Постанова

від 18.05.2023 по справі 380/4629/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року

м. Київ

справа № 380/4629/20

адміністративне провадження № К/990/11977/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Козівського районного суду Тернопільської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області, судді Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_2, про визнання протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року (головуючий суддя - Шевчук С.М., судді: Кухтей Р.В., Обрізко І.М.)

І. СУТЬ СПОРУ

1. У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Козівського районного суду Тернопільської області (далі - відповідач), в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Козівського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2020 року № 27-К «Про звільнення ОСОБА_1 »;

-поновити ОСОБА_1 на посаді помічника судді Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_2 з 12 травня 2020 року;

-зобов`язати керівника апарату Козівського районного суду Тернопільської області видати наказ про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку помічнику судді Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 з 12 травня 2020 року;

-стягнути з Козівського районного суду Тернопільської області на його користь моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог вказано, що спірне звільнення відбулось із порушенням вимог статті 92 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) та частини першої статті 18 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР). На думку позивача, наказ про його звільнення з посади є незаконним, оскільки на момент звільнення відповідачем не була розглянута його заява про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 12 травня 2020 року до 13 лютого 2021 року.

3. 10 вересня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом протокольною ухвалою залучено до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації у Тернопільській області (далі - ТУ ДСА у Тернопільській області).

4. 27 жовтня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом протокольною ухвалою залучено до участі в розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - суддю Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_2 (далі -суддя Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_2).

II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. 01 лютого 2017 року керівником апарату Козівського районного суду Тернопільської області видано наказ про призначення ОСОБА_1 помічником судді ОСОБА_2 з 4 грудня 2017 року на період виконання нею своїх повноважень.

6. У період з 04 до 08 травня 2020 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності. Приступити до роботи мав 9 травня 2020 року.

7. 06 травня 2020 року суддя Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_2 звернулася до керівника апарату Козівського районного суду Тернопільської області із поданням про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_2 . Підставою вказаного подання слугувало те, що ОСОБА_1 в її очах підірвав довіру (за останні два місяці роботи його відвідуваність є мінімальною, як не відпустки, то листки непрацездатності): доручення, що стосувалися організації розгляду судових справ не виконував; не дотримувався строків підготовки документів та виконання доручень судді; передоручав свою роботу іншим працівникам апарату; не здійснював підбір матеріалів судової практики, які необхідні судді для розгляду конкретних судових справ; не контролював своєчасність надсилання копій судових рішень; не виконував інших доручень, що стосуються організації розгляду судових справ тощо, а тому є несумісний із подальшим проходженням служби у якості помічника.

8. 09 травня 2020 року ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку подав до Козівського районного суду Тернопільської області заяву про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у зв`язку із виходом дружини на роботу, до якої додав: копію свідоцтва про народження дитини; копію свідоцтва про шлюб; копію наказу Рокитнівського районного суду №5-к від 08 травня 2020 року про вихід на роботу ОСОБА_3 (дружини позивача).

9. 12 травня 2020 року наказом керівника апарату Козівського районного суду Тернопільської області №27-К звільнено ОСОБА_1 з 12 травня 2020 року із займаної посади за поданням судді Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_2 та відповідно до частини третьої статті 157 Закону України «Про судоустрій, і статус суддів» «Положення про помічника судді», затвердженого Рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21, статті 24 Закону України «Про відпустки».

10. Вважаючи своє звільнення неправомірним, позивач звернувся до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмолено.

12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у трудових правовідносинах, які виникають при проходженні патронатної служби помічниками суддів, звільнення помічників відбувається, зокрема, з підстав, передбачених спеціальним законом - Законом № 1402-VIII. У даному випадку такою підставою є подання судді. При цьому, суд першої інстанції наголосив, що механізм звільнення помічника судді за приписами статті 157 Закону №1402-VІІІ передбачає відсутність вираженої волі з боку власника або уповноваженого органу, та наявність волі відповідного судді, яка оформлена поданням про звільнення помічника.

13. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суд від 03 лютого 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

13.1. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника апарату Козівського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2020 року № 27-К «Про звільнення ОСОБА_1 ».

13.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника судді Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_2 з 13 травня 2020 року.

13.3. Зобов`язано Козівський районний суд Тернопільської області в особі її керівника апарату розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за наслідками розгляду якої прийняти відповідне рішення про яке повідомити заявника.

13.4. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

14. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до моменту реалізації керівником апарату подання судді про звільнення позивача із займаної посади (12 травня 2020 року) до суду надійшла заява позивача (9 травня 2020 року) про надання йому соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у зв`язку із виходом матері дитини на роботу, однак ця заява залишилася без будь-якого реагування відповідача, натомість мало місце винесення спірного наказу про звільнення позивача. Подання батьком дитини заяви і відповідних документів відповідно до частиною четвертою статті 20 Закону 504/96-ВР, є безумовною підставою для надання останньому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Покликаючись на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 червня 2021 року у справі № 487/8206/18, суд апеляційної інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах право на отримання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вважається реалізованим з моменту падання (9 травня 2020 року) позивачем відповідної заяви роботодавцеві з підтвердженням обставин виходу матері дитини на роботу до закінчення терміну цієї відпустки та наявності у позивача дитини, яка не досягла трирічного віку. Оскільки заява позивача про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та додані до неї документи не були розглянуті відповідачем, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача розглянути вказану заяву позивача та ухвалити за наслідками її розгляду відповідне рішення.

14.1. У задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції відмовив, оскільки на підтвердження обставин заподіяння моральних страждань та розміру такої моральної шкоди позивач не привів жодних розрахунків та не надав жодних доказів.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

15. Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, суддя Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_2 звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення, залишивши в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року.

14. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

15. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження скаржниця зазначає, що за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах судом апеляційної інстанції не правильно застосовано пункт 9 частини першої статті 36 КЗпП України у взаємозв`язку зі статтею 181 КЗпП України.

16. Так, скаржниця наполягає, що у трудових правовідносинах, що виникають при проходженні патронатної служби помічниками суддів, звільнення помічників суддів відбувається згідно із вимогами спеціального закону - Закону № 1402-VІІІ. При цьому, законодавець окремо передбачив можливість припинення трудового договору за приписами спеціальних законів (пункт 9 частини першої статті 36 КЗпП України), яка не пов`язана зі звільненням за ініціативою власника в порядку, визначеному статтями 40, 41 КЗпП України. З огляду на викладене скаржниця уважає суперечливим встановлення судом апеляційної інстанції факту подання помічником судді (позивачем) заяви про надання соціальної відпустки після внесення суддею подання про його звільнення, а тому, на думку скаржниці, є необхідним також надання висновків Верховного Суду щодо того, з якого моменту у керівника апарату суду виникли підстави для видання наказу про звільнення помічника судді, враховуючи нюанси цієї справи.

17. Крім того, скаржниця уважає, що судом апеляційної інстанції помилково використано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 8 червня 2021 року у справі №487/8206/18, та звертає увагу, що у наведеній справі Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання правильного застосування положень трудового законодавства, а саме пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (звільнення працівника за прогул) у поєднанні з положеннями частини першої стані 181 цього Кодексу (порядок надання відпустки для догляду за дитиною) в контексті обов`язковості для працівника дочекатися наказу роботодавця про таку відпустку для можливості скористатися відповідною соціальною гарантією.

18. У поданому до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

19. У відзиві на касаційну скаргу позивач наполягає, що подання судді ОСОБА_2 датоване 06 травня 2020 року, однак зареєстроване в автоматизованій системі документообігу суду о 8 год 30 хв 12 травня 2020 року. Заява про надання позивачу відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з усіма необхідними додатками була підписана електронним цифровим підписом ОСОБА_1 та надіслана відповідачу і була доступна для перегляду 9 травня 2020 року. З огляду на викладене позивач уважає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо незаконності звільнення працівника, який належним чином подав заяву про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на підставі подання судді, внесеного після отримання заяви про відпустку.

20. Позивач також звертає увагу, що застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 8 червня 2021 року у справі №487/8206/18, апеляційним судом здійснювалося лише в частині наявності у роботодавця імперативного та безумовного обов`язку надати працівнику соціальну відпустку та порядку її надання.

21. Суддя Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_2 подала до Верховного Суду пояснення щодо відзиву позивача на касаційну скаргу, у яких скаржниця наполягає, що судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено те, що із поданням про звільнення помічника вона звернулася саме 6 травня 2020 року. Скаржниця також не погоджується із позицією позивача у частині застосовності до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 8 червня 2021 року у справі №487/8206/18, оскільки, на її думку, у спірному випадку значення має не обов`язок роботодавця надавати працівнику соціальну відпустку та порядок її надання, а той факт, що на момент внесення нею подання про звільнення позивача із посади помічника судді, позивачем не було подано письмової заяви та не було повідомлено роботодавця про свій намір скористатися правом на соціальну відпустку.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

13. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Частиною шостою статті 43 Конституції України визначено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

15. Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

16. Частиною першою статті 3 КЗпП визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

17. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

18. Згідно зі статтею 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

19. Пунктом 18 частини третьої статті 3 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що дія цього Закону не поширюється на працівників патронатних служб.

20. За змістом частини першої статті 92 Закону № 889-VIII до посад патронатної служби належать посади помічників суддів.

21. Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 92 Закону № 1402-VIII особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

22. Згідно з частинами першою, третьою статті 157 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.

Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

23. Рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21 затверджено Положення про помічника судді (далі - Положення № 21, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), яке розроблено відповідно до вимог Законів № 1402-VIII, № 1402-VIII та визначає єдині засади й умови діяльності, правовий статус особи, яка займає посаду помічника судді.

24. Відповідно до абз.4 пункту 2 Положення№ 21 помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя.

25. Згідно з пунктами 7, 8 Положення № 21 судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду.

26. За правилами абзаців першого та другого пункту 12 Положення № 21 трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду або в день ухвалення з`їздом суддів України рішення про обрання Ради суддів України в новому складі. Наказ про звільнення видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду.

Помічник судді може бути звільнений з посади за наказом керівника апарату суду в порядку, визначеному законодавством про працю, на підставі або заяви про звільнення за власним бажанням, або за поданням судді, в тому числі в зв`язку з дискредитацією помічника судді (вчинення такого проступку помічником, що підриває довіру та авторитет судової влади, суду та/або конкретного судді в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби в якості помічника судді), або у випадках, визначених пунктом 11 цього Положення чи в порядку врегулювання конфлікту інтересів згідно із законодавством.

27. Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначає Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

28. За змістом пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 504/96-ВР до установлених соціальних відпусток належить, зокрема, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

29. Згідно з частинами першою та третьою статті 18 Закону № 504/96-ВР після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

30. Відповідно частин третьої та четвертої статті 20 Закону № 504/96-ВР відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

32. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах доводів касаційної скарги.

33. Спірні правовідносини виникли з приводу звільнення позивача з посади помічника судді Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_2 відповідно до частини третьої статті 157 Закону № 1402-VIII з 12 травня 2022 року на підставі подання судді Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_2 .

34. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про протиправність звільнення позивача без розгляду його заяви за для реалізації його права на відпустку по догляду за дитиною.

35. Верховний Суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з Козівським районним судом Тернопільської області, працював на посаді помічника судді цього суду ОСОБА_2 та мав статус працівника патронатної служби.

37. Колегія суддів зазначає, що особливість патронатної служби полягає у тому, що діяльність працівників цієї служби спрямована на забезпечення ефективності функціонування визначених законодавством категорій публічних службовців, а не державного органу, чим власне і обумовлена означена специфіка їхнього правового статусу. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 640/19047/21.

38. Аналіз наведених положень Закону №1402-VIII, Закону № 889-VIII, КЗпП України та Положення № 21 дає підстави дійти висновку, що законодавцем передбачено особливий порядок призначення на посаду та звільнення з посади помічника судді.

39. Прийняття на посаду помічника судді і його звільнення має свою специфіку, суддя самостійно здійснює добір помічника, який призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату суду за поданням судді. Такий порядок існує з метою якісного здійснення правосуддя, оскільки гарантує довіру судді до помічника, а тому суддя має право внести подання керівнику апарату відповідного суду про його звільнення. Незалежність судді і авторитет суду залежить від злагодженої взаємодії між суддею і його помічником, передумовою якої є високі професійні і морально-етичні якості помічника.

40. Приписами Положення №21 передбачена можливість звільнення помічника судді за ініціативою судді на підставі його подання.

41. Наведене свідчить, насамперед, про те, що помічник перебуває в безпосередньому, прямому підпорядкуванні судді, на розсуд якого віднесено, зокрема, і питання звільнення помічника. При цьому, таке звільнення оформлюється наказом керівника апарату суду в порядку, визначеному законодавством про працю, на підставі подання судді.

42. Таким чином, Верховний Суд зазначає, що у трудових правовідносинах, які виникають при проходженні патронатної служби помічниками суддів, звільнення помічників суддів, з урахуванням приписів пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України та статті 157 Закону №1402-VIII, відбувається, зокрема, на підставі подання судді про звільнення помічника. При цьому, керівник апарату відповідного суду є лише виконавцем такого подання судді, якому надає матеріальну форму у вигляді наказу.

43. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що суддя Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_2 , з якою працював позивач, 06 травня 2020 року подала до керівника апарату суду подання про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_2 , оскільки помічник в її очах підірвав довіру.

44. Отже, суддя реалізувала своє право, визначене чинним законодавством, на звільнення особи, яка не відповідала її вимогам для посади помічника.

45. Вказане подання було реалізоване шляхом винесення керівником апарату Козівського районного суду Тернопільської області 12 травня 2020 року наказу № 27-К «Про звільнення ОСОБА_1 ».

46. Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що прийняття на посаду помічника судді і звільнення має свою специфіку, суддя самостійно здійснює добір помічника, який призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату суду за поданням судді. Такий порядок існує з метою якісного здійснення правосуддя, оскільки гарантує довіру судді до помічника, а тому суддя має право внести подання керівнику апарату відповідного суду про його звільнення. Незалежність судді і авторитет суду залежить від злагодженої взаємодії між суддею і його помічником, передумовою якої є високі професійні і морально-етичні якості помічника.

47. У правовідносинах із суддею помічник перебуває в безпосередньому, прямому підпорядкуванні, а призначення, звільнення, застосування заходів заохочення чи дисциплінарного стягнення, надання йому відпусток - покладено на розсуд судді і може відбуватися виключно за обов`язковим погодженням із суддею. Помічнику не може бути надано відпустку керівником апарату суду без погодження його судді, як і не може бути примушено суддю до співпраці з помічником, оскільки керівник апарату не має повноважень на ревізування таких рішень судді і це нівелювало б сам зміст патронатної служби.

48. Верховний Суд наголошує, що заява ОСОБА_1 про надання відпустки по догляду за дитиною датована 09 травня 2020 року. Враховуючи, що вказаній заяві позивача передувало подання судді про звільнення її помічника, право позивача на відпустку не могло бути реалізовано.

49. Також колегія суддів Верховного Суду зазначає, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду (постанова від 08 червня 2021 року у справі №487/8206/18), які були застосовані судом апеляційної інстанції, не можуть бути використані до спірних правовідносин, оскільки не є подібними. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду розглядала питання щодо звільнення особи, яка не проходила патронатну службу, а була звільнення за прогул з посади економіста зі збуту у товаристві з обмеженою відповідальністю.

50. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відповідності наказу керівника апарату Козівського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2020 року № 27-К «Про звільнення ОСОБА_1 » вимогам Закону №1402-VIII, Положення №21, та відсутності підстав для його скасування.

51. Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

52. За встановлених обставин у справі, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

53. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суд від 03 лютого 2022 року і залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року.

VIІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року у справі №380/4629/20 - скасувати, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді О.В. Калашнікова

М.В. Білак

Ж.М. Мельник-Томенко