Постанова

від 17.05.2023 по справі 380/25636/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/25636/21 пров. № А/857/6826/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

з участю секретаря Хомича О.Р.

представника відповідача Невелич Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року в справі №380/25636/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

суддя в 1-й інстанції - Лунь З.І.,

час ухвалення рішення - 17.03.2022 року,

місце ухвалення рішення - м.Львів,

дата складання повного тексту рішення - не вказано,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі також - ГУ НП у Львівській області), Львівської міської ради (далі також - ЛМР) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо відмови у забезпеченні житлом ОСОБА_1 та його сім`ї.

Визнано протиправною відмову Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у включенні ОСОБА_1 та його сім`ї в розподіл належної частки житлових приміщень у будинках по АДРЕСА_1 з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік Львівської міської ради, відповідно до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов Львівського міського управління ГУМВСУ у Львівській області до його ліквідації, станом на 2015 рік.

Зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області прийняти рішення щодо розподілу належної частки жилої площі і включення ОСОБА_1 та його сім`ї в розподіл житлових приміщень для забезпечення житлом у будинках по АДРЕСА_1 з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік Львівської міської ради, відповідно до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області до його ліквідації, станом на 2015 рік.

Визнано протиправною відмову ГУ НП у Львівській області у включенні ОСОБА_1 до контрольного списку з числа поліцейських, державних службовців та працівників ГУ НП у Львівській області, які потребують поліпшення житлових умов із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень.

Зобов`язано ГУ НП у Львівській області включити ОСОБА_1 до контрольного списку з числа поліцейських, державних службовців та працівників ГУ НП у Львівській області, які потребують поліпшення житлових умов, із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень.

Не погоджуючись з таким рішенням, ГУ НП у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року апеляційну скаргу ГУ НП у Львівській області задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року скасовано. Провадження в адміністративній справі №380/25636/21 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року у справі №380/25636/21 скасовано, а справу направлено на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Вимоги апеляційної скарги Головне управління Національної поліції у Львівській області обґрунтовує тим, що не підлягає до задоволення будь-яка позовна вимога щодо ГУ НП у Львівській області, адже позивач не проходив службу в штаті ГУ НП у Львівській області, а проходив службу в ОВС в органі - ЛМУ ГУ МВС України у Л/о. Вказує, що обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, для захисту якого подано позов. Зазначає апелянт, що Національна поліція України не є правонаступником органів внутрішніх справ України. З цього приводу скаржник зауважує, що оскільки станом на день подачі позову позивач не виконував функцій поліцейського відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», спеціального звання поліцейського позивачу присвоєно не було, службового посвідчення та спеціального жетону позивач не отримував, присягу поліцейського не складав, то жодного відношення до органів поліції позивач не має. Вважає беззаперечним факт відсутності будь-яких службових або трудових відносин позивача з Головним управлінням НП у Львівській області, а тому жодних зобов`язань перед позивачем немає.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року скасувати та в задоволенні позову до Головного управління Національної поліції у Львівській області відмовити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час і місце апеляційного розгляду справи, і оскільки їхня явка в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, апеляційний розгляд справи проведено у їхній відсутності. При цьому позивачем подано до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи у його відсутності.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила, що фактичним предметом апеляційної скарги є рішення суду першої інстанції в частині вимог позивача до Головного управління Національної поліції у Львівській області, які задоволено судом. Як наслідок, обумовлене вище рішення суду в частині, яка стосується відмови у задоволенні позову та щодо інших відповідачів (співвідповідачів) не є предметом апеляційного перегляду.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є пенсіонером МВС, інвалідом війни 3 групи (а.с. 16, 17 т.1).

З 08.09.2006 року позивач перебуває на квартирному обліку Львівської міської ради за №21485, в першочерговому списку з 13.03.2015 року за №6697, як багатодітна сім`я, в позачерговому списку з 12.03.2009 року за №1248, як особа з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до довідки Управління житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №2501/281 від 23.12.2021 року (а.с. 19 т.1).

Як видно з листа ГУМВС України у Львівській області від 15.05.2009, згідно з протоколом ЖПК Львівського міського управління ГУМВСУ у Львівській області №9 від 14.05.2009 року позивача зараховано до "Контрольного списку співробітників органів та підрозділів ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області, які зараховані на квартирний облік в Львівській міській раді" (а.с. 20 т.1).

У контрольному списку співробітників органів та підрозділів ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, які зараховані на квартирний облік в Львівській міській раді станом на 19.06.2011 року позивач як позачерговик значиться під номером 5 (а.с. 21 т.1).

Позивач неодноразово звертався до уповноважених суб`єктів влади, в тому числі органів місцевого самоврядування, щодо поліпшення житлових умов.

У відповіді Управління капітального будівництва та інвестицій Міністерства внутрішніх справ України №25/КБ-4-170 від 02.03.2011 року зазначено, що забезпечення житлом позивача та його сім`ї буде розглянуто відповідно до законодавства та після введення в експлуатацію першої секції житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 22 т.1).

У відповіді Департаменту матеріального забезпечення МВС України №25/2/1 -К-53 від 29.03.2012 (повторно 26.03.2014 та 30.09.2014 у відповідях №25/2/1 -К-37 та №25/2/1-К183) зазначено, що для забезпечення житлом осіб, що перебувають у контрольному списку Львівського міського управління міліції, Львівською міською радою виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 23 т.1).

Ухвалою Львівської міської ради №124 від 13.07.2006 року затверджено Львівському міському управлінню УМВС України у Львівській області проект відведення земельної ділянки площею 1,2 га. по АДРЕСА_1 (а.с. 24 т.1).

ГУМВС України у Львівській області у відповіді №16/К-17 від 28.02.2011 та Львівське міське управління міліції у відповіді №16/К-1146 від 05.10.2012 підтвердили, що земельна ділянка по вул.Величковського, проект відведення якої затверджено Львівською міською радою, виділена Львівською міською радою саме для будівництва будинків та забезпечення житлом працівників ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, а покращення житлових умов позивача та його сім`ї можливо тільки після завершення будівництва перших секцій вищезазначеного будинку (а.с. 25, 26 т.1).

Згідно з інформацією Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, викладеною у листі №1013-6/4358-16 від 25.07.2016, замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 (житловий мікрорайон Рясне-2) було Львівське міське управління МВС України у Львівській області, дозвіл на будівництво виданий 14.02.2008 року за №35-08. Згідно з трьохстороннім договором між Львівське міське управління МВС України та ТзОВ "Будівельна компанія "Український стандарт"" та ПАТ "Ірокс", укладеним 23.11.2012 року №16/9197, функції замовника за вищезазначеним будівництвом передані ПАТ "Ірокс" (а.с. 34 т.1).

Як видно з відповідей Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області від 03.10.2016 №11230/38/01-2016 та від 28.10.2016 року №К-162/05/38-16 контрольні списки співробітників органів та підрозділів внутрішніх справ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, які потребують поліпшення житлових умов скасовано, а завірену копію вищезгаданих контрольних списків співробітників, які зараховано на квартирний облік у Львівській міській раді станом на квітень-травень 2015 року та які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень станом на квітень 2015 року, надіслано до відома до Львівської міської ради та голові ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області (а.с. 36, 37 т.1).

Також встановлено, що рішенням Галицького районного суду м.Львова від 27.01.2017 у справі №461/7153/16-ц, котре залишене без змін відповідно до ухвали Апеляційного суду Львівської області від 15.05.2017, позовні вимоги задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність Головного Управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, яка полягає у незабезпеченні житлом ОСОБА_1 у строк, що передбачений пунктом 18 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" та зобов`язано Львівську міську раду повторно розглянути питання щодо забезпечення ОСОБА_1 та членів його сім`ї, позачергово благоустроєним житлом, яке за розміром і санітарними умовами відповідає ст.ст. 48, 50 ЖК України, у відповідності до вимог пункту 18 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" з тих підстав, що право ОСОБА_1 на позачергове одержання житла було грубо порушено внаслідок протиправної бездіяльності Головного Управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (а.с. 39 т.1).

Заочним рішенням Галицького районного суду м.Львова від 06.06.2018 року у справі №461/5015/17, позов ОСОБА_1 задоволено повністю та ухвалено зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ України у Львівській області у встановленому чинним законодавством України порядку вирішити питання про надання ОСОБА_1 та членам його сім`ї позачергово благоустроєне житло, яке за розміром і санітарними умовами відповідає нормам ст.ст.48, 50 ЖК України, у відповідності до вимог п.18 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с. 42 т.1).

З матеріалів справи видно, що рішення Галицького районного суду м. Львова від 06.06.2018 у справі №461/5015/17 фактично виконане не було, виконавче провадження №57000012 було закінчене (а.с. 46 т.1).

Суд також встановив, що 12.12.2018 року житлово-побутовою комісією ГУМВС України прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 та членам його сім`ї у позачерговому забезпеченні житлом з тих підстав, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку у ГУМВС України у Львівській області, а лише включений до контрольного списку працівників Львівського міського управління міліції. У цьому ж рішенні зазначено, що суд повинен був прийняти інше за змістом рішення, а саме про зобов`язання Львівську міську раду забезпечити ОСОБА_1 житлом (а.с. 47 т.1).

З матеріалів справи також видно, що Ліквідаційна комісія ГУМВС України у Львівській області та ГУНП у Львівській області пропонують позивачу звертатися до Львівської міської ради щодо забезпечення позивача житлом.

Суд встановив, що права замовника будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 , передано Ліквідаційній комісії ГУМВС України у Львівській області. Згідно з договором на будівництво житлового будинку №61 від 23.11.2012, замовник отримує 7% загальної площі квартир, що становить 663,5 кв.м. Право розпоряджатись житловими площами належить замовнику будівництва. У рахунок вищезазначеного договору на будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 , квартири від генпідрядника до замовника не передавались.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:11:014:0004 перебуває у власності держави, право постійного користування цією земельною ділянкою зареєстровано за Головним управлінням Національної поліції у Львівській області.

19.11.2021 позивач звернувся до Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області із заявою щодо включення його у розподіл житлових приміщень у будинках по АДРЕСА_1 з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік, відповідно до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов Львівського міського управління міліції до його ліквідації та забезпеченням мене і моєї сім`ї житловим приміщенням відповідно до встановлених санітарних та технічних норм (а.с. 61 т.1).

Листом ГУМВС України у Львівській області від 15.12.2021 №К-135/05/18-2021 позивачу відмовлено у забезпеченні житлом та включенні його у розподіл житлових приміщень у будинках по АДРЕСА_1 (а.с. 65 т.1).

16.08.2021 позивач звертався із заявою до ГУ Національної поліції у Львівській області про включення його до контрольного списку з числа поліцейських, державних службовців та працівників ГУ Національної поліції у Львівській області, які потребують поліпшення житлових умов із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень (а.с. 66 т.1).

Листом від 29.10.2021 позивач отримав відповідь ГУ Національної поліції у Львівській області про те, що житловою комісією ГУ Національної поліції у Львівській області прийнято рішення відмовити позивачу у зарахуванні до контрольного списку працівників ГУ Національної поліції у Львівській області, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді для покращення житлових умов (а.с. 68 т.1).

Відповідно до відповіді з Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 25.10.2019 №2501-3005, 27.06.2019 та 12.07.2019 відбулися засідання комісії, на яких, за результатами заслуховування інформації заявників, представників виконавчих органів Львівської міської ради було проведено два засідання комісії за участю зацікавлених осіб, представника ліквідаційної комісії Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області, ухвалено повторно підготувати звернення до МВС України з проханням розглянути можливість при впорядкуванні майнової належності нерухомого майна, що перебуває у сфері управління МВС та після здачі будинків на АДРЕСА_1 в експлуатацію, врахувати інтереси працівників міліції при розподілі частки квартир, які мають бути передані ліквідаційній комісії від забудовника та подальшого надання їх колишнім черговикам, які були включені в контрольний список міського управління міліції станом на 2015 рік, оскільки земельна ділянка надавалась безоплатно Львівському міському управлінню ГУМВС України (а.с. 70 т.1).

До Львівської міської ради було направлено колективне звернення (в тому числі позивача) від 19.11.2021 з вимогою здійснити перевірку за станом квартирного обліку, додержанням житлового законодавства при розподілі житлових приміщень, які будуть чи вже були передані Ліквідаційній комісії ГУМВС України у будинках по АДРЕСА_1 та включенням заявників у розподіл даних житлових приміщень з урахуванням позачергового і першочергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік, відповідно до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов Львівського міського управління міліції до його ліквідації, а також спонукати Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області до забезпечення житлом черговиків, першочерговиків і позачерговиків, які знаходилися у контрольному списку Львівського міського управління міліції до його ліквідації, але не забезпечено житлом (а.с. 71 т.1).

Згідно відповіді Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 08.12.2021 №2501-вих-116913, у здійсненні перевірки за станом квартирного обліку, додержанням житлового законодавства при розподілі житлових приміщень, які будуть чи вже були передані Ліквідаційній комісії ГУМВСУ у будинках по АДРЕСА_1, заявникам було відмовлено (а.с. 74 т.1).

Вказані вище обставини та дії (рішення) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області та Львівської міської ради щодо питання забезпечення житлом позивача ОСОБА_1 та його сім`ї, зумовили звернення позивача до адміністративного суду із даним позовом про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 1 п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інваліди війни та прирівняні до них особи позачергово забезпечуються житлом, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.

Відповідно до ст. 46 ЖК України, поза чергою жиле приміщення надається особам з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення.

Відповідно до п. 15 Розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Колегією суддів апеляційного суду в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" під час вирішення наведеного спору враховується правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 727/10728/16-ц, відповідно до якої суду необхідно визначити орган, до компетенції якого належить перевірити чи ведеться квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, зокрема у Головному управлінні Національної поліції, у випадку відсутності правонаступників органу державної влади, та визначити орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

Кабінетом Міністрів України 16.09.2015 року затверджено постанову №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ».

Головне управління Національної поліції у Львівській області було створено як юридична особа на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 641 «Про утворення Національної поліції України» та від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ».

Верховний Суд неодноразово висловлювався, зокрема, у постановах від 14 грудня 2022 року по справі № 815/4162/16 та від 11 лютого 2021 року по справі №826/9815/18 про публічне правонаступництво органів державної влади, яке є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Вирішуючи питання публічного правонаступництва, Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 826/9815/18 виходив із специфіки публічно-правових відносин, а саме: тієї обставини, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому, такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.

У цій постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі відповідним розпорядчим актом його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень.

Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень (повне правонаступництво).

У випадку повного правонаступництва до правонаступника переходять права та обов`язки юридичної особи, які стосуються не лише майнових правовідносин, але і правовідносин з вирішення питань, які стосуються проходження публічної служби.

Такий підхід ґрунтується на конституційних принципах безперервності процесу державного управління та відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.

Колегія суддів звертає увагу на те, що спір у цій справі виник у відносинах публічної служби у зв`язку з проходженням позивачем служби в органах внутрішніх справ, що додатково підтверджено висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 05 квітня 2023 року в справі №380/25636/21 тобто у справі, що розглядається.

Верховний Суд України в постановах від 04.03.2014 року (справа №21-8а14), від 27.05.2014 року (справа №21-108а14), від 28.10.2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно із якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

У Законі України «Про Національну поліцію» чи інших нормативно-правових актах не зазначено про відмову держави від виконання завдань та функцій, які були покладені на органи міліції, зокрема в частині поліпшення житлових умов працівників, а відтак, в даному випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція ліквідована не була.

З метою установлення факту публічного правонаступництва, у даному випадку, визначальним є наявність переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) первісного суб`єкта - Головного управління МВС України у Львівській області, після його припинення до Головного управління Національної поліції у Львівській області.

У постанові від 30.09.2020 по справі №826/6895/17 Верховним Судом вказано, що аналогічність завдань міліції та поліції встановлена статтею 3 Закону України «Про міліцію» та статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію». Ліквідація управлінь Міністерства внутрішніх справ України з одночасним створенням аналогічних територіальних органів Національної поліції, використання органами Національної поліції в своїй діяльності нормативно-правових актів (наказів) Міністерства внутрішніх справ України свідчить про фактичну ліквідацію державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується.

Підпунктом 49 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №877 «Про затвердження Положення про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція «взаємодіє з органами державної влади з питань соціального захисту та пенсійного забезпечення поліцейських, працівників Національної поліції та членів їх сімей».

Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. №470 затверджені Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень (далі також Правила №470), які є чинними.

Ці правила регулюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання.

Відповідно до п. 10 Правил №470 громадяни, які залишили роботу на підприємствах, в установах, організаціях, що здійснюють квартирний облік, у зв`язку з виходом на пенсію, беруться на облік нарівні з робітниками і службовцями даного підприємства, установи, організації.

Відповідно до ч. 1 п. 29 Правил №470 право громадянина перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи зберігається у випадку виходу на пенсію.

Приписами п. 9 Правил №470 визначено, що підприємства, установи, організації, які не здійснюють квартирний облік, ведуть контрольні списки своїх працівників, що перебувають на обліку в виконавчому комітеті місцевої Ради даного населеного пункту.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №557 від 13.07.2016 внесено зміни до переліку підприємств, установ та організацій, яким дозволено вести квартирний облік, вилучивши з переліку Управління МВС України у Львівській області.

Наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 13.10.2017 №494 передано справи черговиків Головного управління МВС України у Львівській області до Львівської міської ради із збереженням часу перебування за місцем праці.

Відповідно до п. 41 Правил №470 громадянам, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що не ведуть квартирний облік, і перебувають на обліку у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, у тих випадках, коли вони забезпечуються жилими приміщеннями вказаними підприємствами, установами, організаціями, жилі приміщення надаються згідно з контрольним списком, який ведеться за місцем їх роботи, у порядку черговості.

Колегія суддів наголошує, що жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, в даному випадку, за рішенням житлово-побутової комісії ГУ НП у Львівській області, яке затверджено виконавчим комітетом, позаяк з 08.09.2006 року позивач перебуває на квартирному обліку Львівської міської ради, а контрольні списки співробітників органів та підрозділів внутрішніх справ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, які потребують поліпшення житлових умов скасовано.

З урахуванням того, що Національна поліція створена на матеріально-технічній базі управління Міністерства внутрішніх справ України; Національна поліція взаємодіє з органами державної влади з питань соціального захисту та пенсійного забезпечення поліцейських, працівників Національної поліції та членів їх сімей; справи черговиків Головного управління МВС України у Львівській області передано до Львівської міської ради із збереженням часу перебування за місцем праці, а жилі приміщення колишнім працівникам міліції надаються згідно з контрольним списком, який ведеться за місцем їх роботи, то саме на Головне управління Національної поліції у Львівській області покладається обов`язок щодо включення позивача до контрольного списку осіб - працівників поліції, які потребують поліпшення житлових умов з дотриманням права на першочергове та позачергове одержання житла.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, встановивши порушення прав позивача, суд має обрати такий захисту, який з урахуванням конкретних обставин справи буде ефективним з точки зору частини першої статті 2 КАС України та статті 13 Конвенції та виключатиме можливі подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.

Судова колегія звертає увагу, що питання про надання ОСОБА_1 та членам його сім`ї позачергово благоустроєне житло неодноразово було предметом судового розгляду, і таке право позивача було підтверджено зокрема рішенням Галицького районного суду м. Львова у справі №461/7153/16-ц від 27.01.2017, котре залишене без змін відповідно до ухвали Апеляційного суду Львівської області від 15.05.2017 та 06.06.2018 року заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова у справі №461/5015/17.

Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції вважає, що саме до компетенції ГУ НП у Львівській області належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод та інтересів позивача.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що рішення Головного управління Національної поліції у Львівській області, викладене у листі від 29.10.2021 №У-56/Оп/18/01-2021 про відмову у зарахуванні позивача до контрольного списку працівників ГУНП у Львівській області, які перебувають на квартирному обліку в Львівській міській раді для покращення житлових умов та списку працівників ГУ НП у Львівській області, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом першочергового забезпечення житлом є протиправним, а тому підставно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року в справі №380/25636/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 17 травня 2023 року.