Ухвала

від 18.05.2023 по справі 754/18852/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 травня 2023 року м. Київ

Справа № 754/18852/21

Провадження: № 22-з/824/706/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Соколової В. В., Нежури В. А.,

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок»

у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент 3000» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 грудня 2022 року,

за позовом Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тененсі Груп», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент 3000», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Наталія Олександрівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації,

у с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 грудня 2022 року позовні вимоги ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно - комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» задоволено частково.

Визнано договір купівлі-продажу від 18 липня 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тененсі Груп» та ОСОБА_1 , нежитлового приміщення (громадський будинок літ. «К»), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 недійсним.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Рент 3000» задоволено, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове, яким в позові ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року касаційну скаргу ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв`язок» задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» до ТОВ «Тененсі Груп», ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18 липня 2018 року, укладеного між ТОВ «Тененсі Груп» та ОСОБА_1 , нежитлового приміщення (громадський будинок літ. «К»), площею 3885 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О., зареєстрованого в реєстрі № 7486, стягнення судових витрат скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 червня 2023 року.

16 травня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшла заява в.о. директора Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що між сторонами існує спір щодо дійсності договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке належало відповідачу. Вказував, що належне ТОВ «Тенесі груп» приміщення було єдиним майном, за рахунок якого можна було погасити борг перед позивачем, іншого майна у відповідача немає, проте ТОВ «Тенесі груп», незважаючи на наявну заборгованість, уклало договір купівлі-продажу, який перешкоджає виконанню рішення суду. Відмічав, що у справі було вжито заходи забезпечення позову, однак після скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом, відповідач звернувся із заявою про їх скасування, яка була задоволена ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13 березня 2022 року. Вказував на те, що ураховуючи факт скасування постанови апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної будівлі, наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки спір між сторонами до теперішнього часу залишається не вирішеним, а відповідач, наразі, може вчинити дії щодо відчуження спірного майна.

Просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, громадський будинок літ «К.», загальною площею 3885 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та заборони ТОВ «РЕНТ 3000» вчиняти будь-які дії з метою відчуження чи передачі прав користування на вказане нежитлове приміщення.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок», дійшла висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи ж забезпечення позову відповідно до змісту статті 150 ЦПК України забезпечуються, зокрема, накладенням арешту на майно відповідача та забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та ураховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

З матеріалів справи убачається, що предметом спору є дійсність договору купівлі-продажу нежитлового приміщення - громадський будинок літ «К.», загальною площею 3885 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відчужене відповідачем приміщення було єдиним майном, за рахунок якого можна було погасити борг перед позивачем.

Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову були скасовані після скасування рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 грудня 2022 рок судом апеляційної інстанції. При цьому, постановою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» до ТОВ «Тененсі Груп», ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18 липня 2018 року, укладеного між ТОВ «Тененсі Груп» та ОСОБА_1 , нежитлового приміщення (громадський будинок літ. «К»), площею 3885 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 , скасовано та справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що між сторонами дійсно існує спір щодо вищезазначеного нежитлового приміщення, поза розумним сумнівом є підстави для твердження, що відповідач ТОВ «Тененсі Груп» може вчинити дії, які ускладнять або зроблять неможливим виконання рішення суду у разі, якщо суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду справи дійде висновку про правильність висновків суду першої інстанції, що вказує на необхідність забезпечення позову.

При цьому, слід урахувати, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

В свою чергу, заборона на відчуження майна - це перешкода у вільному розпорядженні власником своїм майном.

Ураховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19.

З урахуванням підстав та змісту позову, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суд доходить висновку про вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Оскільки заборона відчуження нежитлового приміщення обмежує право відповідача розпоряджатися таким майном і таке обмеження охоплюється накладенням арешту на це майно, вимога про заборону ТОВ «РЕНТ 3000» вчиняти будь-які дії з метою відчуження спірного нежитлового приміщення задоволенню не підлягають.

Також не можуть бути задоволені вимоги щодо заборони відповідачу передавати право на користування вказаним нерухомим майном, оскільки, як зазначено вище, обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на нежитлове приміщення, громадський будинок літ «К.», загальною площею 3885 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 821240480366), який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Рент 3000», до набрання законної сили рішенням у даній справі.

У задоволенні іншої частинивимог заяви відмовити.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.

Строк пред`явлення до виконання - три роки.

Стягувач: Приватне акціонерне товариство «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» (ЄДРПОУ 01168185, місцезнаходження: 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 3)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рент 3000» (ЄДРПОУ 43494859, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, буд. 8) .

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Т. О. Невідома

Судді: В. А. Нежура

В. В. Соколова