Рішення

від 03.05.2023 по справі 465/9294/21

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/9294/21

2/465/359/23

РІШЕННЯ

Іменем України

03.05.2023 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої - судді Марків Ю.С.

за участі секретаря судового засідання Мучинської Ю.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу №126 про списання необгрунтованої заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу №126 про списання необгрунтованої заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Позов мотивує тим, що вона являється членом Житлово-будівельного кооперативу №126 та у власності має квартиру АДРЕСА_1 . Вказує, що між нею та Житлово-будівельним кооперативом №126 про надання послуги з утримання будинку та прибудинкової території не заключався та вона не погоджується із сумою заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки нарахування внесків на утримання будинку та прибудинкової території вважає необгрунтованими. Також зазначає, що внаслідок набуття права власності на квартиру, вона повністю розрахувалась із ЖБК №126, відтак з цього моменту відносини власності в багатоквартирному будинку регулюються статтею 283 ЦК України та ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", у зв`язку з чим власники викуплених квартир є співвласниками спільного майна в багатоквартирному будинку і сам ЖБК виступає в ролі лише одного із співвалсників (як власник ще не викуплених квартир).

Враховуючи вищевикладене, просить зобов`язати Житлово-будівельний кооператив №126 списати необгрунтовану заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 17034,90 грн.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити.

Відзив мотивує тим, що позивачка ОСОБА_1 є членом ЖБК №126 та власником квартири АДРЕСА_1 , в якій вона зареєстрована, проживає та користується усіма житлово-комунальними послугами, однак з вересня 2011 року ОСОБА_1 безпідставно припинила оплати за отримані житлово-комунальні послуги або здійснює їх частково, не в повному обсязі, у зв`язку з чим постійно накопичує заборгованість за отримані послуги, в тому числі і за послуги з управління багатоквартирним будинком, бадансоутримувачем якого є ЖБК №126, а нарахування ЖБК №126 позивачу заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг вже неодноразово було предметом спору між загаданими сторонами. Вказує, що ОСОБА_1 у позовній заяві обмежується лише цитуванням випадків, передбачених ст.21 ЗУ "Про захист прав споживачів", а саме коли права споживачів вважаються в будь-якому випадку порушеними, однак які саме її права порушені така не вказує та не додає жодного доказу на підтвердження позовних вимог.

Окрім цього, від позивачки ОСОБА_1 надійшла до суду відповідь на відзив, яка мотивована тим, що відповідач у поданому відзиві не обгрунтовує нарахування внесків (платежів) на утримання будинку, допоміжних приміщень та прибудинкової території; представник відповідача ЖБК №126 надала суду договори з різними суб`єктами господарювання, які не містять жодних розрахунків правильності розподілу витрат між співвласниками та суми внесків та враховуючи положення статуту без наявності кошторису ЖБК №126 та рішення загальних зборів про затвердження кошторису, на її думку, можна стверджувати про незаконність та безпідставність нарахування.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася однак в матеріалах справи міститься заява такої про розгляд справи без її участі, в задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 , яка їй належить на праві власності, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23941550 від 24.09.2009 року та не заперечується сторонами у справі

Окрім цього, ОСОБА_1 є членом Житлово-будівельного кооперативу №126.

Відповідно до Статуту "Житлово-будівельного кооперативу №126", затвердженого рішенням загальних зборів членів ЖБК №126 (протокол №2 від 17.11.2016 року) Житлово-будівельний кооператив №126 організований з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку АДРЕСА_2 за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, для наступної експлуатації та управління цим будинком, а також для обслуговування, ремонту, реконструкції та утримання житлового будинку та прибудинкової території за рахунок внесків членів ЖБК та іншої діяльності, яке не суперечить чинному законодавству України.

Житлово-будівельний кооператив №126 зареєстровано рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих від 17.11.1966 №765, код ЄДРПОУ 20851042, номер запису в ЄДР 1415120000026044.

Пунктом 1.2. вищевказаного Статуту передбачено, що ЖБК №126 є юридичною особою, утвореною фізичними особами - власниками квартир та нежитлових приміщень, які добровільно об`єднались на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних і інших потреб на засадах самоврядування, не маючи на меті одержання прибутку.

Згідно з п.1.9 Статуту дія такого, рішень органів управління ЖБК поширюється на всіх членів ЖБК та інших власників (співвласників) житлових/нежитлових приміщень у будинку ЖБК.

Відповідно до п.10.4 Статуту внески (платежі) на утримання житлового будинку, допоміжних приміщень та прибудинкової території здійснюються в розмірах, необхідних для покриття фактичних витрат ЖБК на утримання, пропорційно загальній площі квартир та нежитлових примішень їх власників.

Як вбачається з Витягу з протоколу №3 зборів уповноважених членів ЖБК №126 від 13.05.2020 року затверджено з 01.05.2020 року тариф на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 6,00 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири.

З квитанції на оплату житлово-комунальних послуг за вересень 2021 року вбачається, що у позивача ОСОБА_1 наявна заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території, що числиться за адресою: АДРЕСА_3 , площею 69,8 кв.м., в розмірі 17034,90 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилами статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» регулюються відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, та взаємовідносини між виконавцем послуг та споживачем регулюються виключно на договірних засадах.

Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ст. 1 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ст. 1 Закону).

Статтею 5 Закону визначено перелік житлово-комунальних послуг.

Так, до житлово-комунальних послуг належить, зокрема житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтею 7 Закону визначено права і обов`язки споживачів.

Так, споживач має право: 1) одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; 2) без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості; 3) на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об`єкт нерухомого майна); 4) на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг; 5) на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; 6) на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг; 7) отримувати від управителя, виконавців комунальних послуг штраф у розмірі, визначеному договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, за перевищення нормативних строків проведення аварійно-відновних робіт; 8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у встановленому законодавством порядку; 9) складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт; 10) без додаткової оплати отримувати від виконавця відповідної послуги чи іншої уповноваженої на розподіл комунальної послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами багатоквартирного будинку; 11) без додаткової оплати отримувати інформацію про проведені управителем, виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі; 12) у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води; 13) розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.

Індивідуальний споживач зобов`язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 2) своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; 3) забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; 4) власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; 6) дотримуватися правил безпеки, зокрема пожежної та газової, санітарних норм; 7) допускати у своє житло (інший об`єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку; 8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; 9) забезпечити своєчасну підготовку об`єктів, що перебувають у його власності, до експлуатації в осінньо-зимовий період; 10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг; 11) інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором; 12) надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до ст. 9 Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Згідно ст. 10 Закону, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Якщо управитель визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.

Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.

Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, в таких існували розібжності щодо площі квартири, власником якої є позивачка, за адресою: АДРЕСА_3 , відтак ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 02.02.2023 року витребувано у Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (адреса: м.Львів, вул.Липинського, буд.54) інформацію щодо площі квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

На виконання вищевказаної ухвали від Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" надійшла відповідь №470 від 22.02.2023 року, відповідно до якої загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 69,0 кв.м.; зміна загальної площі квартири з 61,9 кв.м. на 69,0 кв.м. відбулась за рахунок донарахування площі лоджій та комірки.

Відповідно до ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Так, згідно ст.ст. 156, 162 ЖК України власник та члени його сім`ї зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, законодавством покладено обов`язок своєчасно вносити квартирну плату саме на власників.

Також, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно положень ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до положень ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем фактично склалися правовідносини з надання житлово-комунальних послуг і оплати за них. Доказів того, що відповідач неналежним чином чи не в повному обсязі надає позивачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території позивачем суду не надано, з матеріалів справи вбачається, що вона від таких послуг не відмовлялася.

Разом з тим, як вбачається з квитанції на оплату житлово-комунальних послуг за вересень 2021 року вбачається, що Житлово-будівельним кооперативом №126 нараховується заборгованість за житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинковою територією за адресою: АДРЕСА_3 з урахуванням загальної площі квартири - 69,80 кв.м.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Житлово-будвельним кооперативом №126 неправомірно нараховувалась позивачці заборгованість за житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території з розрахунку площі, яка становить різницю між фактичною загальною площею та площею, яка зазначена у квитанціях на оплату житлово-комунальних послуг (69,8 кв.м. - 69,0 кв.м. = 0,8 кв.м.).

Судом не береться до уваги, що позивачка не укладала з відповідачем Житлово-будівельним кооперативом №126 жодних договорів про надання послуги з утримання будинку та прибудинкової території, виходячи з наступного.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону обов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

При цьому, так само як і виконавець, індивідуальний споживач в силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно дост. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Як вже зазначалось, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на корись другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно дост. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як свідчить тлумаченнястатті 526 ЦК Україницивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

Отже, відсутність між сторонами договірних відносин не є перешкодою для нарахування відповідачем заборгованості.

Так, відповідно до ч.2ст.205 ЦК Україниправочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю для настання відповідних правових наслідків.

Згідно зіст.204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Водночас, суд вважає підтвердженою ту обставину, що, як вже зазначалось, відповідач належним чином надавав послуги позивачу, оскільки відповідно до частин 1 та 4статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Оскільки в матеріалах справи немає доказів того, що сторони складали акти-претензії, суд використовує презумпцію, що відповідач належним чином надавав позивачу житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно дост. 10 ЦПК Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші доводи, зазначені сторонами у заявах по суті справи, а також зазначені у поясненнях в судових засіданнях, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

За таких обставин, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача списати необгрунтовану заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, яка числиться з адресою: АДРЕСА_3 , в розмірі 195,24 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 10,44 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 263, 265, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу №126 про списання необгрунтованої заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території задоволити частково.

Зобов`язати Житлово-будівельний кооператив №126 списати необгрунтовану заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, яка числиться з адресою: АДРЕСА_3 , в розмірі 195 (сто дев`яносто п`ять) гривень 24 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №126 на користь держави 10 (десять) гривень 44 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Житлово-будівельний кооператив №126, код ЄДРПОУ 20851042, адреса: м.Львів, вул.Княгині Ольги, буд.63.

Повний текст рішення виготовлено 08.05.2023 року.

Суддя Ю.С. Марків