Постанова

від 16.05.2023 по справі 825/861/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року

м. Київ

справа № 825/861/16

касаційне провадження № К/9901/37563/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 (головуючий суддя - Непочатих В.О., судді - Житняк Л.О., Соломко І.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 (головуючий суддя - Мамчур Я.С, судді - Файдюк В.В., Желтобрюх І.Л.) у справі за позовом Приватного підприємства «Укрінтеркомпані» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові ГУ ДФС Чернігівської області, Державної фіскальної служби України (правонаступником якої є Державна податкова служба України) про зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Укрінтеркомпані» (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові ГУ ДФС Чернігівської області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому просило: зобов`язати Інспекцію відобразити показники (дані) від`ємного значення податкового кредиту з податку на додану вартість, що зараховуються до складу податкового кредиту наступних звітних (податкових) періодів, визначені в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість (реєстраційний номер 9215379944) в розмірі 691841,00 грн, поданому позивачем в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку позивача; зобов`язати ДФС України внести до системи електронного адміністрування суму від`ємного значення податкового кредиту з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступних звітних (податкових) періодів, зазначених в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість (реєстраційний номер 9215379944) в розмірі 691841,00 грн, поданому позивачем у зв`язку з виправленням самостійно заявлених помилок.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що ним було здійснено уточнення задекларованого від`ємного значення податкового кредиту з податку на додану вартість, але вказана сума не відобразилася в жодному рядку витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Посилаються на те, що уточнюючий розрахунок є однією з форм податкової звітності, яку позивач надав до контролюючого органу, проте відповідачами безпідставно його не прийнято до уваги.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 01.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017, позов задовольнив частково: зобов`язав ДФС України внести до системи електронного адміністрування суму від`ємного значення податкового кредиту з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступних звітних (податкових) періодів, зазначену в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно заявлених помилок в розмірі 691841,00 грн, поданому платником.

Задовольняючи позовні вимоги у визначеній частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач мав право подати уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а контролюючий орган, отримавши уточнюючу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, яка прийнята згідно квитанції №2, своєчасно не забезпечив відображення її показників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

ДФС України, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема статті 200-1, пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких після обнуління показників формули реєстраційна сума збільшується на суму від`ємного значення, що задекларована платником податків виключно у рядках 24 та 31 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року та не перераховується надалі у зв`язку з уточненням показників такої звітності. Контролюючий орган доводить, що результати уточнення показників звітності за червень 2015 року в частині збільшення рядка 24 декларації з податку на додану вартість підлягають відображенню в податковій декларації того звітного періоду, в якому було подано уточнюючий розрахунок (в декларації за липень 2015 року). Збільшення реєстраційної суми на суму від`ємного значення здійснюється одноразово за результатами податкової звітності за червень 2015 року та не підлягає перерахунку внаслідок уточнення показників такої звітності.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень першої та апеляційної інстанцій просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21.06.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою ДФС України та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.05.2023 прийняв касаційну скаргу до провадження та визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні 16.05.2023.

У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача у справі - Державної фіскальної служби України його правонаступником - Держаною податковою службою України (ЄДРПОУ 43005393).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємством подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, де в рядку 26 було відображено суму залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів в розмірі 691841,00 грн, яка була зарахована на електронний рахунок позивача №37512000132844 в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Вказана податкова декларація прийнята і зареєстрована контролюючим органом за № 9043473521, що підтверджується квитанцією № 2.

Згідно витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість від 13.07.2015 №7 за платником рахувалася сума збільшення, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в розмірі 691841,00 грн.

13.07.2015 позивачем подано електронну податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, у якій задекларовано показник рядка 24 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду) у розмірі 44751,00 грн.

Зі змісту наданого витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість від 13.08.2015 №13303856 від`ємне значення, на яку збільшується показник ЕНакл складає 44751,00 грн.

Платником 13.08.2015 подано податкову декларацію за липень 2015 року, в якій відображено у рядку 20 від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 44751,00 грн, а в рядку 24 суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 17671,00 грн.

Виявивши у вказаній декларації відсутність суми податкового кредиту у розмірі 691841,00 грн, платник 20.10.2015 подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2015 року, в якому було відображено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у розмірі 693577,00 грн.

Також, 01.03.2016 позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2015 року, в якому було відкориговане від`ємне значення податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 691841,00 грн.

Позивач 15.03.2016 звернувся до Інспекції з листом, оскільки за поданими уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань декларації з податку на додану вартість коригування від`ємного значення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість не відбулось.

В подальшому, 24.03.2016 позивач звернувся до ДФС України зі скаргою про визнання бездіяльності територіальних органів ДФСУ щодо незабезпечення автоматичного збільшення реєстраційного ліміту на величину від`ємного значення за червень 2015 року та збільшити такий реєстраційний ліміт на величину втраченого від`ємного значення за червень 2015 року.

На вказану скаргу 07.04.2016 ДФС України повідомило позивача про те, що згідно з інформаційними базами даних підприємства за результатами декларування червня 2015 року реєстраційна сума в системі електронного адміністрування збільшено на суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, становить 44751,00 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 цієї ж статті контролюючий орган зобов`язаний, зокрема, самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Положеннями пунктів 50.1, 50.2 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Таким чином, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ПК України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки (пункт 49.3 статті 49 ПК України).

Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо), забороняється (пункт 49.10 статті 49 ПК України).

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3, 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання (пункт 49.11 статті 49 ПК України).

З аналізу наведених норм права вбачається, що у податкового органу відсутні правові підстави відмовляти платнику податків у прийнятті податкової звітності з підстав інших, ніж передбачено нормами ПК України.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 200-1.1 статті 200-1.1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В силу положень пунктів 200-1.4, 200-1.5 статті 200-1 ПК України, на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу; б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку. З рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

При цьому, пунктом 34 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від`ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових ЕНаклОтр, ЕНаклВид та ЕМитн, що були сформовані починаючи з 01.07.2015. Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом, зокрема: до 31.07.2015 для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року). Суми такого від`ємного значення можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку.

На виконання вищевказаних приписів закону, постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» було затверджено Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, яким визначено механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків (далі - Порядок № 569, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до положень пункту 9-2 вказаного Порядку № 569 визначено, що після закінчення перехідного періоду, зазначеного у пункті 1 цього Порядку: 1) ДФС автоматично збільшує розмір суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначеної відповідно до пункту 9 цього Порядку, на суму середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців / чотири квартали, та на запит платника податку інформує його про суму збільшення шляхом надсилання електронного повідомлення. Сума такого збільшення щокварталу підлягає автоматичному перерахунку ДФС шляхом віднімання суми попереднього збільшення та додавання суми збільшення згідно з поточним перерахунком з урахуванням середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців / чотири квартали, станом на дату перерахунку. На запит платника податку ДФС інформує його про результати такого перерахунку шляхом надсилання електронного повідомлення; 2) сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, автоматично збільшується на суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з податку. На суму такого збільшення: зменшується сума, задекларована до сплати до бюджету в звітному (податковому) періоді, або збільшується сума від`ємного значення, задекларована в звітному (податковому) періоді; помилково та/або надміру сплачені грошові зобов`язання з податку вважаються погашеними.

30.07.2015 ДФС України повідомила план заходів для забезпечення реалізації норм Закону № 643 з удосконалення системи електронного адміністрування податку на додану вартість, в розділі ІІІ якого передбачено обнуління показників та перерахунок суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН), для зареєстрованих платників податку, зокрема: з 00 годин 00 хвилин 03.08.2015 (на початок третього робочого дня після дня набрання чинності Законом № 643) ДФС буде проведено обнуління суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН (ЕНакл), сформовану відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 та пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та значення усіх її складових, визначених Податковим кодексом України, крім показників ЕНаклОтр, ЕМитн та ЕНаклВид, що були сформовані, починаючи з 01.07.2015; протягом 03.08.2015 (третього робочого дня після дня набрання чинності Законом № 643) сума ЕНакл зареєстрованим платникам податку збільшиться на: суму середньомісячного розміру сум ПДВ, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених або розстрочених за останні 12 звітних місяців/4 квартали; суму помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість станом на 01.07.2015; суму від`ємного значення податку, непогашеного станом на 01.07.2015 та задекларованого платником у рядках 24 та 31 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року; суму залишків коштів на електронних рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість станом на початок робочого дня 03.08.2015 за вирахуванням сум, заявлених платником у складі податкової звітності з податку за звітний (податковий) період за червень 2015 року до перерахування з електронного рахунку до бюджету в рахунок сплати податкових зобов`язань з податку та/або на поточний рахунок платника відповідно до пункту 200-1.6 статті 200-1 цього Кодексу, також така сума зменшується на суму податкових зобов`язань, задекларованих платником за звітний (податковий) період за червень 2015 року/II квартал 2015 року.

На кінець третього робочого дня після дня набрання чинності Законом № 643 сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН (ЕНакл), буде обрахована на підставі оновлених значень усіх її складових та інших показників, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України.

ДФС України окремо зазначено, що у зв`язку із переведенням роботи системи електронного адміністрування податку на додану вартість в штатний режим, починаючи з 04.08.2015 реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних та розрахунків коригування, складених до 01.07.2015 здійснюватиметься без обмеження сумою ЕНакл, а до 20.08.2015 платникам податку, що застосовують звітний податковий період квартал, сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН (ЕНакл), буде збільшена на суму від`ємного значення, непогашеного станом на 01.07.2015 та задекларованого у рядках 24 та 31 податкової декларації з податку на додану вартість за ІІ квартал 2015 року.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що контролюючий орган, після початку роботи системи у штатному режимі на постійній основі, отримавши уточнюючу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, яка прийнята згідно квитанції № 2, своєчасно не забезпечив відображення її показників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не зазначення в податковій декларації за червень 2015 року суми від`ємного значення з податку на додану вартість не є підставою для позбавлення права позивача на збільшення суми, на яку позивач мав та має право реєструвати накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від`ємного значення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що правильно було визначено судовими інстанціями.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог у визначеній судами частині.

Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності у позивача права подати уточнюючі розрахунки. Контролюючий орган у касаційній скарзі не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 52, 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача - Державну фіскальну службу України його правонаступником - Державною податковою службою України (ЄДРПОУ 43005393).

Касаційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк