Ухвала

від 15.05.2023 по справі 308/8604/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8604/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2023 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

представника потерпілих ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді матеріали кримінального провадження №12022070000000010, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.01.2022 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 362 та ч. 2 ст. 358 КК України,

встановив:

В провадженні суду на стадії судового розгляду перебуває обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні.

11.04.2023 представник потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 звернувся до суду із заявою про зміну та застосування належної кваліфікації в суді кримінальних правопорушень приватного нотаріуса ОСОБА_11 , в якій серед іншого просив суд накласти арешт на рухоме і нерухоме майно обвинуваченої у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 .

Заява обґрунтована тим, що потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 діями обвинуваченої ОСОБА_4 спричинено матеріальну шкоду, що стало підставою для звернення до суду з цивільним позовом. Тому, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, вони просять суд накласти арешт на рухоме і нерухоме майно обвинуваченої ОСОБА_4 .

В судовому засідання адвокат ОСОБА_10 підтримав вказане клопотання, в свою чергу сторона захисту заперечила щодо задоволення такого, а також прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання.

Вивчивши зміст клопотання, заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Крім того, за пунктом 4 частиною 2 даної статі визначено, що арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Положеннями частини 1 статті 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до суду має право звернутися цивільний позивач.

Частиною 3 даної статті передбачено, що у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

У відповідності до пунктів 4 та 5 частини 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Суд зазначає, що при розгляду поданого до суду клопотання враховує першочерговий етап судового розгляду, на якому подано дане клопотання, а тому досліджує тільки зміст обвинувального акта, зміст поданого клопотання та доданих до нього матеріалів.

Розглядаючи клопотання суд вважає, що факт завдання цивільним позивачам матеріальної шкоди підлягає доказуванню під час судового розгляду, так як за змістом обвинувального акта матеріальна шкода відсутня.

Більш того в клопотанні ОСОБА_10 зазначає, що всі докази протиправної діяльності обвинуваченої є в матеріалах кримінального провадження. Однак суд констатує, що наразі судом визначено лише порядок дослідження доказів.

При цьому суд керується положенням ст. 91 КПК України, що саме підлягає доказуванню в кримінальному провадженні, як і те, на кому лежить обов`язок доказування відповідно до ст. 92 КПК України.

В свою чергу зміст обвинувального акта не містить відомостей про розмір шкоди, завданої злочином, як майнової, так і моральної шкоди.

Подане до суду клопотання не містить відповідних доказів, що обґрунтовують визначений цивільними позивачами розмір матеріальної та моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Суд вважає, що наявність пред`явленого у кримінальному провадженні самого по собі цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої злочином, не є та не може бути автоматичною підставою для задоволення клопотання про арешт майна цивільного відповідача, як особи.

Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України майно має бути визначеним, однак в клопотанні про накладення арешту ставиться питання про накладення арешту на рухоме і нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 , без конкретизації переліку такого.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність на даному етапі судового розгляду підстав для задоволення клопотання цивільних позивачів про накладення арешту на майно цивільного відповідача.

Керуючись ст. ст. 61, 170, 172, 173, 376, 392 КПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви представника цивільних позивачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 в частині накладення арешту на рухоме і нерухоме майно обвинуваченої ОСОБА_4 в порядку ст. 171 КПК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1