`яснення чи відмову у роз`ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

Отже, ухвала місцевого господарського суду про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів не передбачена в переліку, який наведений у ч. 1 статті 255 ГПК України.

Частиною 3 ст. 255 ГПК України встановлено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Приписи статті 255 ГПК України свідчать про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 912/1398/18, від 12.03.2019 у справі № 918/361/18, від 15.01.2020 у справі №923/133/19, від 19.04.2021 у справі № 910/4248/20, від 05.11.2021 у справі № 906/294/21.

Таким чином, оскільки оскаржувана ухвала місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні клопотання про витребування доказів не передбачена переліком, наведеним у статті 255 ГПК України, отже вона не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції (наведені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду викладеною в ухвалі від 05 липня 2019 року у справі № 916/2987/17).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення доказів, відмову в забезпечені доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів та зазначає, що одним із способів забезпечення судом доказів є, зокрема, витребування та (або) огляд доказів відповідно ч. 2 ст. 110 ГПК України.

Судова колегія звертає увагу, що витребування доказів, в тому числі оригіналів письмових доказів, не є тотожним забезпеченню доказів, оскільки регулюється статтями 81, 91 ГПК України, тоді як порядок забезпечення доказів, у тому числі і шляхом витребування доказів, врегульовано ст.ст.110-112 ГПК України.

З програми Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що подане відповідачем до Господарського суду Харківської області 28.03.2023 року клопотання про витребування оригіналів доказів, заявлено виключно з посиланням на ч.6 ст. 91 ГПК України (вх. № 7573/23).

Так, статтею 91 ГПК України встановлюються загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та частиною 6 цієї статті врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів не містить будь-яких посилань на ст.ст.110-112 ГПК України з приводу забезпечення доказів, як і не містить доказів сплати судового збору у розмірі, встановленому законом відповідно ч. 3 ст. 111 ГПК України.

Тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що клопотання про витребування оригіналів доказів подавалось відповідачем до суду першої інстанції в порядку забезпечення доказів відповідно ст.ст.111 ГПК України.

Пунктом 1 ч. 1 статті 255 ГПК України дійсно передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено ухвалу про відмову в забезпеченні доказів, проте скаржник в апеляційній скарзі помилково ототожнює витребування оригіналів доказів та забезпечення доказів, у зв`язку із чим дані твердження скаржника колегією суддів відхиляються.

Апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.05.2023 року по справі №922/563/23, проте апеляційна скарга не містить доводів протиправності постановленої ухвали в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи.

В даному випадку, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання про призначення експертизи також не охоплюється переліком, наведеним в статті 255 ГПК України, отже не підлягає апеляційному оскарженню (вказана позиція узгоджується із висновками наведеними в ухвалі Верховного Суду від 19 липня 2022 року у справі № 918/192/22).

Відповідно до п.4 ч. 5 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

За наведених вище обставин, враховуючи ч. 2 ст. 254 та п.4 ч.5 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1" (вх. № 874 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.05.2023 у справі №922/563/23, не приймається до розгляду судом апеляційної інстанції та підлягає поверненню скаржнику.

Оскільки апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд", суд не повертає її заявникові у паперовому вигляді.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 234-235, 254, 255, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1" (вх. № 874 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.05.2023 у справі №922/563/23 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель