Постанова

від 24.09.2020 по справі 140/211/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/211/20 пров. № А/857/7666/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Кухтея Р.В.,

Пліша М.А.,

секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя - Каленюк Ж.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку о 13 год. 11 хв. 13 травня 2020 року, повне судове рішення складено 21 травня 2020 року, у справі №140/211/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кроноспан УА до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

20.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Кроноспан УА (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2019 року №0010121408 про збільшення на 2 010 822,44 грн. грошового зобов`язання зі сплати ввізного мита, а також податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2019 року №0010131408 про збільшення на 402 164,08 грн. грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) із ввезених на митну територію України товарів.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року замінено відповідача ГУ ДФС у Волинській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Волинській області.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ввезений ТзОВ Кроноспан УА товар є комплектним об`єктом, що класифікований на підставі попереднього рішення Волинської митниці ДФС від 07 липня 2017 року №ПРК-КО-205-0001-17 за кодом товару згідно з УКТ ЗЕД 8465940000, його оформлено із застосуванням преференції зі сплати ввізного мита. Суд першої інстанції вказав, що сертифікат про походження товару є одним з документів, на підставі якого орган доходів і зборів встановлює країну походження товару, що впливає на нарахування відповідних митних платежів під час митного оформлення товарів та після їх випуску відповідно до заявленого митного режиму. Суд першої інстанції дійшов висновку, що імпортер має право на застосування тарифної преференції у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом товарів, ввезених із Європейського Союзу, за умови підтвердження походження цих товарів під час митного оформлення сертифікатом EUR.1 (або іншим документом, визначеним МК України та Протоколом 1 до Угоди про асоціацію з ЄС), що виданий митними органами країни експорту на конкретну партію товару. Суд першої інстанції дійшов переконання, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування не знайшли свого підтвердження в ході з`ясування обставин справи по суті.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що після ввезення першої частини комплектного об`єкту, а також при декларування наступних складових імпортер єдиного підтвердження походження товару не надав. Скаржник вказує, що складові комплектного об`єкту, митне оформлення яких здійснено Товариством, не можуть бути визнаними такими, що мають преференційне походження з Європейського Союзу для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди та не мають права на преференцію.

Товариство подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю КРОНОСПАН УА зареєстровано як юридична особа 16 листопада 2004 року, основний вид діяльності згідно з Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) - 16.21 Виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону (т.1 а.с.35-44).

У період з 17 липня 2017 року по 21 серпня 2017 року на виконання умов договору купівлі-продажу від 22 травня 2017 року №44/ІМ/2017, укладеного з компанією Кроноспан Лімітед (Сполучене Королівство Великобританії, продавець), Товариством імпортовано на митну території України обладнання - лінії для ламінування Р8 (Siempelkamp С419) та супутнє обладнання до нього частинами з проведенням митного оформлення в зоні діяльності Волинської митниці ДФС за такими митними деклараціями: №№UA205140/2017/4409, UA205140/2017/4486, UA205140/2017/4487, UA205140/2017/4598, UA205140/2017/4601, UA205140/2017/4599, UA205140/2017/4603, UA205140/2017/4602, UA205140/2017/4638, UA205140/2017/4694, UA205140/2017/4733, UA205140/2017/4749, UA205140/2017/4748, UA205140/2017/4751, UA205140/2017/4815, UA205140/2017/4814, UA205140/2017/4872, UA205140/2017/4883, UA205140/2017/4894, UA205140/2017/4899, UA205140/2017/4931, UA205140/2017/5034, UA205140/2017/5031, UA205140/2017/5030, UA205140/2017/5077, UA205140/2017/5279, UA205140/2017/5437, UA205140/2017/5439, UA205140/2017/5436, UA205140/2017/5438, UA205140/2017/5449, UA205140/2017/5447, UA205140/2017/5448 (т.1, а.с.100-125).

Відповідно до попереднього рішення Волинської митниці ДФС від 07 липня 2017 року №ПРК-КО-205-0001-17 виробничій лінії присвоєно єдиний код товару згідно з УКТ ЗЕД 8465940000 (т.1, а.с.98-99).

До кожної митної декларації додавалися супровідні документи, а також оригінали сертифікатів з перевезення товару форми EUR.l надані експортером, про що зазначено у графі 44 відповідних митних декларацій. У вказаних сертифікатах експортером зазначено компанію Кроноспан Лімітед (Сполучене Королівство Великобританії), а країна походження товару - Європейський Союз. Преференційна ставка ввізного мита - 0%, повна ставка ввізного мита - 5%.

Під час декларування складових комплектного об`єкта походженням з Європейського Союзу застосовано преференцію зі сплати ввізного мита 410 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС .

З 29 липня по 09 вересня 2019 року ГУ ДФС у Волинській області відповідно до пункту 1 частини 2 статті 351 МК України, наказу ГУ ДФС у Волинській області від 19 липня 2019 року №2563 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ Кроноспан УА вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за окремими митними деклараціями, за результатами якої складено акт перевірки від 20 вересня 2019 року №17544/14-08/33273907.

Під час перевірки використано лист ДФC України від 16 травня 2019 року №15596/7/99-99-14-04-02-17 стосовно інформації щодо порядку визначення країни походження комплектних об`єктів у межах укладених Україною угод про вільну торгівлю з країнами Європейського Союзу, Європейської асоціації вільної торгівлі, Чорногорією, Македонією та Канадою; лист Волинської митниці ДФC від 04 червня 2019 року №1513/7/03-70-07 та електронні копії документів, на підставі яких здійснювалося декларування комплектного об`єкта; копії митних декларацій типу ІМ140ДЕ з додатками, оформлених Волинською митницею ДФС, наявних у базі даних ПІК ACMO Інспектор 2006 .

За результатом перевірки контролюючим органом встановлено, що після ввезення першої частини комплектного об`єкта та при декларуванні наступних складових такого імпортер єдиного підтвердження походження товару не надав.

У поясненнях, наданих Товариством листом від 01 липня 2019 року №2358/07/19 повідомлено, що після ввезення першої частини обладнання єдиний документ походження товару не наданий суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності нерезидентом; як повідомив нерезидент на запит ТОВ Кроноспан УА щодо надання єдиного сертифіката походження товару, товари, які були ввезені у 2017 році, розмитнені, тобто, EUR-сертифікати використані.

Контролюючий орган дійшов висновку, що складові комплектного об`єкта не можуть бути визнані такими, що мають преференційне походження з Європейського Союзу для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди та не мають права на преференцію; ввізне мито за повною ставкою становить 5%. Виявлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 1 930 389,21 грн (ввізного мита та ПДВ із ввезених на митну територію України товарів).

Відповідно до висновків акта перевірки від 20 вересня 2019 року №17544/14-08/33273907 ТОВ Кроноспан УА порушило статтю 26 Протоколу 1 Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію з ЄС в peзyльтaтi чого занижено зобов`язання зі сплати ввізного мита на суму 1 608 657,95 грн; пункт 190.1 статті 190 ПК України та занизило податкове зобов`язання зі сплати ПДВ із ввезених на митну територію України товарів на суму 321 731,26 грн за митними деклараціями.

При підписанні акта перевірки уповноваженими представниками Товариства висловлено застереження про незгоду із висновками перевірки.

11 жовтня 2019 року Товариство скерувало для розгляду ГУ ДФС у Волинській області заперечення на акт перевірки №17544/14-08/33273907 (т.1, а.с.58-69), за результатами розгляду якого ГУ ДФС у Волинській області листом повідомило ТОВ Кроноспан УА від 22 жовтня 2019 року №24810/10/03-20-14-08 (т.1, а.с.70-72), що висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін.

На підставі акта перевірки та за результатами розгляду заперечень на акт перевірки ГУ ДФС у Волинській області 24 жовтня 2019 року прийняло податкові повідомлення-рішення форми Р : №0010121408, яким збільшено зобов`язання з ввізного мита у сумі 2 010 822,44 грн (з них 1 608 657,95 грн основний платіж та 402 164,49 грн штрафні санкції), та №0010131408 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ із ввезених на митну територію України товарів у сумі 402 164,08 грн (з них 321731,26 грн основний платіж та 80 432,82 грн штрафні санкції) (т.1, а.с.54-57).

Товариство оскаржувало податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку (скарга від 13 листопада 2019 року №629/11/19) (т.1, а.с.73-86), рішенням Державної митної служби України від 02 січня 2020 року №1/210-03/11/3, скаргу Товариства залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (т.1, а.с.87-91).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, такими, що підлягають скасуванню, Товариство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частинами 1, 2 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з частиною 1 статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Статтею 351 МК України встановлено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

Таким чином, органи доходів і зборів наділені повноваженнями здійснювати митний контроль після завершення процедури митного оформлення та випуску товарів шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування (частина 3 статті 345 МК України).

Разом з тим, докази, які підтверджують фактичні підстави для проведення документальної невиїзної перевірки Товариства за митними деклараціями за період липень-серпень 2017 року, до матеріалів справи не додані.

У Листі ДФС України від 16 травня 2019 року №15596/7/99-99-14-04-02-17, на який є покликання в акті перевірки, відсутня інформація про можливі порушення митного та податкового законодавства ТОВ Кроноспан УА , останнє у переліку підприємств для проведення контрольно-перевірочних заходів відсутнє (т.2 а.с.130-135).

