Рішення

від 21.05.2024 по справі 569/17313/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/17313/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi головуючої суддi Панас О.В. при секретарі судового засідання Алексейчук Ю.М.

з участю:

представника позивачів адвоката Домецького О.І.

представників відповідача адвокатів Гладчук З.Я., Барашивця А.Ю. розглянувшиу відкритому судовому засіданніу м.Рівному у загальному позовному провадженні цивільну справуза позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми авансу , -

в с т а н о в и в:

У провадженні Рівненського міського суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми авансу.

У пред`явленому до суду позові просили стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, передані їй в якості авансу в розмірі - 16500 доларів США, що згідно курсу банку НБУ на 07.10.2022 року становить 671550,00 грн. та судовий збір по справі в розмірі 6202,50 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти, передані їй в якості авансу в розмірі - 15000,00 доларів США, що згідно курсу банку НБУ на 07.10.2022 року становить 610500,00грн.та судовий збір по справі в розмірі 6202,50 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі вказали, що 22 серпня 2017 року між позивачами та відповідачкою було укладено попередній договір купівлі-продажу, відповідно до якого та згідно письмової розписки від 14.12.2018 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 1500 (одна тисяча п`ятсот) доларів США та відповідно до попереднього договору від 22.08.2017 року 15000 (п`ятнадцять тисяч) доларів США та ОСОБА_2 15000 (п`ятнадцять тисяч) доларів США, разом 31500 (тридцять одна тисяча п`ятсот) доларів США, як завдаток за купівлю нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 259, 8 кв.м., яке належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Вказали, що відповідно до п. 3.1. Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.08.2022 року (далі - Договір), при підписанні цього Договору друга сторона (покупець) передав, а перша сторона (продавець) отримав 30 000 (тридцять тисяч) доларів США. В п. 3.2. Договору вказано, що сума, яка визначена в п. 3.1. цього Договору є завдатком, у відповідності до статті 570 ЦК України.

В п. 3.3. Договору вказано всі передані Покупцем суми Продавцеві до укладення Основного договору вважаються завдатком у відповідності до пункту 3.2. цього Договору.

Відповідно до п. 3.4. Договору, у разі невиконання Покупцями умови щодо сплати всієї суми у визначені сторонами терміни та не укладання Основного договору, сума завдатку поверненню не підлягає.

Після отримання коштів відповідач договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 259, 8 кв.м. з позивачами не уклала, на їхню вимогу повернути кошти ніяким чином не реагує та до цього часу ухиляється від спілкування з ними. Просять суд задовольнити їх позов та стягнути з відповідачки суму авансу у розмірі 31500 дол. США.

Представник позивачів адвокат Домецький О.І. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі у межах доводів позовної заяви. Просив позов задовольнити. Зазначив, що внесена позивача сума є аванс, а не завдаток, які просив стягнути .

Підтримав подані до суду заперечення щодо застосування строків позовної давності (№ 3015 від 17.01.2024) згідно якої просив відмовити відповідачу у застосування строків позовної давності.

Представник відповідача, адвокат Гладчук З.Я. у своїх письмових поясненнях вказала, що відповідач жодним чином не порушувала права позивачів, не ухилялась від спілкування. Саме відсутність коштів та небажання укладати основний договір купівлі-продажу з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і стали основною причиною не укладання основного договору.

Зазначила, що сторони домовились і визначились, що передана сума Відповідачеві є завдатком, а не авансом, що і підтверджується п.п. 2.1.2, 3.2., 3.3., 3.4. вказаного Договору, який, як в вбачається з матеріалів справи, не оскаржується і визнається всіма сторонами процесу.

Крім того, наголосила, що враховуючи усні пояснення представника позивачів, стало цілком зрозуміло, що сторона зловживає своїми процесуальними правами щодо звернення до суду, оскільки, стороною відповідача надана інформація та докази про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодноразово звертались до поліції з різними предметами звернення і різними сумами про стягнення коштів з ОСОБА_3 . Основною метою Позивачів є не відновлення порушених прав, а незаконне збагачення за рахунок Відповідача.

Представник відповідача, адвокат Барашивець А.Ю. просив суд врахувати положення статті 6 ЦК України, а саме: сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1). Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч. 2). Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч. 3).

23 серпня 2023 року від представника відповідача, адвоката Гладчук З.Я. надійшла заява про застосування строків позовної давності, у якій просила відмовити у задоволенні позову, зокрема, через пропуск позивачами строків позовної давності.

Ухвалою Рівненського міського суду від 12 грудня 2022 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання з викликом сторін.

Ухвалою суду від 20.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті з викликом сторін.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 11.05.2023 року скасовано ухвалу Рівненського міського суду від 07.02.2023 про забезпечення позову, заяву задоволено повністю. Постановлено вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, що належить Відповідачу ОСОБА_3 , а саме: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 259,8 кв.м в межах ціни позову 31500 (тридцять одна тисяча п`ятсот доларів США), що на день подачі позовної заяви по курсу НБУ становить 1151640 (один мільйон сто п`ятдесят одна тисяча шістсот сорок гривень).

Заслухавши пояснення представника позивачів, представників відповідача, дослідивши письмові докази та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 22 серпня 2017 року між позивачами та відповідачкою було укладено попередній договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 15000 (п`ятнадцять тисяч) доларів США та ОСОБА_2 15000 (п`ятнадцять тисяч) доларів США, разом 30000 (тридцять тисяч) доларів США, як завдаток за купівлю нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 259, 8 кв.м., яке належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

З оглянутої судом розписки вбачається, шо 14 лютого 2018 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 кошти у сумі 1500 дол. США (одна тисяча п`ятсот), як завдаток, передбачений п. 3.1. попереднього договору купівлі-продажу від 04.05.2017 року. Зазначений попередній договір відсутній у матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.1. Договору, при підписанні цього Договору друга сторона (покупець) передав, а перша сторона (продавець) отримав 30 000 (тридцять тисяч) доларів США. В п. 3.2. Договору вказано, що сума, яка визначена в п. 3.1. цього Договору є завдатком, у відповідності до статті 570 ЦК України.

В п. 3.3. Договору вказано всі передані Покупцем суми Продавцеві до укладення Основного договору вважаються завдатком у відповідності до пункту 3.2. цього Договору.

Відповідно до п. 3.4. Договору, у разі невиконання Покупцями умови щодо сплати всієї суми у визначені сторонами терміни та не укладання Основного договору, сума завдатку поверненню не підлягає.

Таким чином, обидві сторони під час підписання Договору домовились і визнали, що передана позивачами сума відповідачу є саме завдатком, а не авансом.

Відповідно до ч. 1 ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Зазначаємо, що частиною 2 ст. 570 ЦК України встановлено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Сторони домовились і визначились, що передана сума Відповідачеві є завдатком, а не авансом, що і підтверджується п.п. 2.1.2, 3.2., 3.3., 3.4. вказаного Договору, який, як в вбачається з матеріалів справи, не оскаржується і визнається всім а сторонами процесу.

До позовної заяви представником позивачів долучено письмову претензію від 04 листопада 2022 року від позивача ОСОБА_1 на ім`я відповідачки з вимогою повернути 31500 дол. США. Доказів отримання відповідачем даної претензії матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

У правовій позиції, яка викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18 зазначено, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може ззиватися в процесі її розгляду.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 3 ч. 1). У ч. З ст. 2 ЦПК України визначено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обв`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

У частинах 1, 3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч. 1,5 ст. 4 ЦПК України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Згідно ч.2 ст.76 ЦПК України, ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 даної статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За положенням ч.1 ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 213 ЦПК суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1). Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч. 2). Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч. 3).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Внаслідок не виконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Частиною 2 ст. 570 ЦК України встановлено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, сторони домовились і визначились, що передана сума відповідачеві є завдатком, а не авансом, що підтверджується п.п. 2.1.2, 3.2., 3.3., 3.4. вказаного вище Договору, який не оскаржується і визнається всіма сторонами.

В постанові КЦС ВС від 21 березня 2018 року у справі № 761/11589/16-ц зазначено, що сторони мають право укладати договори, які не передбачені актами цивільного законодавства, за умови, що вони відповідають загальним засадам цивільного законодавства.

У свою чергу, представник відповідача звернулася до суду із письмовою заявою про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

За змістом ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст.252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Стаття 267 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Крім того, відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки. Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України.

Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

У матеріалах справи відсутні будь-які докази укладання між сторонами договору про збільшення позовної давності або переривання строку позовної давності.

Ураховуючи грошовий характер спірних правовідносин, а також визначений у договорі строк його виконання (до 01 вересня 2018 року), перебіг позовної давності відносно вимог про стягнення суми, зазначеної в позові, розпочався 02 вересня 2018 року, та закінчився 02 вересня 2021 року.

Зважаючи на вище викладене слід дійти висновку про те, що строк позовної давності у даному випадку сплив, оскільки позивачі звернулись із вказаним позовом до суду 21.11.2022 року.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року за № 444/9519/12, яка є обов`язковою для виконання судами України.

Поважними є причин, пов`язані з б`єктивними труднощами для позивача на вчинення певних дій.

Судом не встановлено, а стороною позивача суду не надано, належних та достовірних доказів, які б вказували на пропущення позивачами строку позовної давності з поважних причин.

Враховуючи, що відповідачем подано до суду письмову заяву про застосування строку позовної давності, та враховуючи, що представник позивачів не надав та не вказав суду жодного доказу поважності причин пропуску строку позовної давності, то у суду немає підстав для поновлення строку позовної давності, і відповідно, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у повному обсязі з підстав пропуску строків позовної давності.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись 12,81,141,264-268, 273, 354,355 ЦПК України, суд в ир іш ив:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення суми авансу.

Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути подана протягомтридцяти днівз дня складенняповного судовогорішення безпосередньодо Рівненського апеляційного судуабо через Рівненський міськийсуд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення виготовлене - 31.05.2024. Суддя О.В.Панас