Рішення

від 16.05.2023 по справі 499/825/22

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/825/22

Провадження № 2/499/25/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 травня 2023 року смт Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Березівського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «РАН ТРАНС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням

ВСТАНОВИВ:

Згідно змісту позовних вимог, позивач просив суд стягнути з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на свою користь 98000,00 страхового відшкодування, а також стягнути з ТОВ «РАН ТРАНС» 96780,56 грн. матеріальної шкоди.

В обґрунтування позову, позивач посилався на ту обставину, що 13.10.2019 року біля 00:40 год. на 399 км+950м. автодороги Київ-Одеса водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «DAF XF 95/430» д/н НОМЕР_1 з причепом «SCHMITZ» д/н НОМЕР_2 та рухаючись в напрямку м. Київ скоїв наїзд на автобус «MAN» д/н НОМЕР_3 , який стояв в колоні автомобілів, пошкодивши його, за даним фактом було відкрите виконавче провадження. За скоєння кримінального правопорушення притягувався ОСОБА_2 .

Транспортні засоби, якими керував ОСОБА_2 були передані в оренду на підставі договору ТОВ «РАН ТРАНС», в даному товаристві ОСОБА_2 працював на посаді водія і під час ДТП виконував свої трудові обов`язки.

В той же час, автобус «MAN» д/н НОМЕР_3 належить позивачу ОСОБА_1 .

Цивільна правова відповідальність володільця автомобіля «DAF XF 95/430» д/н НОМЕР_1 з причепом «SCHMITZ» д/н НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

В результаті даної ДТП автобус «MAN» д/н НОМЕР_3 отримав пошкодження, відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження №948/1119 від 16.01.2020 року, ринкова вартість автобусу перед ДТП складала 654800,00 грн., вартість відновлювального ремонту автобусу складає 162280,56 грн., суму матеріального збитку завданого пошкодженням автобусу склала 72630, 76 грн. За оцінку завданої шкоди сплачено 2500,00 грн., за евакуацію автобусу сплачено 30000,00 грн., загальна сума завданої шкоди 194780,56 грн.

Позивач вважає, що відповідач ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» повинна сплатити страхове відшкодування у розмірі 98000,00 грн. (страховий ліміт 100000,00 грн. за вирахуванням франшизи у розмірі 2000,00 грн.), а ТОВ «РАН ТРАНС» повинно сплатити різницю між страховою виплатою та вартістю відновлювального ремонту, а також вартістю евакуації та вартістю витрат за оцінку заподіяної шкоди, що становить 96780,56 грн.

Ухвалою суду від 16.05.2023 року провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «РАН ТРАНС», ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в частині вимог до ПрАТ «РАН ТРАНС» закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору, розгляд інших позовних вимог продовжено.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, однак представник позивача надав до суду заяву про проведення засідання у його відсутність, на задоволенні позовних вимог до ТОВ «РАН ТРАНС» наполягав, відмовився від позовних вимог до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у зв`язку з виплатою страхового відшкодування.

Представник ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про закриття провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України через виплату страхового відшкодування позивачу.

Представник ТОВ «РАН ТРАНС» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, раніше надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив у задоволенні позову відмовити.

Згідно відзиву представника ТОВ «РАН ТРАНС», останній просив у задоволенні позову відмовити, оскільки по перше, позивачем не надано доказів притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, під час скоєння ДТП позивачу було завдано лише пошкодження транспортного засобу, потерпілим позивач не визнавався, тому твердження позивача про те, що йому було завдано збитків внаслідок вчинення кримінального правопорушення є хибним. По друге, надані суду докази викликають сумніви у їх достовірності, оскільки містять візуально різні підписи позивача. По третє, розрахунок встановленої позивачем суми відшкодування є незрозумілим та надуманим, оскільки під час ДТП автобус отримав пошкодження ззаду, а згідно висновку товарознавчого дослідження наявні пошкодження і спереду транспортного засобу. При цьому відповідач не заперечує необхідності відшкодування шкоди, разом з тим сума страхового відшкодування повністю покриває таку шкоду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, раніше надавав до суду письмові пояснення по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до витребуваних та досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження №12019160290000218, внесених до ЄРДР від 13.10.2019 року, 13.10.2019 року на 399 км. + 950 м. автодороги Київ-Одеса в напрямку м. Києва водій автомобіля DAF XF 95430 д/н НОМЕР_1 з причепом «SCHMITZ» д/н НОМЕР_4 ОСОБА_2 здійснив зіткнення з автомобілем «FIAT DOBLO» д/н НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_3 , який внаслідок удару в свою чергу скоїв зіткнення з автобусом «MAN» д/н НОМЕР_6 , який був попереду під керуванням ОСОБА_4 .

Постановою про закриття кримінального провадження від 27.04.2021 року дане кримінальне провадження було закрито через сплив строків досудового розслідування.

Згідно матеріалів даного кримінального провадження, а саме протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.10.2019 року та схеми ДТП до нього, вбачається, що на схемі позначено місця удару, згідно яких удар мав місце в передню частину автомобіля DAF XF 95430 д/н НОМЕР_1 з причепом «SCHMITZ» д/н НОМЕР_4 , задню та передню частину автомобілю «FIAT DOBLO» д/н НОМЕР_5 , та задню та передню праву частину автобуса «MAN» д/н НОМЕР_6 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автобус «MAN» д/н НОМЕР_6 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 .

Згідно копії договору оренди транспортних засобів від 11.09.2019 року, транспортні засоби DAF XF 95430 д/н НОМЕР_1 з причепом «SCHMITZ» д/н НОМЕР_4 перебувають в оренді ТОВ «РАН ТРАНС».

Згідно копії наказу №4-к, ОСОБА_2 прийнятий на роботу з 16.07.2019 року до ТОВ «РАН ТРАНС» на посаду водія транспортних засобів, таким чином під час виникнення ДТП водій ОСОБА_2 виконував свої трудові обов`язки, про що відповідач не заперечував.

Цивільно правова відповідальність володільця транспортних засобів DAF XF 95430 д/н НОМЕР_1 з причепом «SCHMITZ» д/н НОМЕР_4 була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з лімітом відповідальності 100000,00 грн. за виключенням вартості франшизи у розмірі 2000,00 грн., що підтверджується відповідним полісом.

Згідно наданої копії звіту №948/1119 про незалежну оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої володільцю транспортного засобу MAN» д/н НОМЕР_6 , вартість відновлюваного ремонту даного транспортного засобу складає 162280,56 грн., матеріального збитку 72630,76 грн.

Відповідно до копії договору №12/Г від 14.10.2019 року про надання транспортних послуг, акту та квитанції до прибуткового касового ордеру, позивач сплатив 30000,00 грн. за транспортування транспортного засобу MAN» д/н НОМЕР_6 з місця ДТП до м. Ізмаїла.

Відповідно до копії договору про проведення незалежної оцінки транспортного засобу, позивач за проведення оцінки сплатив 2500,00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача ТОВ «РАН ТРАНС» на свою користь різницю між вартістю відновлюваного ремонту, витрат на транспортування та проведення оцінки та сумою, що належить до виплати страховою компанією, а саме 162280,56 грн.+30000,00 грн.+2500,00 грн.-98000,00 грн.=96780,56 грн.

Сторона відповідача ТОВ «РАН ТРАНС» не заперечувала факту виконання ОСОБА_2 під час ДТП своїх трудових обов`язків, не заперечувала факту настання для них негативних обставин через такі дії ОСОБА_2 (обов`язку відшкодування шкоди), однак вважає що розмір шкоди є таким, що входить в суму відшкодування шкоди страховою компанією, а позивач в свою чергу не довів належними доказами правомірність заявленої суми до стягнення.

За змістом п. 1 ст.6, ст. 1 З Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 5 ст.1187ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За положеннями ч.1 ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

За приписами ч.1 ст.1172ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Наведені законодавчі положення та обставини справи дають підстави для висновку, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Частиною другою статті 192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За приписами ч.1 ст.1172ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Наведені законодавчі положення та обставини справи дають підстави для висновку, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

За змістом ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Під виконанням робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі» законодавець мав на увазі акт автотоварознавчого дослідження, який складається в момент знаходження майна (ТЗ) в пошкодженому стані після ДТП і визначає вартість його відновлювального ремонту. В свою чергу, формулювання «відповідно до реальної вартості втраченого майна» передбачає розмір фактичних витрат, понесених власником на відновлення (ремонт) пошкодженої речі. Частина 1 ст. 1192 ЦКУ встановлює право потерпілого обрати спосіб відшкодування шкоди: відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої саме якості, полагодити пошкоджену річ тощо, що можливе лише до фактичного полагодження майна його власником) або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі (тобто відшкодувати витрати, понесені на ремонт).

Згідно до п. 14 Пленуму Верховного суду України від 01.03.2013 р. № 4 при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювана шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

На підставі вище вказаних норм закону з відповідача підлягає стягненню реальні збитки які поніс позивач по відновлюваному ремонту пошкодженого автомобіля з вирахуванням суми сплаченого страхового відшкодування.

Тобто, винуватець повинен відшкодувати вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, тоді як страхова компанія покриває лише розмір матеріального збитку.

До таких висновків прийшли судді Верховного Суду у постановах: № 522/15636/16-ц від 11.12.2019 року; № 227/2996/16-ц від 11.12.2019 року; № 668/7779/15-ц від 25.11.2019 року; № 761/41395/16-ц від 25.11.2019 року; № 522/1597/15-ц від 31.10.2019 року; № 753/4696/16-ц від 30.10.2019 року; № 489/1356/16-ц від 17.10.2019 року; № 369/6204/16-ц від 15.10.2019 року; № 165/766/15-ц від 02.10.2019 року; № 235/4338/16-ц від 02.10.2019 року; № 465/1055/15-ц від04.09.2019року; № 362/5422/15-ц від 20.06.2019 року; № 761/14285/16-ц від 22.04.2019 року; № 753/286/16 від 11.04.2019 року; № 591/3152/16-ц від 25.03.2019 року; № 645/3746/16-ц від 07.02.2019року; № 750/6218/16-ц від 23.01.2019 року; № 676/518/17 від 22.01.2019 року.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт отримання механічних ушкоджень автобусом MAN» д/н НОМЕР_6 під час ДТП, яка мала місця 13.10.2019 року як в передню так і задню частини т/з (відповідно до схеми ДТП), наданий позивачем звіт 948/1119 про незалежну оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої володільцю транспортного засобу щодо дійсності обставин, наведених у ньому сторонами не оспорювався, відповідачем свій розрахунок не надано, клопотань про проведення повторних експертиз не заявлено, тому суд приходить до висновку, що розміри вартості відновлюваного ремонту та матеріального збитку визначені вірно та можуть лягти в основу розрахунків при визначені сум до стягнення.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Застосовуючи норми процесуального права, суд зазначає.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

На виконання положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн., оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , проживає АДРЕСА_1 ) до ТОВ «РАН ТРАНС» (код ЄДРПОУ 42888883, місцезнаходження вул. Соборності 129Д, с. Миронівка, Обухівського району, Київської області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити.

Стягнути з ТОВ «РАН ТРАНС» на користь ОСОБА_1 суму матеріальних збитків у розмірі 96780,56 грн.(дев`яносто шість тисяч сімсот вісімдесят гривень 56 коп.)

Стягнути з ТОВ «РАН ТРАНС» на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.)

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