Постанова

від 17.05.2023 по справі 236/4288/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1411/23 Справа № 236/4288/18 Суддя у 1-й інстанції - Саржевська І.В. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №236/4288/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Лиманський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 21 вересня 2020 року (суддя Саржевська І.В., повний текст судового рішення складено 24 вересня 2020 року),

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Лиманський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про визнання батьківства та стягнення аліментів. Позов мотивований тим, що вона з 2007 по 2008 рік зустрічалася з відповідачем приблизно раз на тиждень у квартирі, яку винаймала за адресою: АДРЕСА_1 , сумісно з відповідачем ОСОБА_2 вона не мешкала, проте мала з ним інтимні стосунки, від яких завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дочку ОСОБА_3 . Відомості до актового запису про народження дитини були внесені в порядку, передбаченому частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України. Про вагітність вона повідомила відповідача, який наміру одружитися з нею не виявив, та заперечував проти реєстрації його батьком дитини. З пологового будинку відповідач її не забирав, протягом першого року життя дочки спілкувався з ними всього три місяці, а до виповнення дочкою п`яти років спілкувався з дитиною приблизно 6 місяців. Матеріально їй з дочкою відповідач не допомагав. В останнє спілкувався з дитиною у червні місяці 2014 року. Враховуючи викладене, просила суд визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внести зміни до актового запису, зазначивши його в графі «батько» та стягнути з нього аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 21 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Лиманський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено.

Визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язано внести зміни до актового запису № 34, вчиненого виконкомом Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області 26 серпня 2009 року, у свідоцтві про народження серія НОМЕР_1 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме в графі «батько» зазначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову, а саме з 03 грудня 2018 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 21 вересня 2020 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Лиманський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства та стягнення аліментів відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Донецького апеляційного суду від 20 січня 2021 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просив скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 21 вересня 2020 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що порушення процесуального права полягає в тому, що розгляд справи здійснив неправомочний склад суду, а його клопотання про роз`єднання позовів в порушення вимог статті 188 ЦПК України не було задоволене. Вважає, що суд першої інстанції не врахував поважність причини його неявки до експертної установи КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи». Вважає, що судом безпідставно надана критична оцінка листкам непрацездатності, які підтверджують поважність його неявки до експертної установи у м. Дніпро. Крім того, звертає увагу, що дати, коли сторони викликалися для проведення експертизи, припадають на період пандемії коронавірусу, коли провести експертизу неможливо. В подальшому суд послався на положення статті 109 ЦПК України, не беручи до уваги об`єктивну неможливість проведення експертизи не за його вини. Судом не врахований принцип належності та допустимості доказів у справі, а саме врахована фотокартка, яка незаконно була долучена до справи, без ухвали суду, є підробкою та потребує експертної перевірки на предмет підробки, а поясненням свідків, які є близькими знайомими та родичами позивачки, дана неналежна оцінка. Також вважає, що судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів безпідставно не врахована наявність у відповідача неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання якого він сплачує аліменти в розмірі 25 % від усіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідно до укладеного Договору про сплату аліментів, участі у вихованні та утриманні дитини, засвідченого 11 січня 2019 року приватним нотаріусом. Також при винесенні рішення судом проігноровано та не надано правової оцінки достовірно доведеному та встановленому факту, що позивачка та відповідач ніколи сумісно не мешкали, спільного господарства не вели, спільно дитину не виховували і взагалі відповідач ніколи не брав участі у вихованні дитини. Зазначив, що позивачкою не надані беззаперечні докази кровного споріднення між відповідачем та дитиною, тому, на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість вимог відповідача в апеляційній скарзі, просить рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 21 вересня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Третьою особою Лиманським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не наданий.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку повідомлення. Представник відповідача ОСОБА_5 надав заяву до суду про відкладення розгляду справи у зв`язку з його зайнятістю у розгляді кримінальної справи. Суд вважає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки представник відповідача не надав доказів щодо його зайнятості в іншому процесі.

Позивачка ОСОБА_1 та представник третьої особи Лиманського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час та дату розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного листа та про доставку повідомлення.

Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що згідно із свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 , виданого виконкомом Райгородської селищної ради Слов`янського району Донецької області 26 серпня 2009 року, актовий запис № 34, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками дитини вказані: батько ОСОБА_6 , мати ОСОБА_1 (а.с. 9 том 1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 23 вересня 2015 року № 00015829593 відомості про батька дитини до актового запису внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 8 том 1)

За клопотанням позивачки ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2019 року у даній справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Комунального закладу «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» (а.с. 156-158 том 1).

За повідомленням від 08 жовтня 2019 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради судова молекулярно-генетична експертиза не була проведена у зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 до експертної установи 09 вересня 2019 року та 07 жовтня 2019 року (а.с. 178 том 1).

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2020 року за клопотанням позивачки повторно призначена судова молекулярно-генетична експертиза, проведення якої доручено експертам Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» (а.с. 212-215 том 1).

За повідомленням від 15 липня 2020 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради судова молекулярно-генетична експертиза не була проведена у зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 до експертної установи 16 березня 2020 року та 13 липня 2020 року (а.с. 3 том 2).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з пояснень свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтвердили наявність відносин між позивачкою та відповідачем протягом 2007-2008 років та той факт, що відповідач залишався у позивачки на ніч, вони обіймалися та цілувалися, батьки відповідача привозили на день народження дитини подарунки, називали онукою, а також фотографією, на якій відповідач ОСОБА_2 знаходиться з дитиною ОСОБА_3 , встановлено визнання батьківства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3 . Крім того, судом двічі призначалася судово-генетична експертиза для з`ясування батьківства відповідача ОСОБА_2 , яка не була проведена через неявку відповідача до експертної установи, через що, керуючись статтею 109 ЦПК України, суд визнав доведеним факт для з`ясування якого у справі призначалась експертиза, а саме, що ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_3 .

Таке рішення суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частини друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до частини 2 статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Згідно із частиною 1 статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (частина четверта статті 128 СК України).

За змістом статті 128 СК України закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що доказами у вказаній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами 1, 2 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства («KALACHEVA v. RUSSIA» (Калачева проти Російської Федерації), № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) зазначено, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Відповідно до статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції за клопотанням позивачки двічі була призначена судова молекулярно-генетична експертиза, на вирішення якої поставлені питання: чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Сторони було зобов`язано прибути разом з дитиною до експертного закладу, на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи повідомленим про дату проведення експертизи, до експертного закладу не прибув, внаслідок чого проведення призначеної судової молекулярно-генетичної експертизи не відбулося.

На підтвердження поважності причин неприбуття до експертної установи 16 березня 2020 року відповідачем надано копію витягу з ЄОДР від 12 березня 2020 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 12 березня 2020 року звернувся до Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУПН в Донецькій області з приводу викрадення у нього речей, в тому числі і паспорта громадянина України.

В обґрунтування причин неприбуття для проведення експертизи 09 вересня 2019 року, 07 жовтня 2019 року та 13 липня 2020 року відповідачем до суду надано копії листів непрацездатності серії АДЛ № 043729 та оригінали листів непрацездатності серії АДК 854655 та серії АДТ № 835837, відповідно яких ОСОБА_2 перебував на амбулаторному лікуванні та був звільнений від роботи з 06 вересня 2019 року по 09 вересня 2019 року, з 04 жовтня 2019 року по 08 жовтня 2019 року та з 13 липня 2020 року по 16 липня 2020 року.

Надаючи оцінку наданим доказам відповідача, яка на підставу поважності причин неприбуття до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів, суд першої інстанції дійшов до переконання про небажання відповідача отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство щодо неї. Оцінюючи надані відповідачем оригінали листків непрацездатності суд дійшов висновку, що, оскільки оригінали листків не були здані відповідачем на підприємство за місцем роботи, він не був звільнений від роботи у зв`язку з хворобою у зазначений у листках період, тому поважні підстави для його неприбуття для проведення експертного дослідження 07 жовтня 2019 року та 13 липня 2020 року відсутні.

З метою вирішення питання про проведення судової молекулярно-генетичної експертизи для визначення батьківства, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_9 та призначена судова молекулярно-генетична експертиза, на вирішення якої поставлені питання: чи може бути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічною матір`ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ? Сторонам роз`яснено наслідки статті 109 ЦПК України.

01 березня 2023 року на електрону адресу Дніпровського апеляційного суду надійшов лист від КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» №123, яким повідомлено, що сторонам необхідно з`явитися у відділення судово-медичної генетики КЗ Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» 06 березня 2023 року з 09.00-12.00 години.

Листом від 01 березня 2023 року учасників справи повідомлено про проведення експертизи 03 квітня 2023 року.

06 березня 2023 року на електрону адресу апеляційного суду від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона зазначила про неможливість прибути 06 березня 2023 року до КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» у зв`язку з перебуванням на лікарняному, тому просила відкласти проведення експертизи на іншу дату та повідомити її про необхідність з`явитись до КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» за 3 (три) тижні у зв`язку з перебуванням за межами країни та необхідністю отримання офіційного дозволу для виїзду з країни.

13 березня 2023 року на електрону адресу Дніпровського апеляційного суду надійшов лист від КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» №138, яким повідомлено, що сторонам необхідно з`явитися у відділення судово-медичної генетики КЗ Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» 03 квітня 2023 року з 09.00-12.00 години.

Листом від 13 березня 2023 року учасників справи повідомлено про проведення експертизи 03 квітня 2023 року.

01 травня 2023 року до Дніпровського апеляційного суду від КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради надійшов лист про повернення без виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2023 року, у зв`язку з неявкою до експертної установи громадянки ОСОБА_1 разом з дитиною 06 березня 2023 року та 03 квітня 2023 року для проведення експертизи.

З системного аналізу норм законодавства та матеріалів справи, судом встановлено, що позивачка була обізнана про проведення експертизи 06 березня 2023 року та 03 квітня 2023 року, проте не з`явилася для забору біологічних зразків, що свідчить про її ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі.

Нез`явлення позивачки з дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів відповідача про його батьківство щодо неї. Судом апеляційної інстанції вжито належних процесуальних заходів з метою проведення експертизи та забезпечення участі позивачки з дитиною у її проведенні.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження поважності підстав, які перешкоджали позивачці з`явитися до експертної установи для забору відповідних зразків її та дитини. Вказані дії та її бездіяльність призвели до неможливості проведення експертизи, тому апеляційний суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_2 є батьком дитини ОСОБА_3 , а тому суд першої інстанції прийшов до передчасних висновків про достатність доказів для задоволення позовних вимог.

Належних доказів, окрім показань свідків та фотографії, на підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 не надала, при цьому, сама по собі фотографія не може свідчити про те, що батьком ОСОБА_3 є відповідач.

За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які достовірно підтверджують визнання ОСОБА_2 батьківства, в їх сукупності.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання батьківства та стягнення аліментів.

За таких обставин, рішення суду першої інстанцій не відповідає вимогам закону та суперечать обставинам, що мають значення для справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції на підставі статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Також, відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги ОСОБА_10 , з ОСОБА_1 слід стягнути на користь відповідача судовий збір, який він поніс у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 1057,20 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 21 вересня 2020 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Лиманський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства та стягнення аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , понесені витрати по сплаті судового збору, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 1057,20 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 травня 2023 року.

Судді І.В. Кішкіна

О.В. Агєєв

О.І. Корчиста