Ухвала

від 18.05.2023 по справі 201/775/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/775/23

провадження 2/201/1075/2023

УХВАЛА

18 травня 2023 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Храмцевич Т.С.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця мешкання неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 23 січня 2023 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визначення місця мешкання неповнолітніх дітей, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Справа по суті не слухалася, розглядалися клопотання, виносилися ухвали, спір по суті не вирішено.

В судове засідання відповідачем надано зустрічний позов і заявлено клопотання про об`єднання в одне провадження вищевказаних вимог з його зустрічними вимогами до цього ж позивача в цій цивільній справі про усунення перешкод у спілкуванні і вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні неповнолітніх дітей, зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно до ст. 188 ЦПК України суд під час розгляду справи має право постановити ухвалу про об`єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того ж самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача. Частина друга передбачає, з урахуванням ч. 1 об`єднання в одне провадження кількох цивільних справ.

З`ясувавши думку учасників судового спору, засідання, перевіривши матеріали справи та позовів сторін, суд вважає клопотання обгрунтованим та підлягаючим задоволенню, оскільки позовні вимоги заявлено стосовно тих же обставин, відносно тих же сторін, по яким мається в цьому суді спір, про той же предмет спору, тобто спір є між тими ж сторонами та про той же предмет, тотожні правовідносини, позовні вимоги однорідні і похідні; спільний розгляд цих позовів є доцільним і не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін і інших осіб.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно доч.1-3 ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), залишення позову без розгляду, об`єднання позовів чи справ не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

При цьому суд звертає увагу на вимоги статті 121ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).

Отже клопотання обгрунтоване і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 53, 182, 188, 194, 200, 222, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Об`єднати в одне провадження та розглядати спільно в одному провадженні позовні вимоги цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця мешкання неповнолітніх дітей та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні і вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні неповнолітніх дітей, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набрала законної сили 18 травня 2023 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя