Рішення

від 04.05.2023 по справі 906/1205/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1205/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Оніщук В.М., дов. №1-3239 від 05.12.2022 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Кучерук М.Г., дов. №01-121-1222 від 22.12.2022;

Довгалюк Р.О. дов. №01-119-1222 від 22.12.2022;

від третьої особи: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз"

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 127 625 633,72грн.

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду із позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" про стягнення 127 625 633,72грн заборгованості, із яких: 119 873 583,41грн основного боргу, 7 138 878,78грн пені, 613 171,53грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між сторонами існують взаємовідносини на підставі договору №1512000704 транспортування природного газу від 17.12.2015. Також зазначає, що відповідачем не здійснено сплату згідно рахунків на оплату за добові небаланси за березень-червень 2019 року, що стало підставою для звернення до суду.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст. 536, 625 Цивільного кодексу України, ст.198 Господарського кодексу України, п.19 глави 6 розділу XIV Кодексу газорозподільних систем.

Ухвалою суду від 20.11.2019 відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07.10.2020 постановлено залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Ухвалою суду від 30.11.2020 провадження у справі №906/1205/19 зупинено до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3987/19.

Ухвалою суду від 19.07.2021 постановлено провадження у справі №906/1205/19 поновити та підготовче судове засідання призначити на 07.09.2021.

Ухвалою від 22.11.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/1205/19 до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 19.04.2023 оголошено перерву до 04.05.2023 о 12:00.

04.05.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вх.№01-44/1529/23 від 04.05.2023).

Представник позивача в судовому засіданні 04.05.2023 (у режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Проти клопотання відповідача щодо закриття провадження у справі заперечував.

Представники відповідача в судовому засіданні 04.05.2023 проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Підтримали подане до суду 04.05.2023 клопотання про закриття провадження у справі (вх.№01-44/1529/23 від 04.05.2023).

Представник третьої особи в судове засідання 04.05.2023 не з`явився, хоча з часом, датою і місцем розгляду справи був ознайомлений належним чином, про що, зокрема, свідчить роздруківка суду про направлення третій особі копії ухвали суду від 19.04.2023 засобами електронного зв`язку.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши клопотання відповідача про закриття провадження у справі (вх.№01-44/1529/23 від 04.05.2023), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відсутність предмета спору в розумінні наведеної норми права, означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо).

Тобто, господарський суд припиняє провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо між сторонами, у зв`язку з цим, не залишилося неврегульованих питань.

При цьому, необхідно зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення щодо якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04).

Предметом заявленого у даній справі позову є вимоги Акціонерного товариство "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" про стягнення 127 625 633,72грн заборгованості з оплати за добові небаланси за березень-червень 2019.

Подане відповідачем клопотання про закриття провадження у справі обґрунтовано тим, що заявлена до стягнення сума боргу, з урахуванням імперативних норм Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", підлягає врегулюванню з метою погашення за рахунок видатків державного бюджету, а залишок боргу - реструктуризації згідно з визначеним Законом механізмом. Відтак, останній вважає, що за наявності підстав припинення зобов`язання щодо стягнення вказаної вище заборгованості в силу Закону, відсутній предмет спору в межах даної справи, у зв`язку з чим провадження у ній підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Варто зазначити, що 29.08.2021 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі - Закон).

За змістом ст.1 Закону заборгованістю (грошові зобов`язання) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону законодавець визначив, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Питання проведення взаєморозрахунків та реструктуризації визначені у ст.4, 5 даного Закону.

Нормами Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" визначено процедуру врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.

Даним Законом не передбачено припинення зобов`язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), які надають можливість у майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом. Разом з тим, повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №910/10142/21.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідача було включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.10.2022 №1319, що свідчить про те, що відповідачем, як учасником процедури врегулювання заборгованості, частково виконано певні умови процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо вчинення суб`єктами ринку природного газу, в тому числі й сторонами у справі юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ (укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо).

Таким чином, саме по собі прийняття Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", яким визначено певну процедуру, яка надає можливість у майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом, шляхом вчинення юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, як і включення відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, не свідчить про припинення зобов`язань сторін у спірних правовідносинах, а також не вказує на відсутність у справі предмету спору.

Відповідач не надав до суду будь-яких доказів на підтвердження того, що предмет спору в даній справі відсутній, що стало б підставою для закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність заявленого відповідачем клопотання щодо закриття провадження у справі від 04.05.2023, у зв`язку з чим відмовляє в його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

17.12.2015 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (оператор, позивач) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (замовник, відповідач) укладено договір транспортування природного газу №1512000704 (надалі - Договір) (а.с. 11-21, т.1).

Оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (п.2.1 Договору).

За змістом п.2.2 Договору сторони погодили, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

За умовами пункту 2.3 Договору визначено послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором, а саме:

- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);

- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);

- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору (п.2.4 Договору).

Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п.2.5 Договору).

Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (п.2.6 Договору).

Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ у точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів (п.2.7 Договору).

У пункті 3.2 Договору сторони погодили, що оператор має право своєчасно отримувати від замовника плату за надані послуги, стягувати із замовника додаткову плату в разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; надати оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі та цьому договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; повідомляти оператора про зміну умов, які стали підставою для укладення цього договору; забезпечити можливість цілодобового зв`язку оператора з представниками замовника, зазначеними в цьому договорі; здійснювати додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.

У відповідності до пунктів 7.1-7.3 Договору унормовано, що вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua. Тарифи, передбачені пунктом 7.1, є обов`язковими для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами договору.

У п.9.1 Договору передбачено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та не врегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу.

Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою визначеною в п.9.2 Договору.

Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті (п.9.3 Договору).

Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів (п.9.4 Договору).

Розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 9.4 цього договору, визначається за даними оператора (п.9.5 Договору).

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг.

Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу IX цього договору (п.11.4 Договору).

У відповідності до вимог пунктів 13.1, 13.2, 13.5 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором. Сторона, що не виконує умови цього договору та (або) умови Кодексу, зобов`язана в повному обсязі відшкодувати збитки, завдані іншій стороні. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2016 року, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше, ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.17.1 Договору).

Відповідно до п.17.2 Договору всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін. Сторони зобов`язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше, ніж через десять днів після настання таких змін.

У п.17.3 Договору сторони погодили, що в разі внесення та затвердження Регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу сторони зобов`язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього Договору.

У подальшому, 29.11.2017 між оператором та замовником укладено додаткову угоду №ДУ-1/151200074 до договору транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015 (а.с. 22-24, т.1).

Вищезазначеною додатковою угодою, зокрема, п.9.4 Розділу IX договору транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015 викладено в такій редакції:

"9.4. Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних в абзаці другому цього пункту, зобов`язаний здійснити оплату в строк, що не перевищує п`яти банківських днів.

Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.".

Так, на підтвердження факту надання відповідачу позивачем послуг транспортування природного газу останнім подано акти приймання-передачі природного газу за березень, квітень, травень червень 2019 року (а.с. 68-87, т.1).

Позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за березень, квітень, травень, червень 2019 року виявив наявність у відповідача небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі добові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць, а саме:

- за березень 2019 року - остаточні обсяги добових небалансів у розмірі 5 665 468м.куб. на загальну вартість 54 658 274,75грн;

- за квітень 2019 року - остаточні обсяги добових небалансів у розмірі 2 710 850,19м.куб. на загальну вартість 23 741 772,33грн;

- за травень 2019 року - остаточні обсяги добових небалансів у розмірі 3 163 080,96м.куб. на загальну вартість 26 007 718,03грн;

- за червень 2019 року - остаточні обсяги добових небалансів у розмірі 1 782 919,57м.куб. на загальну вартість 15 465 818,30грн.

На підтвердження наявності у відповідача небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, позивач надав акти врегулювання щодобових небалансів: №03-2019-1512000704 за березень 2019 року, №04-2019-1512000704 за квітень 2019 року, №05-2019-1512000704 за травень 2019 року, №06-2019-1512000704 за червень 2019 року (а.с. 28, 30, 32, 34-35, т.1); довідки №1 про добові небаланси Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз", що виникли внаслідок відбору природного газу для витрат оператора газорозподільної системи за березень, квітень, травень та червень 2019 року (а.с. 36-40, т.1); довідки №3 про добові небаланси Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" за березень, квітень, травень, червень 2019 року (а.с. 41-44, т.1); реєстри файлів завантаження до Інформаційної платформи форми №2, №3, №4 за період березень-червень 2019 року (а.с. 45-67, т.1).

З огляду на викладене, позивачем відповідачу виставлено рахунки на оплату за добові небаланси за березень-червень 2019 року, а саме: №03-2019-1512000704 від 31.03.2019 (на суму 54 658 274,75грн), №04-2019-1512000704 від 30.04.2019 (на суму 23 741 772,33грн), №05-2019-1512000704 від 31.05.2019 (на суму 26 007 718,03грн), №06-2019-1512000704 від 30.06.2019 (на суму 15 465 818,30грн) (а.с. 29, 31, 33, 36, т.1).

Проте, зазначені вище рахунки відповідачем залишені без оплати, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з останнього 119 873 583,41грн основного боргу, а також - 7 138 878,78грн пені та 613 171,53грн 3% річних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з питань транспортування природного газу.

При цьому, взаємовідносини, які виникають у процесі укладення та виконання договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), котрий затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, третя особа) №2493 від 30.09.2015, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 7, 45 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

- газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу;

- транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Частинами 1, 2 статті 32 вищенаведеного Закону внормовано, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.

Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015. Кодекс також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Відповідно до пункту 4 глави 3 розділу І Кодексу газотранспортної системи експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.

Згідно абз.36 п.5 гл.1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Разом з тим, п.5 гл.1 розділу І Кодексу газотранспортної системи визначено, що:

алокація підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об`єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу ХІІ цього Кодексу;

базова ціна газу (далі БЦГ) ціна природного газу, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю, транспортування та зберігання природного газу;

балансування системи діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування;

місце приєднання (точка приєднання) запроектована або існуюча межа балансової належності об`єктів замовника приєднання;

місячна номінація заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);

небаланс різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації;

несанкціонований відбір природного газу відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу;

номінація заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);

розподіл потужності частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що оператор газотранспортної системи є юридичною особою, яка не є складовою вертикально інтегрованої організації і здійснює свою господарську діяльність незалежно від діяльності з видобутку, розподілу, постачання природного газу, діяльності оптових продавців. Оператор газотранспортної системи не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу.

Отже, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватись лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 4 статті 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Положеннями частин 1, 2, 3 статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, при укладанні договору транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015 сторони визначили, що предметом відповідного договору є: послуги замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).

Такі послуги надаються оператором на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

У відповідності до пункту 2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС врегульовано, що правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG/оператором газосховища/ газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №2497 від 30.09.2015.

Одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом (пункт 1 глави 1 Розділу VIII Кодексу ГТС).

Таким чином, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватися лише на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.

Для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи (п.1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Суб`єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору.

Відповідно до частини 3 глави 3 розділу IV Кодексу газотранспортної системи обмін даними між уповноваженими особами користувачів інформаційної платформи та інформаційною платформою (оператором газотранспортної системи) відбувається через електронну пошту та інтерфейс користувача інформаційної платформи веб-додатка. У разі якщо електронна пошта недоступна, уповноважена особа користувача платформи повинна повідомити про це оператора газотранспортної системи. З метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також підтвердження її авторства під час обміну інформацією оператор газотранспортної системи забезпечує використання електронного цифрового підпису. Усі операції, що здійснюються через інформаційну платформу, зберігаються з інформацією щодо відповідного користувача інформаційної платформи, часу здійснення операції, електронного-цифрового підпису (ЕЦП), накладеного на форми (файли), що завантажуються до інформаційної платформи.

Згідно п.5 гл.4 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами електронного документообігу оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором на виконання постанови НКРЕКП від 28.09.2018 №1134, вносять (шляхом завантаження файлів з накладанням ЕЦП) інформацію:

визначену підпунктами 1, 2, 5 - 8 пункту 2 цієї глави, по всіх споживачах, підключених до газорозподільної системи;

дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів;

дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи.

Аналогічний обов`язок передбачений п.2 глави 3 розділу XII Кодексу ГТС, згідно з яким оператор газорозподільної системи, суміжне газовидобувне підприємство, газовидобувне підприємство, підключене безпосередньо до газорозподільної системи, оператор газосховищ, оператор установки LNG та прямий споживач надають оператору газотранспортної системи інформацію про подачі та відбори/споживання, що вимірюються протягом доби, не пізніше ніж за одну годину до закінчення строку надання такої інформації оператором газотранспортної системи замовникам послуг транспортування природного газу згідно з пунктом 1 цієї глави. При цьому, інформація про добові обсяги подач та відборів/споживання, що вимірюються протягом доби, надається оператору газотранспортної системи не пізніше ніж о 08:00 UTC (10:00 за київським часом) годині для зимового періоду або о 07:00 UTC (10:00 за київським часом) годині для літнього періоду після закінчення газової доби (D). Така інформація повинна надаватись в електронному вигляді через інформаційну платформу за встановленою оператором газотранспортної системи формою, погодженою Регулятором.

За змістом п.4 гл.1 розділу XII Кодексу ГТС така інформація надається саме оператором газорозподільної системи, на виконання покладеного на нього обов`язку, як наслідок, у такому випадку він є відповідальним за своєчасність, достовірність, повноту, об`єктивність та обсяг таких фактичних даних.

Наявність в інформаційній платформі інформації, наданої операторами ГРМ є підтвердженням вчинення уповноваженими особами оператора газорозподільної системи, які мають право доступу до інформаційної платформи від імені такого суб`єкту ринку природного газу (користувача платформи), дій, що підтверджують господарські операції із щодобового відбору (споживання) природного газу з газотранспортної системи споживачами в зоні ліцензійної діяльності оператора та/або для власних виробничо- технологічних витрат такого оператора в зазначених обсягах.

Оператор ГТС на підставі даних, що завантажуються до інформаційної платформи користувачами (суб`єктами ринку), та даних з власних ВОГ про обсяги фактично відібрані в точках виходу з ГТС, здійснює комерційне балансування, що відповідно до Кодексу ГТС полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі алокації. Оператор газорозподільної системи, будучи обізнаним про обсяги фактично відібрані ним на точці виходу з газотранспортної системи, та завантаживши до інформаційної платформи інформацію (форми №2, №3) про розподілені споживачам обсяги через уповноважених осіб - вчиняє правочин, яким по суті підтверджує розраховану різницю між обсягом природного газу, поданим через точку входу до його мережі (що підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу на ГРС), та відібраним споживачами в його мережі (що підтверджується завантаженими з накладеним ЕЦП формами №2, №3), чим по суті і є небаланс оператора ГРМ.

Як судом зазначалося вище, у матеріалах справи містяться реєстри файлів завантаження до Інформаційної платформи форми №2, №3, №4 за період березень-червень 2019 року (а.с. 45-67, т.1), з яких вбачається, що відповідачем у спірний період подавалися відповідні дані до Інформаційної платформи.

З врахуванням п.4 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС якщо обсяг природного газу, переданий до газорозподільної системи (дані актів приймання-передачі природного газу) (з урахуванням обсягів подачі природного газу газовидобувним підприємством, приєднаним до мереж газорозподільної системи (за наявності), та перетоку природного газу в суміжну газорозподільну систему (за наявності) (дані форми 4, завантажені відповідачем до інформаційної платформи)), перевищує сумарний обсяг природного газу, що був відібраний споживачами згідно з інформацією про відбори з газорозподільної системи (дані форм 2, 3, завантажені відповідачем до інформаційної платформи), то вся різниця є відбором відповідного оператора газорозподільної системи.

Інформація про обсяги виробничо-технологічних витрат визначена позивачем як оператором газотранспортної системи в порядку, встановленому Кодексом ГТС на підставі фактичних даних, завантажених відповідачем як оператором газорозподільної системи до інформаційної платформи.

Дані відповідача наявні у формах №2, №3 і №4, про що судом вказувалося вище. Надана відповідачем інформація узагальнена в обґрунтованих розрахунках виробничо-технологічних витрат, що містяться в довідках №1 та №3 (а.с. 37-44, т.1).

Судом критично оцінюються посилання відповідача, в якості заперечень проти позову, на те, що в разі відсутності погодження щодо окремих умов договору або якщо вони не конкретизовані в контексті розуміння змісту цієї умови, відповідно, не виникає пов`язане з цією умовою право чи обов`язок та за таких обставин вимога позивача про стягнення не ґрунтується на договорі, з огляду на наступне.

Як вище зазначено, між сторонами укладено договір транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015, а також додаткова угода №1 від 29.11.2017 до нього.

Впровадження з 01.03.2019 добового балансування на ринку природного газу з відповідними змінами до Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, а також змінами до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, відсутність факту приведення умов договору транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015 у відповідність до нових правил ринку природного газу не звільняє учасників такого ринку від обов`язку дотримання правил балансування, визначених Кодексом газотранспортної системи у відповідній редакції на момент надання послуг.

Разом з цим, умови договору транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015, а саме пункти 2.2, 2.5, 2.6, 7.1 передбачають, що оператор надає замовнику послуги (зокрема, і балансування) на умовах визначених у Кодексі ГТС; приймання передача газу, документальне оформлення і подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГТС; замовник має виконувати вимоги визначені Кодексом ГТС; балансування визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС.

Таким чином, договір транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015 також містить положення, відповідно до яких, він має виконуватись у відповідності до приписів Кодексу ГТС, зокрема з врахуванням змін та доповнень на момент надання послуг.

Водночас, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Таким чином, факт наявності або відсутності договору транспортування газу як належної правової підстави у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України для виникнення та існування між сторонами кореспондуючих прав і обов`язків повинно визначатися доведеністю обставини виконання такого договору сторонами.

На підтвердження наявності у відповідача небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, позивач надав акти врегулювання щодобових небалансів, довідки про добові небаланси, реєстри завантаження файлів до Інформаційної платформи за березень-червень 2019 року (а.с. 28, 30, 32, 34-35, 37-67, т.1).

Також, на виконання вимог ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України щодо підтвердження наявності захищуваного суб`єктивного права, позивачем були надані, зокрема, підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу за спірний період із визначенням точок приймання-передачі з ЕІС-кодами, підписання яких узгоджується і з п.2.5 договору транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015 (а.с. 68-87, т.1). При цьому, в підписаних у всіх випадках уповноваженими представниками сторін актах приймання-передачі обсягів протранспортованого природного газу через певні вузли його обліку безпосередньо визначаються обсяги газу як "протранспортовані".

За таких обставин, правова позиція відповідача стосовно того, що вимога позивача про стягнення боргу не ґрунтується на договорі є безпідставною.

Стосовно односторонніх актів врегулювання щодобових небалансів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.11.4 договору транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015 послуги балансування оформлюються о д н о с т о р о н н і м а к т о м за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу IX цього договору.

При цьому, варто зауважити, що ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (зі змінами), господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи актів врегулювання щодобових небалансів: №03-2019-1512000704 за березень 2019 року, №04-2019-1512000704 за квітень 2019 року, №05-2019-1512000704 за травень 2019 року, №06-2019-1512000704 за червень 2019 року (а.с. 28, 30, 32, 34-35, т.1), вони відповідають вимогам зазначених вище нормативних та підзаконних нормативно-правових актів.

Таким чином, односторонній акт врегулювання щодобових небалансів, у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2497 від 30.09.2015 "Про затвердження типового договору транспортування природного газу" та враховуючи наявність у ньому всіх обов`язкових реквізитів, засвідчує факт здійснення господарської операції з врегулювання щодобових небалансів, що підтверджується, у тому числі, Податковою консультацією Державної фіскальної служби України №2637-/6/99-99-15-03-02-15/ІПК від 10.06.2019.

Щодо посилання відповідача на відсутність номінацій, алокацій, розрахунку небалансу та маржинальної ціни придбання/продажу природного газу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Умови взаємодії з оператором газотранспортної системи (позивачем), порядок присвоєння ЕІС-кодів та вимоги до інформаційної платформи урегульовані у Розділі IV Кодексу ГТС.

Так, зокрема, у главі 1 цього розділу визначено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення.

Обмін даними між уповноваженими особами користувачів інформаційної платформи та інформаційною платформою (оператором газотранспортної системи) відбувається через електронну пошту та інтерфейс користувача інформаційної платформи веб-додатка.

Вимоги до наповнення інформаційної платформи поточними та статистичними даними, передбачені у пункті 1 глави 4 Розділі IV Кодексу ГТС, згідно з якою, інформаційна платформа має містити, зокрема, такі дані: перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; інформацію про всіх суб`єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди та інше.

Також, інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити, серед іншого, ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D); інформацію про фактичне добове споживання; інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М).

Кодексом газотранспортної системи визначено, що взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу.

У матеріалах справи містяться реєстри файлів завантажених до інформаційної платформи АТ "Житомиргаз" форми №2, у якій відображена інформація про попередні та остаточні прогнози відборів/споживання природного газу споживачами, що не вимірюється щодобово, і відбори/споживання природного газу споживачами, що вимірюється щодобово (протягом доби); форми №3, у якій відображена інформація про фактичний місячний відбір/споживання, що не вимірюється цілодобово та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу; а також форми №4, яка містить інформацію про оператора газотранспортної системи, яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів та про об`єм/обсяг приймання-передачі природного газу з однієї газорозподільної зони у іншу.

Отже, дані про фактичне споживання відповідачем газу кожного газового місяця, за спірний період, подавалися ним самостійно та вносилися до інформаційної платформи.

При цьому, інформація про добові обсяги подач та відборів/споживання, що вимірюються протягом доби, надається оператору газотранспортної системи не пізніше ніж о 08:00 UTC (10:00 за київським часом) годині для зимового періоду або о 07:00 UTC (10:00 за київським часом) годині для літнього періоду після закінчення газової доби (D). Така інформація повинна надаватись в електронному вигляді через інформаційну платформу за встановленою оператором газотранспортної системи формою, погодженою Регулятором (п.2 гл.3 розділу XII Кодексу ГТС).

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи України, одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.

Варто зазначити, що плата за добовий небаланс має відображати витрати та враховувати вартість вчинення балансуючих дій оператором газотранспортної системи, а також коригування, визначене відповідно до вимог цієї глави. Плата за добовий небаланс має бути відображена окремо в рахунках оператора газотранспортної системи, що виставляються замовнику послуг транспортування природного газу (п.4, 5 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС).

Якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс (п.6 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС).

Для розрахунку плати за добовий небаланс для кожного замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи множить остаточний обсяг добового небалансу на ціну, що застосовується відповідно до пунктів 8 - 12 цієї глави (п.7 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС).

За змістом п.8 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС, зокрема, для цілей розрахунку плати за добовий небаланс ціна, що застосовується (крім випадку обсягів небалансу, який виник у рамках виконання спеціальних обов`язків, в установленому порядку покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"), визначається як маржинальна ціна придбання природного газу, якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним (тобто коли відбори замовника послуг транспортування протягом газової доби перевищують його подачі).

Ціна закупівлі природного газу оператором газотранспортної системи визначається згідно з п.12 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, приписами якої зазначено, що маржинальна ціна продажу визначається відповідно до ціни закупівлі природного газу оператором газотранспортної системи, яка сформувалася протягом газового місяця, зменшеної на величину коригування, який становить 10% (п.14 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС).

Ціна закупівлі природного газу оператором газотранспортної системи, яка сформувалася протягом газового місяця (М-1), публікується оператором газотранспортної системи на інформаційній платформі та/або на його веб-сайті (роздруківка з Інформаційної платформи наявна в матеріалах справи).

Таким чином, пункт 12 Глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС містить імперативну норму, що оператор газотранспортної системи визначає маржинальну ціну продажу/придбання природного газу та публікує її на інформаційній платформі та/або на його веб-сайті.

Відповідно до глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування природного газу в електронному вигляді через інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (у розрізі споживачів замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці.

Отже, розрахунок плати за добовий небаланс, відомості про статус небалансу, ціна закупівлі природного газу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної платформи, а докази надання вказаної інформації АТ "Житомиргаз" наявні в матеріалах справи.

Стосовно акту звіряння сум від 31.08.2022, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Мета складання Акта звірки, полягає у визначенні стану розрахунків між сторонами, виявленні боргу або його відсутності на підставі первинних документів.

Пунктом 11.5 договору транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015 визначено, що оператор і замовник зобов`язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п`ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки.

Так, у матеріалах даної справи міститься акт звіряння для врегулювання відповідно до Закону №1639-ІХ станом на 31.08.2022, підписаний представниками та скріплений печатками сторін, згідно з яким відповідач повністю підтверджує наявну в нього заборгованість за договором транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015, у тому числі, за надані послуги балансування за період 2016-2019 роки на загальну суму 624 367 906,81грн, з урахуванням спірних сум за період березень-червень 2019 року, що є предметом розгляду справи №906/1205/19 (а.с.101, т.6).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 17.08.2022 у справі №924/232/18 дійшов до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності є технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Акт відображає стан заборгованості, рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постановах від 20.04.2021 у справі №910/14518/19, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 08.05.2018 у справі №910/16725/17, від 17.10.2018 у справі №905/3063/17 та від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.

З огляду на вищевикладене, судом приймається як належний доказ на підтвердження наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з оплати за добові небаланси за березень-червень 2019 року в розмірі 119 873 583,41грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 7 138 878,78грн пені та 613 171,53грн 3% річних (за періоди: 23.04.2019-24.07.2019, 22.05.2019-24.07.2019, 25.06.2019-24.07.2019, 20.07.2019-24.07.2019).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як судом зазначалося вище, відповідно до п.13.1, 13.5 договору транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015 у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок розміру пені та 3% річних (а.с. 88, т.1), суд дійшов до висновку про його правильність та обґрунтованість, тому задовольняє позов у цій частині.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд приходить до висновку, що судовий збір необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" від 04.05.2023 про закриття провадження у справі.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35; ідентифікаційний код 03361075) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код 30019801):

- 119 873 583,41грн основного боргу;

- 7 138 878,78грн пені;

- 613 171,53грн 3% річних;

- 672 350,41грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 15.05.23

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1- в справу

2, 3 - позивачу (forletter@utg.ua), представнику позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1)

4, 5 - відповідачу (office@ztgas.com.ua),

представнику відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_3), (ІНФОРМАЦІЯ_2)

6 - третій особі (box@nerc.gov.ua)