Ухвала

від 05.06.2023 по справі 917/399/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

05 червня 2023 року м. Харків Справа № 917/399/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, м. Полтава (вх.№625 П/2)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 у справі №917/399/18 (суддя Паламарчук В.В., дата складання повного тексту рішення не зазначена)

за позовом Фізичної особи-підприємця Петрова Дмитра Владиславовича, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат", м. Полтава

про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Петров Дмитро Владиславович звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" про визнання права власності за Фізичною особою-підприємцем Петровим Дмитром Владиславовичем за набувальною давністю на нежитлове приміщення (магазин) (А-1), що розташоване за адресою м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 37-6, загальною площею 24,6 кв.м. та складається із коридору 7,6 кв.м., торгової зали - 11,5 кв.м., кімнати клієнта - 1,3 кв.м., кабінету - 4,2 кв.м.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10.06.2019) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано за Фізичною особою-підприємцем Петровим Дмитром Владиславовичем ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) право власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення (магазин), що розташоване за адресою м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 37-б, загальною площею 24,6 кв.м та складається із коридору 7,6 кв.м, торгової зали - 11,5 кв.м, кімнати клієнта - 1,3 кв.м, кабінету - 4,2 кв.м.

24.03.2023 заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, який не брав участі в розгляді справи №917/399/18 в суді першої інстанції, в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, виконавчого комітету Полтавської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. №625 П/2 від 04.04.2023) в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 у справі №917/399/18 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відстрочити Полтавській обласній прокуратурі сплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі №917/399/18 до закінчення воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, але не більше ніж до ухвалення судового рішення у справі Східним апеляційним господарським судом.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петрова Дмитра Владиславовича на користь Полтавської обласної прокуратури витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

Про час, дату та місце розгляду справи повідомити Полтавську обласну прокуратуру та сторони у справі.

Одночасно в апеляційній скарзі просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 у справі №917/399/18 та поновити строк на апеляційне оскарження вказаного рішення.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги прокурор вважає, що під час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції допущено порушення, які є підставою для скасування рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні позову. За доводами прокурора, позивач не мав підстав для набуття права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю, оскільки право власності на спірне майно в установленому законом порядку не було зареєстровано, відомості про введення його до експлуатації відсутні, біржова угода, за якою придбано нерухоме майно не підтверджує наявність або виникнення права власності на нього. Наведене, на думку апелянта, виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 344 ЦК України. В той же час, суд не звернув уваги на те, що позивач, фактично здійснивши самочинне будівництво, до компетентних державних органів щодо прийняття забудови до експлуатації та оформлення права власності не звертався, земельна ділянка для таких цілей органом місцевого самоврядування не надавалась, а адреса- вул. Івана Мазепи, 37-6 у місті Полтаві не присвоювалась. За твердженням апелянта, наведені факти свідчать про відсутність спору про право та наявності підстав для його вирішення в судовому порядку.

Відносно наявності підстав представництва прокурором в суді законних інтересів держави в порядку ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» апелянт зазначає, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає у недотриманні судом під час прийняття оскаржуваного рішення вимог чинного законодавства, яким врегульовано порядок набуття права власності на нерухоме майно, а також права на забудову земельної ділянки комунальної форми власності.

Як вважає прокурор, оскаржуваним рішенням порушено права та інтереси держави:

- в особі Полтавської міської ради, як уповноваженого органу, що від імені територіальної громади здійснює розпорядження землею міста Полтави, проте до участі у справі №917/399/18 не залучалась;

- в особі виконавчого комітету Полтавської міської ради як органу, до повноважень якого належить вирішення питання присвоєння адреси об`єктам нерухомого майна у місті Полтава та який до участі у справі не залучався, в той час як оскаржуваним рішенням судом вирішено питання про права та інтереси виконавчого комітету;

- в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України (наразі Державна архітектурно-будівельна інспекція), яка є органом, уповноваженим державою на здійснення контролю за додержанням вимог законодавства у сфері будівництва, містобудування та архітектури, який до участі у справі суд також не залучав.

Обґрунтовуючи доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, прокурор посилається на приписи ст. 256, ст. 261 ГПК України та зазначає, що оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 у справі №917/399/18 виявлено Полтавською обласною прокуратурою у Єдиному державному реєстрі судових рішень в порядку виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України під час опрацювання судових рішень, які оприлюднено у реєстрі.

Також повідомляє, що з огляду на попередньо встановлені підстави для ознайомлення із матеріалами справи та у подальшому, з урахуванням отриманої інформації, вирішення питання оскарження вищевказаного судового рішення, на поштові адреси Полтавської міської ради, Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою повідомлення про наявність порушення інтересів держави та необхідності вжиття заходів реагування до їх поновлення (самостійного звернення до суду з апеляційною скаргою), надіслано листи №№ 15/2-5 вих-23, 15/2-52вих-23, 15/2-53вих-23, які додані прокурором до апеляційної скарги.

Скаржник повідомляє, що листом №767/05/13-23 від 03.02.2023 Державна інспекція архітектури та містобудування України повідомила про відсутність у неї підстав для подання апеляційної скарги. Виконавчим комітетом та Полтавською міською радою взагалі не надано жодної відповіді. З урахуванням таких обставин, Полтавською обласною прокуратурою 03.03.2023 здійснено ознайомлення з матеріалами справи №917/399/18, під час якого остаточно здійснено висновок про порушення інтересів держави при постановленні рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 та наявність підстав для подання апеляційної скарги.

Як зазначає апелянт, прокурор у зазначених правовідносинах виконує субсидіарну роль, об`єктивної можливості звернутися із апеляційною скаргою до зібрання доказів про наявність підстав для представництва та безпосереднього переконання у наявності порушення інтересів держави за результатами отриманих відповідей, ознайомлення із матеріалами господарської справи, не було.

Посилаючись на наведені обставини, прокурор вважає, що строк на апеляційне оскарження у справі за №917/399/18 пропущено з поважних причин, а тому підлягає поновленню на підставі статей 256, 261 ГПК України.

Також прокурор посилається на обставини введення воєнного стану з 24.02.2022, який діє по теперішній час та зазначає, що згідно роз`яснень Верховного Суду, опублікованих на офіційному Веб-сайті за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1261727/, запровадження воєнного стану є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що унеможливлювало розгляд поданої апеляційної скарги, з метою розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2023, відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/399/18. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи. Копію ухвали надіслано апелянту та на електронну адресу Господарського суду Полтавської області.

Листом від 13.04.2023 Господарським судом Полтавської області повідомлено суд апеляційної інстанції, що через відсутність поштових марок суд позбавлений можливості виконати вимоги ухвали суду від 07.04.2023 щодо надіслання матеріалів справи. Після усунення обставин, які зумовили припинення надсилання судом поштової кореспонденції в паперовому вигляді, матеріали справи №917/399/18 невідкладно будуть надіслані на адресу Східного апеляційного господарського суду.

09.05.2023 матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 у справі №917/399/18 залишено без руху. Встановлено апелянту 10-денний строк, з дня вручення ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших підстав щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та надання на їх підтвердження належних доказів; доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2643,00 грн.

Також вказаною ухвалою роз`яснено апелянту, що неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки, передбачені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, підставою для залишення апеляційної скарги без руху стали обставини, за якими суд встановив наступне.

Так, обґрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження прокурор зазначав, що оскаржуване рішення від 30.08.2018 виявлено Полтавською обласною прокуратурою в Єдиному державному реєстрі судових рішень в порядку виконання прокурором повноважень, визначених ст. 131 -1 Конституції України під час опрацювання судових рішень, які оприлюднено в реєстрі.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/399/18 прийнято 30.08.2018 та згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень опубліковано в реєстрі 07.09.2018. З матеріалів справи також вбачається, що заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, який не брав участі в розгляді справи в суді першої інстанції, подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення 24.03.2023, тобто з пропуском передбаченого законом строку більше ніж 4,5 роки.

Судом досліджено надані до апеляційної скарги копії листів Полтавської обласної прокуратури від 26.01.2023 №15/2-51 вих№23 на адресу Державної інспекції архітектури та містобудування України; від 26.01.2023 №15/2 вих№23 на адресу Полтавської міської ради, від 26.01.2023 №15/2-23 вих №23 на адресу Виконавчого комітету Полтавської міської ради, в яких прокурор з посиланням на ч. ч. 3,4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» пропонував вказаним органам ознайомитись з матеріалами судової справи № 917/399/18; вирішити питання оскарження в апеляційному порядку рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 та повідомити про зазначене обласну прокуратуру до 10.02.2023; у разі не оскарження вказаного рішення суду, інформувати про причини.

Водночас, оцінюючи наведені апелянтом в клопотанні доводи та докази, надані на їх підтвердження, суд звернув увагу апелянта, що у вказаних листах не зазначено, коли саме в Єдиному державному реєстрі судових рішень прокурором було виявлено вказане рішення.

Також, з приводу доводів про те, що судове рішення від 30.08.2018 виявлено Полтавською обласною прокуратурою в порядку виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України під час опрацювання судових рішень, які оприлюднено в реєстрі, суд виходив з того, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Зокрема, судом встановлено, що рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/399/18 прийнято 30.08.2018 та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 07.09.2018. У зв`язку з цим суд вважав, що прокурор не довів, що не мав об`єктивної чи суб`єктивної можливості дізнатися про прийняте Господарським судом Полтавської області рішення у цій справі після його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. При цьому, прокурором не підтверджено належними доказами наявність певного порядку й строків проведення моніторингу реєстру та дотримання його прокуратурою.

Суд також виходив з того, що ні з апеляційної скарги, ні з додатків до неї не вбачається, коли саме прокуратурі стало відомо про наявність рішення господарського суду в даній справі. До того ж, заявником не вказано, чому листи від 26.01.2023 №15/2-51 вих№23 на адресу Державної інспекції архітектури та містобудування України, від 26.01.2023 №15/2 вих№23 на адресу Полтавської міської ради, від 26.01.2023 №15/2-23 вих №23 на адресу виконавчого комітету Полтавської міської ради із проханням вирішити питання оскарження в апеляційному порядку рішення від 30.08.2018 були направлені вказаним особам лише у січні 2023 року.

За таких обставин суд не визнав поважними причинами тривалого пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження доводи про виявлення оскаржуваного судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень; вважав, що доводи апелянта не підтверджені належними доказами, зокрема, щодо наявності певного порядку й строків проведення моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень та дотримання його прокуратурою; наявності об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення заявника та перешкоджали з`ясуванню наявності підстав для подання апеляційної скарги прокурором у розумний строк.

З урахуванням приписів ч. ч. 3, 4 ст.260 ГПК України, якими встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними, апелянта повідомлено про необхідність навести інші підстави поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження з урахуванням встановлених обставин та надати на їх підтвердження належні докази.

24.05.2023 прокурор надав Східному апеляційному господарському суду клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги (вх.№6185 від 31.05.2023) та докази сплати судового збору у розмірі 2 643,00 грн.

Наводячи інші доводи в обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження прокурор зазначає наступне:

-Полтавською обласною прокуратурою 15.12.2022 під час опрацювання відомостей, розміщених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено факти проведення незаконної реєстрації права власності на нерухоме майно у місті Полтава, зокрема, на нежитлове приміщення (магазин) (А-1), яке розташоване за адресою: вул. Івана Мазепи, буд. 37-б, загальною площею 24,6 кв.м та складається із коридору 7,6 кв.м, торгової зали - 11,5 кв.м, кімнати клієнта - 1,3 кв.м, кабінету - 4,2 кв.м реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1937832653101;

- на підставі рапорту від 15.12.2022 за вищевказаним фактом незаконної реєстрації прав власності на нерухоме майно розпочато кримінальне провадження №42022170000000119 від 20.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України;

- з огляду на значний суспільний резонанс, Полтавською обласною прокуратурою, відповідно до ст. 23 Закону україни «Про прокуратуру» здійснено вивчення законності реєстрації права власності на нежитлове приміщення (магазин) (А-1), яке розташоване за адресою: вул. Івана Мазепи, буд. 37-б, м. Полтава;

- в ході вивчення встановлено, що відомості про право власності на вищевказане нерухоме майно за Петровим Д.В. внесено до Державного реєстру речових прав на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 16.10.2019 у справі №917/399/18;

- вищевказаним судовим рішенням, яке оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень від 16.10.2019 за ФОП Петровим Д.В. визнано право власності на зазначене нерухоме майно. При цьому у рішенні господарський суд констатував про те, що Петров Д.В. набув право власності на нерухоме майно на підставі біржової угоди, укладеної 14.03.2003 між ним та ТОВ «Дукат»;

- з огляду на попередньо встановлені підстави для ознайомлення із матеріалами справи та у подальшому, з урахуванням отриманої інформації, вирішення питання оскарження вищевказаного судового рішення, на поштові адреси Полтавської міської ради, Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою повідомлення про наявність порушення інтересів держави та необхідності вжиття заходів реагування до їх поновлення (самостійного звернення до суду з апеляційною скаргою), надіслано листи №№ 15/2-5 вих-23, 15/2-52вих-23, 15/2-53вих-23;

- листом №767/05/13-23 від 03.02.2023 Державна інспекція архітектури та містобудування України повідомила про відсутність у неї підстав для подання апеляційної скарги. Виконавчим комітетом та Полтавською міською радою взагалі не надано жодної відповіді. У зв`язку з цим Полтавською обласною прокуратурою 03.03.2023 здійснено ознайомлення з матеріалами справи №917/399/18, під час якого остаточно здійснено висновок про порушення інтересів держави при постановленні рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 та наявність підстав для подання апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, апелянт зазначає, що про порушення інтересів держави при прийнятті оскаржуваного рішення прокурору стало відомо за результатами опрацювання відомостей реєстру Речових прав на нерухоме майно 15.12.2022 та ознайомлення у цей день із даними Єдиного державного реєстру судових рішень. Як зазначає апелянт, вказані обставини зафіксовані у рапорті від 15.12.2022, який додавав до клопотання.

Обґрунтовуючи клопотання, прокурор також посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 та зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що незалучення до участі у справі особи, а відтак її необізнаність про постановлене рішення, є об`єктивною причиною неможливості захистити свої порушені права, зокрема, шляхом апеляційного оскарження у визначені процесуальним законодавством строки.

Скаржник також наголошує, що в матеріалах справи №917/399/18 відсутні докази того, що апелянти, в інтересах яких діє прокурор, а також сам прокурор, були обізнані про прийняте судове рішення раніше, ніж подано апеляційну скаргу. У зв`язку з цим, скаржник зазначає, що безумовна можливість реалізувати своє право на апеляційне оскарження одразу після постановлення рішення у 2018 році або значно раніше, нічим не підтверджується.

Крім того, прокурор повторно наводить доводи про те, що об`єктивної можливості звернутися з апеляційною скаргою до зібрання доказів про наявність підстав для представництва та безпосереднього переконання у наявності порушення інтересів держави за результатами отриманих відповідей, ознайомлення з матеріалами справи, не було.

Прокурор вважає, що вказані обставини свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження у справі №917/399/18 пропущено з поважних причин та підлягає поновленню.

При цьому, посилаючись на ст. 261 ГПК України апелянт зазначає, що відповідно до норм вказаної статті, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

У зв`язку з цим, скаржник вважає, що вказані положення процесуальних норм не визначають строк, протягом якого незалучені до участі у справі особи мають право на поновлення строку апеляційного оскарження; згідно з ч. 3 ст. 277 ГПК України незалучення до участі у справі особи, про права, обов`язки або законні інтереси якої було вирішено в судовому рішенні, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Посилаючись на наведені обставини, апелянт наголошує, що апеляційна скарга подана заступником керівника Полтавської обласної прокуратури у найкоротші можливі строки, з урахуванням воєнного стану, постійних відключень електропостачання, ракетних обстрілів; вважає наведені в скарзі, а також у наданому клопотанні доводи поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження та просить суд поновити його.

Надаючи оцінку наведеним прокурором у клопотанні іншим підставам для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 у справі №917/399/18, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною 3 статті 41 ГПК України в господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У статті 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.

У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так в постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №520/7884/2020 наведено висновок про те, що відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Відповідно до практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та "права на суд", гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечує рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 917/663/20.

Як вже зазначалось, судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/399/18 прийнято судом 30.08.2018 та згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень опубліковано в реєстрі 07.09.2018. З матеріалів справи також вбачається, що заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, який не брав участі в розгляді справі в суді першої інстанції, подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення 24.03.2023, тобто з пропуском передбаченого законом строку більше ніж 4,5 роки. Обґрунтовуючи порушення строку на подання апеляційної скарги прокурор, первісно обґрунтовуючи підстави для його поновлення зазначав, що оскаржуване рішення від 30.08.2018 виявлено Полтавською обласною прокуратурою в Єдиному державному реєстрі судових рішень в порядку виконання прокурором повноважень, визначених ст. 131 -1 Конституції України під час опрацювання судових рішень, які оприлюднено в реєстрі.

Наведені доводи в ухвалі суду апеляційної інстанції визнано необґрунтованими, оскільки суд дійшов висновку, що прокурор не довів, що не мав об`єктивної чи суб`єктивної можливості дізнатися про прийняте Господарським судом Полтавської області рішення у цій справі після його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. При цьому, прокурором не підтверджено належними доказами наявність певного порядку й строків проведення моніторингу реєстру та дотримання його прокуратурою.

Наводячи інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження прокурор зазначає, що факти проведення незаконної реєстрації права власності на нерухоме майно у місті Полтава, зокрема, на нежитлове приміщення (магазин) (А-1), яке розташоване за адресою: вул. Івана Мазепи, буд. 37-б, загальною площею 24,6 кв.м та складається із коридору 7,6 кв.м, торгової зали - 11,5 кв.м, кімнати клієнта - 1,3 кв.м, кабінету - 4,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1937832653101, Полтавська обласна прокуратура дізналась 15.12.2022 під час опрацювання відомостей, розміщених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На підтвердження доводів вдруге поданого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження прокурором надано копію рапорту на ім`я керівника Полтавської обласної прокуратури від 16.12.2022, з якого вбачаються підстави його подання, а саме, зазначено, що відділом представництва інтересів держави у бюджетній сфері, з питань державної і комунальної власності управління представництва інтересів держави в суді Полтавської обласної прокуратури під час опрацювання відомостей, розміщених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено факти проведення незаконної реєстрації права власності на нерухоме майно у місті Полтава.

Також прокурором до повторно поданого клопотання надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, дата реєстрації від 20.12.2022, номер кримінального провадження : 42022170000000119, в якому наведено наступні дані: дата надходження заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення - 19.12.2022; ПІБ потерпілого заявника (найменування юридичної особи та код ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) - самостійне виявлення прокурором кримінального правопорушення; дата та час внесення відомостей до ЄДР 20.12.2022; правова кваліфікація кримінального правопорушення - ст. ч. 3 ст. 358 КК України.

