Постанова

від 27.07.2023 по справі 367/3003/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 липня 2023 року

м. Київ

справа № 367/3003/22

провадження № 61-7942св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка підписана представником Бобовичем Миколою Миколайовичем , на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року в складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,

Історія справи

У серпні 2022 року адвокат Баскевич Д. В. в інтересах ОСОБА_1 подав позов до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначення часток у спільній сумісній власності подружжя, визнання договору, що укладений без згоди другого із подружжя недійсним, визнання права власності на визначені частки у спільній сумісній власності подружжя.

01 листопада 2022 року на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 29 серпня 2022 року на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області за підсудністю надійшла цивільна справа № 367/3003/22.

Разом з позовної заявою представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернувся з заявою про забезпечення позову у цивільній справі № 367/3003/22 за позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року заяву представника позивача ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено частково.

В порядку забезпечення позову накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 38,5 кв. м, житловою 15 кв. м, реєстраційний номер нерухомого майна 791219332224, що належить ОСОБА_3 .

В іншій частині заяви представника позивача ОСОБА_5 відмовлено.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

13 січня 2023 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року залишено без руху. Надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для звернення із заявою (клопотанням) про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду. Роз`яснено, що в разі не усунення у визначений судом термін недоліків щодо подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду у відкритті провадження буде відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

в апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року та вказувала, що повний текст відповідачем не отримано, а дізналась 12 грудня 2022 року про ухвалу суду із листа-відповіді «Центру надання адміністративних послуг»;

як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2022 року постановлено оскаржену ухвалу, 15 листопада 2022 року оприлюднено в ЄДРСР, 13 січня 2023 року подано апеляційну скаргу, тобто скаржником пропущено встановлений статтею 354 ЦПК України строк. Згідно норм процесуального закону, подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має відбуватись з дотриманням певних умов;

відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважні причини - це ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, що виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк. При вирішенні питання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції враховує процесуальну поведінку особи під час розгляду справи та після ухвалення судового рішення, обізнаність особи про розгляд справи у суді, поважність причин, якими обґрунтовується пропущення встановленого законом строку на апеляційне оскарження та їх доведеність, тривалість строку, який пройшов з часу ухвалення судового рішення, яке оскаржується, сутність доводів апеляційної скарги та інші обставини, які мають істотне значення;

судом встановлено, що 12 грудня 2022 року на адресу ОСОБА_3 направлено лист від «Центру надання адміністративних послуг» №04-19/2853, згідно якого вона дізналась про оскаржувану ухвалу від 01 листопада 2022 року, про що і не заперечує. Проте, ОСОБА_3 не обґрунтовано поважність причин пропуску строку з моменту ознайомлення 12 грудня 2022 року із оскарженою ухвалою і до моменту подачі апеляційної скарги 13 січня 2023 року. За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху для звернення із заявою (клопотанням) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 рокуу відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

ухвалою Київського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року вказані у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням підстав для поновлення строку. На виконання вимог ухвали суду, 08 травня 2023 року Бобович М. М. в інтересах ОСОБА_3 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та посилався на те, що повний текст судом першої інстанції не було направлено, а отримано 27 грудня 2022 року отримано лист-відповідь із «Центру надання адміністративних послуг» від 12 грудня 2022 року, де ОСОБА_3 ознайомилась із оскарженою ухвалою суду, проте лише 11 січня 2023 року звернулась до адвоката, оскільки останній перебував у відпустці;

01 листопада 2022 року постановлено оскаржену ухвалу, 15 листопада 2022 року оприлюднено в ЄДРСР, 13 січня 2023 року подано апеляційну скаргу, тобто ОСОБА_3 пропущено встановлений статтею 354 ЦПК України строк. 12 грудня 2022 року на адресу ОСОБА_3 направлено лист від «Центру надання адміністративних послуг» № 04-19/2853, згідно якого вона дізналась про оскаржену ухвалу від 01 листопада 2022 року, про що і не заперечує. Із цього слідує висновок про те, що ОСОБА_3 поза розумним сумнівом була обізнана про ухвалене рішення у справі та мав достатньо часу для її оскарження в апеляційному порядку у визначений законодавством строк, однак скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд.

у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зроблено висновок про те, що: «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»;

апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи представника, що ознайомившись із ухвалою суду ОСОБА_3 усвідомила необхідність кваліфікованої юридичної допомоги та звернулась до адвоката, однак, в період новорічних свят представник перебував у відпустці, не можна визнати поважними, оскільки юридична необізнаність скаржника не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження та підставою для поновлення такого строку. Щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які представник пов`язує з кінцем року, вихідними та святковими днями, колегією суддів враховується, що законом запроваджено оціночні параметри визначення обґрунтованості причин пропуску процесуального строку. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду не знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду, порушив ці строки. Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію позивачем та його представником своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від них дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, заявник не наддав, дані які свідчать про те, що процесуальна поведінка скаржника свідчила про те, що він намагався дізнатися про повний текст рішення, однак не зміг це зробити з поважних причин, які підтверджені належним чином також відсутні;

відтак ОСОБА_3 не підтверджено належними доказами обставини щодо неможливості подачі апеляційної скарги у визначений законом строк, а тому причини пропуску такого строку, які викладені у заяві не можна визнати поважними. Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу. Оскільки причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Аргументи учасників справи

25 травня 2023 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником Бобовичем М. М. , на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року, в якій просила:

оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати;

ухвалити нове рішення, яким поновити строк на подачу апеляційної скарги на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

при обґрунтуванні пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали ОСОБА_3 зазначала в апеляційні скарзі, що не отримувала від оскаржену ухвалу від 01 листопада 2022 року у справі №367/3003/22. Жодних документів, які б підтверджували, що суд надсилав копію оскарженої ухвали не має;

дійсно ОСОБА_3 дізналася про оскаржену ухвалу з листа-відповіді за № 04-19/2853 від 12 грудня 2022 року від центру надання адміністративних послуг, який був отриманий 27 грудня 2022 року в переддень новорічних свят. При цьому, користуватися єдиним реєстром судових рішень ОСОБА_3 самостійно не вміє. Лише після звернення ОСОБА_3 до свого представника (адвоката) - Бобовича М. М., що відбулося 11 січня 2023 року, повний текст оскарженої ухвали став відомий ОСОБА_3 , після чого в той же день і була подана апеляційна скарга.

У червні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржену ухвалу залишити без змін. Відзив мотивований тим, що 01 листопада 2022 року постановлено оскаржено ухвалу, 15 листопада 2022 року оприлюднено в ЄДРСР, 13 січня 2023 року подано апеляційну скаргу, тобто пропущено встановлений статтею 354 ЦПК України строк. 12 грудня 2022 року на адресу ОСОБА_3 направлено лист від «Центру надання адміністративних послуг» № 04-19/2853, згідно якого остання дізналась про оскаржену ухвалу від 01 листопада 2022 року, про що представником ОСОБА_3 вказано в клопотанні на поновлення строку апеляційного оскарження. Виходить, що ОСОБА_3 була обізнана про ухвалене рішення у справі та мала достатньо часу для її оскарження в апеляційному порядку у визначений законодавством строк, однак не скористалася своїми процесуальними правами. При цьому, в обґрунтування пропуску строку, створила штучну ситуацію, запізненого звернення до адвоката, який з перших днів представляє її інтереси по основній справі та інших пов`язаних з нею справах, при наявності можливості використання загального права - в будь який час ознайомитись з матеріалами справи та забезпечити обізнаність в повному тексті ухвали.

У червні 2023 року ОСОБА_2 подав письмові пояснення, в яких просив касаційну скаргу задовольнити повністю. Пояснення мотивовані тим, що при винесені оскарженої ухвали були порушені права ОСОБА_3 як добросовісного покупця (власника) квартири. На сьогоднішній день, на квартиру накладений арешт ОСОБА_3 , як власник майна не може користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

25 липня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 09 червня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (RYAZANTSEV v. RUSSIA, N 21774/06, § 53, від 10 березня 2011 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що районний суд не надав заявнику мотивоване рішення суду в строки, передбачені законом, і заявник безперечно стверджував, що він має намір оскаржити рішення суду першої інстанції. Відповідно можна вважати, що заявник пред`явив непряме клопотання (implied request) про відновлення процесуального строку. Припущення зворотного є вираженням надмірного формалізму. Більше того, з урахуванням причини, по якій заявник не подав скаргу у встановлений строк, національним судам належало відновити строк для подання скарги за їх власною ініціативою (GEORGIY NIKOLAYEVICH MIKHAYLOV v. RUSSIA, № 4543/04, § 56, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (стаття 272 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року в справі № 488/921/15-ц (провадження № 61-12547св20) вказано, що «суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що судом першої інстанції не виконано обов`язок щодо надіслання копії судового рішення учасникам справи, а частиною другою статті 354 ЦПК України встановлено право особи на поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження у випадку, якщо учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, подав апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 752/24301/19 (провадження № 61-5390св22) зазначено, що:

«визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені заявниками, апеляційний суд не врахував, що особа має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому відповідного рішення суду; не звернув уваги на те, що суд першої інстанції не виконав вимоги статті 272 ЦПК України щодо вручення судового рішення, не спростував доводи позивачів, що копії рішення суду першої інстанції на їх адреси не направлялися та не були вручені, не надав оцінки тому, що оприлюднення в ЄДРСР тексту судового рішення не виконує функцію суду щодо вручення судового рішення.

Вичерпний перелік випадків, які підтверджують дату вручення судового рішення, наведений у частині шостій статті 272 ЦПК України, і в цьому переліку день оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не прирівняно до дня вручення судового рішення. Можливість дізнатися про ухвалене судом першої інстанції рішення з ЄДРСР є лише правом заявника. При цьому оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не скасовує обов`язок суду вчасно направляти копії судових рішень учасникам справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 285/2686/20-ц (провадження № 61-2418св22), від 03 листопада 2021 року у справі № 2-3552/10 (провадження № 61-13845св21), від 19 січня 2022 року у справі № 752/19105/21 (провадження № 61-17974св21), від 25 лютого 2021 року у справі № 679/219/20 (провадження № К/9901/29453/20), від 11 серпня 2020 року у справі № 404/4551/19 (провадження № К/9901/7347/20)».

У справі, що переглядається:

при відмові у відкритті апеляційного провадження апеляційний суд вважав, що 01 листопада 2022 року постановлено оскаржену ухвалу, 15 листопада 2022 року оприлюднено в ЄДРСР, 13 січня 2023 року подано апеляційну скаргу, тобто ОСОБА_3 пропущено встановлений статтею 354 ЦПК України строк. 12 грудня 2022 року на адресу ОСОБА_3 направлено лист від «Центру надання адміністративних послуг» № 04-19/2853, згідно якого вона дізналась про оскаржену ухвалу від 01 листопада 2022 року, про що і не заперечує. Із цього слідує висновок про те, що ОСОБА_3 поза розумним сумнівом була обізнана про ухвалене рішення у справі та мав достатньо часу для її оскарження в апеляційному порядку у визначений законодавством строк, однак скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд. ОСОБА_3 не підтверджено належними доказами обставини щодо неможливості подачі апеляційної скарги у визначений законом строк, а тому причини пропуску такого строку, які викладені у заяві не можна визнати поважними;

ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року була постановлена без участі сторін (а. с. 23 - 26, том 1);

в матеріалах справи міститься: супровідний лист Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2022 року, в якому вказано про направлення ОСОБА_6 копії ухвали суду від 01 листопада 2022 року (а. с. 30, том 1); доказів вручення чи видачі ОСОБА_3 копії ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року в матеріалах справи відсутні;

ОСОБА_3 в апеляційні скарзі (а. с. 33, том 1) та в клопотанні про поновлення строку (а. с. 56, том 2) вказувала про неотримання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року і, що немає жодних документів, які б підтверджували, що суд надсилав оскаржену ухвалу;

апеляційний суд не звернув уваги на те, що: відповідно до статті 272 ЦПК України копія повного судового рішення повинна бути вручена учасникам справи; в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_3 ухвала суду першої інстанції була вручена (видана); в частині другій статті 354 ЦПК України передбачено право особи на поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження у випадку, якщо учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, подав апеляційну скаргу подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.За таких обставин,колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Тому апеляційний суд зробив неправильний висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження. Як наслідок, оскаржену ухвалу належить скасувати та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити частково; оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати; передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка підписана представником Бобовичем Миколою Миколайовичем , задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 рокускасувати та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 рокувтрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук