Постанова

від 11.05.2023 по справі 569/17313/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2023 року

м. Рівне

Справа № 569/17313/22

Провадження № 22-ц/4815/428/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.,

секретар судового засідання: Мороз А.В.,

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення суми авансу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення суми авансу.

Ухвалою суду від 12.12.2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання у приміщенні Рівненського міського суду Рівненської області (м. Рівне, вул. Шкільна, 1) на 09-00 год. 07.02.2023 року з участю сторін.

До початку засідання, 06.02.2023 р. вх. № 6105/23-вх., представник позивачів адвокат О.І.Домецький подав заяву про забезпечення позову.

Просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, що належить Відповідачу - ОСОБА_5 , а саме: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 259, 8 кв.м в межах ціни позову: 31500,00 (тридцять одна тисяча п`ятсот доларів США), що на день подачі позовної заяви по курсу НБУ становить 1151 640 (один мільйон сто п`ятдесят одна тисяча шістсот сорок гривень).

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2023 року заяву ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_6 РНОКПП НОМЕР_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_6 до ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_3 (місце проживання: АДРЕСА_4 ) про стягнення суми авансу задоволено частково.

Накладено арешт на належне на праві приватної власності майно (рухоме , нерухоме), що належить ОСОБА_5 у межах ціни позову: 31500,00 (тридцять одна тисяча п`ятсот доларів США), що на день подачі позовної заяви по курсу НБУ становить 1 151 640 (один мільйон сто п`ятдесят одна тисяча шістсот сорок) грн., до розгляду даної справи по суті та набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою представник ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи якої зводяться до того, що суд першої інстанції не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову на підставі припущень.

Крім того зазначає, що приймаючи рішення про накладення арешту на майно (рухоме, нерухоме) суд вийшов за межі заявлених вимог представника Позивачів.

З цих підстав, просила ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2023 року скасувати та відмовити в задоволенні заяви.

Представник позивачів - адвокат Домецький О.І. у відзиві на апеляційну скаргу заперечує викладені апелянтом доводи, вказує, що з метою недопущення істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду є необхідність заборони вчинення будь-яких дій з боку Відповідача щодо відчуження нею нерухомого майна, яке належить їй на праві власності.

Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з дотриманням вимог процесуального права та постанови Пленуму Верховного Суду №9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається зі змісту поданої заяви, позивачі звернулися з позовом про стягнення з ОСОБА_5 авансу в розмірі 31500,00 доларів США, сплаченого за попереднім договором купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 259,8 кв.м., яке належить ОСОБА_5 на праві власності.

Позиція позивачів зводиться до того, що накладення арешту на майно відповідачки, безпосередньо спрямовано на забезпечення справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки відповідачка як власник житлового будинку в будь-який момент може розпорядитися своїм майном, що призведе до неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За змістом права власності, визначеним статтею 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Отже, встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачів від можливих недобросовісних дій з боку відповідачки з тим, щоб забезпечити ОСОБА_3 , ОСОБА_6 реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на їхню користь, та врахувавши, що зазначений спосіб забезпечення є співмірним з позовними вимогами та доцільним в межах ціни позову на суму 31500 дол. США суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про необхідність забезпечення позову. Крім того обраний позивачами спосіб є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у разі виконання судового рішення.

При цьому, колегія суддів зважає на ту обставину, що ОСОБА_5 є власником нерухомого майна за яке сплачувались кошти позивачами, і ця обставина дає підстави вважати, що власник майна не обмежений у праві і можливості розпорядитися своїм майном на власний розсуд, в тому числі і здійснити його продаж на користь третіх осіб, що може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього судового рішення про стягнення авансу в розмірі 31500,00 доларів США.

ОСОБА_5 в апеляційній скарзі не навела переконливих доводів на спростування висновку суду першої інстанції про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Водночас колегія суддів вважає помилковим висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення заяви та забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне на праві власності майно відповідачки (рухоме, нерухоме) в межах суми боргу.

Предметом попереднього договору купівлі-продажу та предметом забезпечення є нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 259,8 кв.м., яке належить ОСОБА_5 на праві власності. Саме на це приміщення просив накласти арешт представник позивачів. Апріорі є зрозумілим, що вартісна оцінка самого об`єкту нерухомості є більшим за отриманий аванс при укладенні попереднього договору його купівлі-продажу. Необхідності накладати арешт на інше майно відповідачки (рухоме, нерухоме) колегія суддів не вбачає.

Місцевий суд не надав належної оцінки наявності або відсутності доказів того, що вжиті заходи забезпечення позову не будуть перешкоджати господарській діяльності відповідача, не переконався у забезпеченні збалансованості інтересів сторін, а також у тому, що вжиті заходи забезпечення позову не є надмірними.

Крім того забезпечення позову шляхом накладення арешту на невизначений обсяг рухомого і нерухомого майна відповідача, враховуючи вимоги сформульовані позивачем, які полягали у накладенні арешту на майно на купівлю якого спрямовувались кошти, що просять стягнути позивачі, буде порушенням норми ст. 13 ЦПК України, так і порушуватимуться принципи рівності та змагальності сторін.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу скасувати.

Керуючись ст.ст.367,374,376 ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву представника позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_6 - адвоката Домецького Олексія Ігоровича про забезпечення позову задовольнити повністю.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, що належить Відповідачу - ОСОБА_5 , а саме: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 259,8 кв.м в межах ціни позову 31500 (тридцять одна тисяча п`ятсот доларів США), що на день подачі позовної заяви по курсу НБУ становить 1151640 (один мільйон сто п`ятдесят одна тисяча шістсот сорок гривень).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (постанови) може бути оскаржена до Верховного Суду, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 12 травня 2023 року.

Головуючий Боймиструк С.В.

Судді: Гордійчук С.О.

Хилевич С.В.