В свою чергу, перевірка проведена з оформленням її результатів актом перевірки, до початку перевірки позивач отримав повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, правомірність проведення такої до початку проведення під сумнів не ставив, в тому числі у поданих запереченнях на акт перевірки, та відповідного наказу про призначення перевірки не оскаржив.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень, однак з огляду на основні завдання та засади адміністративного судочинства, закріплені у статті 2 КАС України, у разі якщо контролюючим органом проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то такий наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому правова оцінка дотримання контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки повинна надаватись в контексті правової оцінки наявності/відсутності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до складеного за результатами проведеної перевірки акта №17544/14-08/33273907 Товариством порушено: статтю 26 Протоколу 1 Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію з EC, в результаті чого необґрунтовано не застосовано ставку ввізного мита 5% та занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 1 608 657,95 грн.; пункт 1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ПДB із ввезеної на митну територію України Виробничої лінії, не включивши до бази оподаткування суму ввізного мита у розмірі 321 731,26 грн.

Згідно з частиною 1 статті 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до підпункту в пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України).

Пунктом 190.1 статті 190 ПК України встановлено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

В акті перевірки зазначено, що згідно з MД, оформленими Волинською митницею ДФC комплектний об`єкт Лінія ламінування короткого циклу марки Siempelkamp. , тип P8, продуктивністю макс. 150 пресувань/год., що була у використанні, 2000 року виготовлення ввезено платником за одним товарним кодом за УKT ЗEД - 8465940000. Фактичний проміжок часу в який відбулось переміщення КО, що перевіряється, не перевищує 2 місяці (дата переміщення першої складової KO - 17.07.2017, a 21.08.2017 проведено оформлення останньої складової КО). Складові KO ТзОВ КРОНОСПАН УА по МД, що перевіряються, задекларовано з країною походження: Європейський Союз.

Під час декларування до складових КО: походженням з Європейського Союзу застосовано преференцію по сплаті ввізного мита 410 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЕС... згідно сертифікатів з перевезення (походження) товару EUR.1.

Контролюючим органом вказано, що після ввезення першої частини КО, a також і при декларуванні наступних його складових імпортер єдиного підтвердження походження товару не надав.

З огляду на зазначене, контролюючий орган дійшов висновку, що складові комплектного об`єкту, митне оформлення яких здійснено за MД наведеними в додатку 1, який є невід`ємною частиною акта, не можуть бути визнаними таким, що мають преференційне походження з Європейського Союзу для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди та не мають права на преференцію. Перевіркою встановлено, що за MД вказаними в додатку 1, який є невід`ємною частиною акта, застосовується ввізне мито за повною ставкою 5% згідно Митного тарифу України (Закон України від 19.09:2013 №584-VII Про Митний тариф України ).

Надаючи правову оцінку зазначеному, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Статтями 257, 266 МК України визначено обов`язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, та сплатити митні платежі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 276 МК України платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з частиною 1 статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Частинами 1 та 2 статті 36 МК України встановлено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару (частина 3 статті 36 МК України).

Відповідно до положень статті 43 МК України документом, що підтверджує країну походження товару, є сертифікат про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VII ратифіковано Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Угода про асоціацію з ЄС), статтею 29 якої встановлено, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Товар за позицією УКТ ЗЕД 8465940000, до якого відноситься ввезена Товариством виробнича лінія, наявний в переліку Додатка 1-А до Глави 1 Скасування мит до Угоди про асоціацію з ЄС, який є його невід`ємною частотною, що передбачає можливість застосування преференційної ставки мита у розмірі 0% до товару, що класифікується за кодом УКТ ЗЕД 8465940000.

Частиною 2 статті 26 Угоди про асоціацію з ЄС для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ( Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва ).

Відповідно до статті 2 Розділу ІІ Протоколу I до Угоди про асоціацію з ЄС Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Згідно з частиною 1 статті 16 Розділу V Протоколу I до Угоди про асоціацію з ЄС товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, зокрема, сертифікату з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу.

Статтею 17 Розділу V Протоколу I до Угоди про асоціацію з ЄС встановлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 повинна бути вказана в Комірці 11 цього сертифіката.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Як визначено статтею 24 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію з ЄС підтвердження походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту й у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту.

Отже, однією із передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема сертифіката з перевезення товару EUR.1, що виданий митними органами країни експорту на конкретну партію товару. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита. При цьому, обов`язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.

Відповідно до статті 26 розділу V Підтвердження походження Протоколу 1 до Угоди про асоціацію з ЄС якщо на запит імпортера і на умовах, указаних митними органами країни імпорту, розібрані чи незібрані товари в розумінні Загального правила 2(a) Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділів XVI і XVII або позицій 7308 і 9406 Гармонізованої системи, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам країни імпорту єдине підтвердження походження цих товарів.

Комплектний об`єкт (далі - КО) - товар, який згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) класифікується за одним товарним кодом, але за виробничими чи транспортними умовами переміщується через митний кордон України у розібраному чи незібраному вигляді декількома транспортними засобами (Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення комплектних об`єктів).

Товариство надало сертифікати походження EUR.1 на кожну поставку частини Виробничої лінії, що скаржником не заперечується, та в яких зазначено, що країна походження - ЄС, сертифікат для використання преференційно в торгівлі між ЄС і Україною. Надані сертифікати не скасовані, недійсним не визнані, тобто є чинними, такими, що підтверджують походження товару з країн Європейського Союзу, та надають пільги зі сплати митних платежів.

У Методичних рекомендаціях щодо правил преференційного походження, що застосовуються між країнами Європейського співтовариства, іншими європейськими країнами та країнами-учасницями Євро-середземноморського партнерства (A Users Handbook to the Rules of Preferential Origin used in trade between the European Community, other European Countries and the countries participating to the Euro-Mediterranean Partnership) (далі - Методичні рекомендації ), якими надано постатейні коментарі до стандартних положень Протоколів щодо правил визначення преференційного походження, у коментарі до статті 26 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію з ЄС зазначається, що імпортер, який має намір скористатися перевагами положень цієї статті, повинен проінформувати експортера перед експортом першої партії товару про необхідність видачі єдиного сертифікату походження на весь товар. Є можливість, що кожна поставка складається виключно з товарів, що мають преференційне походження.

Зазначена стаття надає імпортерам право запросити в митних органів дозвіл на імпорт великогабаритних елементів частинами, до кожної відправки додається єдиний сертифікат походження товару, що має бути поданий під час імпорту першої партії. Це дає можливість спростити процедуру імпорту, виключивши необхідність подавати окремий сертифікат походження на кожну поставку (партію). Відповідно, положення цієї статті головним чином застосовуються до виробничого обладнання, що за своєю природою не може бути відвантаженим однією партією. Митні органи країни-імпортера, за умови виконання імпортером поставлених до нього вимог, мають право погодити такий запит, або відхилити його. У разі погодження запиту митними органами країни імпортера, імпортер повинен надати єдиний сертифікат походження товару під час ввезення першої партії. Водночас, імпортер, який має на меті здійснення поставки частинами, перед ввезенням першої партії товару мусить проінформувати експортера про необхідність отримання єдиного сертифікату походження для всього імпортованого продукту (комплектного об`єкта). Якщо кожна така поставка супроводжуються підтвердженнями походження, такі окремі підтвердження походження повинні бути прийняті митними органами країни імпортера замість єдиного сертифікату походження, який видано на весь продукт.

Водночас, жодна норма чинного митного законодавства (з урахуванням міжнародних договорів та угод, учасниками яких є Україна) не забороняє імпортеру для застосування преференційної ставки ввізного мита подавати сертифікати походження на кожну частину комплектного об`єкта замість єдиного документу-підтвердження.

Частиною 1 та 2 статті 37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.

Якщо Сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.

Відповідно до статті 32 розділу VI Домовленості про адміністративне співробітництво Протоколу І до Угоди про асоціацію Митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно з положеннями статті 33 розділу VI Домовленості про адміністративне співробітництво Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, ситуація, яка склалася (оформлення замість одного сертифіката про походження товару сертифікатів на кожну партію), не може бути виправлена з тих підстав, що сертифікати, видані у 2017 році, не можуть бути замінені зі спливом часу, позаяк митне оформлення товару відбувалося на їх підставі (видані сертифікати себе використали), та очевидно, що їх повернення митному органу Сполученого Королівства Великобританії для заміни на інший (єдиний) є неможливим.

Таким чином, товар, який має походження з Європейського Союзу, про що є відповідні сертифікати, видані митним органом країни-експортера, підпадає під дію преференції по ввізному миту (про що прямо визначено в Угоді про асоціацію з ЄС), однак, незважаючи на це, на території України в імпортера виникає визначене органом доходів і зборів зобов`язання зі сплати ввізного мита та донарахованого на його суму податку на додану вартість, що не відповідає суті Угоди про асоціацію з ЄС.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості того, що під час митного оформлення товарів, митний орган України мав сумніви з приводу відомостей щодо країни походження товарів або розбіжностей у відомостях про походження товару.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, щодо дотримання Товариством умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірності застосування тарифної преференції за імпортованими товарами з країни Європейського Союзу, що підтверджується сертифікатами про походження EUR.1, виданими митними органами Сполученого Королівства Великобританії на кожну партію товару, на підставі яких митний орган України здійснив митне оформлення комплектних об`єктів.

Під час митного оформлення імпортованого товару, які поставлявся частинами, позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України суб`єктами господарювання (код пільги 410 товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу).

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності винесення контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі №140/211/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей М. А. Пліш Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 05.10.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України