Рішення

від 03.04.2023 по справі 759/7200/21

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7200/21

пр. № 2/759/120/23

03 квітня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Гаврилюк О.М.

представника відповідача Багінського А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Християнської Релігійної Громади «Дорогою Христа» у Дніпровському районі м. Києва в особі директора Горобця Юрія Васильовича, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними (незаконними) діями органів досудового розслідування та прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської місцевої прокуратури, Християнсько Релігійної Громади «Дорогою Христа» у Дніпровському районі м. Києва в особі директора Горобця Ю.В., Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої неправомірними (незаконними) діями органів досудового розслідування та прокуратури та просив стягнути з державного бюджету України моральну шкоду у розмірі 3 000 000,00 грн та з Християнської Релігійної Громади «Дорогою Христа» у Дніпровському районі м. Києва моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 20.05.2015 року старшим слідчим в ОВС СУГУ МВС в м. Києві Святиною І.А. прийнято заяву від голови Християнської Релігійної Громади «Дорогою Христа» у Дніпровському районі м. Києва (далі - ХРГ «Дорогою Христа») ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, а саме: «невідомі особи незаконно заволоділи автобусом марки «Іnternational» модель 9F2706X-B, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ХРГ «Дорогою Христа» у Дніпровському районі м. Києва, яким в подальшому розпорядились на власний розсуд, чим спричинили організації матеріальну шкоду в сумі 200 000,00 грн». 20.05.2015 року до ЄРДР за №12014100000001238 внесено відомості за кримінальним правопорушенням передбаченим ч. 2 ст. 289 КК України.

02.06.2015 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 358 КК України.

13.07.2015 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 358 КК України тим самим слідчим. Відповідно до сформульованого обвинувачення: «своїми умисними діями, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, що завдало значної матеріальної шкоди ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 289 КК України. Також своїми умисними діями, які виразились в підробці офіційного документа, який видається організацією, що має право видавати такі документи, з метою його використання, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України. Також своїми умисними діями, які виразились у використанні завідомо підробленого документу, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 358 КК України». Тобто щодо нього відбувалось незаконне кримінальне переслідування у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 358 КК України. Проведено ряд протиправних слідчих дій, прийняті незаконні процесуальні рішення, у тому числі по забезпеченню кримінального провадження, що суттєво обмежували його права та свободи, однак повного, об`єктивного та всебічного розслідування інкримінованого йому кримінального провадження органом досудового слідства не забезпечено. Прокурором затверджено обвинувальний акт, який направлено до суду за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України. За результатами судового розгляду його звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.358, ч. 4 ст. 358 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 29.05.2018 року його виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення визначеного ч. 2 ст. 289 КК України. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29.10.2019 року - апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишено без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 29.05.2018 року щодо нього залишено без змін. Ухвалою Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 33.09.2020 року касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 29.10.2019 року по його обвинуваченню залишено без змін. У даному кримінальному провадженні у суді головою Християнської Релігійної Громади «Дорогою Христа» у Дніпровському районі м. Києва" заявлено цивільний позов на загальну суму 200 000,00 грн, який вироком суду залишено без розгляду. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до нього не застосовувався.

Загальний строк проведення незаконного кримінального переслідування після пред`явлення підозри йому становить з періоду 02.06.2015 року по 22.07.2015 року - 52 доби. Загальний строк розгляду кримінального провадження у всіх судових інстанціях України з 24.07.2015 року по 03.09.2020 року становить 1857 днів, а загальний строк на який намагались притягнути до незаконної кримінальної відповідальності становить 1909 днів тобто більше 5-ти років. Вважаємо, що він має право на відшкодування завданої йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності моральної шкоди.

