Постанова

від 16.05.2023 по справі 904/4249/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2023 року м. Дніпро Справа № 904/4249/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Новікова Р.Г.) від 02.02.2023р. та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023р. у справі № 904/4249/22

за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг Інвест" м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 43 201 грн. 98 коп., 3% річних в розмірі 600 грн. 09 коп., інфляційних втрат в розмірі 4 161 грн. 22 коп., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022р. Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг Інвест" з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 43 201 грн. 98 коп., 3% річних в розмірі 600 грн. 09 коп., інфляційних втрат в розмірі 4 161 грн. 22 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язання з повернення суми завдатку, сплаченого позивачем відповідно до договору суборенди нерухомого майна № 301120-37/3.3Р34 від 30.11.2020.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2023р. у справі № 904/4249/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг Інвест" про стягнення заборгованості в розмірі 43 201 грн. 98 коп., 3% річних в розмірі 600 грн. 09 коп., інфляційних втрат в розмірі 4 161 грн. 22 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023р. у справі № 904/4249/22:

-клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг Інвест" від 06.02.2023 про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у справі № 904/4249/22 задоволено частково;

-стягнуто з Акціонерного товариства "Укрпошта" (ідентифікаційний код: 21560045, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул.. Хрещатик, 22) в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (ідентифікаційний код: 25771603, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 62) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг Інвест" (ідентифікаційний код 23934490; місцезнаходження: 49026, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 14) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Не погодившись з даними рішеннями господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2023р. у справі № 904/4249/22 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі; скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023р. у справі № 904/4249/22 в частині стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг Інвест" про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зокрема зазначає, що висновок суду першої інстанції про несвоєчасну оплату позивачем рахунків ґрунтується лише на припущеннях, оскільки копії рахунків, які надані відповідачем до відзиву, не містять підпису повноважної особи суборендаря за договором. Апелянт зазначає, що жоден працівник поштового відділення не наділений повноваженнями на отримання рахунків за спірним договором, а підпису особи повноважної за спірним договором начальника ЦУНМІ, немає на наданих відповідачем рахунках.

Також апелянт зауважує, що суд першої інстанції не надав оцінку факту розірвання договору за домовленістю сторін та відсутністю на дату розірвання жодних претензій щодо виконання договору. Апелянт вважає, що оскільки розірвання договору відбулось за домовленістю сторін, про що зазначено у додатковій угоді від 29.03.2022, то завдаток підлягає поверненню.

Щодо оскарження додаткового рішення суду про стягнення витрат на правничу допомогу апелянт зокрема зазначає, що при ухваленні даного рішення суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, оскільки судом прийнято як доказ витрат на правничу допомогу договір від 02.12.2022 № 7/2022. При цьому, вказаний договір укладений між ТОВ "Торг Інвест" та Фізичною особою-підприємцем Котович Микита Олександрович. Отже, апелянт вважає, що відповідач не має право на відшкодування витрат на правову допомогу, уклавши договір з представником ФОП, не як з адвокатом, оскільки така допомога не є професійною правничою допомогою в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України та не відноситься до судових витрат.

Крім цього, апелянт вважає, що сума витрат, яка заявлена відповідачем, є суттєво завищеною, не є співмірною зі складністю справи, а витрати сторони не є реальними та неминучими.

Згідно з протоколом розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Мороза В.Ф., Кузнецова В.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2023р. та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023р. у справі № 904/4249/22 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг Інвест" подано відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого відповідач заперечує проти її задоволення, вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції підлягають залишенню без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що оскільки сторони під час укладення договору суборенди не встановили "повноважних осіб", які можуть вручати або отримувати акти та рахунки, то твердження апелянта про те, що відповідач вручав всі рахунки та акти не "повноважним особам" не відповідають дійсності та не можуть слугувати доказами в цій справі. Відповідач вказує на те, що всі акти та рахунки вручались керівнику або заступнику керівника поштового відділення, яке знаходилось в орендованому за спірним договором приміщенні, у зв`язку з чим вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо отримання рахунків позивачем та підтвердження матеріалами справи неналежного виконання суборендарем своїх зобов`язань за договором.

Щодо доводів апелянта, покладених в обґрунтування апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, відповідач зазначає, що договір про надання правничої допомоги № 7/2022 від 02.12.2022р. був укладений між ТОВ "Торг Інвест" (Клієнт) та адвокатом Котовичем Микитою Олександровичем, організаційно-правова форма діяльності якого ФОП, що не заборонено законом. Твердження апелянта з цього приводу не заслуговують на увагу через те, що зазначений договір по своїй природі є договором про надання правової допомоги, особа яка її надає є діючим адвокатом, перелік робіт, наданих за цим договором, пов`язаний з розглядом даної справи та представництвом відповідача у цій справі.

Крім цього, позивач вважає, що твердження апелянта про те, що витрати на правову допомогу, які поніс відповідач, є завищеними, нереальними та не були неминучими, не заслуговують на увагу, оскільки апелянт не наводить жодних доказів на підтвердження своїх тверджень.

Позивач просить залишити апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2023р. та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023р. у справі № 904/4249/22 без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

11.05.2023р. у зв`язку з відпусткою судді Кузнецова В.О. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є. суддів Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2023р. у справі № 904/4249/22 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торг Інвест" (далі орендар) та Акціонерним товариством "Укрпошта" (далі суборендар) був укладений договір суборенди нерухомого майна № 301120-37/3.3Р34 від 30.11.2020 (далі договір суборенди).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору суборенди орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 88,2 кв.м, розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 14А, на першому поверсі, що перебуває у приватній власності (далі - приміщення).

Приміщення належить ТОВ "Калина-Буд" згідно з витягом з Державного реєстру права власності на нерухоме майно індексний номер 100873785 від 19.10.2017, реєстраційний номер 613190312101.

Орендар користується приміщенням на підставі договору оренди №2-11/КБ від 01.10.2020, укладеним між ТОВ "Калина-Буд" та ТОВ "Торг Інвест". Термін дії договору оренди до 30.09.2022.

Приміщення передається в оренду з метою розміщення відділення поштового зв`язку.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору суборенди суборендар вступає у строкове платне користування приміщенням у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту прийому-передачі приміщення.

Передача приміщення в суборенду не тягне за собою виникнення в суборендаря права власності на це приміщення.

Згідно з пунктами 3.1 3.5 договору суборенди орендна плата визначається за домовленістю сторін і становить 50 000 грн. (без ПДВ) за один місяць оренди.

З моменту підписання акту прийому-передачі приміщення суборендарю надається 21 (двадцять один) день для проведення оздоблювальних робіт. Протягом даного періоду суборендар сплачує орендарю орендну плату в розмірі 1 (одна) грн. (без ПДВ).

Орендна плата за перший місяць оренди сплачується суборендарем протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання акту прийому передачі приміщення та надання орендарем рахунку та акту виконаних робіт .

У разі користування приміщенням протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) орендна плата визначається пропорційно дням користування.

Орендна плата, перераховується на рахунки вказані в цьому договорі згідно наданих орендарем рахунків та актів виконаних робіт на протязі 10 днів з моменту їх отримання.

Пунктом 3.6 договору суборенди передбачено, що суборендар сплачує орендарю завдаток не пізніше 10 днів з дати підписання акту приймання-передачі приміщення та надання орендарем рахунку у розмірі 50 000 грн. (без ПДВ), який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди.

У разі порушення або невиконання (неналежного виконання) суборендарем своїх зобов`язань за договором, у тому числі: наявності у суборендаря прострочення зі сплати будь-яких платежів за цим договором; відмови суборендаря від оренди раніше терміну, визначеного в пункті 7.1 договору; платіж поверненню не підлягає.

Крім того орендар має право вимагати у суборендаря виконання всіх своїх фінансових та інших зобов`язань незалежно від суми утриманого завдатку.

При належному виконанні суборендарем своїх обов`язків за цим договором, платіж буде врахований в рахунок оплати оренди за останній місяць при закінченні цього договору або при достроковому його розірванні згідно з п. 7.2 цього договору.

У разі підвищення орендної плати, сума завдатку збільшується пропорційно розміру поточної орендної плати. Доплата до завдатку здійснюється суборендарем протягом 10 банківських днів з моменту збільшення орендної плати згідно наданого орендарем рахунку.

Відповідно до пунктів 3.7, 3.8 договору суборенди, у разі припинення (розірвання) договору суборендар сплачує орендну плату до дня повернення приміщення орендарю за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору не звільняє суборендаря від обов`язку сплатити заборгованість з орендної плати у повному обсязі, якщо така виникла.

Сторони погодили, що орендна плата може бути змінена, виключно за погодженням обох сторін, про що підписується відповідна додаткова угода до цього договору, але не раніше ніж через 12 (дванадцять) місяців з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду і не частіше одного разу на рік.

Пунктом 3.9 договору суборенди передбачено, що у вартість щомісячної орендної плати за користування приміщенням не входить вартість комунальних послуг, у тому числі вартість електроенергії. Дані послуги оплачуються суборендарем окремо. Оплата за спожиті енерго- та тепло- носії, а також водопостачання здійснюється суборендарем безпосередньо енергопостачальним організаціям або відшкодовується орендарю згідно виставлених рахунків та актів виконаних робіт, наданих орендарем на протязі 10 днів з моменту їх отримання.

Згідно з пунктами 7.1, 7.2, 7.3 договору суборенди, цей договір діє з моменту його укладання і до 30.09.2022 включно, але не більше ніж термін дії договору оренди вказаний в пункті 1.1. договору. Термін дії може бути продовжено шляхом укладання додаткової угоди до цього договору.

Сторони мають право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення іншої сторони про розірвання цього договору не менше, ніж за 60 (шістдесят) календарних днів до очікуваної дати розірвання договору шляхом укладання сторонами відповідної угоди.

Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору.

В пункті 7.4 договору суборенди вказано, що зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною та укладаються шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Пунктом 7.8 договору суборенди передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору приміщення повертається суборендарем орендарю за актом приймання-передачі. Приміщення вважається поверненим орендарю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення з оренди.

Відповідно до підписаного сторонами акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 30.11.2020 орендар передав, а суборендар прийняв нежитлове приміщення площею 88,2 кв.м, розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 14а. Технічний стан приміщення задовільний. Суборендар у присутності орендаря перевірив придатність приміщення для користування згідно з умовами договору.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 24.03.2022 до договору сторони доповнили договір суборенди пунктом 3.2.1.1 такого змісту: "Орендна плата за користування приміщенням, за період 01.03.2022 по 29.03.2022 складає 37 419 грн. 35 коп.". Решта умов договору залишилась без змін.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 2 від 29.03.2022 до договору сторони дійшли згоди достроково розірвати договір суборенди №301120-37/3.3Р34 від 30.11.2020. Останнім днем оренди вважати 29.03.2022.

Пунктом 2 додаткової угоди № 2 від 29.03.2022 до договору визначено, що решта умов Договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Згідно з актом прийому-передачі (повернення) від 29.03.2022 орендар прийняв, а суборендар здав (повернув) нежитлове приміщення, загальною площею 88,2 м.кв., розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 14а, іменоване в подальшому "об`єкт оренди".

Станом на 29.03.2022 об`єкт оренди знаходиться в справному стані, придатному для експлуатації. Сторони претензій одна до одної не мають.

Згідно з платіжним дорученням №14079 від 29.12.2020 позивач сплатив відповідачу суму завдатку в розмірі 50 000 грн. на підставі рахунку № СФ-0000320 від 03.12.2020.

В листі № 34-8-477 від 06.05.2022 позивач зазначив про врахування за рахунок суми завдатку вартості комунальних послуг за березень 2022 року в сумі 6 798 грн. 02 коп. та просив відповідача повернути залишок завдатку в розмірі 43 201 грн. 98 коп. протягом 10 днів з моменту отримання листа.

В листі-відповіді № 30-07/1 від 30.07.2022 відповідач вказав про відсутність підстав для повернення суми завдатку через відмову суборендаря від договору та про наявність несплаченої суми боргу за комунальні послуги за березень 2020 року в розмірі 6 798 грн. 02 коп. і просив її сплатити.

Відмова відповідача повернути суму завдатку, обумовила звернення позивача до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання суборендарем своїх зобов`язань за договором суборенди, у зв`язку з чим відсутні підстави для повернення відповідачем суми завдатку.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За частиною першою статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обов`язковість договору до виконання сторонами встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України.

За своєю юридичною природою договір суборенди нерухомого майна №301120-37/3.3Р34 від 30.11.2020 є договором найму (оренди).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (стаття 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Предметом позову є стягнення суми завдатку, сплаченого позивачем відповідно до договору суборенди, а також 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем у зв`язку з неповерненням відповідачем зазначеної суми завдатку.

Як зазначалось раніше, в пункті 3.6 договору суборенди сторони узгодили сплату позивачем суми завдатку в розмірі 50 000 (без ПДВ), який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди. В цьому пункті також наведені підстави, за наявності яких цей платіж не підлягає поверненню:

-порушення або невиконання (неналежного виконання) суборендарем своїх зобов`язань за договором, у тому числі: наявності у суборендаря прострочення зі сплати будь-яких платежів за цим договором;

-відмова суборендаря від оренди раніше терміну, визначеного в пункті 7.1 договору (30.09.2022).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на існування обох підстав, за наявності яких завдаток не підлягає поверненню: відмова суборендаря від договору раніше 30.09.2022 та порушення строків оплати завдатку, орендної плати та комунальних платежів протягом дії договору суборенди.

Позивач наполягав на належному виконанні своїх зобов`язань за договором та розірванні договору за згодою сторін.

В пункті 1 додаткової угоди № 2 від 29.03.2022 до договору зазначено про розірвання договору за згодою сторін. В тексті угоди відсутнє посилання на відповідну заяву суборендаря, на підставі якої приймалось спільне рішення сторін про дострокове розірвання договору суборенди. За таких обставин судова колегія вважає, що відповідачем не надано доказів дострокового розірвання договору суборенди за вимогою позивача, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відхилення твердження відповідача про розірвання договору суборенди внаслідок відмови суборендаря від договору.

Також в матеріалах справи відсутні докази вручення позивачу рахунку № СФ-0000320 від 03.12.2020, отже, відповідачем не надано доказів порушення позивачем строків сплати завдатку, з огляду на що місцевим господарським судом правильно не взято ці твердження відповідача до уваги.

Пунктом 3.5 договору суборенди передбачено, що орендна плата, перераховується на рахунки вказані в цьому договорі згідно наданих орендарем рахунків та актів виконаних робіт на протязі 10 днів з моменту їх отримання.

В пункті 3.9 договору суборенди вказано, що вартість комунальних послуг оплачується суборендарем окремо. Оплата за спожиті енергоносії та теплоносії, а також водопостачання здійснюється суборендарем безпосередньо енергопостачальним організаціям або відшкодовується орендарю згідно виставлених рахунків та актів виконаних робіт, наданих орендарем на протязі 10 днів з моменту їх отримання.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами акти виконаних робіт щодо орендних платежів та комунальних послуг, що складались сторонами протягом дії договору суборенди.

В якості доказу порушення позивачем строків внесення платежів відповідач надав копії рахунків-фактур:

-№ СФ-0000320 від 03.12.2020 для сплати останнього місяця суборенди в розмірі 50 000 грн. без зазначення дат отримання та ідентифікації осіб, які отримали цей рахунок. Згідно з платіжним дорученням №14079 від 29.12.2020 позивач сплатив цей рахунок;

-№ СФ-0000443 від 01.04.2021 для сплати орендної плати за суборенду приміщення в розмірі 50 000 грн. з датою "05.04.2021" та підписом особи, яка отримала рахунок. Згідно з платіжним дорученням №4074 від 16.04.2021 позивач сплатив цей рахунок;