Крім того, апелянтом на підтвердження доводів клопотання надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.12.2022, сформований на підставі довідки Закону України «Про прокуратуру», Полтавська обласна прокуратура.

Разом з тим, дослідивши надані документи, колегія суддів вважає, що фактично апелянт посилається на такі ж саме обставини встановлення наявності оскаржуваного рішення, що і при поданні первісного клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, що зумовили залишення апеляційної скарги без руху. Зокрема, суд вважає, що наведені прокурором інші обставини не змінюють обставин неможливості своєчасно дізнатись про наявність оскаржуваного рішення, враховуючи специфіку оскарження прокурором судового рішення, виявленого відповідно до даних як Єдиного державного реєстру судових рішень, так і Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В той же час, враховуючи, що прокурор не є стороною у відповідній справі, з метою вчасного реагування, прокурор не був позбавлений можливості своєчасно здійснювати моніторинг реєстрів, оскільки це прямо впливає на обґрунтованість причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Тобто, доводи про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на те, що оскаржене рішення було виявлене у Єдиному державному реєстрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, враховуючи значний проміжок часу з дня його прийняття, не свідчить про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та такими, що не залежали від особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та звернення до суду апеляційної інстанції у строк, встановлений положеннями ГПК України.

Отже, з урахуванням наданих апелянтом документів, навіть якщо припустити, що про обставини наявності оскаржуваного рішення прокурор дізнався 15.12.2022 під час моніторингу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що стало підставою для складання рапорту від 16.12.2022, на який посилається прокурор, не свідчить про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежали від апелянта, були пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Крім того, враховуючи доводи апелянта про те, що про порушення інтересів держави при прийнятті оскаржуваного рішення йому стало відомо 15.12.2022, прокурор не довів, чому саме апеляційну скаргу ним подано до суду лише 24.03.2023, тобто більше ніж через три місяці після встановлення факту існування судового рішення, що наразі оскаржується прокурором.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що прокурор не обґрунтував поважність причин, які перешкоджали своєчасно здійснити моніторинг та виявити як у Єдиному державному реєстрі судових рішень, так і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно оскаржуване рішення суду першої інстанції від 30.08.2018 у справі №917/399/18.

Згідно з частиною 2 статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Саме на положення п. 1 ч. 2 ст. 261 ГПК України посилається апелянт у вдруге поданому клопотанні та зазначає, що вказані положення процесуальних норм не визначають строк, протягом якого незалучені до участі у справі особи мають право на поновлення строку апеляційного оскарження.

Так, відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних доказів.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено досягненням юридичної визначеності та обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених певних процесуальних дій і стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Однак з приписів ч. 2 ст. 261 ГПК України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Виходячи з наведеного, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку і така особа повинна довести поважність причин пропуску процесуального строку.

Колегія суддів також враховує, що у рішеннях Європейського суду з прав людини зазначено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" від 28.10.1998 зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, "якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою".

Так, існування процесуальних строків на оскарження судових рішень зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.

Важливість існування та дотримання строків звернення з апеляційною скаргою також зумовлено і такими обставинами.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

В той же час, з огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що заявник не обґрунтував поважність причин пропуску строку на оскарження судового рішення першої інстанції у такий значний термін, а також не довів обставин, які унеможливили дізнатись про прийняте судове рішення раніше, ніж подано апеляційну скаргу. Тому, судова колегія не визнає поважними наведені прокурором причини тривалого пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 у справі №917/399/18 з підстав, наведених апелянтом у повторно поданому до суду клопотанні.

Відповідно до ч.4 ст.260 ГПК України, якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою у встановлений судом строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Згідно з п.4 ч.1 ст.261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи, що прокурором в клопотанні, поданому на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від 15.05.2023, не вказано поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.260, 261 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2018 у справі №917/399/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок та строк оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Додаток заявнику: матеріали скарги №15/2-175 вих - 23 від 24.03.2023 з додатками на 52 арк. та поштовий конверт.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко