Рішення

від 08.05.2023 по справі 541/15/23

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/15/23

Номер провадження 2/541/201/2023

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 травня 2023 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючогосудді Дністрян О.М.,

при секретарі Докуніній А.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород цивільну справу за позовом Полтавського обласного центру зайнятості в особі Миргородської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, -

В с т а н о в и в :

Полтавський обласний центр зайнятості в особі Миргородської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 вересня 2018р. ОСОБА_3 був зареєстрований в Миргородській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості як такий, що шукає роботу. 13 вересня 2018р. йому було надано статус безробітного (наказ № НТ180918 від 18.09.2018р.) та з 20 вересня 2018р. призначено допомогу по безробіттю (наказ № НТ181025 від 25.10.2018р.). Допомога по безробіттю ОСОБА_3 нараховувалась відповідно до п.п.1,3,4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». З 06 вересня 2019р. ОСОБА_3 припинено реєстрацію та виплату допомоги по безробіттю (наказ № НТ190906 від 06.09.2019р.). В ході відпрацювання «Пам`ятки розслідування даних від РЗО (реєстр застрахованих осіб)» встановлено, що ОСОБА_3 з 06.09.2018р. отримує пенсію за вислугою років. У зв`язку з чим їх філією проведено розслідування достовірних даних, які є підставою для надання відповідачу статусу безробітного та виплати йому матеріального забезпечення, за результатами якої складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріальноґо забезпечення №33 від 31.05.2022 року. Розслідування страхового випадку здійснено шляхом надсилання запиту до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за №16/48/166-22 від 17.05.2022 року, а саме, відповідно до їх листа за №1600-0213-8/25932 від 24.05.2022р. встановлено, що ОСОБА_3 отримує пенсію за вислугою років з 06.09.2018 року. Згідно п.3 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення» відповідальність за достовірність поданих до територіального органу, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного. При заповненні заяви про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю відповідач повідомляв, що він проінформований про відповідальність за подачу завідомо недостовірних даних, зокрема, що не отримує пенсію на пільгових умовах та за вислугу років, чи умисне неповідомлення відомостей, які можуть впливати на прийняття відповідних рішень центром зайнятості та ознайомлений з пам`яткою про права та обов`язки зареєстрованих безробітних під особистий підпис. Вважають, що ОСОБА_3 не мав права на отримання допомоги по безробіттю, тому зобов`язаний повернути отриману ним допомогу. Так, у період перебування у них на обліку відповідач з 20.09.2018р. по 05.09.2019р. отримав допомогу по безробіттю в розмірі 79386 грн 03 коп., як таку, що отримана обманним шляхом. Наказом директора Миргородської міськрайонної філії Полтавського ОЦЗ від 01.06.2022р. № 9 прийняте рішення про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_3 у розмірі 79386,03 грн., яке разом з листом про відшкодування від 02.06.2021р. було направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу проживання, також 18.11.2022р. повторно надіслано зазначені лист про відшкодування та наказ, проте листи повернулися н врученими у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання. Просили суд стягнути з відповідача на їх користь незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 79386,03 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 2481,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, також надав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що він є військовим пенсіонером, звільнений зі Збройних Сил 05.09.2018р. наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 183 за пунктом «б» (за станом здоров`я) ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Перед звільненням пройшов військово-лікарняну комісію, відповідно до висновку якої визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний в військовий час зі встановленням відповідних діагнозів (висновок ВЛК від 08.05.2018р., виданий 16.05.2018р.). Висновок комісії був направлений до МСЕК для встановлення йому групи інвалідності, але з невідомих йому причин друга група інвалідності МСЕК йому встановила аж 22.11.2018р.. Після отримання групи інвалідності ним на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області були направлені відповідні документи для призначення пенсії по інвалідності. Пенсія по інвалідності йому виплачується з 29.12.2018р.. За таких підстав вважає не обгрунтованою вимогу позивача про стягнення з нього незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 79386,03 грн. за період з 20.09.2018р. по 05.09.2019р., оскільки пенсію по інвалідності він отримує з 22.11.2018р.. Фактично ж тільки внаслідок тривалого по часу встановлення йому групи інвалідності МСЕК і виникла дана ситуація, адже МСЕК встановлював йому інвалідність з 16.05.2018р. по 22.11.2018р., а відповідно до норм діючого порядку реєстрації безробітних, особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку та отримує пенсію або державну соціальну допомогу, подає копію довідки до акта огляду МСЕК та, у разі наявності, пред`являє індивідуальну програму реабілітації. Отримання пенсії або державної соціальної допомоги жодним чином не впливає на можливість отримання допомоги по безробіттю. Така допомога призначається за загальними правилами. Крім того, як зазначає Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в своєму листі пенсію за вислугу років він отримував в період з 06.09.2018р. по 04.12.2018р., статус безробітного йому надано 13.09.2018р. і тільки з 20.09.2018р. йому призначена допомога по безробіттю, а перша виплата здійснена 03.10.2018р.. Акт розслідування страхового випадку № 33 від 31.05.2022р. складений формально, відомості викладені в ньому неповні та спотворені. З моменту складання акту № 33 його жодного разу не запрошували до центру зайнятості для ознайомлення з матеріалами розслідування та підписання акту. Зважаючи на те, що допомога по безробіттю йому була призначена з 20.09.2018р., а позов подано 28.12.2022р, пройшло вже більш ніж чотири роки. Загальний термін звернення до суду встановлено 3 роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зважаючи на те, що при оформленню допомоги по безробіттю ним не приховувалась інформація відносно себе, вважає, що перебіг позовної давності розпочався з 20.09.2018р., а отже позивач пропустив строк звернення до суду з позовом. Заяви про поновлення строку звернення до суду ним не подано. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Представником позивача надана суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що надана відповідачем інформація вказує лише на те, що він готувався заздалегідь до виходу на пенсію за вислугою років, як військовослужбовець, проходив необхідні для цього лікарські комісії, збирав необхідні документи. Також відповідач у своєму відзиві посилається на те, що статус безробітного може набути особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності, але дану обставину нівелює той факт, що на момент надання ОСОБА_3 статусу безробітного та призначення йому допомоги по безробіттю, він мав статус пенсіонера за вислугою років з 06.09.2018 р.. Оскільки вже з моменту постановки на облік відповідач мав статус пенсіонера за вислугою років і відповідно не мав права на набуття статусу безробітного й отримання допомоги по безробіттю і не повідомив про вказані обставини використання права на пенсію за вислугу років, то сума виплаченого забезпечення підлягає поверненню у повному обсязі. Крім того зазначили, що обмін даними з Пенсійним фондом України здійснюється за допомогою засобів Єдиної інформаційно-аналітичної системи, Центром зайнятості неодноразово було проведено обмін з застосуванням цієї бази, зокрема, 13.09.2018р., 24.09.2018р., 03.10.2018р., 25.10.2018р., згідно з даними яких у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування ще була відсутня інформація про отримання безробітним пенсії за вислугу років. Пізніше при наступному обміні вже після зняття безробітного з обліку (в закритій персональній картці) було виявлено факт одержання ОСОБА_3 пенсії за вислугою років та направлено запит до Пенсійного фонду України з метою перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати матеріального забезпечення. Вказані обставини (щодо отримання пенсії за вислугою років) були підтверджені листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.05.2022р. № 206/16/48/3-22. Також відповідач посилається на норми ст. 257 ЦК України, якою встановлено загальну позовну давність тривалістю 3 роки, але відповідно до ч. 2 ст. 268 ЦК України законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Так, відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується. Таким чином, у даних правовідносинах не підлягає застосуванню строк позовної давності. Крім цього, слід врахувати той факт, що п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 року №540-ІХ (набрання чинності 02.04.2020 року) перелічені статті цього кодексу, які визначають строки позовної давності і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину. Тож навіть якщо припустити можливість застосування вказаних строків давності, то вони є продовженими на строк карантину. Тож оскільки на момент набрання чинності відповідний трирічний строк не пройшов, з огляду на п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову строк позовної давності не сплив. Просили суд задовольнити позовні вимоги.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 вересня 2018 року ОСОБА_3 надав до Миргородської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості заяву про надання йому статусу безробітного та заяву про призначення виплати допомоги по безробіттю (а.с.6-7).

