Постанова

від 19.05.2023 по справі 140/211/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2023 року

м. Київ

справа № 140/211/20

адміністративне провадження № К/9901/28328/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНОСПАН УА" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 (суддя Каленюк Ж.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020 (головуючий суддя Шинкар Т. І., судді Кухтей Р. В., Пліш М. А.),

У С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОНОСПАН УА" (далі - ТОВ "КРОНОСПАН УА", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.10.2019:

1) №0010121408, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати ввізного мита на 2 010 822,44 грн (за податковим зобов`язанням - 1 608 657,95 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 402 164,49 грн);

2) №0010131408, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 402 164,08 грн (за податковим зобов`язанням - 321 731,26 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 80 432,82 грн).

Обґрунтовуючи позов, Товариство зазначало, що має виробничі потужності - завод з виробництва деревино-стружкової плити, ламінату та інших виробів з деревини. Для збільшення обсягів виробництва продукції Товариство придбало у компанії «Кроноспан Лімітед» (Сполучене Королівство Великобританії та Ірландії) за договором від 22.06.2017 №44/1М/2017 обладнання - лінію для ламінування Р8 (Siempelkamp С419) та супутнє обладнання (далі - виробнича лінія). Виробнича лінія має походження з Європейського Союзу, у зв`язку з чим для її митного оформлення митному органу були надані сертифікати з перевезення товару форми EUR.l. Постачання виробничої лінії та її ввезення на митну територію України фактично відбувалося у розібраному стані, а митне оформлення виробничої лінії здійснено за рядом митних декларацій у липні-серпні 2017 року за єдиним кодом згідно з УКТ ЗЕД 8465940000 без будь-яких зауважень зі сторони митниці щодо сертифікатів походження товару форми EUR.l, які надавалися щодо кожної частини поставки. Товариство вказувало, що товар за позицією УКТ ЗЕД 8465940000 зазначений у Додатку 1-А до глави 1 «Скасування мит» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі також - Угода про асоціацію). Оскільки виробнича лінія має країну походження «Європейський Союз», то при ввезені її на митну територію України Товариство застосувало преференцію (звільнення від сплати ввізного мита) на підставі зазначеної вище Угоди про асоціацію. Під час митного оформлення виробничої лінії спору з митним органом з питання сплати митних платежів не було.

Позивач доводив помилковість висновків ГУ ДПС про порушення Товариством статті 26 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.

Товариство наголошувало, що відповідач не ставить під сумнів походження виробничої лінії з Європейського Союзу, а фактично вважає достатньою підставою для донарахування грошових зобов`язань зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість ту обставину, що замість подання одного сертифіката походження виробничої лінії з Європейського Союзу позивач подавав митному органу такий самий сертифікат на кожну партію ввезеного товару.

Як стверджував позивач, норми Митного кодексу України, так само як і Протокол І до Угоди про асоціацію, допускають можливість подання одного сертифіката походження товару у разі постачання комплектного об`єкта, замість подання кожного разу підтверджень походження при розмитненні розібраного товару, що спрощує для експортерів та імпортерів митні процедури. Однак, це є правом декларанта, а не його обов`язком.

