Рішення

від 17.08.2010 по справі 13/205д/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.10                                                                                 Справа №  13/205д/10

Суддя   

За позовом: Приватного підприємства “Дніпротранс”, м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області

До відповідача:  Приватного підприємства “Наукове промислово-комерційне об’єднання “ТАТА”, м. Запоріжжя

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на  стороні позивача: Василівське бюро технічної інвентаризації, м. Василівка Запорізької області

Третя особа-2, яка не заявляє  самостійних вимог на предмет спору на  стороні позивача: Приватний нотаріус Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Скориченко Антоніна Володимирівна, м. Василівка Запорізької області

про визнання договору купівлі-продажу від 20.08.2009р. недійсним

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача:

Ус С.В.

довіреність №

3

від

31.08.08

Баркін В.А.

довіреність №

138

від

13.10.09

Від відповідача:

Булейко А.А.

довіреність №

12

від

11.03.10

Від ІІІ особи-1:

Дашковський С.М.

довіреність №

104

від

09.02.10

Від ІІІ особи-2:

Не з’явився

Розглядається позовна Приватного підприємства “Дніпротранс” до Приватного підприємства “Наукове промислово-комерційне об’єднання “ТАТА” про визнання договору купівлі-продажу від 20.08.2009р. недійсним.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що 20 серпня 2009 року приватний нотаріус Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Скориченко Антоніна Володимирівна нотаріально посвідчила Договір про купівлю-продаж нерухомого майна реєстр.№ 1154, що був укладений між ВАТ «АТП 12364»(код ЕДРПОУ 03116855, місцезнаходження: вул.Степова, 3-А села Балки Василівського району Запорізької області), що на цей час є ліквідованим та ПП «НПКО «ТАТА»(код ЕДРПОУ 19264196, місцезнаходження вул.Новокузнецька, 4 міста Запоріжжя). Згідно вказаного Договору ВАТ «АТП 12364»продало ПП «НПКО «ТАТА»комплекс будівель та споруд, а саме згідно тексту Договору: «до складу відчужуваних 33/50 частин об'єкту нерухомості входить:

профілакторій, позначений в плані літерою «Б-1», загальною площею 1704,5 кв.м.;

блок підсобних приміщень, позначений в плані літерою «Д-1», загальною площею 49,4 кв.м.;

огорожа №1;

трансформаторні підстанції №3,13;

заасфальтована відкрита стоянка «1,11», площею 24723 кв.м.»

При складені тексту вказаного Договору, приватний нотаріус Скориченко А.В. допустила помилку, яка в результаті призвела до порушення законних прав та інтересів ПП «Дніпротранс».

Приватний нотаріус Скориченко А.В. при складанні тексту Договору реєстр.№ 1154, що був укладений 20.08.09р. помилково зазначила в тексті, як вже вище вказувалось, що об'єктом купівлі-продажу в тому числі є трансформаторні підстанції №3,13 - тобто об'єкт нерухомості був зазначений в множині, що передбачає продаж двох трансформаторних підстанцій.

Вказана помилка нотаріуса призвела до настання наступних несприятливих та шкідливих обставин для ПП «Дніпротранс». В свій час в 2006 році ПП «Дніпротранс»придбало у ВАТ «АТП 12364»трансформаторну підстанцію №13. У ВАТ «АТП 12364» після цього у власності залишилась ще одна трансформаторна підстанція, яка згідно документів була зазначена, як трансформаторна підстанція №3,13. В результаті помилки, допущеної нотаріусом, ПП «НПКО «ТАТА»придбало у ВАТ «АТП 12364»за документами дві трансформаторні підстанції ТП№3 та ТП№13. На цей час в Запорізькому Апеляційному Господарському суді розглядається справа за №3/212/09-4/386/09-8/23/10 за позовом ПП «НПКО «ТАТА»про виселення ПП «Дніпротранс» із будівлі трансформаторної підстанції №13, що зрозуміло є неприпустимим та шкідливим для ПП «Дніпротранс».

Представник позивача у судовому засіданні просив позов задовольнити та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20.08.2009р.

Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позов зазначив, що будь-які підстави для визнання договору купівлі-продажу від 20.08.2009р. недійсним відсутні. Висновки позивача щодо помилки нотаріуса є хибними. Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на  стороні позивача –Василівське бюро технічної інвентаризації, проти позову заперечила. ЇЇ представник у судовому засіданні пояснив, що 02.06.2010 р. за заявою ВАТ «АТП 12364»була проведена первинна інвентаризація об'єкта нерухомості за адресою: с. Балки, вул. Степова, 3 «а». Після проведення інвентаризації об'єкта згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 р. № 127 та зареєстрованої в МЮУ 10 липня 2001 р. за № 582/5773, основні будівлі були пролітеровані великими буквами алфавіту, господарські споруди та замощення пронумеровані арабськими та римськими цифрами. До господарських споруд були віднесені трансформаторні підстанції №3 та №13. У відповідності до Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених Наказом МЮУ 14.04.2009 р. №660/5 при здійсненні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно слід ураховувати частину першу ст. 186 ЦК, згідно з якою річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, тому вони розглядаються як одна річ. В даному випадку трансформаторні підстанції є приналежними речами.

На теперішній час вищевказані трансформаторні підстанції входять в 33/50 частин об'єкта нерухомості за адресою: с. Балки, вул. Степова, 3 «а»право власності на які зареєстровано за ПП «НПКО «Тата»на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2009 р. р«№ 1154. Державна реєстрація здійснювалась в рамках діючого законодавства.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на  стороні позивача –Приватний нотаріус Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Скориченко Антоніна Володимирівна проти позову заперечила, про що надала суду письмові пояснення. В запереченнях проти позову нотаріус Скориченко Антоніна Володимирівна зазначила, що позивач хибно вважає себе власником трансформаторної станції №13 як об`єктом нерухомого майна. Згідно до п. 1.2 договору купівлі-продажу трансформаторної підстанції, укладеного Відкритим акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство 12364»та Приватним підприємством «Дніпротранс», посвідченого приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Бесараб А.О., 06 листопада 2006 року. Позивач придбав рухоме майно, а саме: трансформатор ТМ-400,10 та 0,4Кв з електричними шафами №003/02, рік випуску -1973. Зазначений договір купівлі-продажу не містить жодних відомостей про будь-яку будівлю, її місцезнаходження (адреси в договорі немає взагалі), номер реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, даних Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, відомостей про земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно та її правовий статус, тощо. Державну реєстрацію цього договору купівлі-продажу здійснено не було і не могло бути здійснено, адже згідно до ст. 182 Цивільного кодексу державній реєстрації підлягає «..право власності на інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення».

Державну реєстрацію будь-яких прав на трансформаторну підстанцію №13 як об`єкта нерухомого майна позивач не здійснив, бо ніколи не ставав його власником.

Об`єкт нерухомості в с. Балки Василівського району Запорізької області по вулиці Степній, будинок №3 «а», 33/50 частин якого відчужувалися за договором купівлі-продажу, посвідченим мною 20 серпня 2009 року за реєстровим №1154, є складною річчю. Отже, правочин щодо такої речі поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором (ст. 188 ЦК України).  

При нотаріальному посвідченні згаданого договору купівлі-продажу я керувалася відомостями Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №23563410, виданого Районним комунальним підприємством «Василівське бюро технічної інвентаризації»Василівської районної ради Запорізької області 12 серпня 2009 року, який містив відомості про трансформаторні підстанції №3 та №13, що відчужується за заявою власника (розділ Витягу –«Примітки»), як про складові частини об`єкту нерухомого майна. Жодної помилки, як стверджує позивач, при укладенні договору допущено не було.

Просила позов розглянути без її участі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В :

20 серпня 2009 року приватний нотаріус Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Скориченко Антоніна Володимирівна нотаріально посвідчила Договір про купівлю-продаж нерухомого майна реєстр.№ 1154 , що був укладений між ВАТ «АТП 12364»(код ЕДРПОУ 03116855, місцезнаходження: вул.Степова, 3-А села Балки Василівського району Запорізької області), що на цей час є ліквідованим та ПП «НПКО «ТАТА»(код ЕДРПОУ 19264196, місцезнаходження вул.Новокузнецька, 4 місця Запоріжжя). Згідно вказаного Договору ВАТ «АТП 12364»продало ПП «НПКО «ТАТА»комплекс будівель та споруд, а саме згідно тексту Договору: «до складу відчужуваних 33/50 частин об'єкту нерухомості входить:

профілакторій, позначений в плані літерою «Б-1», загальною площею 1704,5 кв.м.;

блок підсобних приміщень, позначений в плані літерою «Д-1», загальною площею 49,4 кв.м.;

огорожа №1;

трансформаторні підстанції №3,13;

заасфальтована відкрита стоянка «1,11», площею 24723 кв.м.»

Позивач звернувся до суду вважаючи, що при укладанні цього договору зроблено помилку щодо кількості трансформаторних підстанцій і замість однієї трансформаторної підстанції у договорі зафіксовано продаж двох трансформаторних підстанцій. За цих обставин просив суд визнати договір купівлі-продажу від 20.08.2009р. недійсним.

З висновком та його вимогами суд погодитись не може, виходячи з наступного:

Згідно до п. 1.2 договору купівлі-продажу трансформаторної підстанції, укладеного Відкритим акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство 12364»та Приватним підприємством «Дніпротранс», посвідченого приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Бесараб А.О., 06 листопада 2006 року. Позивач придбав рухоме майно, а саме: трансформатор ТМ-400,10 та 0,4Кв з електричними шафами №003/02, рік випуску -1973. Зазначений договір купівлі-продажу не містить жодних відомостей про будь-яку будівлю, її місцезнаходження (адреси в договорі немає взагалі), номер реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, даних Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, відомостей про земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно та її правовий статус, тощо. Державну реєстрацію цього договору купівлі-продажу здійснено не було і не могло бути здійснено, адже згідно до ст. 182 Цивільного кодексу державній реєстрації підлягає «..право власності на інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення».

Згідно до ст. 657 Цивільного кодексу України «Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації». Згідно до ч.1 ст.210 Цивільного кодексу України «Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим  з моменту його державної реєстрації. Згідно по п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом МЮ України 07.02.2002 року, за №7\5: «Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно –це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ.»

Державну реєстрацію будь-яких прав на трансформаторну підстанцію №13 як об`єкта нерухомого майна позивач не здійснив.

Згідно до ч.2 ст. 181 Цивільного кодексу України «Рухомим майном є речі, які можна вільно переміщувати у просторі». Ніхто не перешкоджає позивачу перемістити у просторі те обладнання, яке він придбав за договором купівлі-продажу від 06 листопада 2006 року за символічну ціну, яка ніяк не може відповідати вартості нерухомості –2 330 гривень.

Об`єкт нерухомості в с. Балки Василівського району Запорізької області по вулиці Степній, будинок №3 «а», 33/50 частин якого відчужувалися за договором купівлі-продажу, посвідченим мною 20 серпня 2009 року за реєстровим №1154, є складною річчю. Отже, правочин щодо такої речі поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором (ст. 188 ЦК України).  

При нотаріальному посвідченні згаданого договору купівлі-продажу нотаріус Скориченко А.В. керувалася відомостями Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №23563410, виданого Районним комунальним підприємством «Василівське бюро технічної інвентаризації»Василівської районної ради Запорізької області 12 серпня 2009 року, який містив відомості про трансформаторні підстанції №3 та №13, що відчужується за заявою власника (розділ Витягу –«Примітки»), як про складові частини об`єкту нерухомого майна. Жодної помилки, як стверджує позивач, при укладенні договору допущено не було.

Судом взято до уваги, що 02.06.2010 р. за заявою ВАТ «АТП 12364»була проведена первинна інвентаризація об'єкта нерухомості за адресою: с. Балки, вул. Степова, 3 «а». Після проведення інвентаризації об'єкта згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 р. № 127 та зареєстрованої в МЮУ 10 липня 2001 р. за № 582/5773, основні будівлі були пролітеровані великими буквами алфавіту, господарські споруди та замощення пронумеровані арабськими та римськими цифрами. До господарських споруд були віднесені трансформаторні підстанції №3 та №13. У відповідності до Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених Наказом МЮУ 14.04.2009 р. №660/5 при здійсненні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно слід ураховувати частину першу ст. 186 ЦК, згідно з якою річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, тому вони розглядаються як одна річ. В даному випадку трансформаторні підстанції є приналежними речами.

На теперішній час вищевказані трансформаторні підстанції входять в 33/50 частин об'єкта нерухомості за адресою: с. Балки, вул. Степова, 3 «а»право власності на які зареєстровано за ПП «НПКО «Тата»на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2009 р. р«№ 1154. Державна реєстрація здійснювалась в рамках діючого законодавства.

Твердження позивача про придбання за договором від 06.11.2006 року саме об'єкту нерухомості спростовується його ж протилежним твердженням, що відображене у постанові Запорізького апеляційного господарського суду по справі  № 8/19д/09 від 07.08.2009 року. В абзацах 4 та 5 сторінки 4 постанови зазначено: «У п.2.1. договору купівлі-продажу»(мається на увазі саме договір від 06.11.2006 року) «вказано, що балансова вартість зазначеної у договорі частини об'єкту нерухомості згідно довідки АТП «12364»складає 0,00 грн. Однак, у відзиві на позов (а.с.42) ПП «Дніпротранс»вказує на те, що він придбав не об'єкт нерухомості, а обладнання, яке було законсервоване, тобто непрацюючим». До того ж, судом апеляційної інстанції у постанові зазначено, що згідно витягам з реєстру прав власності від 14.02.2007 року та від 23.07.2009 року (тобто витягів, що складені після укладення договору від 06.11.2006 року) об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: вул. Степова, 3-а, с.Балки Василівського району Запорізької області, зокрема, трансформаторні підстанції №3 та №13, належать на праві власності ВАТ «АТП-12364».

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача не відповідають обставинам справи і не можуть бути задоволені. Судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 19.08.2010р.

Суддя                                                                                В.Г. Серкіз