Постанова

від 25.04.2023 по справі 369/17485/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2023 року м. Київ

Справа № 369/17485/21

Апеляційне провадження №22-ц/824/4667/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне Містечко «Еко-Світ» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області ухваленого під головуванням судді Янченка А.В., 15 листопада 2022 року в м. Києві, повний текст рішення складений 22 листопада 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне Містечко «Еко-Світ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В

У грудні 2021 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне Містечко «Еко-Світ» на користь ОСОБА_1 земельні ділянки на території Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за відповідними кадастровими номерами;

- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельні ділянки на території Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за відповідними кадастровими номерами;

- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельні ділянки за відповідними кадастровими номерами;

- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером: 3222487000:03:001:5677, загальною площею 0.1399 га;

- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 земельні ділянки за відповідними кадастровими номерами;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на наступні земельні ділянки, що знаходяться в адміністративних межах Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з цільовим призначенням: ведення особистого селянського господарства, за відповідними кадастровими номерами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 лютого 2021 року під час проведення слідчих дій в межах кримінального провадження № 42020100000000604 від 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 стало відомо, що належні їй земельні ділянки на території Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі зареєстровані за відповідачами.

02 березня 2021 року позивач подала заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, що зареєстрована в ЄРДР.

Право власності позивача на земельні ділянки посвідчувалось Державними актами на право власності на земельну ділянку, оригінали яких наявні. Право власності на зазначені земельні ділянки виникло у неї на підставі договорів купівлі-продажу, укладених в 2007 році, які були визнані дійсними рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2008 року у справі № 2-798/2008. Цим же рішенням було визнано право власності позивача на земельні ділянки.

Підставою для протиправної реєстрації зміни власника земельних ділянок був договір 1-1098 від 06 квітня 2012 року, посвідчений нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцовим О.А. Однак позивач вказує, що такий договір нею не укладався та є очевидно підробленим, оскільки на дату зазначену у договорі вона мала інше прізвище та іншу зареєстровану адресу місця проживання.

Жодних угод, в тому числі від 06 квітня 2012 року з ОСОБА_2 , про продаж вищезазначених земельних ділянок не укладала. В порушення вимог чинного законодавства даний договір був зареєстрований значно пізніше.

В подальшому спірні земельні ділянки були передані ТОВ «Котеджне містечко «Еко-світ», на підставі заяви якого, відбувся їх поділ на 51 земельну ділянку, а в подальшому і відчуження частини з них. Станом на час звернення до суду з позовом більшість з новостворених земельних ділянок залишились у власності ТОВ «Котеджне містечко «Еко-світ», однак шість новостворених земельних ділянок зареєстровано на праві власності за відповідачем ОСОБА_2 , дві земельні ділянки зареєстровані за ОСОБА_3 , одна земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_4 , чотири земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_5 .

Тому позивач, наголошуючи на наявність порушення її прав просила про витребування всіх новостворених земельних ділянок з чужого незаконного володіння та визнання за нею права власні на ці об`єкти нерухомого майна.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне Містечко «Еко-Світ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна та визнання права власності - задоволено.

Витребувано із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне Містечко «Еко-Світ» на користь ОСОБА_1 земельні ділянки на території Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за кадастровими номерами: 3222487000:03:001:5679 Площею 0.1253 га, 3222487000:03:001:5678 Площею 0.1253 га,3222487000:03:001:5650 Площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5649 Площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5648 Площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5647 Площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5681 Площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5680 Площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5676 Площею 0.14 га, 3222487000:03:001:5675 Площею 0.14 га,3222487000:03:001:5674 Площею 0.14 га, 3222487000:03:001:5673 Площею 0.14 га, 3222487000:03:001:5672 Площею 0.14 га, 3222487000:03:001:5671 Площею 0.1399 га, 3222487000:03:001:5670 Площею 0.14 га, 3222487000:03:001:5669 Площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5668 Площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5667 Площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5666 Площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5665 Площею 0.0988 га, 3222487000:03:001:5664 Площею 0.0988га, 3222487000:03:001:5663 Площею 0.16 га, 3222487000:03:001:5261 Площею 0.114 га, 3222487000:03:001:5263 Площею 0.114 га, 3222487000:03:001:5653 Площею 0.1294 га, 3222487000:03:001:5259 Площею 0.114 га, 3222487000:03:001:5264 Площею 0.114 га, 3222487000:03:001:5258 Площею 0.114 га,3222487000:03:001:5651 Площею 0.114 га, 3222487000:03:001:5262 Площею 0.114 га,3222487000:03:001:5652 Площею 0.114 га, 3222487000:03:001:5654 Площею 0.1139 га, 3222487000:03:001:5655 Площею 0.1139 га, 3222487000:03:001:5657 Площею 0.1139 га, 3222487000:03:001:5656 Площею 0.1139 га, 3222487000:03:001:5658 Площею 0.1139 га, 3222487000:03:001:5659 Площею 0.1139 га, 3222487000:03:001:5662 Площею 0.1041 га.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельні ділянки на території Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за кадастровими номерами: 3222487000:03:001:0303 Площею 0.2425 га, 3222487000:03:001:0299 Площею 0,2463 га,3222487000:03:001:0292 Площею 0,2464 га, 3222487000:03:001:0296 Площею 0,2464 га, 3222487000:03:001:0615 Площею 0,2464 га, 3222487000:03:001:0324 Площею 0,2507 га.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельні ділянки за кадастровими номерами: 3222487000:03:001:5660 площею 0.0711 га, 3222487000:03:001:5661 площею 0.711 га.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером: 3222487000:03:001:5677 загальною площею 0.1399 га.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 земельні ділянки за кадастровими номерами: 3222487000:03:001:0762 площею 0.4927 га, 3222487000:03:001:0758 площею 0.7431 га, 3222487000:03:001:0757 площею 0.5014 га, 3222487000:03:001:0573 площею 1.5042 га.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на наступні земельні ділянки, що знаходяться в адміністративних межах Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з цільовим призначенням: ведення особистого селянського господарства, за кадастровими номерами: 3222487000:03:001:5679 площею 0.1253 га, 3222487000:03:001:5678 площею 0.1253 га, 3222487000:03:001:5650 площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5649 площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5648 площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5647 площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5681 площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5680 площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5677 площею 0.1399 га, 3222487000:03:001:5676 площею 0.14 га, 3222487000:03:001:5675 площею 0.14 га, 3222487000:03:001:5674 площею 0.14 га, 3222487000:03:001:5673 площею 0.14 га, 3222487000:03:001:5672 площею 0.14 га, 3222487000:03:001:5671 площею 0.1399 га, 3222487000:03:001:5670 площею 0.14 га, 3222487000:03:001:5669 площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5668 площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5667 площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5666 площею 0.1232 га, 3222487000:03:001:5665 площею 0.0988 га, 3222487000:03:001:5664 площею 0.0988 га, 3222487000:03:001:5663 площею 0.16 га, 3222487000:03:001:5261 площею 0.114 га, 3222487000:03:001:5263 площею 0.114 га, 3222487000:03:001:5653 площею 0.1294 га, 3222487000:03:001:5259 площею 0.114 га, 3222487000:03:001:5264 площею 0.114 га, 3222487000:03:001:5258 площею 0.114 га, 3222487000:03:001:5651 площею 0.114 га, 3222487000:03:001:5262 площею 0.114 га, 3222487000:03:001:5652 площею 0.114 га, 3222487000:03:001:5654 площею 0.1139 га, 3222487000:03:001:5655 площею 0.1139 га, 3222487000:03:001:5657 площею 0.1139 га, 3222487000:03:001:5656 площею 0.1139 га, 3222487000:03:001:5658 площею 0.1139 га, 3222487000:03:001:5659 площею 0.1139 га, 3222487000:03:001:5662 площею 0.1041 га, 3222487000:03:001:5660 площею 0.0711 га, 3222487000:03:001:5661 площею 0.0711 га, 3222487000:03:001:0573 площею 1,5042 га, 3222487000:03:001:0303 площею 0.2425 га, 3222487000:03:001:0299 площею 0,2463 га, 3222487000:03:001:0292 площею 0,2464 га, 3222487000:03:001:0296 площею 0,2464 га, 3222487000:03:001:0757 площею 0.5014 га, 3222487000:03:001:0615 площею 0,2464 га, 3222487000:03:001:0758 площею 0,4927 га, 3222487000:03:001:0324 площею 0,2507 га, 3222487000:03:001:0762 площею 0,7431 га.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача про те, що вона не укладала договір купівлі-продажу від 06 квітня 2012 року, який зареєстрований в реєстрі за № 1-1098 аргументовано належними на те доказами, а саме висновку № 819/12/2021 від 23 грудня 2021 року експерта ЕКСПЕРТНО-ДОСЛІДНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ Фраймович Л.В., який не спростований стороною відповідача. Також судом враховано, що на момент визначеної в договорі купівлі-продажу, який зареєстрований в реєстрі за № 1-1098, дати, а саме - 06 квітня 2012 рік, позивач мала інше прізвище, була зареєстрована за іншою адресою.

