Постанова

від 11.05.2023 по справі 2-326/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №2-326/10 Головуючий в суді І інстанції Дутчак І. М.

Провадження № 22-ц/824/6029/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,

за участі секретаря Шевчук А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська обласна прокуратура в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, Дочірнє підприємство "Меблевик" Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварська меблева фабрика "Дружба", Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області "Броварське бюро технічної інвентаризації" про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив поновити йому строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі № 2-326/10 за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства "Меблевик" Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварська меблева фабрика "Дружба", Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броварське бюро технічної інвентаризації" про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на майно і витребування майна з незаконного володіння.

В обґрунтування заяви зазначав, що 21 червня 2010 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київській області, ухваленого у вказаній цивільній справі № 2-326/10, позов заступника прокурора Київської області задоволено частково, стягнуто з ДП "Меблевик" ТОВ "БМФ "Дружба" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 83053 грн. 20 коп. Посилався на те, що під час розгляду судом справи він не був присутнім у судовому засіданні, копію вказаного рішення суду йому не направляли та лише 14 липня 2020 року він звернувся до суду із заявою про його отримання. Також 16 липня 2020 року він звернувся до суду із заявою про видачу йому виконавчого листа з виконання рішення суду від 21 червня 2010 року та 17 липня 2020 року він отримав виконавчий лист. Вказував на те, що виконавчий лист ним було отримано уже після закінчення строку його пред`явлення до виконання, що позбавило його можливості вимагати виконання цього рішення суду, тому він вважає, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання ним пропущений з поважних причин.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2022 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення його заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що місцевим судом не враховано, що він в результаті розгляду судом справи про визнання недійсним правочину був позбавлений права на майно, однак відшкодування не отримав.

Вказує, що виконавчий лист отримав вже після закінчення строку для його пред`явлення до виконання. Вчасно він не отримав виконавчий лист, тобто фактично не мав можливості вимагати виконання судового рішення, тому строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання був пропущений з поважних причин.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не є поважними, оскільки йому було відомо про наявність вищевказаної цивільної справи та про дату, час та місце розгляду справи.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 червня 2010 року Броварським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення у цивільній справі № 2-326/10 за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до ОСОБА_1 , ДП "Меблевик" ТОВ БМФ "Дружба", КП "Броварське БТІ" про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на майно і витребування майна з незаконного володіння, яким позов задоволено частково.

Цим рішенням суду визнано недійсним договір купівлі-продажу 7/100 часток гуртожитку у АДРЕСА_1 , укладений 05 травня 2006 року між ДП "Меблевик" ТОВ "БМФ "Дружба" та ОСОБА_1 ; витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 7/100 часток гуртожитку у АДРЕСА_1 та повернуто їх у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області; стягнуто з ДП "Меблевик" ТОВ "БМФ "Дружба" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 83053 грн. 20 коп.; зобов`язано КП "Броварське БТІ" внести відповідні зміни в реєстр прав власності на нерухоме майно. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 22 липня 2010 року.

16 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив видати йому на підставі рішення суду від 21 червня 2010 року у зазначеній цивільній справі № 2-326/10 виконавчий лист про стягнення з ДП "Меблевик" ТОВ "БМФ "Дружба" на його користь грошових коштів у розмірі 83053 грн. 20 коп.

23 липня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Щиголь В.В. отримав даний виконавчий лист.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення йому строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника (постанова Верховного Суду від 03 червня 2020 року в справі № 2-461/09).

В силу ст. 129-1 Конституції України, ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у визначеному законом порядку.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ст.431 ЦПК України).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (правова позиція ВСУ у справі № 6-608цс15) право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», на ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд.

Дана позиція узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини який зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 15 січня 2010 року справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Частиною четвертою статті 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ під майном також розуміються майнові права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 набув право власності на частку гуртожитку на підставі договору, який в подальшому за рішенням суду було визнано недійсним та застосовано реституцію, за якою належне йому майно підлягало поверненню у власність держави, а на його користь підлягала відшкодуванню солідарно за рахунок ДП «Меблевик» ТОВ «БМФ «Дружба» вартість належної йому частки у сумі 83 053 грн. 20 коп.

Місцевий суд встановив, що ОСОБА_1 достовірно було відомо про те, що у провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області на розгляді перебуває вказана цивільна справа, у якій він є відповідачем, однак, з матеріалів справи вбачається, що копію рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2010 року ОСОБА_1 не отримував.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 є відповідачем по справі, не заявляв позовних вимог щодо предмету спору, а відтак висновок суду першої інстанції про те, що він мав цікавитися розглядом своєї справи та він не зазначив обставин, які завадили йому поцікавитися результатом розгляду справи та у подальшому отримати виконавчий лист не може бути законним та обґрунтованим.

Крім цього, місцевим судом не враховано, що ОСОБА_1 отримав виконавчий лист вже після закінчення строку для його пред`явлення до виконання.

На підставі викладеного, перевіривши наявні у матеріалах справи докази та враховуючи, що ОСОБА_1 в результаті розгляду судом справи про визнання недійсним правочину був позбавлений права на майно, однак відшкодування не отримав, колегія суддів вважає, що не поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання для отримання грошових коштів за позбавлення ОСОБА_1 майна, за відсутності беззаперечних доказів того, що він отримав копію судового рішення, не відповідає справедливості та дотриманню балансу інтересів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, як така, що ухвалена за неповного з`ясування усіх обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з прийняттям нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2022 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання - задовольнити.

Поновити строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 2-326/10 про стягнення з дочірнього підприємства «Меблевик» товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська меблева фабрика «Дружба» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 83 053 грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до вимог ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню до Верховного Суду не підлягає.

Головуючий: Судді: