Рішення

від 27.04.2023 по справі 754/1659/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/227/23

Справа №754/1659/21

РІШЕННЯ

Іменем України

27 квітня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Таран Н.Г.,

секретаря судового засідання: Довгань Г.А.

за участі:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача адвоката Бондаренка В.А.

представника відповідача Лисиця О.В.

розглянувши в загальному позовному провадженні у судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Деснянського району м. Києва», лікаря Олійник Наталії Зиновіївни, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження здоровя,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 21.07.2021 позивачка, проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 . Зранку відчувши болі в області серця, печію, важке дихання, передзвонила до свого сімейного лікаря Вальницької Н.І. , розповіла про свій стан на, що лікар сказала негайно прийти до амбулаторії зробити кардіограму і надалі вирішувати питання по лікуванню. Так як позивачка на той момент знаходилася на дачі в Броварському районі, свого транспорту не має, тому добиралася громадським транспортом приїхала в амбулаторію вже о 13 год., де їй повідомили, що її лікар вже свій час відпрацювала, і пішла у відпустку. В реєстратурі позивача відправили до іншого сімейного лікаря Олійник Н.З. - відповідача 2. Лікар є працівником Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Деснянського району м. Києва» - відповідача 1 та здійснює прийом за адресою м. Київ, вул. Милославська, 33-А, каб. 2 (амбулаторія сімейної медицини № 4). Підтвердженням запису до лікаря є відповідний запис в журналі реєстрації пацієнтів. Прибувши до відповідача 2 та пояснивши суть свого звернення, перелічивши симптоми, отримала від лікаря неадекватне, на думку позивачки, для його професії питання «Так, а що ви від мене хочете?». Позивачка запропонувала відправити її на кардіограму, послухати серцебиття, заміряти тиск. Відповідач 2 направила позивачку на обстеження за допомогою електронної кардіограми. Медсестра котра робила кардіограму звернула увагу на зміни, але сказала лікар сама почитає про стан позивача. Повернувшись з розшифровкою результатів кардіологічного обстеження та передавши її відповідачу 2, остання, не провівши жодних дій, щодо перевірки тиску, пульсу прослуховування ритму серцебиття, глянувши на кардіограму призначила позивачу до вживання протягом місяця лікарський препарат - Предуктал@MR, написала на маленькому папірці назву і сказала, що позивачка може йти до дому. Через місяць прийти на огляд. Позивачка з амбулаторії вийшла і попрямувала до б`ювету, що є поряд біля амбулаторії, тому, що від печії в грудях позивачу хотілося пити, і стан був незрозумілий. Посидівши в тіні хвилин 40, позивачка тоді змогла піти до аптеки, щоб купити рекомендовані ліки. По прибуттю до дому, стан позивачки періодично погіршувався, постійно приймала ліки, тиск почав стрімко йти у вверх, потім швидко падати, печія за грудиною ставала просто нестерпною, позивачці нічого не допомагало. Через декілька годин, стан її здоров`я значно погіршився, серцевий біль став нестерпним і позивачка була змушена викликати бригаду швидкої допомоги. Лікарі швидкої допомоги провели повторну кардіограму серця (в тому числі і перевірки розшифровки кардіограми, яка була зроблена при відвідуванні відповідача 2 і позивачу негайно було підключено крапельницю, надалі в терміновому порядку було госпіталізовано до Державної установи «Інститут Серця МОЗ України» відділення лікування гострого коронарного синдромута інфаркту міокарда № 7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де позивачу був поставлений діагноз - гострий Q інфаркт міокарда. Після проведення КВГ та стентування ПКА, позивач перебувала в реанімаційному відділенні до 24 07.2020. Після реанімації 24.07.2020, була переведена з ДУ «Інституту серця МОЗ України» в інфарктне відділення Кардіологічного відділення № 1 з палатою інтенсивної терапії, Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 3, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця, 26, для подальшого лікування гострого інфаркту міокарда, де лікувалася з 24.07.2020. Таким чином, в результаті некваліфікованих дій відповідача 2 здоров`ю позивача була нанесена непоправна шкода, а саме розширений діагноз - гострий Q інфаркт міокарда задньої стінки лівого шлуночка, кардіосклероз, стенозуючий коронаросклероз, КВГ стенування ПКА, гіпертонічна хвороба ІІІ ст. 2 ступення, ризик 4. З огляду на вищезазначене, стан здоров`я позивача значно погіршився, оскільки йому було завдана непоправна шкода. На проведення операції та реабілітаційний період було витрачено величезну суму коштів, пожиттєво призначено дорогі медичні препарати, а стан здоров`я на фоні інших супутніх захворювань постійно погіршується, а для підтримання організму в робочому стані необхідний систематичний прийом медичних препаратів. Вважає, що результатом вищевикладеної ситуації є не, що інше, як безвідповідальне, халатне через свою некомпетентність відношення лікаря Олійник Н.З. до позивачки як до пацієнта, яка не надала кваліфікованої своєчасної допомоги, адже позивачка зверталася до неї, ще в передінфарктному стані, де і лікування було іншим, і стан здоров`я був би іншим на сьогоднішній день. Але по вині відповідача 2 позивачці спричинено тяжкі непоправні наслідки для її здоров`я. Враховуючи викладене просила суд стягнути з відповідачів матеріальну шкоду, завдану внаслідок ушкодження здоров`я в розмірі 46 386,55 грн., яка в ході розгляду справи була збільшена до 53 393,99 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.

Ухвалою суду від 05.02.2021 прийнято справу до розгляду, розгляд справи проводиться в загальному позовному провадженні.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні позов не визнала, та просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, та надала відзив і пояснивши, що відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для обгрунтування фактів на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги. Отже, в описаному позивачем стані ведучий лікар та відповідач не вбачають невідкладного стану, внаслідок якого позивач потребувала екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. В подальшому, позивач зазначає, що в обідній час відповідач 2 прийняла її, вислухала та зробила їй тільки кардіограму серця і виписала ліки. Після цього, позивач вийшла з установи, (зазначає тільки про печію та задишку) біл 40 хв. Посиділа на вулиці і повернулася додому. Вдома стан періодично погіршувався, позивач пила таблетки, міряла тиск, який то стрімко піднімався то падав. Слід зазначити, що позивач знаходячись біля амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 4 не повернулася назад та не звернулась повторно за допомогою з огляду на те, що не добре себе почувала, а просто пішла додому. Постає питання хто ж винен у наслідках погіршення здоров`я позивача. Таким чином, позивач отримавши рекомендації лікаря, їх проігнорувала, в жаркий літній день посиділа на вулиці і вдома приймала «пила таблетки» про які не зазначає в позові. Вочевидь ті, які призначені лікарем - відповідачем 2, оскільки про відвідування аптеки для придбання ліків позивач не зазначала та не надала суду доказів придбання ліків за рекомендацією відповідача 2. Якщо ж призначені ліки були у позивача при собі, то це підтверджує тільки те, що такий стан характерний для позивача і у неї це часто повторюється оскільки такі ліки приймаються тільки за призначенням лікаря. Позивач описує свій стан і ознаки передінфарктного стану упереджено, міняючи їй на свою користь, уже отримавши досвід під час лікування стану інфаркту міакарду в спеціалізованій державній установі «Інститут серця МОЗ України». При цьому, безпідставно стверджує, що їй не було надано первинної медичної допомоги, не конкретизуючи у чому саме. Зауважимо, що відповідач 2 особисто міряє своїм пацієнтам тиск, перевіряє пульс та слухає серцебиття, що можемо підтвердити показами ряду свідків-пацієнтів, які обслуговуються у відповідачки 2, а також медичної сестри, що закріплена за відповідачем 2. Позивач також вказує, що після прийняття таблеток, тиск у неї стрімко піднімався, то стрімко падав і через декілька годин, коли біль став нестерпним, вона вимушена була викликати бригаду невідкладної допомоги. Чому це не зробила раніше не вказує. Якби симптоми передінфарктного стану були присутні та підтвердилися на момент огляду у відповідача 2, то позивачу звичайно б викликали бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та до її прибуття надали відповідну медичну допомогу. Проте, такий стан у позивача на момент прийому відповідачем 2 був відсутній. Що стало причиною погіршення стану здоров`я відповідачу 2 наразі невідомо і тим більше сімейний лікар або його відвідання не є причиною настання інфаркту міокарда у позивача. Стосовно стягнення моральної шкоди, пояснює, що відповідно до роз`яснення у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Тому, за таких обставин, неможливо погодитись з доводами позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у зазначеному розмірі.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причин не явки суду не повідомила, в той же час на адресу суду надала відзив, в якому вказує, що повністю заперечують щодо змісту і вимог позовної заяви, вважають позов необгрунтованим та безпідставним, надуманим, не підтвердженим достатніми, належними та допустимими доказами, а саме: Позов надуманий, а твердження позивача про протиправні дії відповідача 2 не підтверджуються належними доказами, так само як і причинний зв`язок дій відповідача 2 з настанням у позивача інфаркту міокарда, чим на думку позивача, їй завдано матеріальної і моральної шкоди. Отже, в описаному позивачем стані ведучий лікар та відповідач не вбачають невідкладного стану, внаслідок якого позивач потребувала екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. В подальшому, позивач зазначає, що в обідній час відповідач 2 прийняла її, вислухала та зробила їй тільки кардіограму серця і виписала ліки. Після цього, позивач вийшла з установи, (зазначає тільки про печію та задишку) біл 40 хв. Посиділа на вулиці і повернулася додому. Вдома стан періодично погіршувався, позивач пила таблетки, міряла тиск, який то стрімко піднімався то падав. Слід зазначити, що позивач знаходячись біля амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 4 не повернулася назад та не звернулась повторно за допомогою з огляду на те, що не добре себе почувала, а просто пішла додому. Постає питання хто ж винен у наслідках погіршення здоров`я позивача. Таким чином, позивач отримавши рекомендації лікаря, їх проігнорувала, в жаркий літній день посиділа на вулиці і вдома приймала «пила таблетки» про які не зазначає в позові. Вочевидь ті, які призначені лікарем - відповідачем 2, оскільки про відвідування аптеки для придбання ліків позивач не зазначала та не надала суду доказів придбання ліків за рекомендацією відповідача 2. Якщо ж призначені ліки були у позивача при собі, то це підтверджує тільки те, що такий стан характерний для позивача і у неї це часто повторюється оскільки такі ліки приймаються тільки за призначенням лікаря. Позивач описує свій стан і ознаки передінфарктного стану упереджено, міняючи їй на свою користь, уже отримавши досвід під час лікування стану інфаркту міакарду в спеціалізованій державній установі «Інститут серця МОЗ України». При цьому, безпідставно стверджує, що їй не було надано первинної медичної допомоги, не конкретизуючи у чому саме. Зауважимо, що відповідач 2 особисто міряє своїм пацієнтам тиск, перевіряє пульс та слухає серцебиття, що можемо підтвердити показами ряду свідків-пацієнтів, які обслуговуються у відповідачки 2, а також медичної сестри, що закріплена за відповідачем 2. Позивач також вказує, що після прийняття таблеток, тиск у неї стрімко піднімався, то стрімко падав і через декілька годин, коли біль став нестерпним, вона вимушена була викликати бригаду невідкладної допомоги. Чому це не зробила раніше не вказує. Якби симптоми передінфарктного стану були присутні та підтвердилися на момент огляду у відповідача 2, то позивачу звичайно б викликали бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та до її прибуття надали відповідну медичну допомогу. Проте, такий стан у позивача на момент прийому відповідачем 2 був відсутній. Що стало причиною погіршення стану здоров`я відповідачу 2 наразі невідомо і тим більше сімейний лікар або його відвідання не є причиною настання інфаркту міокарда у позивача. Стосовно стягнення моральної шкоди, пояснюю, що відповідно до роз`яснення у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Тому, за таких обставин, неможливо погодитись з доводами позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у зазначеному розмірі.