Враховуючи, спірний договір є неукладеним, а також те, що в порядку ст. 388 ЦК України власник має право витребувати майно у добросовісного набувача, судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги, витребувано спірне майно на користь позивача та визнано за нею право власності на ці об`єкти нерухомого майна.

Не погодилось з вказаним судовим рішенням ТОВ «Котеджне Містечко «Еко-Світ», представником товариства подано апеляційну скаргу, в якій він зазначає про те, що рішення суду ухвалено за неповного з`ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник вказує на те, що висновок експерта, який покладено в основу оскаржуваного судового рішення, наданий фахівцем організації ТОВ «Експертно-дослідна служба України», яка не є державною установою, здійснює різні види діяльності, в тому числі надає юридичні послуги. У дослідницькій частині наведеного висновку експерта вказано, що «Надана на дослідження технічна копія договору купівлі-продажу….виконана за допомогою розмножувальної техніки», тобто на почеркознавчу експертизу не був наданий оригінал договору. Також із висновку експерта вбачається, що у якості зразків підпису для порівняльного дослідження експерту заявником були надані лише 9 документів замість необхідних 15 документів вільних зразків підпису. З матеріалів висновку також неможливо визначити про відбирання 5-8 аркушів з експериментальними зразками підпису.

Вказує, що дотримання порядку державної реєстрації права власності на земельні ділянки за ОСОБА_2 було предметом дослідження Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, яка встановила, що рішення та реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців прийняті на підставі документів, комплектність, зміст та форма яких відповідає вимогам законодавства у сфері державної реєстрації. Цей висновок компетентного органу ОСОБА_1 не було оскаржено, тобто вона погодилась із встановленими обставинами.

Звертає увагу, що в позовній заяві позивач не зазначила про наявність у неї оригіналів державних актів та в ході судового розгляду не спростувала встановлений Колегією Міністерства юстиції України факт передачі таких актів ОСОБА_2 на виконання умов пункту 7 договору.

Також зазначає, що позивач ані в письмових, ані в усних поясненнях не зазначила про сплату земельного податку. При цьому, наголошує, що ТОВ «Котеджне Містечко «Еко-Світ», є добросовісним платником земельного податку, не має жодних боргів по сплаті, що підтверджується відповідними доказами. Тобто, протягом восьми років, позивач жодним чином не реагувала на відсутність повідомлення від податкових органів по нарахуванню земельного податку, нею не вчинялось жодних дій для з`ясування таких обставин, а тому така бездіяльність свідчить про її обізнаність з 2013 року про відчуження земельних ділянок у 2012 році та про те, що вона вже не є їх власником.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції узагальнено навів положення статті 1 Першого протоколу Конвенції, судову практику Європейського суду з прав людини, при цьому не зробив жодних висновків про те, у чому саме у цій справі полягає «суспільний», «публічний» інтерес, який виправдав би втручання у право набувача.

Зауважує, що з моменту набуття у власність спірних земельних ділянок, цільове призначення яких - для ведення особистого селянського господарства, позивач не використовувала їх, тобто не проявляла жодного інтересу до свого майна, не вчиняла жодних дій, направлених на реалізацію свого права власності, що дає підстави для висновку про її достеменну обізнаність про те, що вона не є власником цього майна.

На підставі викладеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та здійснити розподіл судових витрат.

В судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача ТОВ «Котеджне містечко «Еко-Світ» керівник Деяк І.С. та адвокат Мося Л.Л. підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просили про задоволення заявлених ними вимог.

Представник позивача - адвокат Варес М.О. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники справи також не з`явились в судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили. Тому, керуючись положеннями ч. 2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2008 року у справа № 2-798/2008 визнано дійсними 17 договорів купівлі-продажу укладених 03 січня 2007 року, 23 договори купівлі-продажу укладених 05 січня 2007 року, 27 договорів купівлі-продажу укладених 08 січня 2007 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 53 земельні ділянки, що знаходяться в адміністративних межах Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з цільовим призначенням: ведення особистого селянського господарства та на 12 земельних ділянок, що знаходяться в адміністративних межах Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з цільовим призначенням: ведення товарного сільськогосподарського виробництва /т.2 а.с.310-317/.

На підставі цього рішення ОСОБА_1 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки:

1) Серія ЯЖ № 221215 щодо земельної ділянки площею 1,5042 га, яка розташована в межах Ходосівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222487000:03:001:0573, дата видачі 19 червня 2008 року, номер реєстрації 010832900321 /т.2 а.с.278-279/;

2) Серія ЯЖ № 221341 щодо земельної ділянки площею 0,2464 га, яка розташована в межах Ходосівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222487000:03:001:0292, дата видачі 19 червня 2008 року, номер реєстрації 010832900317 /т.2 а.с.280-281/;

3) Серія ЯЖ № 221340 щодо земельної ділянки площею 0,2464 га, яка розташована в межах Ходосівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222487000:03:001:0296, дата видачі 19 червня 2008 року, номер реєстрації 010832900316 /т.2 а.с.282-23/;

4) Серія ЯЖ № 221336 щодо земельної ділянки площею 0,2463 га, яка розташована в межах Ходосівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222487000:03:001:0299, дата видачі 19 червня 2008 року, номер реєстрації 010832900318 /т.2 а.с.284-285/;

5) Серія ЯЖ № 221335 щодо земельної ділянки площею 0,2425 га, яка розташована в межах Ходосівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222487000:03:001:0303, дата видачі 19 червня 2008 року, номер реєстрації 010832900319 /т.2 а.с.286-287/;

6) Серія ЯЖ № 221201 щодо земельної ділянки площею 0,2464 га, яка розташована в межах Ходосівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222487000:03:001:0305, дата видачі 19 червня 2008 року, номер реєстрації 010832900312 /т.2 а.с.288-289/;

7) Серія ЯЖ № 221349 щодо земельної ділянки площею 0,2506 га, яка розташована в межах Ходосівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222487000:03:001:0313, дата видачі 19 червня 2008 року, номер реєстрації 010832900310 /т.2 а.с.290-291/;

8) Серія ЯЖ № 221225 щодо земельної ділянки площею 0,2507 га, яка розташована в межах Ходосівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222487000:03:001:0324, дата видачі 19 червня 2008 року, номер реєстрації 010832900301 /т.2 а.с.22-293/;

9) Серія ЯЖ № 221220 щодо земельної ділянки площею 0,2464 га, яка розташована в межах Ходосівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222487000:03:001:0615, дата видачі 19 червня 2008 року, номер реєстрації 010832900309 /т.2 а.с.294-295/;

10) Серія ЯЖ № 221218 щодо земельної ділянки площею 1,9711 га, яка розташована в межах Ходосівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222487000:03:001:0754, дата видачі 19 червня 2008 року, номер реєстрації 010832900315 /т.2 а.с.296-297/;

11) Серія ЯЖ № 221353 щодо земельної ділянки площею 0,4928 га, яка розташована в межах Ходосівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222487000:03:001:0756, дата видачі 19 червня 2008 року, номер реєстрації 010832900311 /т.2 а.с.298-299/;

12) Серія ЯЖ № 221226 щодо земельної ділянки площею 0,5014 га, яка розташована в межах Ходосівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222487000:03:001:0757, дата видачі 19 червня 2008 року, номер реєстрації 010832900314 /т.2 а.с.300-301/;

13) Серія ЯЖ № 221223 щодо земельної ділянки площею 0,4927 га, яка розташована в межах Ходосівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222487000:03:001:0758, дата видачі 19 червня 2008 року, номер реєстрації 010832900308 /т.2 а.с.302-303/;

14) Серія ЯЖ № 221216 щодо земельної ділянки площею 3,7605 га, яка розташована в межах Ходосівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222487000:03:001:0759, дата видачі 19 червня 2008 року, номер реєстрації 010832900299 /т.2 а.с.304-305/;

15) Серія ЯЖ № 221219 щодо земельної ділянки площею 1,9702 га, яка розташована в межах Ходосівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222487000:03:001:0760, дата видачі 19 червня 2008 року, номер реєстрації 010832900313 /т.2 а.с.306-307/;

16) Серія ЯЖ № 221217 щодо земельної ділянки площею 0,7431 га, яка розташована в межах Ходосівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222487000:03:001:0762, дата видачі 19 червня 2008 року, номер реєстрації 010832900300 /т.2 а.с.308-309/.

З копії договору купівлі-продажу земельних ділянок від 06 квітня 2012 року вбачається, що він укладений в м. Сніжне, Донецької області, між наступними сторонами:

Продавець - ОСОБА_1 , код платника податків НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Покупець - ОСОБА_2 , код платників податків НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Договір посвідчений Таранцовим О.А., нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори. Зареєстрований в реєстрі за № 1-1098.

За умовами цього договору продавець продав та передав у власність покупцю, а покупець купив та прийняв у власність об`єкт нерухомості:

1) земельна ділянка, кадастровий № 3222487000:03:001:0313, площею 0,2506 га, право власності належить продавцю на підставі Державного земельного акту серії ЯЖ № 221349, виданий управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 19 червня 2008 року;

2) земельна ділянка, кадастровий № 3222487000:03:001:0756, площею 0,4928 га, право власності належить продавцю на підставі Державного земельного акту серії ЯЖ № 221353, виданий управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 19 червня 2008 року;

3) земельна ділянка, кадастровий № 3222487000:03:001:0305, площею 0,2464 га, право власності належить продавцю на підставі Державного земельного акту серії ЯЖ № 221201, виданий управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 19 червня 2008 року;

4) земельна ділянка, кадастровий № 3222487000:03:001:0760, площею 1,9702 га, право власності належить продавцю на підставі Державного земельного акту серії ЯЖ № 221219, виданий управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 19 червня 2008 року;

5) земельна ділянка, кадастровий № 3222487000:03:001:0754, площею 1,9711 га, право власності належить продавцю на підставі Державного земельного акту серії ЯЖ № 221218, виданий управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 19 червня 2008 року;

6) земельна ділянка, кадастровий № 3222487000:03:001:0573, площею 1,5042 га, право власності належить продавцю на підставі Державного земельного акту серії ЯЖ № 221215, виданий управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 19 червня 2008 року;

7) земельна ділянка, кадастровий № 3222487000:03:001:0303, площею 0,2425 га, право власності належить продавцю на підставі Державного земельного акту серії ЯЖ № 221335, виданий управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 19 червня 2008 року;

8) земельна ділянка, кадастровий № 3222487000:03:001:0299, площею 0,2463 га, право власності належить продавцю на підставі Державного земельного акту серії ЯЖ № 221336, виданий управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 19 червня 2008 року;

9) земельна ділянка, кадастровий № 3222487000:03:001:0292, площею 0,2464 га, право власності належить продавцю на підставі Державного земельного акту серії ЯЖ № 221341, виданий управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 19 червня 2008 року;

10) земельна ділянка, кадастровий № 3222487000:03:001:0296, площею 0,2464 га, право власності належить продавцю на підставі Державного земельного акту серії ЯЖ № 221340, виданий управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 19 червня 2008 року;

11) земельна ділянка, кадастровий № 3222487000:03:001:0757, площею 0,5014 га, право власності належить продавцю на підставі Державного земельного акту серії ЯЖ № 221226, виданий управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 19 червня 2008 року;

12) земельна ділянка, кадастровий № 3222487000:03:001:0615, площею 0,2464 га, право власності належить продавцю на підставі Державного земельного акту серії ЯЖ № 221220, виданий управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 19 червня 2008 року;

13) земельна ділянка, кадастровий № 3222487000:03:001:0758, площею 0,4927 га, право власності належить продавцю на підставі Державного земельного акту серії ЯЖ № 221223, виданий управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 19 червня 2008 року;

14) земельна ділянка, кадастровий № 3222487000:03:001:0324, площею 0,2507 га, право власності належить продавцю на підставі Державного земельного акту серії ЯЖ № 221225, виданий управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 19 червня 2008 року;

15) земельна ділянка, кадастровий № 3222487000:03:001:0762, площею 0,7431 га, право власності належить продавцю на підставі Державного земельного акту серії ЯЖ № 221217, виданий управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 19 червня 2008 року;

16) земельна ділянка, кадастровий № 3222487000:03:001:0759, площею 3,76056 га, право власності належить продавцю на підставі Державного земельного акту серії ЯЖ № 221216, виданий управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 19 червня 2008 року.

