Ухвала

від 11.07.2023 по справі 278/3198/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 липня 2023 року

м. Київ

справа № 278/3198/20

провадження № 61-9974ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 листопада 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного підприємства «Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області по визнання недійсними державних актів на право власності на землю та скасування реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , державного підприємства «Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - ДП «Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»), Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), в якому просила суд:

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,3755 га із кадастровим номером 1822080600:02:001:0489

від 29 жовтня 2010 року серії ЯЛ 913390, виданий ОСОБА_2 ;

- скасувати реєстрацію (записи про реєстрацію) вказаного державного акту у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та Поземельній книзі на ім`я ОСОБА_2 ;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 1822080600:02:001:0489 у Державному земельному кадастрі зареєстрованої за ОСОБА_2 , з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області

від 02 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ДП «Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», ГУ Держгеокадастру Житомирській області про визнання недійсними державних актів на право власності на землю та скасування реєстрації відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області

від 02 листопада 2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

30 червня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 листопада 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2023 року (надійшла до суду 05 липня 2023 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження

з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Зазначає, що копію оскаржуваної постанови нею було отримано засобами поштового зв`язку 03 червня 2023 року, що підтверджено доказами.

Дослідивши клопотання заявника, Верховний Суд вважає за можливе задовольнити клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги.

Однак, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження

з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

У касаційній скарзі заявник посилається, як на підставу касаційного провадження, на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, не може бути прийняте касаційним судом, оскільки воно

є загальним та не відповідає вимогам, викладеним у ЦПК України.

Зокрема, заявник не вказує, щодо питання застосування якої саме норми права та у яких саме подібних правовідносинах, на думку заявника, відсутній висновок Верховного Суду.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Також, упорушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку з тим, що на її утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, її син перебуває на військовій службі, а її доходи складаються лише з пенсії.

На підтвердження даного клопотання заявник надала копію наказу про зарахування солдата ОСОБА_3 до особового складу військової частини, копію довідки про доходи, видану Житомирським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Дослідивши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що

у задоволенні клопотання необхідно відмовити, оскільки заявником не надано достатніх доказів щодо розміру її доходів, а наданий нею доказ не відображає майновий стан заявника в повній мірі (зокрема, не відображає інформації, що заявник не отримує інших доходів, крім пенсії за віком). Також, заявником не надано доказів того, що на її утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності

01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у серпні 2020 року та заявляла три позовні вимоги немайнового характеру.

Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 102,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 840,80 грн; 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 10 510,00 грн).

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Отже, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 5 044,80 грн ((840,80*3)*200%= 5 044,80 грн).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК

у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату, або надати належним чином обґрунтоване клопотання про звільнення від сплати судового збору, підтверджене належними доказами.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для подачі касаційної скарги.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення заявника від сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 листопада 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2023 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць