Рішення

від 04.04.2023 по справі 125/599/21

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/599/21

2/125/231/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.2023 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Питель О.В.,

за участі секретаря Міршук Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 125/599/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

за участі: представника відповідача ОСОБА_3 ,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

На обґрунтування позову зазначив, що 28.08.2015 вони з відповідачем зареєстрували шлюб, який рішенням Барського районного суду Вінницької області від 01.06.2020 було розірвано. У сторін народилася донька: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказав, що під час перебування у шлюбі з відповідачкою на підставі договорів купівлі-продажу від 13.04.2018, що посвідчені приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Лободою С.Л. та зареєстровані у реєстрі за № 550 та № 553, вони придбали таке: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою. Вартість будинку на час придбання становила 289200,00 грн, а земельної ділянки площею 0,0696 га з кадастровим номером: 0520210100:01:004:0016 - 20000,00 грн, майно зареєстровано як власність відповідача. Згідно з даними висновку про вартість (витяг зі звіту) станом на час звернення до суду, вартість будинку складає 257000,00 грн, а земельної ділянки - 35000,00 грн. Зазначив, що у добровільному порядку поділ спільного майна провести не вдається, тому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0696 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0520210100:01:004:0016. У позовній заяві просив стягнути з відповідачки судові витрати, докази понесення яких подасть до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Представник відповідача подав до суду відзив, у якому зазначив, що відповідачка визнає позов частково, просив позов задовольнити частково, відступити від засад рівності часток подружжя, визнати право власності позивача на 1/5 частину житлового будинку та 1/5 частину земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . На обґрунтування позиції вказав, що ОСОБА_1 під час шлюбу не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, неодноразово вчиняв домашнє насильство, за що був притягнений до адміністративної відповідальності постановами Барського районного суду Вінницької області від 08.05.2019 та 15.01.2020. Під час вчинення позивачем насильства у сім`ї, за фактом якого 12.01.2020 відповідач зверталася до поліції, ОСОБА_1 пошкодив спільне майно подружжя: відірвав ручки від міжкімнатних дверей у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом позову, а також порубав сокирою двері та вікна у вказаному будинку. Крім того, позивач ухилявся від утримання дитини сторін у справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Аліменти на утримання дитини, за рішенням Барського районного суду Вінницької області від 13.04.2020 позивач не сплачував взагалі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 43346,75 грн з 11.09.2019 та станом на 01.07.2021. Відповідач також вказує, що разом з нею проживають діти: ОСОБА_4 , 2012 року народження, ОСОБА_5 , 2005 року народження, ОСОБА_6 , 2009 року народження, які перебувають на її утриманні.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, представник позивача надіслала до суду заяву про те, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити. У заяві зазначив, що докази понесення судових витрат подасть до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України.

У судовому засіданні представник відповідача вказав, що відповідач визнає позов частково з підстав, що викладені у відзиві. Просив відійти від засад рівності часток подружжя у спільній сумісній власності та визнати за позивачем право власності на 1/5 частину, а за відповідачем - на 4/5 частин будинку та земельної ділянки.

Заслухавши представника відповідача, ураховуючи заяви представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одружилися 28.08.2015. Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 01.06.2020 шлюб між ними було розірвано. Рішення набрало законної сили 07.08.2020, що підтверджується даними копії вказаного рішення суду. Таким чином, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.08.2015 по 07.08.2020.

Згідно з даними копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.12.2012, яке видано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Барського районного управління юстиції Вінницької області, сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час перебування у шлюбі позивач з відповідачкою придбали житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується даними копії договору купівлі-продажу від 13.04.2018, який посвідчений приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Лободою С.Л. та зареєстрований у реєстрі за № 550; та земельну ділянку площею 0,0696 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 0520210100:01:004:0016, що розташована за тією ж адресою, що і будинок (договір купівлі-продажу від 13.04.2018, який посвідчений приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Лободою С.Л. та зареєстрований у реєстрі за № 553).

Покупцем за вказаними договорами була ОСОБА_2 , а отже вона є власником нерухомого майна, що також підтверджується даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Дата набуття права власності - 13.04.2018, тому житловий будинок та земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно з даними висновку про вартість (витяг зі звіту) ТОВ «Подільський експертний центр» № 13 від 29.03.2021, вартість:

- житлового будинку літ. «А», загальною площею 102,8 кв.м, житловою площею 65,8 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами (прибудови «а», підвал «а1», ганок «а2», літня кухня «Б», хлів прибудова «б1», паркан 3, ворота 4, хвіртка 5), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ураховуючи місце розташування та фізичний стан, складає - 257000,00 грн;

- земельної ділянки кадастровий номер: 0520210100:01:004:0016, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , ураховуючи місце розташування, складає - 35000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , яке видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Барського районного управління юстиції Вінницької області від 12.05.2005, та даними копії рішення Барського районного суду Вінницької області від 01.06.2020, яким підтверджується, що дошлюбне прізвище відповідача ОСОБА_2 було « ОСОБА_2 ». Батьком ОСОБА_5 є ОСОБА_8 .

Відповідач ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується даними копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Барського районного управління юстиції Вінницької області від 24.12.2009, та даними копії рішення Барського районного суду Вінницької області від 01.06.2020, яким підтверджується, що дошлюбне прізвище відповідача ОСОБА_2 було « ОСОБА_2 ». Батьком ОСОБА_6 є ОСОБА_9 .

Згідно з даними довідки КП «Бар-Благоустрій» від 09.09.2019 № 845, ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 , до складу її сім`ї входять: ОСОБА_4 , 2012 року народження - донька, ОСОБА_6 , 2009 року народження - донька, ОСОБА_5 - 2005 року народження - син.

Згідно з даними копії постанови Барського районного суду Вінницької області від 08.05.2019 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто вчинення домашнього насильства щодо дружини - ОСОБА_2 . Постанова набрала законної сили 21.05.2019.

Згідно з даними копії постанови Барського районного суду Вінницької області від 15.01.2020 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, тобто вчинення домашнього насильства щодо дружини - ОСОБА_2 , повторно протягом року. Постанова набрала законної сили 28.01.2020.

Суд не приймає у якості доказу обставин спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ОСОБА_2 наданий представником відповідача витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12019020080000106 від 17.03.2019 з коротким викладом обставин: 16.03.2019 близько 23:00 ОСОБА_1 наніс тілесні ушкодження дружині ОСОБА_2 за місцем їхнього спільного проживання у АДРЕСА_1 , оскільки відповідачем не надано судового рішення, яке набрало законної сили, яким би були встановлені наведені обставини.

Заочним рішенням Барського районного суду Вінницької області від 13.04.2020 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.09.2019 і до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду набрало законної сили 07.08.2020.

Згідно з даними копії особової справи учениці Барської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4, ОСОБА_4 відвідувала школу, крім того, згідно з даними висновку лікаря у ОСОБА_4 діагностовано складний далекозорий астигматизм обох очей, тому дитина потребує витрат на навчання та лікування.

За рішенням суду позивач ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки не сплачував. Вказане підтверджується даними розрахунку заборгованості № 12390 від 22.06.2021, що виготовлений головним державним виконавцем Барського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області, відповідно до даних якого боржник ОСОБА_1 не сплачував аліменти на утримання ОСОБА_4 , у зв`язку з чим утворилася заборгованість з вересня 2019 року по липень 2021 року у розмірі 43346,75 грн.

У будинку по АДРЕСА_1 фактично проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . ОСОБА_1 фактично у будинку не проживає з березня 2020 року, не приймає участь у господарській діяльності з обслуговування будинку, діти знаходяться на утриманні матері. Вказане засвідчено комісійним актом обстеження фактичного проживання від 21.06.2021.

Згідно з даними Головного управління Пенсійного фонду України № 0200-0603-8/37083 від 15.06.2021, ОСОБА_1 за період шлюбу з відповідачем отримував доходи лише у 2018 році у розмірі 38883,9 грн за рік. Наведена інформація також підтверджується даними відповіді з ГУ ДПС у Вінницькій області від 04.02.2022 № 1683/5/02-32-12-01-22 про суми оподатковуваних доходів, які отримував ОСОБА_1 .

Представник позивача заперечила ті обставини, що позивач не отримував доходів та сім`ю фактично утримувала відповідач, на підтвердження своїх заперечень представник позивача надала копію паспорту позивача для виїзду за кордон, вказавши, що позивач працював за кордоном та надсилав кошти для сім`ї.

З копій вибіркових сторінок паспорту ОСОБА_1 для виїзду за кордон НОМЕР_4 , що виданий 11.04.2016, вбачається, що наявні штампи про перетини кордону у 2016, 2017, 2018, 2019 роках. Також представником позивача було надано копії двох віз Республіки Польща: з 21.10.2016 по 16.04.2017 та з 04.04.2019 по 23.02.2020.

Згідно з даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 261448256 від 14.06.2021 ОСОБА_1 є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 , тобто крім спірного нерухомого майна, є співвласником іншого житла.

На підтвердження обставин, на які посилається відповідач, за клопотанням представника відповідача було постановлено допитати у судовому засіданні свідків, однак, у зв`язку з коронавірусною інфекцією, протиепідемічними заходами та збройним вторгненням в Україну рф, забезпечити участь свідків бодай за допомогою відео конференції не вдалося, суд неодноразово відкладав судові засідання з метою надання можливості стороні відповідача забезпечити участь свідків, у зв`язку з вичерпанням засобів, представник відповідача відмовився від допиту свідків.

Таким чином суд дослідив усі докази, що були подані сторонами.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюють такі норми права.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що за час перебування у шлюбі подружжям придбано житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0696 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 0520210100:01:004:0016, що розташована за тією ж адресою.