Матеріали справи містять Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо всіх спірних об`єктів нерухомого майна, з яких вбачається, що реєстрація спірних земельних ділянок за ОСОБА_2 була проведена в 2019 році, в 2020 році 10 земельних ділянок на підставі Акту приймання-передачі та оцінки не грошового вкладу учасника статутного капіталу перейшли до ТОВ «Котеджне містечко «Еко-Світ», яким в подальшому здійснено поділ і відчуження деяких з них /т.1 а.с.16-300, т.2 а.с.1-227/.

Матеріали справи містять копію Наказу Міністерства юстиції України № 1603/7 від 20 травня 2021 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо оскарження рішень: державного реєстратора Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області Руденко А.Л. від 24 червня 2019 року № 47466304, № 47470880, від 25 червня 2019 року № 47493395, № 47496813, № 47495918, № 4747022; державного реєстратора Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області Тимошенко О.О. від 04 липня 2019 року № 53474617, № 53475347, № 53475660, № 53475855; державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Одрихівського О.Т. від 05 серпня 2020 року № 53474617, № 53475347, № 53476044 та реєстраційної дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. від 31 липня 2020 року щодо ТОВ «Котеджне містечко «Еко-Світ», як таких що вчинені відповідно до законодавства.

В мотивувальній частині цього наказу вказано, що шляхом перевірки відомостей Єдиного державного реєстру, Колегією встановлено, що державними реєстраторами проведені оскаржувані реєстраційні дії на підставі документів, комплектність, зміст та форма яких відповідали вимогам законодавства /т.3 а.с.67-72/.

З долученої позивачем до позову копії паспорта громадянина України, вбачається, що паспорт серія НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Донецьк, було видано 14 липня 2011 року Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві. На десятій сторінці паспорта міститься відмітка про зареєстрований м/в РАЦСу м. Донецька 04 червня 2011 року шлюб з ОСОБА_8 ..На одинадцятій сторінці паспорта міститься відмітка про зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 з 12 лютого 2009 року /т.2 а.с.351-354/.

Згідно з висновком № 819/12/2021 від 23 грудня 2021 року проведеним експертом Експертно-дослідної служби України Фраймович Л.В. за замовленням позивача, за результатами проведення почеркознавчої експертизи зроблено висновок про те, що підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься у рядку «Підпис:» поряд із зображенням рукописного запису « ОСОБА_1 » у технічній копії Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 квітня 2012 року, укладеного від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Донецької області Таранцовим О.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-1098, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

У вступній частині висновку вказано, що на дослідження надані: технічна копія Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 квітня 2012 року, укладеного від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Донецької області Таранцовим О.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-1098; документи із зразками підписів ОСОБА_1 (їх кількість становить 9, 8 з них оригінали і 1 в технічній копії, укладені в проміжок часу 2007-2012 роки).

У вступній частині висновку також вказано, що експерт Фраймович Л.В. відповідно до ч. 7 ст. 102 ЦПК України, зі змістом ст. 384 КК України щодо відповідальності за складання завідомо неправдивого висновку експерта обізнана. Висновок складений для подання до суду.

У розділі «Дослідження» експертом зроблена примітка: «питання щодо наявності монтажу в наданій на дослідження технічній копії документу не вирішувалось, оскільки це питання виходить за межі компетенції експерта у галузі почеркознавства».

Також у розділі «Дослідження» експертом зроблена примітка, що надані для порівняльного дослідження зразки підписів ОСОБА_1 у даному експертному випадку мають задовільну якість та достатню кількість для проведення ідентифікаційного дослідження з метою вирішення питання. Поставленого перед експертом.

У додатку до висновку наведена ілюстративна таблиця технічної копії Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 квітня 2012 року та зображення зразків підписів, наданих для порівняння, з яких вбачається надання для порівняння підписів із зазначенням прізвища « ОСОБА_1 » в чотирьох документах /т.3 а.с.154-163/.

З Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 19 листопада 2021 року зареєстрована заява позивача щодо підробки документів невстановленими особами на право власності на земельні ділянки, які розташовані на території Ходосівської сільської ради Обухівського району Київської області /т.2 а.с.356/.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч.1 ст. 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно із ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. ст. 317, 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває прав власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст.330 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Положеннями ч.3 цієї статті передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16 зробила правовий висновок, що у тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. При цьому, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Аналогічний висновок міститься і у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц .

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала і про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України

У Постанові від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 Велика Палата Верховного Суду погодилась з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

За змістом ч.3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування по цивільній справі не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповіно до ч.ч.1-4 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ч.7 ст. 102 ЦПК України).

В силу ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно з положеннями ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Пунктом 1.2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 почеркознавча експертиза віднесена до виду криміналістичних експертиз.

Згідно з п. 3.2. Інструкції до експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта), об'єкти, зразки для порівняльного дослідження та, за клопотанням експерта, - матеріали справи

Пунктом 3.5, Інструкції визначено, що коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

У пункті 1. 1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених вищезазначеним наказом Міністерства юстиції України вказано, що основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Також вказано, що для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

У пункті 1.3. вказаних Науково-методичних рекомендацій визначено, що для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів (п.п.1.6, 1.8 Науково-методичних рекомендацій).

Верховний Суд у Постанові від 21 січня 2021 року погодився з висновками апеляційного суду про недопустимість висновку проведеного за копіями, а не оригіналами документів та вказав, що цим висновком достовірно не може бути підтверджено обставини не підписання особою документу. Також вказано на те, що у розпорядження експерта не було надано вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки підпис. Крім цього наведено висновок, що товариство яке не є державною спеціалізованою установою у розумінні закону, а є самостійним суб'єктом господарювання, то складений цим товариством висновок є недопустимим доказом на підтвердження позиції заявника.

У Постанові від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 Верховний Суд надаючи оцінку зазначеному висновку, погодився з судами попередніх інстанцій, що в порушення вимог пункту 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (далі - Інструкції), таке експертне дослідження було проведено по копії об'єкта дослідження - заяви ОСОБА_1 від 28 грудня 2015 року.

При цьому, Верховний Суд вказав, що відповідно до пункту 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Згідно пункту 3.5 Інструкції коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз.

Касаційний суд також врахував, що за змістом ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням у тому числі криміналістичних експертиз. Почеркознавча експертиза належить до категорії криміналістичних експертиз.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

З наведених обставин справи вбачається, що позовні вимоги мотивовано тим, що спірні земельні ділянки, вибули з володіння позивача поза її волею, так як вона не укладала 06 квітня 2012 року з відповідачем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельних ділянок, підпис від її імені вчинено не нею.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. У зв`язку з цим першочерговим до вирішення підлягає питання вчинення позивачем підпису у договорі купівлі-продажу від 06 квітня 2012 року.

На підтвердження цієї обставини стороною позивача був наданий висновок № 819/12/2021 від 23 грудня 2021 року складений експертом Експертно-дослідної служби України Фраймович Л.В. за замовленням позивача, за результатами проведення почеркознавчої експертизи зроблено висновок про те, що підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься у рядку «Підпис:» поряд із зображенням рукописного запису « ОСОБА_1 » у технічній копії Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 квітня 2012 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

За змістом ст.ст. 76, 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину, однак вказаний висновок має відповідати вимогам чинного законодавства. І в силу ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами.

Як вбачається із поданого висновку, об'єктом дослідження була технічна копія, а не оригінал договору, про що також зазначено у вступній частині висновку.

Однак, пунктом 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень передбачено проведення експертизи за фотознімками та іншими копіями об'єкта, коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, однак крім об`єктів почеркознавчих досліджень.

Отже проведення експертного почеркознавчого дослідження по технічній копії документа, а не з оригиналу документу, здійснено в порушення Інструкції. До того ж експертом зроблена примітка, що питання щодо наявності монтажу в наданій на дослідження технічній копії документу не вирішувалось.

Також всупереч положенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень у розпорядження експерта не було надано у належній кількості вільні зразки підпису, не надані умовно-вільні та експериментальні зразки підпису.

Також апеляційним судом за відкритими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Експертно-дослідна служба України має оргазаційно-правову форму - товариство з обмеженою відповідальністю, форма власності недержавна.

А отже, встановивши, що ТОВ «Експертно-дослідна служба України» не є державною спеціалізованою установою у розумінні закону, а є самостійним суб`єктом господарювання, апеляційний суд приходить до висновку, що складений товариством висновок в порушення вимог ст.7 Закону України «Про судову експертизу», не є допустимим доказом, цим висновком не може бути підтверджено обставини не підписання позивачем Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 квітня 2012 року.

Висновок суду першої інстанції про те, що на експертне почеркознавче дослідження не поширюється вимога щодо необхідності його проведення виключно державними спеціалізованими установами, суперечить наведеним вище нормам чинного законодавства та судовій практиці останніх років.

Посилання позивача, які прийняті до уваги судом першої інстанції, на паспортні дані позивача 2011 року, не є достатньою підставою для висновку, що не нею укладений договір, оскільки в матеріалах справи відсутні дані замість якого паспорту був виданий паспорт в 2011 році, і дані про втрату чинності паспорту зазначеного у договорі від 06 квітня 2012 року.

В силу положень ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

А отже за відсутності доведення обставини вчинення підпису від імені позивача іншою особою, яка підлягає доведенню шляхом проведення належного експертного дослідження, іншими засобами доказування ця обставина не може бути доведена.

Не можна погодитись і з висновком суду першої інстанції про те, що сторона відповідача не скористалася правом заявляти клопотання про витребування доказів та призначенням будь-якої судової експертизи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Саме позивач заявляє про обставини не укладеності договору і як наслідок просить про витребовування майна, як такого, що вибуло поза її волею, а тому саме вона має довести ці обставини належними та допустимими доказами, а перекладення цього обов`язку на відповідача нівелює застосування принципу змагальності. Сторона позивача в ході розгляду справи також не скористалася правом заявляти клопотання про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи.

Враховуючи, що право звернутися до суду з позовом, який стосується наслідків неукладеного договору, передбачених главою 83 ЦК України (зокрема, про витребування майна), має сторона, право якої порушено, а застосування цією стороною договору таких наслідків можливе лише після встановлення судом наявності або відсутності підстав, що свідчать про його не укладення, що в даній справі доведено не було, то відсутні правові підстави для застосування наслідків неукладеного договору у вигляді витребовування майна з володіння відповідачів у справі. А отже висновок суду першої інстанції про наявність підстав для витребовування майна з володіння відповідачів на користь позивача не можна визнати обґрунтованим.

Також слід звернути увагу на те, що судом першої інстанції витребувані новостворені земельні ділянки, дійсно, поділ земельних ділянок не перешкоджає застосуванню такого способу захисту як витребовування майна, однак в обґрунтування цих висновків покладені таблиці наведені позивачем, однак з урахуванням кількості земельних ділянок, кількості проведених відносно них реєстраційних дій, однозначно стверджувати без проведення спеціального експертного дослідження, про повернення у власність позивача саме первісних земельних ділянок не вбачається можливим.

До того ж судом першої інстанції, окрім застосування способу захисту у вигляді витребовування майна, додатково застосований і спосіб захисту - визнання права власності, який є не належним у даних правовідносинах, так як рішення суду про витребовування вже само по собі є достатньою підставою для вчинення реєстраційних дій.

Враховуючи, що наслідки пропуску строку позовної давності застосовуються до доведених і обґрунтованих позовних вимог, що в даній справі не вбачається, апеляційним судом не досліджуються питання застосування цього строку, про які вказувала сторона відповідача на стадії розгляду справи судом першої інстанції та в доводах апеляційної скарги.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача в переважній більшості знайшли своє підтвердження. Наведене вище не було враховано судом першої інстанції, чим допущено не повне з`ясування обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та неправильного вирішення справи по суті. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

В порядку ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки вимоги апеляційної скарги підлягають до задоволення, то з позивача на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне Містечко «Еко-Світ» підлягають стягненню понесені ним судові витрати на стадії апеляційного перегляду справи, а саме судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 17025 грн /т.4 а.с.86/.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне Містечко «Еко-Світ» - задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської від 15 листопада 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне Містечко «Еко-Світ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна та визнання права власності - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне Містечко «Еко-Світ» судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 17025,00 грн.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Котеджне Містечко «Еко-Світ» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 13, прим. 4-11; ЄДРПОУ 43741163).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: В.А. Нежура

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 15 травня 2023 року