Рішення

від 11.05.2023 по справі 910/11307/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.05.2023Справа № 910/11307/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПЗ"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 1366820,54 грн, визнання недійсним п. 4.1 договору

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Єременок О.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явились

Від відповідача: Шапран Л.І.

В судовому засіданні 11.05.2023 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене додаткове рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НПЗ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 1366820,54 грн та визнання недійсною умови п. 4.1 договору поставки № ПЗ/НХ-191107/НЮ від 03.10.2019 в частині обов`язку замовника з оплати робіт після реєстрації податкової накладної.

Ухвалою суду від 14.11.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.12.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПЗ" (69093, м. Запоріжжя, вулиця Новобудов, будинок 5, ідентифікаційний код 37540226) заборгованість за договором поставки у розмірі 1036800 (один мільйон тридцять шість тисяч вісімсот) грн 00 коп., суму втрат від інфляції у розмірі 327006 (триста двадцять сім тисяч шість) грн 72 коп., проценти річних у розмірі 3013 (три тисячі тринадцять) грн 82 коп., судовий збір у розмірі 20502 (двадцять тисяч п`ятсот дві) грн 31 коп. В частині позовних вимог про визнання недійсною умови п. 4.1 договору поставки № ПЗ/НХ-191107/НЮ від 03.10.2019 в частині обов`язку покупця з оплати робіт за умови наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства - відмовлено.

21.04.2023 в системі "Електронний суд" було сформовано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 83341,00 грн.

Ухвалою суду від 01.05.2023 розгляд заяви позивача призначено на 11.05.2023.

01.05.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд заяви без участі представника позивача.

08.05.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення, в яких відповідач вказує, що згідно умов договору між позивачем та адвокатом "гонорар успіху" сплачується після набрання рішенням суду законної сили, натомість рішення у даній справі законної сили не набрало, а тому покладення "гонорару успіху" на відповідача є передчасним. Крім того, позивачем в позовній заяві вказано орієнтовний розмір витрат на правову допомогу у сумі 15000,00 грн, про "гонорар успіху" не зазначено. Також відповідач вказує на часткове задоволення позову і на те, що спір не значної складності - стягнення боргу за договором поставки, а тому обгрунтованим розміром витрат на правову допомогу є 2000,00 грн.

В судове засідання 11.05.2023 представник позивача не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд заяви без його участі.

Неявка представника позивача не перешкоджає розгляду заяву по суті.

В судовому засіданні 11.05.2023 представник відповідача заперечував проти задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник відповідача просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем до закінчення судових дебатів було заявлено про подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу з відповідними доказами, після ухвалення рішення у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 83341,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору № 96 про надання правової допомоги від 24.10.2022, укладеного з Адвокатським об`єднанням "Хілько". Представництво інтересів за договором безпосередньо здійснювала адвокат Хілько Альона Василівна, яка діє на підставі свідоцтва №002415 про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.10.2019 та ордера серії АР № 1102177 від 24.10.2022.

Відповідно до п. 1.1. договору клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу, пов`язану із захистом його прав і законних інтересів в судах всіх інстанцій, що діють в системі судоустрою України, на підприємствах, установах організаціях усіх форм власності не залежно від підпорядкування у справі про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за договором поставки № ПЗ/НХ-191107/НЮ від 03.10.2019, укладеним між регіональною філією "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НПЗ".

Орієнтовна вартість та ціна послуг вказується у попередньому описі робіт. Остаточна вартість та ціна послуг визначається у детальному описі робіт. Вартість визначається у фіксованому розмірі ціни послуг без врахування часу роботи адвоката. Оплата за даним договором здійснюється шляхом 100% попередньої оплати по рахунку та попереднього опису робіт. (п. 4.1- 4.4 договору).

Згідно з п. 4.5 договору у випадку винесення рішення судом на користь клієнта, клієнт додатково сплачує протягом 3 днів з дня набрання рішенням суду законної сили "Гонорар успіху" у розмірі 5% від суми задоволених вимог.

Відповідно до п. 4.6 договору за результатом наданих послуг складається акт приймання-передачі послуг, який підписується клієнтом протягом 5 днів з дня його отримання.

На виконання умов вищевказаного договору між сторонами був підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг від 20.04.2023, відповідно до якого Адвокатське об`єднання якісно та в повному обсязі надало юридичні послуги згідно з договором у справі про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за договором поставки № ПЗ/НХ-191107/НЮ від 03.10.2019 укладеним між регіональною філією "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НПЗ. Вартість послуг становить 83341,00 грн.

До акту додано детальний опис робіт та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі від 20.04.2023. Згідно детального опису вартість правової допомоги на суму 83341,00 грн складається з наступних послуг: підготовка позовної заяви з додатками - 8000,00 грн, відповідь на відзив - 4000,00 грн, участь у судовому засіданні - 3000,00 грн, "гонорар успіху" - 68341,00 грн.

Витрати на правову допомогу у сумі 15000,00 грн були перераховані позивачем Адвокатському об`єднанню, що підтверджується платіжним дорученням № 95 від 25.10.2022.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В п. 119, 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 910/1964/21 зроблено наступний висновок: "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 № 910/1964/21.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стягувачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "НПЗ" не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України" суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Таким чином, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

В даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, суд приходить до висновку, що такі вимоги як стягнення "гонорару успіху" у розмірі 68341,00 грн у зв`язку із прийняттям позитивного для стягувача судового рішення у даній справі, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування "гонорару успіху", який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази в підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, суд приходить до висновку про невідповідність заявлених витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, у зв`язку з чим заява ТОВ "НПЗ" підлягає частковому задоволенню за виключенням суми "гонорару успіху" пропорційно сумі задоволених вимог.

Позивачем було заявлено дві вимоги: немайнового та майнового характеру. Позов було задоволено в рамках однієї вимоги майнового характеру про стягнення 1366820,54 грн. У вимозі немайнового характеру про визнання недійсним пункту договору було відмовлено. Оскільки, згідно змісту позовної заяви, адвокат дійшов висновку про неможливість стягнення заборгованості та штрафних санкцій з відповідача за умови чинності п. 4.1 договору, в зв`язку з чим була заявлена відповідна позовна вимога, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача всієї суми (15000,00) витрат на правову допомогу. За таких умов, в зв`язку з задоволенням однієї із двох позовних вимог, суд вважає обгрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 7500,00 грн (15000/2).

Щодо заперечень відповідача, суд не погоджується з його твердженнями, що витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн (без врахування "гонорару успіху") є надмірними і що обгрунтованим є їх розмір у суму 2000,00 грн.

Керуючись ст. 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НПЗ" про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПЗ" (69093, м. Запоріжжя, вулиця Новобудов, будинок 5, ідентифікаційний код 37540226) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено 15.05.2023

Суддя І.В.Усатенко