21.04.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач вказує, що твердження та обгрунтування, на які посилається представник відповідача не відповідають дійсності та не підтверджуються належними доказами. Враховуючи викладене просила задовольнити позовні вимоги.

На адресу суду 12.05.2021 року надійшов відзив від відповідача 2 на збільшення розміру позовних вимог, в якому вказує, що доказування не може грунтуватися на припущеннях. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача 2, але й наявність самої шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. З аналізу наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що позивач не надала доказів на підтвердження обсягу страждань, яких вона зазнала, у зв`язку з діями відповідача 2 в цілому, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Отже зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов`язання належать до недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду. Таким чином, з боку відповідача 2 відсутні дії, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди.

Також на адресу суду 26.05.2021 надійшло клопотання про залишення без розгяду відповідь позивача на відзиви, у зв`язку з пропуском строку подання. На судовому засіданні, яке відбулося 01.10.2021 клопотання відповідача 2 задоволено, відповідь на відзив залишена без розгляду.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.8 Європейської хартії прав пацієнтів кожен має право на доступність якісного медичного обслуговування на основі специфікації і в точній відповідності до стандартів.

За змістом ч.1, ст.49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Відповідно до ч.1, ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснює п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зі змінами та доповненнями - шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів сторонами по справі встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як встановлено судом, 21.07.2021 позивачка, зранку відчувши болі в області серця, печію, важке дихання, передзвонила до свого сімейного лікаря Вальницької Н.І. , розповіла про свій стан на, що лікар сказала негайно прийти до амбулаторії зробити кардіограму і надалі вирішувати питання по лікуванню. Так як позивачка на той момент знаходилася на дачі в Броварському районі, свого транспорту не має, тому добиралася громадським транспортом приїхала в амбулаторію вже о 13 год., де їй повідомили, що її лікар вже свій час відпрацювала, і пішла у відпустку. В реєстратурі позивача відправили до іншого сімейного лікаря Олійник Н.З. - відповідача 2. Лікар є працівником Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Деснянського району м. Києва» - відповідача 1 та здійснює прийом за адресою м. Київ, вул. Милославська, 33-А, каб. 2 (амбулаторія сімейної медицини № 4). Підтвердженням запису до лікаря є відповідний запис в журналі реєстрації пацієнтів. Вказані обставини сторонами по справі не заперечувались.

Відповідач 2 направила позивачку на обстеження за допомогою електронної кардіограми. Медсестра котра робила кардіограму звернула увагу на зміни, але сказала лікар сама почитає про стан позивача. Повернувшись з розшифровкою результатів кардіологічного обстеження та передавши її відповідачу 2, остання, призначила позивачу до вживання протягом місяця лікарський препарат - Предуктал@MR, написала на маленькому папірці назву і сказала, що позивачка може йти до дому. Через місяць прийти на огляд.

Як зазначає позивач, по прибуттю до дому, стан позивачки періодично погіршувався, постійно приймала ліки, тиск почав стрімко йти у вверх, потім швидко падати, печія за грудиною ставала просто нестерпною, позивачці нічого не допомагало. Через декілька годин, стан її здоров`я значно погіршився, серцевий біль став нестерпним і позивачка була змушена викликати бригаду швидкої допомоги. Лікарі швидкої допомоги провели повторну кардіограму серця (в тому числі і перевірки розшифровки кардіограми, яка була зроблена при відвідуванні відповідача 2 і позивачу негайно було підключено крапельницю, надалі в терміновому порядку було госпіталізовано до Державної установи «Інститут Серця МОЗ України» відділення лікування гострого коронарного синдромута інфаркту міокарда № 7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де позивачу був поставлений діагноз - гострий Q інфаркт міокарда. Після проведення КВГ та стентування ПКА, позивач перебувала в реанімаційному відділенні до 24 07.2020. Після реанімації 24.07.2020, була переведена з ДУ «Інституту серця МОЗ України» в інфарктне відділення Кардіологічного відділення № 1 з палатою інтенсивної терапії, Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 3, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця, 26, для подальшого лікування гострого інфаркту міокарда, де лікувалася з 24.07.2020. Вважає, що результатом вищевикладеної ситуації є не, що інше, як безвідповідальне, халатне через свою некомпетентність відношення лікаря Олійник Н.З. до позивачки як до пацієнта, яка не надала кваліфікованої своєчасної допомоги, адже позивачка зверталася до неї, ще в передінфарктному стані, де і лікування було іншим, і стан здоров`я був би іншим на сьогоднішній день. Але по вині відповідача 2 позивачці спричинено тяжкі непоправні наслідки для її здоров`я.

Як передбачає ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

За приписами ч.1, ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За змістом п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 „Про судове рішення у цивільній справі" рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

На підтвердження надання некваліфікованої медичної допомоги відповідачем Олійник Н.З. позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу. Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях - в задоволенні позову в частині матеріальної шкоди необхідно відмовити, як таке, що не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.

У відповідності до ч.1, ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Оскільки суд відмовив позивачу у задоволенні частини позову про відшкодування матеріальної шкоди, тому суд відмовляє і в частині позову про відшкодування моральної шкоди, як таке, що не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні і не ґрунтується на вимогах закону.

За правилами ст.133; 141 ЦПК України оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, а сплата судового збору, від якої був звільнений позивач при зверненні до суду, відноситься за рахунок держави.

Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 141; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.22; 23; 1166; 1167; 1172 ЦК України, ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81; ч.4, ст.82ЦПК України, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зі змінами та доповненнями, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 „Про судове рішення у цивільній справі", суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Деснянського району м. Києва», лікаря Олійник Наталії Зиновіївни, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідачі: Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Деснянського району м. Києва» (місцезнаходження: 02232, м. Київ, бульвар Вигурівський, 4),

лікар Олійник Наталії Зиновіївни (місцезнаходження: 02097, м. Київ, вул.Милославська, 33а);

Повний текст рішення складено 17.05.2023 року

Суддя: Н.Г.Таран