Постанова

від 16.05.2023 по справі 278/3198/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/3198/20 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 19 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/3198/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, про визнання недійсними державних актів на право власності на землю та скасування реєстрації

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Дубовік О.М. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом, після уточнення якого (т.1 а.с.22-24) просила визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,3755 га із кадастровим номером 1822080600:02:001:0489 від 29.10.2010 серії ЯЛ 913390, виданий ОСОБА_2 ; скасувати реєстрацію (записи про реєстрацію) вказаного державного акту у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та Поземельній книзі на ім`я ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 1822080600:02:001:0489 у Державному земельному кадастрі зареєстрованої за ОСОБА_2 , з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки.

Позов мотивувала тим, що належна відповідачу земельна ділянка з кадастровим номером 1822080600:02:001:0489 є суміжною із її земельною ділянкою з кадастровим номером 1822080600:02:001:0859 та внесена до АС ЦДЗК з невірними координатами, оскільки розробником землевпорядних документів були не правильно визначені координати поворотних точок окружної мережі земельних ділянок, внаслідок чого відбулося накладення земельної ділянки відповідача на належну їй земельну ділянку. Крім того, ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку без погодження меж, внаслідок чого їй було видано державний акт на частину земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивача з 1995 року. Посилаючись на вказані обставини, просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 02 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Зазначає, що обраний нею спосіб захисту своїх прав повністю узгоджується із ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», ст. ст. 15, 16,2 1 ЦК України, ст. ст.152, 155 ЗК України, тому висновку місцевого суду в означеній частині є помилковими. Визнання недійсними державних актів на право власності є законним, ефективним та окремим способом захисту та поновлення порушених прав у судовому порядку, що випливає із правової позиції Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/ 884/ 16-ц.

Спір полягає не у з`ясуванні законності рішення сільської ради про надання у власність відповідачці спірної земельної ділянки, а у тому що ОСОБА_2 невірно видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,3755 га із кадастровим номером 1822080600:02:001:0489 від 29.10.2010 серії ЯЛ 913390 і ця земельна ділянка накладається на належну їй земельну ділянку, чому сприяла і фальсифікація її підпису на протоколі погодження меж земельної ділянки, який є частиною технічної документації із землеустрою.

Судом не взято до уваги, що відповідно до законодавства України у випадку накладення меж земельних ділянок практичних рішень існує тільки два - або розробляється нова технічна документація на земельну ділянку із уточненням її лінійних розмірів, конфігурації, місця розташування та на її підставі вносяться зміни у ДЗК або скасовується правовстановлюючий документ на земельну ділянку та скасовується реєстрація земельної ділянки у ДЗК. Після чого, на земельну виготовляється нова технічна документація та ділянка із новим кадастровим номером реєструється у ДЗК.

У поданому відзиві Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

ОСОБА_1 подала заяву про розгляд апеляційної скарги без її участі.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони та інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що сторони по справі є суміжними землекористувачами. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822080600:02:001:0858, а також земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,11 га, яка розташована за адресою: с. Буки, Житомирський район, Житомирська область, кадастровий номер 1822080600:02:001:0859.

Оскільки у встановленому законом порядку вказані земельні ділянки 31.03.2015 зареєстровано за ОСОБА_1 саме в такому розмірі (т.1 а.с.29-33), тому рішення Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області 35 сесії 5 скликання від 24.11.2009 щодо передачі позивачу у власність земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 , а.с.33) та довідка виконавчого комітету Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 66 від 06.02.2014 (т.1, а.с.34), якою підтверджується користування ОСОБА_1 цією земельною ділянкою (0,15 га) та на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822080600:02:001:0488, а також земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,3755 га, яка розташована за адресою: с. Буки, Житомирський район, Житомирська область, кадастровий номер 1822080600:02:001:0489. Дата державної реєстрації земельної ділянки: 29.10.2010 (т.1, а.с.36-38).

Порушення своїх прав ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що розробником землевпорядних документів були неправильно визначені координати поворотних точок окружної мережі земельних ділянок, внаслідок чого відбулося накладення земельної ділянки відповідача на належну їй земельну ділянку, а також ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку без погодження меж, що є підставою для визнання недійсним державного акту, виданого останній на земельну ділянку за кадастровим номером 1822080600:02:001:0489.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 55-Е/21 від 27.05.2021 земельні ділянки ОСОБА_2 (кадастровий номер 1822080600:02:001:0489) та ОСОБА_1 (кадастровий номер 1822080600:02:001:0859) накладаються одна на одну. Площа накладання становить 0,0100 га.

Паркан ОСОБА_2 частково побудований в межах земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 ( кадастровий номер 1822080600:02:001:0859).

Площа фактичного користування земельної ділянки позивача за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства становить 0,1031 га, що на 0,0069 га менша від площі земельних ділянок, що зазначені в правовстановлюючих документах (0,1100 га).

Фактична конфігурація земельної ділянки частково відповідає конфігурації земельної ділянки за кадастровим номером 1822080600:02:001:0859 (т.1, а.с.187-206).

Отже, висновком судової земельно-технічної експертизи підтверджується факт накладення земельних ділянок сторін на площі 0,0100 га, проте експерт не вказує причину по якій відбулось таке накладення.

Посилання позивача на висновок експерта №37-Е/19 від 25.02.2019 (т.1 а.с.43) є неприйнятним, оскільки експерт лише припускає, що розробником землевпорядних документацій були невірно визначені координати поворотних точок окружної межі земельних ділянок, не вказуючи при цьому у якій саме документації - позивачки чи відповідачки.

З цих же підстав суд критично оцінює і інформацію, яка надана Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області від 27.10.2020 за № А-858/0-996/6-20 (т.1 а.с.55), згідно якої «невідповідність фактичному місцезнаходженню в натурі (на місцевості) виникла внаслідок помилок у координатах поворотних точок меж земельної ділянки, допущених розробником документації із землеустрою».

При цьому колегія суддів акцентує увагу на тій обставині, що відповідачка ОСОБА_2 першою приватизувала земельні ділянки, а саме у 2010 році. ОСОБА_1 реалізувала таке право у 2015 році, а відтак при розробці технічної документації із землеустрою всі спірні питання суміжного землекористування могли бути з`ясовані на початковій стадії виготовлення землевпорядної документації.

Отже матеріали справи не містять беззаперечних доказів, що причиною накладення суміжних земельних ділянок сторін є помилки, допущені при розробленні технічної документації саме ОСОБА_2 .

Висновок суду першої інстанції, що непідписання ОСОБА_1 як суміжним власником земельної ділянки протоколу погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 при розробці технічної документації і складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, є правильним та узгоджується із правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року справа № 263/11779/16-ц.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України).

За приписами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки ОСОБА_1 не надала суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, тому відсутні правові підстави для задоволення її позову.

Разом з тим, колегія суддів не може в повній мірі погодитись із мотивами відмови у позові, які навів місцевий суд у оскаржуваному рішенні, зазначивши, що позивачкою не ставилася вимога про визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка щодо якої виникли речові права.

Відповідно до правого висновку, викладеного у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи наведене, у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції - скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 листопада 2022 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 17 травня 2023 року.