В порядку статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» 13 вересня 2018р. ОСОБА_3 було надано статус безробітного (наказ № НТ180918 від 18.09.2018р.) та з 20 вересня 2018р. призначено допомогу по безробіттю (наказ № НТ181025 від 25.10.2018р.) (а.с.9).

Відповідно до п.п. 1,3,4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики країни за № 613 від 09.07.2015 року, ОСОБА_3 була призначена виплата по безробіттю у встановленому законодавством України розмірі, яка виплачувалася до 05.09.2019р. (а.с.18).

Також встановлено, що ОСОБА_3 з 06.09.2018р. отримував пенсію за вислугою років, а з 04.12.2018р. пенсію по інвалідності (а.с.17).

Згідно довідки до акта огляду МСЕК від 22.11.2018р. ОСОБА_3 з 22.11.2018р. довічно встановлена друга група інвалідності (а.с.61).

Відповідно до пп.1.1 п. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», допомога по безробіттю призначається лише особам, які мають статус безробітного, знаходяться у працездатному віці до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років).

Таким чином, допомога по безробіттю та пенсія одночасно не можуть виплачуватись, окрім випадків отримання пенсії по інвалідності.

Згідно акту №33 від 31.05.2022 спеціалістом центру зайнятості проведено розслідування страхового випадку та зафіксовано факт порушення відповідачем законодавства про зайнятість. При цьому, в цьому акті помилково зазначено про отримання відповідачем з 06.09.2018р. пенсії за віком (а.с.10).

Встановлено, що відповідно до наданого розрахунку за період з 20 вересня 2018 року по 05 вересня 2019 року ОСОБА_3 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в розмірі 79386,03 грн. (а.с.18-19).

Згідно наказу № 9 від 01.06.2022 року, директором Миргородської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості прийнято рішення про повернення відповідачем незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 79386,03 грн. (а.с.11). При цьому, в цьому наказі також помилково зазначено про отримання відповідачем з 06.09.2018р. пенсії за віком.

Судом встановлено, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та випадок безробіття».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного Закону страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Відповідно до п. 2 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України № 60/62 від 13 лютого 2009 року,здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Підпунктом другим п. 1 розділу V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 15.06.2015 № 613, виплата допомоги по безробіттю припиняється в разі припинення реєстрації безробітного з підстав, передбачених Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 (з дня припинення реєстрації або в разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості).

Положеннями статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що ОСОБА_3 всупереч існуючому обов`язку не повідомив центр зайнятості про призначення йому з 06.09.2018р. до 04.12.2018р. пенсії за вислугу років та безпідставно отримував допомогу по безробіттю в цей період, тому заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача коштів підлягає частковому задоволенню, а саме за період з 20.09.2018р. до 05.12.2018р. в сумі 18667,49 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, ч. 8 цієї статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 583,04 грн. (2481 х 23,5%).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного центру зайнятості безпідставно отриману допомогу по безробіттю за період з 20.09.2018 року до 05.12.2018 року в сумі 18667 грн. 49 коп., а також понесені витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 583,04 грн., а всього стягнути 19250 (дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят) грн. 53 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач Полтавський обласний центр зайнятості, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Сінна, 45, код ЄДРПОУ 03491234.

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 18 травня 2023 року.

Суддя: О. М. Дністрян