Вказував позивач і на те, що перевірка, за результатами якої йому визначені грошові зобов`язання, проведена незаконно, оскільки конкретні факти порушення Товариством митного законодавства як підстава для перевірки в акті перевірки не вказані, при тому що будь-які обставини щодо митного декларування виробничої лінії не змінилися. Позивач стверджував, що згідно з митним законодавством право не передбачено право територіального органу ДФС на проведення перевірок з питань державної митної справи. Таке право відповідно до частини другої статті 345 Митного кодексу України мають органи доходів і зборів, яким у розумінні статті 4 цього Кодексу є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а також митниці і митні пости. На переконання Товариства, внаслідок цих порушень зі сторони контролюючого органу акт перевірки як результат відповідної дії не може бути допустимим доказом вчинення Товариством правопорушення та підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ввезений ТОВ «Кроноспан УА» товар є комплектним об`єктом, що класифікований на підставі попереднього рішення Волинської митниці ДФС від 07.07.2017 №ПРК-КО-205-0001-17 за кодом товару згідно з УКТ ЗЕД 8465940000, його оформлено із застосуванням преференції зі сплати ввізного мита. Суди вказали, що сертифікат про походження товару є одним з документів, на підставі якого орган доходів і зборів встановлює країну походження товару, що впливає на нарахування відповідних митних платежів під час митного оформлення товару та після його випуску з-під митного контролю відповідно до заявленого митного режиму. Суди дійшли висновку, що імпортер має право на застосування тарифної преференції у вигляді звільнення від сплати ввізного мита за товари, ввезені із Європейського Союзу, за умови підтвердження походження товарів під час митного оформлення сертифікатом EUR.1 (або іншим документом, визначеним Митним кодексом України та Протоколом 1 до Угоди про асоціацію), що виданий митним органом країни експорту на конкретну партію товару. За висновком судів, викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог митного законодавства України щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування не знайшли підтвердження. Суди визнали висновки контролюючого органу такими, що ґрунтуються на формальному трактуванні норм законодавства, у найбільш несприятливому для позивача контексті, без урахування усіх обставин справи, яке не відповідає об`єкту та цілям Угоди про асоціацію для застосування преференції щодо товарів, котрі відповідають усім погодженим сторонами зазначеної Угоди вимогам. Суди застосували норму частини четвертої статті 3 Митного кодексу України, якою встановлено пріоритет рішень на користь підприємств і громадян у разі неоднозначності трактувань норм законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи.

ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі відповідач вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статей 16, 24, 25, 26 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, статей 16, 187, 216 Податкового кодексу України, статей 36, 271, 272, 276,281 Митного кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах.

Відповідно до доводів, викладених у касаційній скарзі, Верховний Суд ухвалою від 21.01.2021 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «КРОНОСПАН УА» просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та безпідставну, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «КРОНОСПАН УА» зареєстроване як юридична особа 16.11.2004; основний вид його діяльності згідно з Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) - 16.21 «Виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону».

22.05.2017 між ТОВ «Кроноспан УА» (покупець) та компанією «Кроноспан Лімітед» (Сполучене Королівство Великобританії та Ірландії, продавець) укладено договір №44/ІМ/2017 купівлі-продажу обладнання виробничої лінії для ламінування Р8 (Siempelkamp С419) та супутнього обладнання. Товар імпортовано на митну території України частинами з проведенням митного оформлення в зоні діяльності Волинської митниці ДФС у період з 17.07.2017 по 21.08.2017 за такими митними деклараціями: №№UA205140/2017/4409, UA205140/2017/4486, UA205140/2017/4487, UA205140/2017/4598, UA205140/2017/4601, UA205140/2017/4599, UA205140/2017/4603, UA205140/2017/4602, UA205140/2017/4638, UA205140/2017/4694, UA205140/2017/4733, UA205140/2017/4749, UA205140/2017/4748, UA205140/2017/4751, UA205140/2017/4815, UA205140/2017/4814, UA205140/2017/4872, UA205140/2017/4883, UA205140/2017/4894, UA205140/2017/4899, UA205140/2017/4931, UA205140/2017/5034, UA205140/2017/5031, UA205140/2017/5030, UA205140/2017/5077, UA205140/2017/5279, UA205140/2017/5437, UA205140/2017/5439, UA205140/2017/5436, UA205140/2017/5438, UA205140/2017/5449, UA205140/2017/5447, UA205140/2017/5448.

Відповідно до попереднього рішення Волинської митниці ДФС від 07.07.2017 №ПРК-КО-205-0001-17 виробничій лінії було присвоєно єдиний код товару згідно з УКТ ЗЕД 8465940000.

До кожної митної декларації додавалися супровідні документи, а також оригінали сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.l, надані експортером, про що свідчать відомості графи 44 відповідних митних декларацій, а саме: S 8498598, S 8498599, S 8498597, S 8498594, S 8498596, S 8498595, S 8498593, S 8498576, S 8310952, S 8498591, S 8498635, S 8498590, S 8498587, S 8498589, S 8498588, S 8498586, S 8498585, S 8498584, S 8498583, S 8498578, S 8498582, S 8498581, S 8498579, S 8498580, S 8498608, S 8498571, S 8498572, S 8498567, S 8498573, S 8498574, S 8498561, S 8498565, S 8498557, S 8498559, S 8498552, S 8310951. У вказаних сертифікатах експортером зазначено компанію «Кроноспан Лімітед» (Сполучене Королівство Великобританії та Ірландії), а країна походження товару - Європейський Союз. Преференційна ставка ввізного мита - 0%, повна ставка ввізного мита - 5%. Під час декларування складових комплектного об`єкта походженням з Європейського Союзу застосовано преференцію зі сплати ввізного мита « 410 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС».

З 29.07.2019 по 09.09.2019 ГУ ДФС у Волинській області провело документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «КРОНОСПАН УА» вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за окремими митними деклараціями, за результатами якої був складений акт перевірки від 20.09.2019 №17544/14-08/33273907 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що після ввезення першої частини комплектного об`єкта та при декларуванні наступних його складових імпортер єдиного підтвердження походження товару не надав. В листі від 01.07.2019 №2358/07/19 Товариство повідомило, що як на час ввезення першої частини обладнання, так і після ввезення обладнання в цілому єдиний документ походження товару компанією «Кроноспан Лімітед» не був наданий; на запит ТОВ «КРОНОСПАН УА» щодо надання єдиного сертифіката походження товару компанія «Кроноспа Лімітед» повідомила, що оскільки обладнання, якого стосується запит, розмитнено, тобто EUR-сертифікати на кожну частину обладнання використані, підстав для видачі єдиного сертифіката походження немає.

3 огляду на відсутність у Товариства єдиного сертифікату походження товару (виробничої лінії) ГУ ДПС зробило висновок, що складові комплектного об`єкта не можуть бути визнані такими, що мають преференційне походження з Європейського Союзу для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди та не мають права на преференцію. Згідно з Митним тарифом України ввізне мито щодо ввезеного Товариством обладнання (виробничої лінії) справляється за ставкою 5%, а база оподаткування операцій із ввезення обладнання (виробничої лінії) на митну територію України визначається з урахуванням суми ввізного мита.

Згідно з висновками, зафіксованими в акті перевірки, Товариство порушило:

статтю 26 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію, в peзyльтaтi чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита на 1 608 657,95 грн;

пункт 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів на 321 731,26 грн.

11.10.2019 позивач подав до Головного управління ДФС у Волинській області заперечення на акт перевірки, які були залишені без задоволення, а висновки акта перевірки - без мін.

На підставі висновків акта перевірки Головне управління ДФС у Волинській області 24.10.2019 прийняло податкові повідомлення-рішення: 1) №0010121408, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати ввізного мита на 2 010 822,44 грн (за податковим зобов`язанням - 1 608 657,95 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 402 164,49 грн); 2) №0010131408, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 402 164,08 грн (за податковим зобов`язанням - 321 731,26 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 80 432,82 грн).

Товариство оскаржило ці податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку (скарга від 13.11.2019 №629/11/19). Рішенням Державної митної служби України від 02.01.2020 №1/210-03/11/3 скаргу було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 271 Митного кодексу України (далі - МК) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами четвертою та п`ятою статті 280 МК передбачено, що ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 281 МК передбачені тарифні пільги (тарифні преференції).

Зокрема, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Згідно з частиною першою статті 36 МК країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару (частини друга, третя статті 36 МК).

Статтею 43 МК визначено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (частини перша-третя цієї статті).

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 44 МК у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Законом України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" від 16.09.2014 №1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Відповідно до пункту 1 статті 29 Угоди про асоціацію кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до графіків, встановлених у додатку I-A до цієї Угоди.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що товар за позицією УКТ ЗЕД 8465940000, до якого відноситься ввезена Товариством виробнича лінія, зазначений у додатку 1-А до Глави 1 «Скасування мит» до Угоди, який є його невід`ємною частотною, що передбачає можливість застосування при митному оформленні цього товару преференційної ставки мита (0%).

Пунктами 1, 2 статті 26 Угоди передбачено, що її положення застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цих цілей "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва").

Відповідно до статті 2 Розділу ІІ Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію (надалі - Протокол 1) з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Статтею 16 Розділу V Протоколу 1 встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифіката з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у додатку III до цього Протоколу; або UA/EU/P1/ua 14;

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларації, що надалі іменуватиметься «декларацією-інвойс», що надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати (текст декларації-інвойс наведений у додатку IV до Протоколу).

Статтею 17 Розділу V Протоколу 1 встановлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони, зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 повинна бути вказана в комірці 11 цього сертифіката.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Згідно з пунктом 1 статті 24 Протоколу 1 підтвердження походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту й у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту.

Відповідно до статті 26 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 якщо на запит імпортера і на умовах, указаних митними органами країни імпорту, розібрані чи незібрані товари в розумінні Загального правила 2(a) Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділів XVI і XVII або позицій 7308 і 9406 Гармонізованої системи, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам країни імпорту єдине підтвердження походження цих товарів.

Комплектний об`єкт - товар, який згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) класифікується за одним товарним кодом, але за виробничими чи транспортними умовами переміщується через митний кордон України у розібраному чи незібраному вигляді декількома транспортними засобами (підпункт 1.2 розділу І «Загальні положення» Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення комплектних об`єктів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 630 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.2012 за №1025/21337).

Як уже було зазначено, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено (і це не заперечується відповідачем), що Товариство надало сертифікати походження EUR.1 на кожну поставку частини виробничої лінії, у яких країною походження зазначено «Європейський Союз». Надані сертифікати не скасовані, недійсним не визнані, тобто є чинними, такими, що підтверджують походження товару з країн Європейського Союзу та надають пільги зі сплати митних платежів.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що по суті спір між сторонами у цій справі є спором щодо обов`язку Товариства надати митному органу при ввезенні першої частини комплектного об`єкта -обладнання (виробничої лінії) єдиного сертифіката походження товару з Європейського Союзу (сертифікат EUR.1), як підстави для застосування преференційної ставки ввізного мита, а не декількох (на кожну частину ввезеного обладнання (виробничої лінії) таких сертифікатів. Контролюючий орган доводить, що ненадання єдиного підтвердження походження імпортованого позивачем товару, незважаючи на підтвердження походження кожної складової ввезеного обладнання (виробничої лінії), виключає можливість застосування митної преференції відповідно до статті 26 Протоколу 1.

Підстави та способи здійснення контролюючим органом перевірки документів, що підтверджують країну походження товару, визначені нормами статті 45 МК.

Так, згідно з частиною першою цієї статті у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Державна фіскальна служба України листом від 24.07.2019 №14587/5/99-99-19-04-02-16 зверталася до компетентного органу Сполученого Королівства Великобританії та Ірландії, яким видано сертифікати EUR.1 на ввезене Товариством обладнання, про надання пояснень, зокрема з таких питань, як: чому лінія для ламінування не має єдиного сертифіката походження згідно зі статтею 25 додатку 1 до Конвенції та з якою метою були видані окремі сертифікати EUR.1 на окремі складові компоненти лінії для ламінування. Як на момент завершення перевірки, так і під час судового розгляду справи відповідь на цей запит не надійшла.

Застосовуючи норми статті 26 Протоколу 1, суди попередніх інстанцій врахували положення статті 32 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969 (відповідно до статті 84(2) Конвенції вона набрала чинності для Української РСР з 13 червня 1986 року) щодо можливого звернення до додаткових засобів тлумачення договору (відповідно до статті 1 Конвенції для цілей цієї Конвенції "договір" означає міжнародну угоду, укладену між державами в письмовій формі і регульовану міжнародним правом, незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, у двох чи кількох зв`язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування), в тому числі до підготовчих матеріалів та до обставин укладення договору, щоб підтвердити значення, яке випливає із застосування статті 31 (стаття 31 «Загальне правило тлумачення»), або визначити значення, коли тлумачення відповідно до статті 31: а) залишає значення двояким чи неясним; або b) призводить до результатів, які є явно абсурдними або нерозумними.

Таким додатковим засобом тлумачення в розумінні статті 32 Віденської конвенції суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано визнали Методичні рекомендації щодо правил преференційного походження, що застосовуються між країнами Європейського Співтовариства, іншими європейськими країнами та країнами-учасницями Євро-середземноморського партнерства (A Users Handbook to the Rules of Preferential Origin used in trade between the European Community, other European Countries and the countries participating to the Euro-Mediterranean Partnership) (далі - Методичні рекомендації; джерело: https://taxation-customs.ec.europa.eu/system/files/2016-09/handbook_en_0.pdf), в яких надано постатейні коментарі до стандартних положень Протоколів щодо правил визначення преференційного походження.

Так, у коментарі Методичних рекомендацій до статті 26 Протоколу 1 зазначається, що імпортер, який має намір скористатися перевагами положень цієї статті, повинен проінформувати експортера перед експортом першої партії товару про необхідність видачі єдиного сертифікату походження на весь товар. Є можливість, що кожна поставка складається виключно з товарів, що мають преференційне походження.

Зазначена стаття надає імпортерам право запросити в митних органів дозвіл на імпорт великогабаритних елементів частинами, до кожної відправки додається єдиний сертифікат походження товару, що має бути поданий під час імпорту першої партії. Це дає можливість спростити процедуру імпорту, виключивши необхідність подавати окремий сертифікат походження на кожну поставку (партію). Відповідно, положення цієї статті головним чином застосовуються до виробничого обладнання, що за своєю природою не може бути відвантаженим однією партією. Митні органи країни-імпортера, за умови виконання імпортером поставлених до нього вимог, мають право погодити такий запит, або відхилити його. У разі погодження запиту митними органами країни імпортера, імпортер повинен надати єдиний сертифікат походження товару під час ввезення першої партії. Водночас, імпортер, який має на меті здійснення поставки частинами, перед ввезенням першої партії товару мусить проінформувати експортера про необхідність отримання єдиного сертифікату походження для всього імпортованого продукту (комплектного об`єкта). Якщо кожна така поставка супроводжуються підтвердженнями походження, такі окремі підтвердження походження повинні бути прийняті митними органами країни імпортера замість єдиного сертифікату походження, який видано на весь продукт.

Підсумовуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що норми чинного митного законодавства (з урахуванням міжнародних договорів та угод, учасниками яких є Україна) не забороняють імпортеру для застосування преференційної ставки ввізного мита подавати сертифікати походження на кожну частину комплектного об`єкта замість єдиного документа-підтвердження.

Врахувавши, що в матеріалах справи відсутні відомості, що під час митного оформлення імпортованого Товариством обладнання (виробничої лінії) вітчизняний митний орган мав сумніви з приводу зазначених у сертифікатах походження EUR.1, виданих компетентним органом Сполученого Королівства Великобританії та Ірландії, відомостей щодо країни походження обладнання (виробничої лінії) або що у наданих Товариством на кожну частину обладнання сертифікатах походження EUR.1 були розбіжності у відомостях про країну походження товару, суди правильно виснували про дотримання Товариством умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірне застосування тарифної преференції, встановленої щодо імпортованих з країни Європейського Союзу товарів.

Подібний висновок щодо застосування норми статті 26 Протоколу 1 Верховний Суд уже зробив у постанові від 13.12.2021 у справі №240/10799/19.

Наведені в касаційній скарзі доводи відповідача не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі та зробленого на підставі їх юридичної оцінки висновку про задоволення позову.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон Р.Ф. Ханова