Вирішуючи даний спір щодо суті, суд виходить з того, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК України).

Визначаючи розмір часток сторін у спільній сумісній власності подружжя під час поділу спірного майна, суд керується таким.

Частиною другою статті 70 СК України передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Частиною третьою статті 70 СК України передбачено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Аліменти (лат. alimentum - харчі, продовольство) - обов`язок утримання, у визначених законом випадках, одним членом сім`ї інших, які потребують цього (у нашому випадку саме утримання батьками своїх дітей).

Обов`язок з утримання може виконуватись як в добровільному порядку, так і у примусовому - при виконанні рішення суду про стягнення аліментів.

Отже, для правильного застосування частини третьої статті 70 СК України необхідним є встановлення чи є достатніми чи недостатніми аліменти, які отримуються тим з подружжя, з ким залишились проживати діти для їх фізичного і духовного розвитку.

Наведені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.12.2019 у справі № 308/4390/18, яку суд застосовує у даній справі.

На підставі поданих відповідачкою доказів, судом встановлено, що малолітня донька сторін у справі потребувала витрат на своє утримання, зокрема, однак не виключно - на навчання та лікування. Ще під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки, оскільки у добровільному порядку батько дитини - ОСОБА_1 коштів не надавав. Рішенням суду на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти, однак ОСОБА_1 не сплачував вказані аліменти. Відповідач ОСОБА_2 довела, що ОСОБА_1 не мав офіційного доходу. Оскільки позивач заперечував вказані обставини, однак не надав доказів на їх спростування, тобто доказів, що він приймав участь у забезпеченні потреб дитини, суд приходить висновку, що участь позивача ОСОБА_1 була недостатньою для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування малолітньої доньки.

Твердження представника позивача про те, що позивач отримував доходи, працюючи за кордоном та таким чином утримував сім`ю та дитину, суд не приймає до уваги, оскільки такі не підтвердженні відповідними доказами, копії паспорту для виїзду за кордон з відмітками про перетин кордону не є доказом отримання доходів за кордоном та участі в утриманні сім`ї.

Таким чином, суд вважає, що істотними обставинами, які слугують підставою для відступлення суду від презумпції рівності часток подружжя при вирішенні спору про поділ спільного майна подружжя є факт проживання дитини із ОСОБА_2 та її повне перебування на її утриманні, а також те, що ОСОБА_1 не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини, під час спільного проживання пошкодив спільне майно.

Надаючи оцінку аргументам представника відповідача та його посиланням на правову позицію Верховного Суду у постанові від 16.12.2019 у справі № 308/4390/18, суд вважає можливим застосувати викладений підхід до вирішення питання поділу майна подружжя та принцип відступлення від рівності часток, однак, суд ураховує те, що у справі, яка була на вирішенні у Верховному Суді, дещо відрізняються обставини, - у подружжя було троє неповнолітніх дітей, які проживали з одним з подружжя та перебували на його утриманні. У даній справі на утриманні ОСОБА_2 перебуває троє неповнолітніх дітей, але ОСОБА_1 є батьком лише ОСОБА_4 , відтак, передбачені законом обов`язки з утримання він має лише щодо неї та суд може застосувати наслідки його поведінки лише щодо невиконання обов`язку з утримання ОСОБА_4 - у вигляді відступлення від засад рівності часток подружжя під час поділу майна.

Таким чином, з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 16.12.2019 у справі № 308/4390/18, ураховуючи наявність вказаних вище обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку про відступлення від презумпції рівності часток під час поділу майна та вважає, що за позивачем слід визнати право власності на 1/3 частку будинку та земельної ділянки, які є спільною сумісною власністю подружжя, а за відповідачем - на 2/3.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 14.04.2021 було накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0696 га, кадастровий номер 0520210100:01:004:0016, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 , які зареєстровані на ім`я ОСОБА_2 .

Згідно зі ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Оскільки метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Оскільки суд ухвалює рішення у цій справі, що є підставою для скасування заходів забезпечення позову. За таких підстав слід скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Барського районного суду Вінницької області від 14.04.2021, якою було накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0696 га, кадастровий номер 0520210100:01:004:0016, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 , які зареєстровані на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат, тому питання про розподіл судових витрат під час ухвалення рішення не вирішувалося.

Керуючись ст. ст. 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Здійснити поділ будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0696 га, кадастровий номер 0520210100:01:004:0016, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,0696 га, кадастровий номер 0520210100:01:004:0016, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 .

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Барського районного суду Вінницької області від 14.04.2021, якою було накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0696 га, кадастровий номер 0520210100:01:004:0016, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 , які зареєстровані на ім`я ОСОБА_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ).

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 14:00 11.04.2023. Встановити строк для подання позивачем доказів щодо розміру понесених судових витрат до 10.04.2023.

Повне судове рішення складено у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді 25.04.2023.

Суддя