Постанова

від 18.05.2023 по справі 805/15952/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року

м. Київ

справа № 805/15952/13-а

адміністративне провадження № К/9901/20287/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Дашутіна І.В., Васильєвої І.А.,

за участі: секретаря судового засідання Титенко М.П.

представника позивача - Медведєва В.Ю., Усенка В.Ж.,

представника відповідача - Стець А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 березня 2020 року (суддя Лазарєв В.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2020 року (головуючий суддя Сіваченко І.В., судді: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.) у справі №805/15952/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремленого підрозділу ДПС України (правонаступник Офісу великих платників податків ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Концерн Стирол» у листопаді 2013 року подало до суду позов, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 9 вересня 2013 року №0000324020/4909/10/40-20 про зменшення за грудень 2012 року від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 9 105 489,00 грн та від 9 вересня 2013 року №0000314020/4907/10/40-20 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 43 046 205,00 грн, зокрема в сумі 34 436964,00 грн за основним платежем та в сумі 8609241,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час митного оформлення ввезеного на митну територію природного газу за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 не справлялось жодних податків і зборів з митної вартості, а тому відсутні підстави для визначення бази оподаткування відповідно до абзацу 3 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України. База оподаткування повинна визначатись у відповідності до абзацу 4 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів, визначеної за регульованою ціною.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2014 року позов задоволено повністю. Податкові повідомлення-рішення від 9 вересня 2013 року №0000324020/4909/10/40-20 про зменшення ПАТ «Концерн Стирол» від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 9 105489,00 грн та від 9 вересня 2013 року №0000314020/4907/10/40-20 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4046 205,00 грн, зокрема в сумі 34436964,00 грн за основним платежем та в сумі 8609241,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями скасовано.

Постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції слугувало те, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, не дослідили обставини щодо наявності/відсутності підстав у ПАТ «Концерн Стирол» при визначенні у договорі поставки природного газу ТОВ «Лідергаз» застосовувати установлений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом за 1000 куб.м; чи є ПАТ «Концерн Стирол» газопостачальним підприємством - суб`єктом господарювання, що здійснює постачання природного газу на території здійснення ліцензованої діяльності та чи здійснювало воно поставку природного газу на підставі ліцензії; чи є ПАТ «Лідергаз» безпосереднім споживачем поставленого природного газу.

За наслідками повторного перегляду справи рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 5 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при здійсненні операцій з постачання природного газу, ввезеного на митну територію України, ПАТ «Концерн Стирол» повинен був визначити базу оподаткування ПДВ, керуючись абз. 3 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, який є спеціальною нормою при визначені бази оподаткування операцій з постачання операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України.

Також суди відзначили, що у ПАТ «Концерн Стирол» у період з 01.11.2012 по 30.04.2013 відсутня ліцензія на постачання природного газу.

Суди попередніх інстанцій встановили про відсутність доказів, що контрагент позивача ТОВ «Лідергаз» є безпосереднім споживачем придбаного у ПАТ «Концерн Стирол» природного газу у 2012-2013 роках за договором купівлі-продажу природного газу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач доводить, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували абз. 3 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України. Вважає, що позивач правомірно визначив базу оподаткування операцій з постачання природного газу ТОВ «Лідергаз» на підставі спеціальної норми, що врегульовує спірні відносини, - абзацу 4 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводив правомірність спірних податкових-повідомлень рішень. Просить рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 березня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою від 15 вересня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Суди попередніх інстанцій установили, що в період з 20 червня 2013 року по 20 серпня 2013 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «КОНЦЕРН СТИРОЛ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лідергаз» та ДК «Укртрансгаз», а саме: по операціях з придбання та постачання природного газу за період з 1 листопада 2012 року по 30 квітня 2013 року, про що складений акт від 21 серпня 2013 року №113/40-20-05761614.

Згідно висновку цього акту вбачається про порушення ПАТ «КОНЦЕРН СТИРОЛ»:

- абз 3 п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, пп. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 9105 89,00 грн;

- абз. 3 п. 188.1 ст. 188, п. 2001.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 34436 964,05 грн, у тому числі по періодах: у грудні 2012 року на 23717 464,05 грн, у березні 2013 року на 8 575 600,00 грн, у квітні 2013 року на 2134 900,00 грн.

Проведеною перевіркою було встановлено, що позивач імпортував природний газ за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 від компанії Ostchem Holding Limited (Кіпр), який був звільнений від оподаткування податком на додану вартість при розмитненні у відповідності до п.197.14 ст.197 Податкового кодексу України. Постачання природного газу відбувалось згідно контракту від 10 березня 2011 року № 352 та додатковими угодами до цього контракту, якими визначено контракту вартість газу в січні 2012 року - червні 2013 року в розмірі 430 доларів США за 1000 куб. м. без ПДВ. Загальна вартість контракту встановлена сторонами в розмірі 2 271 242 809,05 доларів США.

Зі змісту акту від 21 серпня 2013 року судами встановлено, що позивач реалізовував природний газ на адресу ТОВ «Лідергаз» у грудні 2012 року - квітні 2013 року за ціною, яка є нижчою за митну вартість цього ж газу згідно з даними вантажних митних декларацій за період з 1 лютого 2012 року по 30 квітня 2012 року, а саме:

- по природному газу, що було реалізовано у грудні 2012 року у підземних сховищах газу та в пунктах приймання-передачі газу в ПСГ (підземне сховище газу) в газотранспортну систему, середньозважена вартість придбання газу, закачаного до ПСГ протягом лютого-листопада 2012 року, склала 3435,98 грн/тис.куб.м.;

- по природному газу, що було реалізовано у грудні 2012 року у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією, ціна придбання згідно з імпортною ВМД №000008 від 15 січня 2013 року склала 3436,99 грн/тис.куб.м.;

- по природному газу, що було реалізовано у березні 2013 року у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією, ціна придбання згідно з імпортними ВМД № 000009 від 15 квітня 2013 року та №000100 від 15 квітня 2013 року склала 3436,99 грн/тис.куб.м.;

- по природному газу, що було реалізовано у квітні 2013 року у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією, ціна придбання згідно з імпортною ВМД № 000134 від 15 травня 2013 року склала 3436,99 грн/тис.куб.м.

Таким чином, ПАТ «КОНЦЕРН СТИРОЛ» занижено базу оподаткування на загальну суму в розмірі 217 712 267,24 грн, у тому числі по періодах: у грудні 2012 року - на 2 584 442 403,71 грн, у березні 2013 року - на 687 398 000,00 грн та у квітні 2013 року - на 171 849 500,00 грн.

Контролюючий орган вважає, що позивач занизив базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товару (природного газу) ТОВ «Лідергаз», імпортованого на митну територію України (придбаного позивачем у компанії «Ostchem Holding Limited»), внаслідок реалізації природного газу за ціною нижче митної вартості. Позивач зобов`язаний був застосувати приписи абзацу 3 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України та визначити базу оподаткування операцій з постачання природного газу ТОВ «Лідергаз» виходячи з його договірної (контрактної) вартості, але не нижче його митної вартості. Натомість позивач визначив базу оподаткування виходячи з договірної вартості реалізації природного газу, вказаної у пункті 5.2 договору від 14.12.2012 року № ЛГаз-01/2012, яка є нижчою за митну вартість, зазначену у вантажно-митних деклараціях за період з 01.02.2012 по 30.04.2012.

За результатами акту від 21 серпня 2013 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- за формою «В4» від 09 вересня 2013 року № 0000324020/4909/10/40-20 про зменшення ПАТ «КОНЦЕРН СТИРОЛ» розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року по податковій декларації від 21.01.2013 року № 9085606348 на 9 105 489,00 грн;

- від 09 вересня 2013 року № 0000314020/4907/10/40-20 про збільшення ПАТ «КОНЦЕРН СТИРОЛ» суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100» на 43 046 205,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 34 436 964,00 грн., за штрафними санкціями - 8 609 241,00 грн.).

Судами установлено, що ПАТ «КОНЦЕРН СТИРОЛ» (Покупець) укладено з Ostchem Holding Limited (Продавець) контракт від 10 березня 2011 року № 352 про купівлю-продаж природного газу. За умовами цього контракту Продавець приймає на себе зобов`язання передати, а Покупець - прийняти та оплатити в період з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ.

Також судами досліджувались додаткові угоди до Контракту від 10 березня 2011 року № 352, з огляду на які вбачається, що крім інших пунктів Контракту також змінювалась ціна на імпортований газ.

Отже ціна на імпортований природний газ в період з січня 2012 року по грудень 2013 року (тобто, в перевіряємих періодах грудень 2012 року, квітень-березень 2013 року) складала 430,00 доларів США за 1000,0 куб.м. без ПДВ.

Суди попередніх інстанцій установили, що імпортований газ реалізований Товариству з обмеженою відповідальністю «Лідергаз» (ТОВ «Лідергаз»).

Суди дослідили договір на купівлю-продаж природного газу від 14 грудня 2012 року №ЛГаз-01/2012, укладеного між ПАТ «КОНЦЕРН СТИРОЛ» (Продавець) та ТОВ «Лідергаз» (Покупець) у періоді з 1 грудня 2012 року по 31 грудня 2013 року обсягом до 2 670 000,0 тис. куб.м. Умовами пункту 5 цього договору визначена ціна на природний газ.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно з визначеннями понять Податкового кодексу України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром (п.п.14.1.191 ст. 14).

Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари (п.п.14.1.202 ст. 14)

Операції з імпортної поставки природного газу звільнені від оподаткування податком на додану вартість при розмитненні на підставі пункту 197.14 ст.197 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК).

Згідно з абзацом 3 пункту 188.1 статті 188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Водночас відповідно до абзацу 4 пункту 188.1 статті 188 ПК у разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 5007-VI) визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Згідно із статтею 13 Закону № 5007-VI державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом: 1) установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

Відповідно до пункту 39.10 статті 39 ПК у разі якщо ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до принципів такого регулювання.

Пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.2010 № 2467-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2467-VI) визначено, що власник природного газу - особа незалежно від форми власності і сфери управління, якій належить природний газ на праві власності, у тому числі на праві, що виникає на підставі договорів про спільну діяльність.

Згідно з пунктом 6 газопостачальне підприємство (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

Пунктом 20 частини першої статті 1 Закону № 2467-VI визначено, що ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу природного газу, надання послуг з його транспортування, зберігання, розподілу та постачання.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 1 Закону № 2467-VI суб`єкт ринку природного газу - власник природного газу, газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство (оператор), замовник, постачальник, споживач та інші фізичні або юридичні особи, відносини між якими встановлюються на підставі Договорів.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 2467-VI державне регулювання діяльності суб`єктів ринку природного газу, в тому числі суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Пунктами 1, 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1059/2011 (чинним на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення № 1059/2011), установлено, що НКРЕ є органом державного регулювання діяльності в енергетиці. Основними завданнями НКРЕ є, зокрема: державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання в частині діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках із використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії (далі -сфера теплопостачання), на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі природний газ), нафти та нафтопродуктів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сфері енергетики та нафтогазовому комплексі.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення № 1059/2011 НКРЕ відповідно до покладених на неї завдань установлює, зокрема, граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, для промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання.

Відповідно до Законів України «Про засади функціонування ринку природного газу» «Про природні монополії», «Про ціни і ціноутворення», «Про трубопровідний транспорт», «Про нафту і газ», Указу Президента України від 14.03.1995 № 213 «Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України» (із змінами), розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.05.2005 № 167-р «Про схвалення комплексного плану заходів із забезпечення фінансової стабілізації підприємств паливно-енергетичного комплексу» та з метою забезпечення прозорості процедури прийняття соціально важливих рішень щодо рівня тарифів Національною комісією регулювання електроенергетики України затверджено Порядок формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 28.07.2011 № 1384 (далі - Порядок № 1384).

Відповідно до пункту 1.2 Порядку № 1384 цей порядок застосовується Національною комісією регулювання електроенергетики України при формуванні тарифів, зазначених у пункті 1.3 цього Порядку, та поширюється на всіх суб`єктів, які провадять господарську діяльність з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 1384 цей порядок установлює механізм формування, зокрема, тарифу на постачання природного газу за регульованим тарифом.

У відповідності до вимог пункту 1.4 Порядку № 1384 тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом - установлений НКРЕ розмір оплати замовником вартості послуг постачання газопостачальним підприємством 1000 кубічних метрів природного газу.

За пунктом 2.10 Порядку № 1384 тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом є фіксованим розміром платежу замовником послуги з постачання 1000 кубічних метрів природного газу на території здійснення ліцензованої діяльності відповідного газопостачального підприємства та застосовується цим підприємством при розрахунках із замовниками цієї послуги.

Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, «Про встановлення граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання» від 31.10.2012 № 1395, від 30.11.2012 №1559, від 28.12.2012 №1849, від 31.01.2013 №74, від 28.02.2013 №207, від 01.04.2013 №368 установлений граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 3509,00 грн. за 1000 куб.м.

Відповідно до пункту 2 Порядку розрахунку граничного рівня ціни на природний газ, який постачається для промислових споживачів та інших суб`єктів господарської діяльності, затвердженого постановою НКРЕ від 19.12.2003 № 1391, граничний рівень ціни на природний газ - максимально допустимий рівень ціни за 1000 куб. м природного газу, який постачається для промислових споживачів.

Отже, Закон України «Про ціни і ціноутворення» визначає органами, що здійснюють державне регулювання цін, зокрема шляхом установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання граничних цін, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу» визначає Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів ринку природного газу.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, у Положенні № 1059/2011 визначена як орган державного регулювання діяльності в енергетиці, основним завданням якого є, зокрема, державне регулювання діяльності, зокрема, суб`єктів господарювання, що проводять діяльність на ринках природного газу; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сфері енергетики та нафтогазовому комплексі.

Відповідно до покладених завдань Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, має повноваження на установлення, зокрема граничних цін на природний газ для споживачів - установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, промислових споживачів та для інших суб`єктів господарювання.

Водночас у пункті 1.4 Порядку № 1384 визначено, що тарифом на постачання природного газу за регульованим тарифом є установлений розмір оплати замовником вартості послуг постачання газопостачальним підприємством, а у пункті 2.10 цього Порядку визначено, що тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом є фіксованим розміром платежу замовником послуги на території здійснення ліцензованої діяльності відповідного газопостачального підприємства та застосовується цим підприємством при розрахунках із замовником послуги. Своєю чергою, пункт 6 статті 1 Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу» визначає газопостачальне підприємство як суб`єкта господарювання, що здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами на підставі ліцензії.

Отже, визначений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом за 1000 куб.м, є фіксованим розміром платежу на території здійснення тільки ліцензованої діяльності відповідного газопостачального підприємства, який застосовується таким газопостачальним підприємством - суб`єктом господарювання, що здійснює постачання природного газу на підставі ліцензії безпосередньо споживачам.

Судами зауважено, що у ПрАТ «Концерн Стирол» відсутня ліцензія на постачання природного газу в період з 01.11.2012 року по 30.04.2013 року, що підтверджується листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.01.2020 року №1041/15/7-20, в якому зазначено, що в період з 01.11.2012 року по 30.04.2013 року ПрАТ «Концерн Стирол» (код ЄДРПОУ 05761614) не зверталося до попереднього регулятора ринку природнього газу за отриманням ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природнього газу і, відповідно, ліцензій у даний період не мало.

Також, суди установили, що позивачем не надано доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідергаз» є безпосереднім споживачем придбаного у публічного акціонерного товариства «КОНЦЕРН СТИРОЛ» природного газу у 2012-2013 роках за договором на купівлю-продажу природного газу №ЛГаз-01/2012 від 14 грудня 2012 року.

Верховний Суд в постанові від 20 листопада 2018 року у справі №826/20929/14 зробив висновок, відповідно до якого наявність ліцензії у постачальника природного газу є обов`язковою, а відсутність такої ліцензії у суб`єкта господарювання виключає можливість здійснення ним поставок природного газу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що при здійсненні операцій з постачання природного газу, ввезеного на митну територію України, ПАТ «Концерн «Стирол» повинен був визначати базу оподаткування ПДВ, керуючись абз.3 п. 188.1 ст.188 ПК України, який є спеціальною нормою при визначені бази оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України.

Позивач, визначаючи базу оподаткування податком на додану вартість виходячи з договірної вартості реалізації природного газу, яка є нижчою за митну вартість, помилково вважав, що ним здійснюється постачання товару (газу) за регульованими цінами (тарифами), оскільки, як вже зазначено, регулювання цін (тарифу) на газ здійснюється у відповідності до встановленого Порядку уповноваженими органами, і розповсюджується на процедуру постачання природного газу споживачам на підставі ліцензії, яка відсутня у позивача.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відтак, доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами було порушено норми матеріального права.

Решта аргументів скаржника у призмі підстав касаційного оскарження зводяться до незгоди із правовою оцінкою наданим позивачем доказам, однак, такі доводи відповідно до статті 341 КАС України виходять за межі касаційного перегляду.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 березня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.В. Дашутін І.А. Васильєва