Ухвала

від 15.05.2023 по справі 917/399/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

15 травня 2023 року м. Харків Справа № 917/399/18

Східний апеляційний господарський суд у складі: суддя Лакіза В.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, м. Полтава (вх.№ Х/2)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 у справі №917/399/18 (суддя Паламарчук В.В., дата складання повного тексту рішення не зазначена)

за позовом Фізичної особи-підприємця Петрова Дмитра Владиславовича, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат", м. Полтава

про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Петров Дмитро Владиславович звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" про визнання права власності за Фізичною особою-підприємцем Петровим Дмитром Владиславовичем за набувальною давністю на нежитлове приміщення (магазин) (А-1), що розташоване за адресою м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 37-6, загальною площею 24,6 кв.м. та складається із коридору 7,6 кв.м., торгової зали - 11,5 кв.м., кімнати клієнта - 1,3 кв.м., кабінету - 4,2 кв.м.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано за Фізичною особою-підприємцем Петровим Дмитром Владиславовичем ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) право власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення (магазин), що розташоване за адресою м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 37-6, загальною площею 24,6 кв.м. та складається із коридору 7,6 кв.м., торгової зали - 11,5 кв.м., кімнати клієнта - 1,3 кв.м., кабінету - 4,2 кв.м.

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, виконавчого комітету Полтавської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. №625 П/2 від 04.04.2023), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 у справі №917/399/18 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Відстрочити Полтавській обласній прокуратурі сплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі №917/399/18 до закінчення воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, але не більше ніж до ухвалення судового рішення у справі Східним апеляційним господарським судом. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петрова Дмитра Владиславовича на користь Полтавської обласної прокуратури витрати, пов`язані зі сплатою судового збору. Про час, дату та місце розгляду справи повідомити Полтавську обласну прокуратуру та сторони у справі.

Одночасно в апеляційній скарзі просив визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 у справі №917/399/18 поважними та поновити строк на апеляційне оскарження вказаного рішення.

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, з метою розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2023, відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/399/18. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи. Копію ухвали надіслано апелянту та на електронну адресу Господарського суду Полтавської області.

Листом від 13.04.2023 Господарським судом Полтавської області повідомлено суд апеляційної інстанції, що через відсутність поштових марок суд позбавлений можливості виконання вимог ухвали суду від 07.04.2023 щодо надіслання матеріалів справи. Після усунення обставин, які зумовили припинення надсилання судом поштової кореспонденції в паперовому вигляді, матеріали справи №917/399/18 невідкладно будуть надіслані на адресу Східного апеляційного господарського суду.

09.05.2023 матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та доводи, наведені прокурором в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судом встановлено наступне.

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018, яким задоволено позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Петрова Дмитра Владиславовича до ТОВ "Дукат" про визнання права власності за Фізичною особою-підприємцем Петровим Дмитром Владиславовичем за набувальною давністю на нежитлове приміщення (магазин) (А-1), що розташоване за адресою м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 37-6, загальною площею 24,6 кв.м. та складається із коридору 7,6 кв.м., торгової зали - 11,5 кв.м., кімнати клієнта - 1,3 кв.м., кабінету - 4,2 кв.м.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою прокурор вважає, що господарським судом під час прийняття рішення допущено порушення, які є підставою для скасування рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні позову. За доводами прокурора позивач не мав підстав для набуття права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю, оскільки право власності на спірне майно в установленому законом порядку не було зареєстровано, відомості про введення його до експлуатації відсутні, біржова угода, за якою придбано нерухоме майно не підтверджує наявність або виникнення права власності на нього, що, на думку апелянта, виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 344 ЦК України. Як вважає скаржник, суд не звернув уваги на те, що позивач фактично здійснивши самочинне будівництво, до компетентних державних органів щодо прийняття забудови до експлуатації та оформлення права власності не звертався, земельна ділянка для таких цілей органом місцевого самоврядування не надавалась, а адреса- вул. Івана Мазепи, 37-6 у місті Полтаві не присвоювалась. За твердженням апелянта, наведені факти свідчать про відсутність спору про право та наявності підстав для його вирішення в судовому порядку.

В частині доводів апеляційної скарги щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави прокурор зазначає, що виключно до дискреційних повноважень Полтавської міської ради належить право розпорядження, зокрема, надання земельних ділянок для будівництва. Оскаржуваним рішенням за позивачем визнано право власності на самочинне нерухоме майно, яке розташоване на землях комунальної власності, водночас, Полтавська міська рада, як власник землі у межах міста Полтава згідно вимог Земельного кодексу України, участі до у справі № 917/399/18 не залучалась. Після направлення прокурором повідомлення про порушення інтересів держави, Полтавською міською радою відповіді не надано та не вжито належних заходів по захисту інтересів держави шляхом оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 у справі за№ 917/399/18 в апеляційному порядку. Зі змісту судового рішення від 30.08.2018 у справі №917/399/18 також вбачається, що позивачем не надано доказів прийняття виконавчим комітетом Полтавської міської ради рішення про присвоєння адреси спірному нерухомому майну. Водночас, визначивши у рішенні адресу самочинному нерухомому майну, господарський суд вирішив питання про права і інтереси незалученого до участі у справі органу - виконавчого комітету Полтавської міської ради, до дискреційних повноважень якого належить вирішення питання присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна у місті Полтаві. Вказане, на думку скаржника, свідчить про порушення при винесенні Господарським судом Полтавської області рішення від 30.08.2018 у справі № 917/399/18 прав і інтересів виконавчого комітету Полтавської міської ради, який до участі у справі не залучався. Не зважаючи на повідомлення прокурора про необхідність вжиття заходів щодо оскарження судового рішення, виконкомом Полтавської міської ради апеляційну скаргу не подано. Вищевикладене, на думку апелянта, свідчить про неналежне виконання вказаним органом своїх повноважень та є беззаперечною підставою для внесення апеляційної скарги саме прокурором.

Крім того, скаржник вважає, що оскаржуваним рішенням порушено інтереси держави не тільки у сфері земельних відносин, а і у сфері містобудування, оскільки позивач не звертався до Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів про отримання дозволу про початок будівельних робіт, прийняття забудови до експлуатації, а місцевий суд до участі у справі Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, на яку саме покладалось питання прийняття до експлуатації нерухомого майна, в тому числі і самочинно переобладнаного (збудованого), не залучив. На даний час вказані повноваження закріплено за правонаступником - Державною інспекцією архітектури та містобудування України. В той же час, вказаним органом не вжито заходів щодо оскарження судового вішення в апеляційному порядку. Як вважає скаржник, наведені обставини свідчать про неналежне виконання вказаним органом твоїх повноважень та є підставою для внесення апеляційної скарги саме прокурором.

Крім того, обґрунтовуючи доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, прокурор посилається на приписи ст. 256, ст. 261 ГПК України та зазначає, що оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 у справі № 917/399/18 виявлено Полтавською обласною прокуратурою у Єдиному державному реєстрі судових рішень в порядку виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України під час опрацювання судових рішень, які оприлюднено у реєстрі.

Апелянт зазначає, що з огляду на попередньо встановлені підстави для ознайомлення із матеріалами справи та у подальшому, з урахуванням отриманої інформації, вирішення питання оскарження вищевказаного судового рішення, на поштові адреси Полтавської міської ради, Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою повідомлення про наявність порушення інтересів держави та необхідності вжиття заходів реагування до їх поновлення (самостійного звернення до суду з апеляційною скаргою) надіслано листи №№ 15/2-5 вих-23, 15/2-52вих-23, 15/2-53вих-23, які додані прокурором до апеляційної скарги.

Апелянт зазначає, що листом №767/05/13-23 від 03.02.2023 Державна інспекція архітектури та містобудування України повідомила про відсутність у неї підстав для подання апеляційної скарги. Виконавчим комітетом та Полтавською міською радо взагалі не надано жодної відповіді.

З урахуванням зазначеного, Полтавською обласною прокуратурою 03.03.2023 здійснено ознайомлення з матеріалами справи №917/399/18, під час якого остаточно здійснено висновок про порушення інтересів держави при постановленні рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 та наявність підстав для внесення апеляційної скарги.

Апелянт зазначає, що прокурор у зазначених правовідносинах виконує субсидіарну роль, об`єктивної можливості звернутися із апеляційною скаргою до зібрання доказів про наявність підстав для представництва та безпосереднього переконання у наявності порушення інтересів держави за результатами стриманих відповідей, ознайомлення із матеріалами господарської справи, не було.

Вказані обставини, як зазначає скаржник, свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження у справі за № 917/399/18 пропущено прокурором з поважних причин, а тому підлягає поновленню на підставі статей 256, 261 ГПК України.

Також прокурор посилається на обставини введення воєнного стану із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжено Указами Президента України та діє по теперішній час.

Згідно роз`яснень Верховного Суду опублікованих на офіційному Веб- сайті за посиланнямhttps://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1261727/ запровадження воєнного стану є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Прокурор зазначає, що загальновідомим фактом є те, що з початку збройної агресії Російської Федерації територія держави піддається постійним ракетним обстрілам, у зв`язку із чим систематично лунають сигнали оповіщення про ракетну загрозу. Згідно наказу керівника Полтавської обласної прокуратури «Про алгоритм дій при надзвичайних ситуаціях техногенного чи військового характеру» від 22.07.2022 № 76 при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного чи військового характеру працівники органів Полтавської обласної прокуратури зобов`язані невідкладно прямувати до захисних споруд чи в інші укриття (докази додаються). Поряд із цим, останнім часом ціллю ворожих атак стали об`єкти енергетичної інфраструктури нашої держави, внаслідок чого в Україні запроваджено аварійні та довготривалі відключення енергопостачання. Наведене є загальновідомими обставинами, які в силу ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказування, як зазначає скаржник.

Скаржник наголошує, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України», зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

Можливість поновлення пропущеного строку судом апеляційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Разом із цим, протягом дії воєнного стану, суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду (постанова КАС ВС від 29.09.2022 у справі за №500/1912/22, постанова КЦС ВС від 19.10.2022 №398/1739/15).

Посилаючись на вищенаведені обставини, прокурор повідомляє, що апеляційна скарга подається заступником керівника Полтавської обласної прокуратури у найкоротші можливі строки, з урахуванням воєнного стану, постійних відключень енергопостачання, ракетних обстрілів, а наведені в ній доводи вважає поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження та для поновлення прокурору процесуального строку на апеляційне оскарження.

В апеляційній скарзі прокурор також просить відстрочити Полтавській обласній прокуратурі сплату судового збору за подання апеляційної скарги до закінчення воєнного стану , але не більше як до ухвалення судового рішення апеляційною інстанцією.

В обґрунтування вказаного клопотання апелянт зазначає, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Отже, повноваження прокуратури, визначені Основним Законом та статтями 22-26 Закону України «Про прокуратуру» підлягають виконанню прокурорами та не можуть бути обмежені. Водночас, введення воєнного стану передбачає пріоритетне фінансування Збройних Сил України та заходів з припинення збройного агресії проти України. Військовий стан є виключною, винятковою підставою, яка об`єктивно суттєво впливає на процес реалізації повноважень органів державної влади, їх майновий стан, фінансування, матеріально-технічне забезпечення, робочий процес.

В умовах воєнного стану майновий стан органів державної влади є вкрай обмежений, а отже сплата судового збору одночасно з подачею апеляційної скарги на даний час Полтавською обласною прокуратурою є неможливою до його закінчення.

Апелянт зазначає, що згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення. Про можливість відстрочення сплати судового збору органам державної влади неодноразово вказував у своїх правових позиціях Верховний Суд. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № І940/2276/18 (провадження № 11-336апп20), Суд зазначив, що юридична особа не позбавлена права звернутись із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору і суд, за результатами розгляду цього клопотання, не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи в тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору. З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію застосування дами ст. 136 КАС України, яка є уніфікованою із положеннями ГПК України |та ст. 8 Закону України «Про судовий збір», Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених в ухвалах Великої Палати ВС від 20.01.2020 у справі № 160/8324/19, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №440/4696/18, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.08.2020 у справі 326/13247/18 та від 31.07.2020 у справі № 826/11947/18.

За наведених підстав апелянт просить відстрочити сплату судового збору до закінчення воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі Східним апеляційним господарським судом.

З приводу клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд зазначає наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та, у визначених законом випадках, касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Разом з тим, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, зокрема, норм ГПК України.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Відповідно до практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та "права на суд", гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечує рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

За приписами частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Положеннями частин другої, третьої статті 256 ГПУ Країни унормовано, що учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (ч. 3 ст. 256 ГПК України ).

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.

Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи, і лише сам факт звернення з відповідним клопотанням про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк.

Вирішення судом питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в розумінні приписів статей 119 та 256 ГПК України можливе саме за наявності обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доводи якого підтверджено відповідними доказами.

Так, обґрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження прокурор зазначає, що оскаржуване рішення від 30.08.2018 виявлено Полтавською обласною прокуратурою в Єдиному державному реєстрі судових рішень в порядку виконання прокурором повноважень, визначених ст. 131 -1 Конституції України під час опрацювання судових рішень, які оприлюднено в реєстрі.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/399/18 прийнято судом 30.08.2018 та згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень опубліковано в реєстрі 07.09.2018. З матеріалів справи також вбачається, що заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, який не брав участі в розгляді справі в суді першої інстанції, подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення 24.03.2023, тобто з пропуском передбаченого законом строку більше ніж 4,5 роки.

До апеляційної скарги апелянтом додано копію листа Полтавської обласної прокуратури від 26.01.2023 №15/2-51 вих№23 на адресу Державної інспекції архітектури та містобудування України; від 26.01.2023 №15/2 вих№23 на адресу Полтавської міської ради, від 26.01.2023 №15/2-23 вих №23 на адресу Виконавчого комітету Полтавської міської ради. У вказаних листах прокурор посилався на ч.ч. 3,4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та зазначав, що з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, враховуючи порушення інтересів держави в особі незалучених до участі у справі органів, пропонував вказаним органам ознайомитись з матеріалами судової справи № 917/399/18. Вирішити питання оскарження в апеляційному порядку рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 та повідомити про зазначене обласну прокуратуру до 10.02.2023. У разі неоскарження вказаного рішення суду, інформувати про причини.

Водночас, оцінюючи наведені апелянтом в клопотанні доводи та докази, надані на їх підтвердження, суд звертає увагу, що у вказаних листах не зазначено, коли саме в Єдиному державному реєстрі судових рішень прокурором було виявлено вказане рішення.

Крім того, як зазначає скаржник, судове рішення від 30.08.2018 виявлено Полтавською обласною прокуратурою в порядку виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України під час опрацювання судових рішень, які оприлюднено в реєстрі.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Як вже зазначалось, рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/399/18 прийнято судом 30.08.2018 та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 07.09.2018.

Враховуючи, що повний текст оскаржуваного рішення оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 07.09.2018, прокурор не довів, що не мав об`єктивної чи суб`єктивної можливості дізнатися про прийняте Господарським судом Полтавської області рішення у цій справі після оприлюднення оскаржуваного рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень принаймні, що в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судове рішення виявлено прокурором під час виконання ним повноважень в порядку ст. 131 -1 Конституції України. При цьому, прокурором не підтверджено належними доказами наявність певного порядку й строків проведення моніторингу реєстру та дотримання його прокуратурою.

Таким чином, ні з апеляційної скарги, ні з додатків до неї не вбачається, коли саме прокуратурі стало відомо про наявність рішення господарського суду в даній справі. До того ж, заявником не вказано, чому листи на адресу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 26.01.2023 №15/2-51 вих№23, від 26.01.2023 №15/2 вих№23 на адресу Полтавської міської ради, від 26.01.2023 №15/2-23 вих №23 на адресу Виконавчого комітету Полтавської міської ради із проханням вирішити питання оскарження в апеляційному порядку рішення від 30.08.2018 були направлені вказаним особам лише у січні 2023 року.

Отже, посилання скаржника на те, що оскаржуване рішення було виявлене у Єдиному державному реєстрі судових рішень, за відсутності доказів про те, коли саме прокурором було виявлено рішення, не свідчить про доведеність апелянтом обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежними від скаржника та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного подання апеляційної скарги.

Виходячи зі змісту ч. 2, 3 ст. 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №918/115/16, від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19).

За таких обставин суд не визнає поважними причинами тривалого пропуску відповідного процесуального строку посилання апелянта на виявлення оскаржуваного судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доводи апелянта не підтверджені належними доказами - зокрема, щодо наявності певного порядку й строків проведення моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень та дотримання його прокуратурою, наявності об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення заявника та перешкоджали з`ясуванню наявності підстав для подання апеляційної скарги прокурором у розумний строк.

Згідно з ч.3, 4 ст.260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Отже, з метою усунення зазначеного недоліку заявник має навести інші підстави щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження з урахуванням вищенаведених обставин та надати на їх підтвердження належні докази.

З приводу наведених апелянтом у клопотанні доводів про відстрочення сплати судового збору суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Апелянтом доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги не надано, натомість в апеляційній скарзі прокурор просить відстрочити сплату судового збору та зазначає, що військовий стан є виключною, винятковою підставою, яка об`єктивно суттєво впливає на процес реалізації повноважень органів державної влади, їх майновий стан, фінансування, матеріально-технічне забезпечення, робочий процес; в умовах воєнного стану майновий стан органів державної влади є вкрай обмежений, а отже сплата судового збору одночасно з подачею апеляційної скарги на даний час Полтавською обласною прокуратурою є неможливою до його закінчення. У зв`язку з цим, просить суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до закінчення воєнного стану, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, Законом України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, на яку також посилається апелянт, Суд зазначив, що виходячи з положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд наділений правом відстрочення, розстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору в такому випадку:

1) за клопотанням фізичних осіб, тільки за наявності певних умов, або

2) якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Цей перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що норми пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а норми пункту 3 частини 1 цієї статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Положення вказаної норми містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору. В свою чергу, склад сторін у даній справі та предмет позову не свідчить про можливість їх поширення на спірні правовідносини.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №380/3793/20 від 30.01.2023, Суд заначив, що лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо сплати судового збору для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу. Також Суд зазначив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб`єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Однак, в апеляційній скарзі, окрім посилання на обмежений майновий стан органів державної влади, викликаний режимом воєнного стану в Україні, апелянт не зазначає про вжиті ним заходи задля сплати судового збору та не надає на підтвердження своїх доводів жодних доказів.

Крім того, предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Також, положення пунктів 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію. За таких обставин підстав для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору у цій справі немає (подібна за змістом правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 05.03.2021 у справі № 910/9741/20, від 06.01.2021 у справі № 927/579/19, від 31.03.2021 у справі № 903/465/20, від 26.04.2021 у справі № 5028/19/59/2012, від 22.02.2021 у справі № 910/17424/19, від 19.04.2021 у справі № 908/859/20, у постанові від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20).

З урахуванням наведеного, клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги не підлягає задоволенню.

Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складав 1,5 відсотка від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну немайнову вимогу.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 установлено в розмірі 1 762,00 грн (позов було подано у 2018 році).

Згідно з п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Вартість оспорюваного майна, на яке позивач просив визнати право власності, визначено останнім у розмірі 19 000,00 грн, виходячи з вартості майна, яка зазначена в біржовій угоді від 14.03.2003.

Судовий збір за подання позовних вимог про визнання права власності на майно сплачується як зі спору майнового характеру, тоді як 1,5 відсотка ціни позову про визнання права власності у цій справі становить 285,00 грн, що є менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2018 році. За таких обставин, судовий збір у даній справі, що підлягав сплаті до суду першої інстанції становить 1 762,00 грн, відповідно, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить: 1 762,00 грн х150% = 2643,00 грн.

В порушення п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявником апеляційної скарги не було виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України.

Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

Зважаючи на викладене, апелянт має усунути недоліки апеляційної скарги шляхом сплати судового збору у розмірі 2643,00 грн, докази сплати надати суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 у справі №917/399/18 залишити без руху.

2. Встановити апелянту 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду:

- клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших підстав щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та надання на їх підтвердження належних доказів;

- доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2643,00 грн.

3. Роз`яснити апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

Суддя В.В. Лакіза