Постанова

від 20.07.2023 по справі 125/599/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 125/599/21

Провадження № 22-ц/801/1219/2023

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 рокуСправа № 125/599/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Рибчинського В. П., Медвецького С. Г.,

з участю секретаря судового засідання: Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 125/599/21 за апеляційною адвоката Шикунової Аліни Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2023 року, ухвалене у складі судді Питель О. В., в залі суду, повний текст якого складено 25 квітня 2023 року,

встановив:

Короткий зміст вимог

У квітні 2021 року адвокат Шикунова А. О. в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позов обґрунтовано тим, що 28 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який згодом рішенням Барського районного суду Вінницької області від 01 червня 2020 року було розірвано.

В період спільного проживання у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, 13 квітня 2018 року сторони придбали житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою. Вартість будинку на час придбання становила 289 200,00 грн, а земельної ділянки 20 000,00 грн. Право власності на майно було зареєстроване за ОСОБА_2 .

Оскільки у добровільному порядку поділ майна між сторонами провести не виявилось неможливим, ОСОБА_1 звернувшись в суд з даним позовом, просив провести розподіл спільного майна подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 102,8 м2, визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0696 га з кадастровим номером: 0520210100:01:004:0016, розташовану за цією ж адресою, а також стягнути з відповідачки на його користь понесені ним судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2023 року позов задоволено частково.

Здійснено поділ будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0696 га, кадастровий номер 0520210100:01:004:0016, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,0696 га, кадастровий номер 0520210100:01:004:0016, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 .

Скасовано заходи забезпечення позову.

Висновок суду першої інстанції обґрунтовано тим, що спірне майно належить сторонам у справі на праві спільної сумісної власності, а також судом встановлено наявність підстав для відступу від засад рівності часток подружжя.

Істотними обставинами, які послугували підставою для відступлення суду від презумпції рівності часток подружжя при вирішенні спору про поділ спільного майна подружжя став факт проживання дитини із ОСОБА_2 та її повне перебування на її утриманні, а також те, що ОСОБА_1 не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини, під час спільного проживання пошкодив спільне майно.

При цьому суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 308/4390/18.

Твердження представника позивача про те, що ОСОБА_1 отримував доходи, працюючи за кордоном та таким чином утримував сім`ю та дитину, суд не прийняв до уваги, оскільки це не було підтверджено відповідними доказами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням суду, у травні 2023 року адвокат Шикунова А. О. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити заявлені позовні вимоги.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 10 травня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Медвецький С. К.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2023 року справу призначено до апеляційного розгляду на 29 червня 2023 року о 10 год. 20 хв. з повідомленням сторін та згодом відкладено на 13 липня на 13 год. 30 хв., 20 липня 2023 року на 13 год. 30 хв.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 червня 2023 року строку розгляду справи продовжено на п`ятнадцять днів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року суддю Копаничук С. Г. замінено на суддю Рибчинського В. П.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що сімейним законодавством презюмується рівність часток майна подружжя, натомість суд першої інстанції із невідомих міркувань ухвалив рішення, яким поділив житловий будинок та земельну ділянку, визнавши за позивачем 1/3 частку, а за відповідачкою 2/3 частки спільного майна.

Крім того суд задовольнив вимоги відповідачки, хоча вона жодних вимог до суду не заявляла.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.

У судове засідання, призначене на 20.07.2023 року позивач ОСОБА_1 та його представник не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, при цьому від адвоката Шикунової Аліни Олександрівни надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та зазначено про підтримання апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, які призначались неодноразово, не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причин неявки не повідомила, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 28 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб.

Перебуваючи у шлюбі сторони придбали майно, а саме житловий будинок по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 13 квітня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Лободою С. Л. та зареєстрований у реєстрі за № 550; та земельну ділянку площею 0,0696 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 0520210100:01:004:0016, яка розташована за тією ж адресою, що і будинок, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 13 квітня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Лободою С.Л. та зареєстрований у реєстрі за № 553 (а. с. 9-12, том 1).

Покупцем у зазначених договорах вказана відповідачка ОСОБА_2 , на неї ж зареєстроване право власності, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 13-14, том 1).

Таким чином, придбаний житловий будинок та земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Згідно з даними висновку про вартість (витяг зі звіту) ТОВ «Подільський експертний центр» № 13 від 29 березня 2021 року, вартість:

- житлового будинку літ. «А», загальною площею 102,8 кв. м, житловою площею 65,8 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами (прибудови «а», підвал «а1», ганок «а2», літня кухня «Б», хлів прибудова «б1», паркан 3, ворота 4, хвіртка 5), що розташований за адресою АДРЕСА_1 , ураховуючи місце розташування та фізичний стан, складає 257 000,00 грн;

- земельної ділянки кадастровий номер: 0520210100:01:004:0016, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , ураховуючи місце розташування, складає 35 000,00 грн. (а. с. 15, том 1).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 87, том 1).

Заочним рішенням Барського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2020 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на дочку ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 вересня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 88-89, том 1).

Із розрахунку заборгованості № 12390 від 22 червня 2021 року видно, що розмір заборгованості по аліментах, стягнутих за вказаним рішенням суду, станом на 01 липня 2021 року становить 43346,75 грн. При цьому аліменти ОСОБА_1 не сплачувались жодного разу (а. с. 90, том 1).

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 01 червня 2020 року шлюб між сторонами розірвано (а. с. 7, том 1).

Згідно з даними копії особової справи учениці Барської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4, ОСОБА_3 відвідувала школу, крім того, згідно з даними висновку лікаря у ОСОБА_3 діагностовано складний далекозорий астигматизм обох очей, тому дитина потребує витрат на навчання та лікування (а. с. 99-102, том 1).

Згідно з даними довідки КП «Бар-Благоустрій» від 09 вересня 2019 року № 845, ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , до складу її сім`ї входять: ОСОБА_3 , 2012 року народження донька, ОСОБА_5 , 2009 року народження донька, ОСОБА_6 , 2005 року народження син (а. с. 91).

У будинку АДРЕСА_1 фактично проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . ОСОБА_1 фактично у будинку не проживає з березня 2020 року, не приймає участь у господарській діяльності з обслуговування будинку, діти знаходяться на утриманні матері. Вказане засвідчено комісійним актом обстеження фактичного проживання від 21 червня 2021 року (а. с. 92, том 1).

Відповідно до постанови Барського районного суду Вінницької області від 08 травня 2019 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства щодо дружини ОСОБА_2 . Постанова набрала законної сили 21 травня 2019 року (а. с. 96, том 1).

Відповідно до постанови Барського районного суду Вінницької області від 15 січня 2020 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства щодо дружини ОСОБА_2 , повторно протягом року. Постанова набрала законної сили 28 січня 2020 року (а. с. 98, том 1).

Згідно з даними Головного управління Пенсійного фонду України № 0200-0603-8/37083 від 15 червня 2021 року, ОСОБА_1 за період шлюбу з відповідачкою отримував доходи лише у 2018 році у розмірі 38 883,9 грн за рік. Наведена інформація також підтверджується даними відповіді з ГУ ДПС у Вінницькій області від 04 лютого 2022 року № 1683/5/02-32-12-01-22 про суми оподатковуваних доходів (а. с. 113-115, том 1).

На підтвердження факту роботи за кордоном, отримання там доходу, що дало можливість придбати спірне майно, представник позивача адвокат Шикунова А. О. надала суду копії вибіркових сторінок паспорту ОСОБА_1 для виїзду за кордон НОМЕР_2 , що виданий 11 квітня 2016 року, із яких вбачається наявність штампів про перетини кордону у 2016, 2017, 2018, 2019 роках. Також представником позивача було надано копії двох віз Республіки Польща: з 21 жовтня 2016 року по 16 квітня 2017 року та з 04 квітня 2019 року по 23 лютого 2020 року (а. с. 151-156, том 1).

Згідно з даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 261448256 від 14 червня 2021 року ОСОБА_1 є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 (а. с. 103, том 1).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно достатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів,які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і інші обставини.

Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

У справі, що розглядається судами було встановлено, що за час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбано житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0696 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 0520210100:01:004:0016, що розташована за тією ж адресою.

При цьому, вирішуючи спір суд першої інстанції відійшов від засад рівності часток подружжя у спільному майні із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 308/4390/18.

Так, суд першої інстанції зазначив, що у ході судового розгляду справи було встановлено, що малолітня донька сторін у справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребувала витрат на своє утримання, зокрема, на навчання та лікування.

Перебуваючи у шлюбі ОСОБА_2 була змушена звернутися до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання доньки, оскільки у добровільному порядку ОСОБА_1 кошти не надавав. Однак після винесення рішення суду про стягнення аліментів, ОСОБА_1 їх не сплачував, про що свідчить відповідний розрахунок заборгованості.

Окрім того наявність заборгованості по аліментах прямо свідчить про ухилення позивача від участі в утриманні дитини, що є підставою для відступлення від засади рівності часток подружжя, прямо передбаченою ч. 2 ст. 70 СК України.

Відповідачка довела, що позивач не мав офіційного доходу. Доказів протилежного позивач суду не надав, а також не довів належними та допустимими доказами, що перебуваючи за кордоном він отримував будь-які доходи та витрачав їх на утримання сім`ї.

Суд першої інстанції звернув увагу на неодноразові факти вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства в сім`ї відносно ОСОБА_2 та пошкодження спільного сумісного майна, що підтверджено судовими рішеннями, долученими до матеріалів справи, що також враховано як підставу для відступлення від засади рівності часток подружжя.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що суд вирішив вимоги ОСОБА_2 , хоч вона жодних вимог не заявляла, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки судовим рішення було проведено лише розподіл майна подружжя і саме суд наділений повноваженнями визначати частку у спірному майні при вирішенні спору.

Отже, апеляційний суд виснує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що факт проживання спільної дитини із відповідачкою та її повне перебування на її утриманні, а також те, що позивач не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини, під час спільного проживання пошкодив спільне майно, що є тими істотними обставинами, які є підставою для відступлення від засад рівності часток подружжя при вирішенні спору про поділ спільного майна подружжя.

При вирішенні спору, судом було враховано всі обставини справи, надано оцінку усім належним доказам.

Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, тому судом до уваги не приймаються.

Колегія суддів дійшла висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне, обґрунтоване, справедливе рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першоїстатті 382 ЦПК України,статті 141 ЦПК Українисуд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, тому судові витрати понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи слід залишити за особою, яка звернулась із апеляційною скаргою.

Керуючись ст. ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Шикунової Аліни Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2023 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити за ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді: В. П. Рибчинський

С. К. Медвецький