Постанова

від 13.06.2024 по справі 754/1659/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №754/1659/21

Апеляційне провадження №22-ц/824/1185/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Деснянського району м. Києва», лікаря ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я,

В С Т А Н О В И В:

Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2023 року заяву відповідача ОСОБА_2 про постановлення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Деснянського району м. Києва», лікаря ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з цим апелянт просила апеляційний суд оскаржуване додаткове рішення скасувати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що відповідач на підтвердження правової допомоги належні та допустимі докази не надала, а надала лише рахунок оплати №44 від 06.05.2023 року, який не відноситься до даної справи, тому у суду відсутні підстави для задоволення клопотання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі.

11 грудня 2023 року Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Деснянського району м. Києва» направило на адресу суду відзив на апеляційну скаргу.

02 січня 2024 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання, призначене на 13.06.2024 року з`явився представник позивача ОСОБА_3 , представник відповідача-1 Лисиця О.В. та представник відповідача-2 ОСОБА_5

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як встановлено судом, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.04.2023 року в справі №754/1659/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 Деснянського районну м. Києва», лікаря ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я залишені без задоволення.

05.05.2023 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у вищевказаній справі, оскільки судом при вирішенні позовних вимог не було вирішено питання про стягнення з позивача судових витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву ОСОБА_2 про постановлення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що відповідач на підтвердження надання правової допомоги належні та допустимі докази не надала, надала лише рахунок оплати № 44 від 06.05.2023, який не відноситься до даної справи. Водночас, дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, та те, що позивач через отриману інвалідність отримує пенсію, додаткового заробітку не має, співмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, суд дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для компенсації позивачем відповідачу розміру витрат на правничу допомогу у даній справі в розмірі 2 000,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Чинним ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В порядку ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг: ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, фіксація розміру гонорару відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 січня 2021 року по справі № 357/11023/18 (провадження № 61-18258св19), у якій зазначено, що «... саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності».

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19: втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява N 71660/11). пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява N 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 6 березня 2019 року у справі № 922/1163/18.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява N 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява N 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як убачається з додаткового рішення, відповідачем ОСОБА_2 погоджено розмір гонорару, що становить 10 000, 00 грн, за забезпечення адвокатом судового представництва відповідача у суді першої інстанції або у відповідному суді апеляційної інстанції чи суді касаційної інстанції.

В той же час сторона має подати детальний перелік виконаних адвокатом робіт чи наданих послуг, оскільки суд має встановити необхідність таких послуг, пов`язаність їх зі справою, обґрунтованість їх здійснення, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що до суду відповідачем ОСОБА_2 було надано договір про правову допомогу від 04.03.2021 року.

П.4 вказаного договору передбачено, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує Об`єднанню гонорар, розмір і порядок оплати якого погоджується сторонами у Додатку №1 до даного Договору.

В той же час вказаного Додатку № 1 до суду відповідачем надано не було.

До заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, поданої до суду першої інстанції, ОСОБА_2 додала лише рахунок на оплату №44 від 06 травня 2021 року, в якому вказано «послуга: правова допомога» на суму 10 000, 00 грн, а також банківський чек про оплату суми 10000, 00 грн на користь Адвокатського об`єднання «Юрімекс».

Жодних інших документів, а саме щодо переліку та скажу наданих послуг до суду надано не було.

За таких умов заява про відшкодування витрат на правничу допомогу з точки зору апеляційного суду не підлягає до задоволення.

Колегія суддів зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, не здійснив повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження всіх доказів, наданих сторонами, також не врахував висновки Верховного Суду .

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько