Ухвала

від 19.10.2023 по справі 345/312/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/312/20

Провадження № 11-кп/4808/399/23

Категорія ч. 2 ст. 186 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника-адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №120190901700001188 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2023 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и л а :

За вироком суду затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 17.05.2023 між прокурором Калуської окружної прокуратури ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання зі застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком суду більш суворим покаранням за вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.11.2021, який ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23.02.2022 в частині призначення покарання ОСОБА_8 залишено без змін, остаточно призначено покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з часу фактичного затримання, а саме: з 03:40 год. 27.12.2019.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 2355,00 (дві тисячі триста п`ятдесят п`ять) гривень витрат за проведення експертизи № 23/67/20-28 від 16.01.2020.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 відкрито викрав чуже майно, тобто вчинив грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, повторно.

Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.

03.12.2019 близько 20.50 год. ОСОБА_8 перебував в місті Калуші по вулиці Дзвонарській, 19, де побачив ОСОБА_11 , який, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, направляється до під`їзду № 2 будинку по АДРЕСА_2 . У той час в ОСОБА_8 виник умисел на вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабежу).

Реалізовуючи свій злочинний умисел на вчинення відкритого викрадення чужого майна, ОСОБА_8 умисно штовхнув потерпілого ОСОБА_11 рукою в область голови, чим спричинив фізичну біль, в результаті чого потерпілий впав на землю.

У подальшому ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_11 мобільний телефон марки «Nomi» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартістю 224 грн., зі сім-картою мобільного оператора «Водафон», вартістю 50 грн., а також гаманець (портмане) зі шкірзамінника, вартістю 104 грн., в якому знаходились грошові кошти в сумі 1 500 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 1 878,00 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім гривень). Після чого відкрито викраденим майном потерпілого ОСОБА_11 ОСОБА_8 розпорядився на власний розсуд.

Між прокурором Калуської окружної прокуратури ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_8 укладена угода про визнання винуватості від 17.05.2023, згідно з умовами якої: враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_8 щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, повністю відшкодував шкоду, яку було завдано внаслідок вчиненого ним злочину, сторони погодили призначення покарання за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі. ОСОБА_8 вчинив зазначений злочин до постановлення вироку від 01.11.2021, а тому йому необхідно призначити покарання з урахуванням вимог ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначити покарання 4 роки позбавлення волі.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить зменшити суму витрат за проведення експертизи, що підлягають стягненню з нього на користь держави, а саме до 1177,50 грн. Зокрема посилається на те, що визначена вироком суду сума процесуальних витрат 2355,00 грн. є не підйомною для нього в умовах відбування покарання в місцях позбавлення волі, а також є неспівмірною з нанесеними потерпілому матеріальними збитками, які становлять 1878 грн. І після відбуття покарання він не зможе працевлаштуватися та виплатити таку суму на користь держави.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 підтримали вимоги апеляційної скарги;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації дій обвинуваченого в поданій апеляційній скарзі не оспорюються і апеляційним судом в порядку ст. 404 КПК України не перевіряються.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 вказує на незаконність вироку суду в частині визначення витрат за проведення експертизи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються, в тому числі, із витрат, пов`язаних із залученням експертів.

У відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно з ч.1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

При цьому нормами п.п. 13 ч. 1, ч. 3 ст. 368 КПК України передбачено, що суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 373 КПК України, у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.

Згідно з обвинувальним актом, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 186 КК України щодо ОСОБА_8 , було проведено судову експертизу вартістю 2355,00 гривень. (Т.5 а.с.2)

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування, з метою встановлення вартості викраденого майна (мобільного телефону та гаманця), Івано-Франківським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проводилась товарознавча експертиза (висновок експерта №23/67/20-28 від 16.01.2020 року). (Т. 1 а.п. 138-148)

За змістом акту №23/67/20-28 здачі-приймання висновку судового експерта №23/67/20-28 від 16.01.2020 року витрати на проведення товарознавчої експертизи становлять 2355,00 грн. (Т. 1 а.п. 218)

Судом не встановлені дані, які свідчать про те, що розмір витрат на проведення товарознавчої експертизи не відповідає обсягу проведених робіт.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено реальне покарання у виді позбавлення волі, у зв`язку з чим, з обвинуваченого стягнуто на користь держави 2355,00 гривень витрат за проведення експертизи № 23/67/20-28 від 16.01.2020 у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст.119 КПК України суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.

Колегією суддів встановлено, що у матеріалах провадження відсутні дані, які свідчать про наявність правових підстав для зменшення процесуальних витрат за проведення експертизи та дозволяють встановити, що обвинувачений внаслідок певних обставин позбавлений можливості відшкодувати процесуальні витрати у встановленому судом розмірі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про неспроможність доводів апеляційної скарги щодо незаконності вироку суду щодо стягнення із обвинуваченого процесуальних витрат.

Порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для скасування вироку суду, не встановлено.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що вирок суду є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_5

ОСОБА_4