Більше п`яти років він був позбавлений конституційного права на свободу і особисту недоторканність, що призвело до позбавлення його нормального і достойного способу життя, реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин зі знайомими людьми, близькими та рідними, а також інших негативних наслідків. Ускладнились спілкування і взаємостосунки з оточуючими людьми, які дізнавшись про обвинувачення у тяжкому злочині, пов`язаному з незаконним заволодінням транспортним засобом, одразу припиняли будь-які відносини з ним. Відновлення нормальних стосунків ще не відбулось навіть після закриття судом кримінального провадження. Були істотні перешкоди у здійсненні активної діяльності, зустрічі з колегами, близькими, рідними та іншими родичами через обрані заходи забезпечення кримінального провадження та погіршення матеріального становища. Він оцінює нанесену йому шкоду у розмірі 3 000 000,00 грн, в зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом для захисту своїх прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2021 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 46).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.04.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с. 48).

16.06.2021 року до суду надійшов відзив представника Київської міської прокуратури Чипової О.В., у якому просить в позові відмовити з наступних підстав. Постановлення виправдувального вироку суду дає громадянинові право на відшкодування моральної шкоди, проте ОСОБА_1 не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів відповідно до ст.ст.76-81 ЦПК України на підтвердження позовних вимог. Позивачем будь-яких документів щодо безпосереднього відношення із перебуванням під слідством та судом на підтвердження розладів здоров`я надано не було. Крім того, зазначає, що внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, завдано шкоду престижу та ділової репутації, разом з цим, позивачем не надано доказів на підтвердження вказаних немайнових втрат. До позивача не застосовувались запобіжні заходи під час досудового розслідування та судового провадження у кримінальному провадженні, отже він мав можливість реалізувати свої звички і бажання, вільно пересуватися по території України, здійснювати на власний розсуд своє дозвілля і відпочинок, спілкуватися з родичами та працювати. Позивач не зазначає, як конкретно змінився спосіб його життя в період перебування під слідством і судом та яким чином він прикладав додаткові зусилля для організації свого життя.

Крім того, кінцевий період строку перебування позивача під слідством і судом необхідно вважати 29.10.2019 року та позивач перебував під слідством та судом 52 місяці 27 днів, а не 67 місяців, як зазначає в позові.

19.07.2021 року до суду надійшов відзив від представника ХРГ «Дорогою Христа» Багінського А.М., у якому він просить відмовити у задоволенні позову. Вважає, що організація не є відповідачем у даній справі, оскільки не здійснювала будь яких оперативно-розшукових дій, не є органом досудового розслідування. Виправдувальний вирок був винесений ОСОБА_1 за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення визначеного ч. 2 ст. 289 КК України, кримінальне провадження за №12014100000001238 по факту заволодіння транспортним засобом не закрито. Релігійна Громада в особі голови, ОСОБА_3 є потерпілою стороною та цивільним позивачем у кримінальному провадженні. ОСОБА_3 був попереджений про надання завідомо неправдивого повідомлення за ст. 383 КК України, а позивачем ОСОБА_1 не надано доказів відсутності події кримінального правопорушення та причетності ХРГ «Дорогою Христа» в особі ОСОБА_3 щодо незаконного кримінального переслідування позивача. За результатами судового розгляду ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.358, ч. 4 ст. 358 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, але закриття кримінального провадження в такому випадку не є реабілітуючою обставиною для позивача, щодо відшкодування моральної шкоди. Під час досудового розслідування відповідно до матеріалів кримінального провадження за №12014100000001238 до ОСОБА_1 не застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, отже позивач не був позбавлений вести нормальний спосіб життя.

Крім того, відповідно до рішення від 29.03.2019 року Дніпровського районного суду м. Києва розірвання шлюбу відбулось на підставі позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та підставою для розірвання шлюбу стало несумісність характерів подружжя, яке ніяким чином не відноситься до позову про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Вважає, що позивач належним чином не обґрунтував та не довів жодними належними та допустимими доказами фактів заподіяння йому такої шкоди, протиправності дій відповідачів, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів, та виною останніх в її заподіянні, а також не зазначив чим він керувався при розрахунку ціни позову. Крім того, позивач ніяким чином не обґрунтував, чому він просить суд стягнути саме 200 000,00 грн.

До суду від представника позивача ОСОБА_5 надійшла відповідь на відзив, наданий Київською місцевою прокуратурою, в якій надає документи які, на його думку, підтверджують наявність у ОСОБА_1 хвороб, які з`явились під час кримінального переслідування і перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із незаконними діями органу досудового розслідування та завданою йому шкодою. На його думку, дії прокуратури м.Києва не переривають строку його кримінального переслідування.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовні заяві.

Представник відповідача Київської місцевої прокуратури Гаврилюк О.М. в судовому засіданні заперечувала проти позову з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ХРГ «Дорогою Христа» Багінський А.М. в судовому засіданні проти позову заперечував.

Державна казначейська служба України свого представника до суду не направила, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.06.2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 289 КК Украни (а.с. 139-144).

В липні 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ознаками кримінальних правопорунь, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 289 КК Украни (а.с. 145-151).

20.07.2015 року старшим прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури м.Києва Вільчинським О.В. затверджено обвинувальний акт у кримінального провадженні внесеному до ЄРДР за № 12014100000001238 від 20.05.2015 року відносно ОСОБА_1 (а.с. 31-43).

Вироком Святошинського районного суду м.Києва від 29.05.2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 289 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, цивільний позов ХРГ «Дорогою Христа» про відшкодування шкоди залишено без розгляду (а.с. 22-30).

29.10.2019 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Вільчинського О.В. залишено без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м.Києва від 29.05.2018 року щодо ОСОБА_1 - без змін (а.с. 17-21).

Постановою Верховного Суду від 03.09.2020 року касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 29.10.2019 року щодо ОСОБА_1 - без змін (а.с. 11-15).

Таким чином позивач ОСОБА_1 перебував під слідством та судом у період з 02.06.2015 року, коли йому було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 289 КК України, до 03.09.2020 року, тобто до набрання виправдувальним вироком щодо позивача законної сили.

Позивач стверджує про те, що знаходячись під слідством та судом, зазнаючи обмеження його прав, він зазнав моральних страждань. Вказує, що моральну шкоду від протиправних дій він оцінює в 3 млн. грн.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають наступне правове регулювання.

Приписами статті 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.9, ч.6 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Питання про відшкодування (компенсацію) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю у кримінальному процесі, врегульовано ст.130 КПК України, якою передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Частинами 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Нормами, які регламентують відшкодування, зокрема, моральної шкоди є положення ст.1167 та ст.1176 ЦК України.

Статтею 1167 ЦК України (загальна правова норма, що регламентує відшкодування моральної шкоди) передбачено,що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт (що також передбачено ч.1 ст.1176 ЦК України); 3) в інших випадках, встановлених законом.

Крім того, спеціальною правовою нормою ч.ч.2,6,7 ст.1176 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Так існує спеціальний ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», зі змісту ст.1 якого слідує, що його дія поширюється на осіб, які незаконно зазнали обмеження будь-якого їх права внаслідок застосування щодо них органами досудового розслідування, прокуратури чи суду заходів впливу за положеннями КПК та КК України.

Згідно п.1 ч.1 ст.2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду`право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до п.5 ст.3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду`громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених встатті 1 цього Законувипадках.

Частинами п`ятою та шостоюстатті 4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ч.ч.2, 3ст.13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи (статті 1173-1174 ЦК України).

В пункті 9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п.10.1 цієї ж постанови Пленуму ВСУ при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди,заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у справі, якщо це передбачено відповідним законом, наприклад, ст.9 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність». Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Внаслідок незаконного засудження, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодуваннямайнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону ст.1176 ЦК України, ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», правовий висновок про що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №686/23731/15-ц.

Суд, аналізуючи у взаємозв`язку встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, вищенаведені норми законодавства, які регламентують відповідні правовідносини, та правовий висновок ВП ВС, суд приходить до таких висновків.

Оскільки позивач у цій справі перебував у статусі обвинуваченого у кримінальному провадженні, по результатам розгляду якого його було виправдано судом, в силу вищенаведених положень п.1 ч.1 ст.2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» він має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначається, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (ч.ч.2, 3ст.13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Враховуючи викладене, суд прихожить до висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки ОСОБА_1 протягом більше 4 років, а саме 52 місяці 27 днів безпідставно притягувався до кримінальної відповідальності.

Отже мінімальний законодавчо визначений розмір моральної шкоди становить:

6 700,00 грн * 52 місяці = 348 400,00 грн.

6700 грн / 30 календарних днів *27 днів =6030,00 грн.

348 400,00 грн + 6030,00 грн = 354 430,00 грн.

Так, перебування позивача під слідством і судом, безумовно негативно вплинуло на його почуття та душевний стан і завдало йому душевних страждань, він постійно перебував у стресовому стані, а інші слідчі дії безумовно також завдали йому моральних страждань, погіршились його стосунки з оточуючими людьми, був вимушений приймати участь у слідчих та судових діях.

Оскільки, протягом цього періоду позивач був у постійному психологічному напруженні, що негативно вплинуло на його психологічний стан, працездатність, продуктивність праці та відносини в сім`ї, що завдавало йому душевних страждань, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відносно нього зі сторони правоохоронної системи.

Також, внаслідок незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності, упередженого ставлення до нього працівників правоохоронних органів під час досудового слідства, останньому спричинено значної моральної шкоди, яка виражається у фізичних стражданнях, яких позивач зазнав від ушкодження здоров`я в результаті загострення та набуття хвороб під час незаконного кримінального переслідування.

Суд враховує, що відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

У пунктах 5.4, 6.9 постанови ВП ВС від 19.06.2018 у справі №910/23967/16 вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

У постанові ВП ВС від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц вказано, що в цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.07.2020 у справі №495/6187/16, від 29.06.2022 у справі № 201/9398/20.

Так ч.1 ст.13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позов у цій справі пред`явлено, в тому числі, до Київської міської прокуратури, яка здійснювала процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у відповідному кримінальному провадженні про обвинувачення позивача, та представляла сторону обвинувачення, отже є належним відповідачем у справі.

При цьому законність дій органу досудового розслідування (нацполіції) була предметом судової оцінки при розгляді по суті пред`явленого позивачу кримінального обвинувачення у кримінальній справі та не може переглядатися у даній цивільній справі.

Одночасно, відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів,є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови ВП ВС від 19.06.2018 у справі №910/23967/16.

У пунктах 5.4, 6.9 цієї ж постанови ВП ВС вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

У постанові ВП ВС від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц вказано, що в цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави України, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.07.2020 у справі №495/6187/16, від 29.06.2022 у справі № 201/9398/20.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди позивача з державного бюджету України, оскільки сума відшкодування підлягає стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.09.2022 у справі №711/4624/21.

В той же час, суд дійшов висновку, що обґрунтування позивача для стягнення 3 млн.грн не є достатньо виправданим, оскільки суду не були надані докази в обґрунтування вказаної суми, чому саме сума, що зазначена в позові відповідає моральним та душевним стражданям ОСОБА_1 , які він зазнав. Тому суд вважає, що сума 700 000,00 грн є достатньою для задоволення моральної шкоди позивача.

Також позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстави звернення до ХРГ «Дорогою Христа» з вимогами про стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн, оскільки заявлений під час кримінального провадження цивільний позов був залишений без розгляду.

Враховуючи предмет та підстави позову, ХРГ «Дорогою Христа» є неналежним відповідачем у цій справі, а тому встановивши, що позивачем пред`явлено позов до неналежної особи, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині з підстав пред`явлення вимоги до неналежного відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст.12 ,13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Християнської Релігійної Громади «Дорогою Христа» у Дніпровському районі м. Києва в особі директора Горобця Юрія Васильовича, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними (незаконними) діями органів досудового розслідування та прокуратури задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 700 000 (сімсот тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Києва, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Київська міська прокуратура, адреса: м.Київ, вул. Предславинська, 45/9.

Відповідач: Християнська Релігійна Громада «Дорогою Христа» у Дніпровському районі м. Києва, ЄДРПОУ 35551539, адреса: м.Київ, б-р Перова, 15, кв. 61.

Відповідач: Державна казначейська служба України, адреса: м.Київ, вул.Бастіонна, 6.

Суддя Ю.О. Твердохліб