Ухвала

від 15.05.2023 по справі 367/3003/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/3003/22 № апеляційного провадження: 22-ц/824/5330/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Фінагеєва І.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А. У Х В А Л А

15 травня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Семенюк Т.А.,

Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,

перевіривши виконання вимог ст. ст. 354, 356, 357 ЦПК України за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року за заявою позивача про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначення часток у спільній сумісній власності подружжя, визнання договору, що укладений без згоди другого із подружжя, недійсним, визнання права власності на визначені частки у спільній сумісній власності подружжя,-

В С ТА Н О В И В :

Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року заяву представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено частково.

В порядку забезпечення позову накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 38,5 кв. м., житловою 15 кв. м., реєстраційний номер нерухомого майна 791219332224, що належить ОСОБА_1 .

В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду, 13 січня 2023 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального права та не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт просила поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Києво - Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року вказуючи, що повний текст відповідачем не отримано, а дізналась 12 грудня 2022 року про ухвалу суду із листа - відповіді «Центру надання адміністративних послуг».

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року вказані у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням підстав для поновлення строку.

На виконання вимог ухвали суду, 08 травня 2023 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що повний текст судом першої інстанції не було направлено, а отримано 27 грудня 2022 року отримано лист - відповідь із «Центру надання адміністративних послуг» від 12 грудня 2022 року, де апелянт ознайомилась із оскаржуваною ухвалою суду, проте лише 11 січня 2023 року звернулась до адвоката, оскільки останій перебував у відпустці.

Перевіривши матеріали цивільної справи, доводи заяви щодо підстави поновлення строку колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

Згідно норм процесуального закону, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції має відбуватись з дотриманням певних умов.

Відповідно до вимог статті 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому поважні причини - це ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, що виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2022 року постановлено оскаржувану ухвалу, 15 листопада 2022 року оприлюднено в ЄДРСР, 13 січня 2023 року подано апеляційну скаргу, тобто скаржником пропущено встановлений ст. 354 ЦПК України строк.

12 грудня 2022 року на адресу ОСОБА_1 було направлено лист від «Центру надання адміністративних послуг» №04-19/2853, згідно якого апелянт дізналась про оскаржувану ухвалу від 01 листопада 2022 року, про що і не заперечує.

Із цього слідує висновок про те, що апелянт поза розумним сумнівом був обізнаний про ухвалене рішення у справі та мав достатньо часу для її оскарження в апеляційному порядку у визначений законодавством строк, однак скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 року в справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зроблено висновок про те, що: «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»

Тобто поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження є правом суду, яке останній реалізує лише встановивши об`єктивну неможливість дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, відповідних вимог процесуального закону щодо строків оскарження судового рішення. ЦПК України не визначений конкретний перелік причин, що належать до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеностіз врахуванням балансу суспільного та приватного інтересів.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

При вирішенні питання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції враховує процесуальну поведінку особи під час розгляду справи та після ухвалення судового рішення, обізнаність особи про розгляд справи у суді, поважність причин, якими обґрунтовується пропущення встановленого законом строку на апеляційне оскарження та їх доведеність, тривалість строку, який пройшов з часу ухвалення судового рішення, яке оскаржується апелянтом, сутність доводів апеляційної скарги та інші обставини, які мають істотне значення.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи представника апелянта, що ознайомившись із ухвалою суду апелянт усвідомила необхідність кваліфікованої юридичної допомоги та звернулась до адвоката, однак, в період новорічних свят представник перебував у відпустці, не можна визнати поважними, оскільки юридична необізнаність скаржника не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження та підставою для поновлення такого строку.

Щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які представник скаржника пов`язує з кінцем року, вихідними та святковими днями, колегією суддів враховується, що законом запроваджено оціночні параметри визначення обґрунтованості причин пропуску процесуального строку. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду не знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду, порушив ці строки.

Разом з тим, фактичні обставини свідчать про те, що недопущення виникнення вказаних у заяві причин пропуску строку цілковито залежало від волі та бажання скаржника.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не наведено обставин, які об`єктивно перешкоджали реалізації ним права на апеляційне оскарження у встановлений законом строк, доказів існування таких обставин не надано, що свідчить про неповажність причин пропускуОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та відсутність визначених законом підстав для його поновлення.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.

Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію позивачем та його представником своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від них дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, заявник не наддав, дані які свідчать про те, що процесуальна поведінка скаржника свідчила про те, що він намагався дізнатися про повний текст рішення, однак не зміг це зробити з поважних причин, які підтверджені належним чином також відсутні.

ЄСПЛ зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «AlimentariaSandersS.A. v. Spain» (Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії № 11681/85).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Peretyka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Каракуця проти України, будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи.

Відтак скаржником не підтверджено належними доказами обставини щодо неможливості подачі апеляційної скарги у визначений законом строк, а тому причини пропуску такого строку, які викладені у заяві не можна визнати поважними.

Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Оскільки причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 185, 354, 356, 357 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів в касаційному порядку до Верховного суду, шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий

Судді