-№ СФ-0000456 від 06.04.2021 для компенсації комунальних послуг за березень 2021 року на суму 6 035 грн. 93 коп. з датою "07.04.2021" та прізвищем особи, яка отримала рахунок. Згідно з платіжними дорученнями №4810 від 29.04.2021, №4840 від 29.04.2021, №4811 від 29.04.2021, №4808 від 29.04.2021 позивач сплатив вартість комунальних послуг за березень 2021року;

-№ СФ-0000597 від 05.08.2021 для компенсації комунальних послуг за липень 2021 року на суму 1 261 грн. 43 коп. з відбитком календарного поштового штемпелю поштового відділення №25 АТ "Укрпошта" "05.08.2021" та підписом особи, яка отримала рахунок. Згідно з платіжним дорученням №9235 від 19.08.2021 позивач сплатив цей рахунок;

-№ СФ-0000657 від 01.10.2021 для сплати орендної плати за суборенду приміщення в розмірі 50 000 грн. з відбитком календарного поштового штемпелю поштового відділення №25 АТ "Укрпошта" "04.10.2021" та прізвищем і підписом особи, яка отримала рахунок. Згідно з платіжним дорученням №38248 від 18.10.2021 позивач сплатив цей рахунок;

-№ СФ-0000638 від 01.10.2021 для компенсації комунальних послуг за вересень 2021 року на суму 1 655 грн. 58 коп. з відбитком календарного поштового штемпелю поштового відділення №25 АТ "Укрпошта" "06.10.2021" та прізвищем особи, яка отримала рахунок. Згідно з платіжним дорученням №61960 від 23.10.2021 позивач сплатив цей рахунок;

-№ СФ-0000722 від 01.12.2021 для сплати орендної плати за суборенду приміщення в розмірі 50 000 грн. з відбитком календарного поштового штемпелю поштового відділення №25 АТ "Укрпошта" "01.12.2021" та прізвищем і підписом особи, яка отримала рахунок. Згідно з платіжним дорученням №193986 від 13.12.2021 позивач сплатив цей рахунок;

-№ СФ-0000736 від 06.12.2021 для компенсації комунальних послуг за листопад 2021 року на суму 6 102 грн. 82 коп. з відбитком календарного поштового штемпелю поштового відділення №25 АТ "Укрпошта" "07.12.2021" та прізвищем особи, яка отримала рахунок. Згідно з платіжним дорученням №244981 від 30.12.2021 позивач сплатив цей рахунок.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що посилання відповідача на порушення позивачем строків виконання своїх зобов`язань з оплати орендної плати та вартості комунальних послуг підтверджені матеріалами справи з огляду на положення статті 254 Цивільного кодексу України та дати отримання позивачем рахунків і фактичних оплат наступних рахунків:

-№ СФ-0000597 від 05.08.2021 строк оплати комунальних послуг за липень 2021року до 16.08.2021 включно; фактична оплата 19.08.2021;

-№ СФ-0000657 від 01.10.2021 строк оплати орендної плати до 14.10.2021 включно; фактична оплата 18.10.2021;

-№ СФ-0000638 від 01.10.2021 строк оплати комунальних послуг за вересень 2021 року 18.10.2021; фактична оплата 23.10.2021;

-№ СФ-0000736 від 06.12.2021 строк оплати комунальних послуг за листопад 2021 року до 17.12.2021; фактична оплата 30.12.2021.

Водночас судова колегія відхиляє твердження апелянта про те, що висновок суду першої інстанції про несвоєчасну оплату позивачем рахунків ґрунтується лише на припущеннях, оскільки копії рахунків, які надані відповідачем до відзиву, не містять підпису повноважної особи суборендаря за договором.

Так, виходячи з аналізу умов договору суборенди судова колегія зауважує, що за умовами вказаного договору сторонами не визначено перелік осіб, уповноважених суборендарем на отримання рахунків. Твердження ж апелянта, що єдиною особою суборендаря, уповноваженою на отримання рахунків є начальник ЦУНМІ, не заслуговують на увагу, оскільки на підтвердження цього позивачем не надано жодних належних доказів.

До того ж, судова колегія звертає увагу, що позивач не заперечував отримання вказаних рахунків співробітниками суборендаря та не спростовував належними доказами відсутність в штаті поштового відділення осіб, які отримали зазначені вище рахунки.

Судова колегія зауважує, що положення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачають обов`язок кожної сторони довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, на переконання судової колегії, сукупність наданих у даній справі доказів свідчить про неналежне виконання суборендарем своїх зобов`язань за договором суборенди щодо своєчасної оплати рахунків відповідача за оренду та комунальні послуги, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для повернення відповідачем суми завдатку.

З приводу твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не надав оцінку факту розірвання договору за домовленістю сторін та відсутністю на дату розірвання жодних претензій щодо виконання договору, судова колегія зауважує, що згідно з актом прийому-передачі (повернення) приміщення від 29.03.2022, укладеному між орендарем та суборендарем, станом на дату укладання цього акту жодних претензій одна до одної немає у обох сторін, зокрема і у позивача.

При цьому, відсутність на дату розірвання договору та повернення приміщення з оренди претензій з боку відповідача є обґрунтованим, оскільки в останнього залишився завдаток як компенсація порушень позивачем умов договору щодо своєчасної оплати рахунків. В свою чергу, позивач, вважаючи, що завдаток підлягає поверненню та не отримавши його на дату розірвання договору мав би зауважити про це в додатковій угоді про розірвання договору та/або акті приймання-передачі (повернення) приміщення.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що факти розірвання договору за взаємною домовленістю сторін та відсутності у сторін претензій на дату повернення майна з оренди не свідчать про безумовний обов`язок відповідача з повернення завдатку, а отже відповідні твердження апелянта відхиляються апеляційним судом.

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023р. у справі № 904/4249/22 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія також дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2023р. до Господарського суду Дніпропетровської області засобами електронного зв`язку надійшло підписане кваліфікованим електронним підписом представника відповідача клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг Інвест" про надання доказів професійної правничої допомоги та стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.

У відзиві відповідач повідомив суд, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 15 000 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач подав заяву з дотриманням строку, встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат

-розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу та компенсації витрат адвоката відповідачем були надані до суду копії: свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №5457 від 29.07.2022; ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ №1166890 від 02.12.2022; витягу з договору №7/2022 від 02.12.2022 про надання правничої допомоги; звіту про надану правничу допомогу від 06.02.2023; рахунку №1 від 06.02.2023; акту прийому-передачі наданої правничої допомоги від 06.02.2023.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг Інвест" в даній справі здійснювалось адвокатом Котовичем Микитою Олександровичем на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ №1166890 від 02.12.2022.

Між Фізичною особою-підприємцем Котович М.О. (далі адвокат), що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №5457 від 29.07.2022, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торг Інвест" (далі - клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги №7/2022 від 02.12.2022 (далі договір від 02.12.2022).

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 договору від 02.12.2022 предметом договору є:

- надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

-представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

-представництво інтересів клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 2 договору від 02.12.2022 надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: консультації, реєстрація суб`єктів господарської діяльності, розробка схем оптимізації податкових зобов`язань, проведення аудиту, розробка та правовий аналіз договорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності клієнтом, захист від протиправних дій посадових осіб органів державної влади, зокрема органів Державної фіскальної служби України, інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням договору.

В підписаному між адвокатом та клієнтом акті прийому-передачі наданої правничої допомоги від 06.02.2023 зазначено, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу в обсягах, визначених у звіті від 06.02.2023. Форма наданої правничої допомоги усна та письмова. Претензії клієнта щодо якості, вартості та обсягу наданої правничої допомоги відсутні. Розмір винагороди (гонорару) адвоката за надану правничу допомогу становить 12 000 грн. Надана адвокатом правнича допомога підлягає оплаті клієнтом не пізніше 31.12.2023. Підписання клієнтом акту свідчить про отримання клієнтом від адвоката звіту від 06.02.2023, рахунку-фактури №1 від 06.02.2023.

У звіті про надану правничу допомогу від 06.02.2023 зазначено про надання адвокатом Котовичем М.О. Товариству з обмеженою відповідальністю "Торг Інвест" правової допомоги:

-консультація з приводу розгляду справи №904/4249/22 (усна форма) тривалість 1 год., вартість 1 000 грн.;

-ознайомлення з матеріалами справи №904/4249/22 (позовна заява з додатками) (усна форма) - тривалість 1 год., вартість 1 000 грн.;

-підготовка та подача до Господарського суду Дніпропетровської області заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження по справі №904/4249/22 (письмова форма) - тривалість 0,5 год., вартість 750 грн.;

-підготовка та подача до Господарського суду Дніпропетровської області відзиву на позовну заяву по справі №904/4249/22 (письмова форма) - тривалість 3 год., вартість 4 500 грн.;

-допомога у складенні нотаріально посвідчених показань свідка Маренич О.Є. для справи №904/4249/22 (усна форма) - тривалість 1 год., вартість 1 000 грн.;

-підготовка та подача до Господарського суду Дніпропетровської області заперечень на відповідь на відзив по справі №904/4249/22 (письмова форма) - тривалість 1,5 год., вартість 2 250 грн.;

-підготовка та подача до Господарського суду Дніпропетровської області заяви про надання доказів правничої допомоги по справі № 904/4249/22 (письмова форма) - тривалість 1 год., вартість 1 500 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (частини перша, друга статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) ЄСПЛ також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Також суд виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України так і у частинах п`ятій-сьомій статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, Верховний Суд дійшов висновків, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме - пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 вказано, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат відповідачем на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що підлягають до стягнення з позивача витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн., а решта витрат на професійну правничу допомогу залишається на відповідачеві.

Водночас судом першої інстанції враховано співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, враховуючи незначну кількість виготовлених під час розгляду справи представником відповідача документів та їх зміст, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, судова колегія відхиляє твердження апелянта про те, що при ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції проігнорував критерій реальності адвокатських витрат, адже такі твердження апелянта спростовуються матеріалами справи та змістом оскаржуваного рішення.

Так, судом першої інстанції при визначенні розміру судових витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача, обґрунтовано відхилено: консультацію з приводу розгляду справи № 904/4249/22, підготовку та подачу заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, допомогу у складенні нотаріально посвідчених показань свідка Маренич О.Є., а також враховано, що не всі доводи відповідача, викладені ним у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, були покладені судом в основу судового рішення в даній справі.

Отже, судом першої інстанції надана належна оцінка заявленим до відшкодування судовим витратам, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку не присуджувати відповідачу всі його заявлені до стягнення витрати на професійну правову допомогу.

Щодо доводів апелянта про, що відповідач не має право на відшкодування витрат на правову допомогу, уклавши договір з представником ФОП, не як з адвокатом, оскільки така допомога не є професійною правничою допомогою в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України та не відноситься до судових витрат, судова колегія зазначає наступне.

Так, судом першої інстанції було досліджено, що договір про надання правової допомоги № 7/2022 від 02.12.2022 укладено Товариством з обмеженою відповідальністю "Торг Інвест" (відповідачем) з Фізичною особою-підприємцем Котович М.О. як адвокатом, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №5457 від 29.07.2022.

У відповідності до предмету вказаного договору він є договором про надання правової допомоги в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Котович М.О. представляв інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг Інвест" у справі № 904/4249/22 саме як адвокат, що підтверджується матеріалами справи.

Отже судова колегія констатує, що укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торг Інвест" (відповідачем) договору про надання правової допомоги №7/2022 від 02.12.2022 з Котовичем М.О. як фізичною особою-підприємцем не позбавляє останнього статусу адвоката, а тому в розумінні наведених вище приписів процесуального закону і не впливає на правильність розподілу судових витрат у справі.

Відповідна правова позиція наведена зокрема у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.02.2022 у справі № 910/10935/20.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо пов`язаності заявлених відповідачем витрат із розглядом справи, їх розумності та реальності, співмірності сум витрат із складністю справи, а тому й дійшов правильного висновку щодо необхідності відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у визначеній судом сумі.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржувані рішення відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення від 02.02.2023р. та додаткового рішення від 16.02.2023р. Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 721,50 грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2023р. та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023р. у справі № 904/4249/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2023р. у справі № 904/4249/22 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023р. у справі № 904/4249/22 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль