Вирок

від 17.05.2023 по справі 345/312/20

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/312/20

Провадження № 1-кп/345/66/2023

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.05.2023 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши усудовому засіданнів залісуду м.Калуш матеріаликримінального провадження№ 120190901700001188 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, раніше судимого, востаннє 01.11.2021 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 та ч. 1 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі та визнано невинуватим і виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, який ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23.02.2022 в частині виправдання обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України скасовано, а в решті залишено без змін,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 відкрито викрав чуже майно, тобто вчинив грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, повторно.

Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.

03.12.2019 близько 20.50 год. ОСОБА_3 перебував в місті Калуші по вулиці Дзвонарській, 19, де побачив ОСОБА_6 , який, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, направляється до під`їзду № 2 будинку по АДРЕСА_2 . У той час в ОСОБА_3 виник умисел на вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабежу).

Реалізовуючи свій злочинний умисел на вчинення відкритого викрадення чужого майна, ОСОБА_3 умисно штовхнув потерпілого ОСОБА_6 рукою в область голови, чим спричинив фізичну біль, в результаті чого потерпілий впав на землю.

У подальшому ОСОБА_3 , діючи умисно, повторно, відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Nomi» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартістю 224 грн., зі сім-картою мобільного оператора «Водафон», вартістю 50 грн., а також гаманець (портмане) зі шкірзамінника, вартістю 104 грн., в якому знаходились грошові кошти в сумі 1 500 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 1 878,00 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім гривень). Після чого відкрито викраденим майном потерпілого ОСОБА_6 ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.

Між прокурором Калуської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 укладена угода про визнання винуватості від 17.05.2023, згідно з умовами якої: враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, повністю відшкодував шкоду, яку було завдано внаслідок вчиненого ним злочину, сторони погодили призначення покарання за ч. 2 ст. 186 КК України зі застосуванням положень ст. 69 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі. ОСОБА_3 вчинив зазначений злочин до постановлення вироку від 01.11.2021, а тому йому необхідно призначити покарання з урахуванням вимог ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначити покарання 4 роки позбавлення волі.

В судовому засіданні прокурор просила затвердити угоду, призначивши обвинуваченому визначену сторонами міру покарання.

Обвинувачений та захисник також підтримали позицію прокурора, наполягаючи на затвердженні судом укладеної угоди. Обвинувачений не оспорював вірності кваліфікації своїх дій, визнав вину у вчиненому, підтвердив добровільність своїх дій під час укладення угоди.

Потерпілий ОСОБА_6 подав заяву, згідно з якою не заперечує щодо укладення угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України у кримінальному проваджені № 12019090170000118, оскільки претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого у нього не має, збитки завдані злочином йому повністю відшкодовано. Судовий розгляд просить проводити за його відсутності (т. 7 а.п. 145).

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснивши їм наслідки укладення та затвердження угоди відповідно до вимог ст. 473 КПК України, з`ясувавши в обвинуваченого, чи цілком він розуміє права і обставини, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України і закону, переконавшись, що укладення сторонами даної угоди є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості, відповідає суспільним інтересам, суд вважає, що укладену між прокурором та обвинуваченим угоду про визнання винуватості необхідно затвердити з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст.469КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до положень ст.12КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, є тяжким злочином.

Дана угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472КПК України щодо змісту угоди про визнання винуватості. Під час судового засідання встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним. Обставин, які би перешкоджали затвердженню угоди, не встановлено.

Взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості зобов`язання очевидно можливі для виконання.

Судом встановлено, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковано згідно з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він відкрито викрав чуже майно, тобто вчинив грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, повторно.

З огляду на викладене, враховуючи пом`якшуючі обставини, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відшкодування шкоди, завданої злочином, відсутність обтяжуючих обставин та відсутність претензій потерпілого до обвинуваченого, особу ОСОБА_3 , який за допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не звертався, має постійне місце проживання, де і зареєстрований, за місцемпроживання характеризуєтьсяпозитивно, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, востаннє вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.11.2021 за ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, яким його також було визнано невинуватимі виправданоза недоведеністюйого виниу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.186КК України,та якийухвалою Івано-Франківськогоапеляційного судувід 23.02.2022в частинівиправдання обвинуваченогоза ч.2ст.186КК Українискасовано,а врешті залишенобез змін, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості від 17.05.2023 між прокурором та обвинуваченим, і призначення узгодженої сторонами міри покарання, що буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення останнім нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні не обирався, підстави для його визначення на даному етапі відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст.124КПК України судові витрати, пов`язані із проведенням експертизи, суд покладає на обвинуваченого.

Арешт на майно не накладався.

Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 314, 468, 469, 470, 472, 473, 474, 475, 476 КПК України, суд

у х в а л и в:

затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 17.05.2023 між прокурором Калуської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнативинуватим увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.186 КК України, та призначити йому покарання зі застосуванням ст.69КК України в виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст.70КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком суду більш суворим покаранням за вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.11.2021, який ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23.02.2022 в частині призначення покарання ОСОБА_3 залишено без змін, остаточно призначити покарання ОСОБА_3 в виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з часу фактичного затримання, а саме: з 03:40 год. 27.12.2019.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувати, запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 2355,00 (дві тисячі триста п`ятдесят п`ять) гривень витрат за проведення експертизи № 23/67/20-28 від 16.01.2020.

Речові докази у кримінальному провадженні: мобільний телефон марки «Nomi» чорно-сірого кольору ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_3 , який зберігається у камері зберігання речових доказів Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківські області після вступу вироку в законну силу повернути власнику ОСОБА_6 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено виключно з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: