Постанова

від 19.10.2023 по справі 499/825/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6628/23

Справа № 499/825/22

Головуючий у першій інстанції Погорєлова І.В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2023 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАН ТРАНС» у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАН ТРАНС» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 ) про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, на рішення Іванівського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Погорєлова І.В. 16 травня 2023 року у смт. Іванівка Одеської області, -

встановила:

У жовтні 2022 року до суду першої інстанції звернувся ОСОБА_1 із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАН ТРАНС» та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», в якому просив суд стягнути з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на свою користь 98000 грн. страхового відшкодування, а також стягнути з ТОВ «РАН ТРАНС» 96780,56 грн. матеріальної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що 13.10.2019 року біля 00:40 год. на 399 км + 950м. автодороги Київ-Одеса водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «DAF XF 95/430» державний номер НОМЕР_1 з причепом «SCHMITZ» державний номер НОМЕР_2 та рухаючись в напрямку м. Київ, скоїв наїзд на автобус «MAN» державний номер НОМЕР_3 , який стояв в колоні автомобілів, пошкодивши його, за даним фактом було відкрите кримінальне провадження. За скоєння кримінального правопорушення до відповідальності притягувався ОСОБА_2 .

Транспортні засоби, якими керував ОСОБА_2 , були передані в оренду на підставі договору ТОВ «РАН ТРАНС», в даному товаристві ОСОБА_2 працював на посаді водія і під час ДТП виконував свої трудові обов`язки.

Автобус «MAN» державний номер НОМЕР_3 належить позивачу ОСОБА_1 .

Цивільна правова відповідальність володільця автомобіля «DAF XF 95/430» державний номер НОМЕР_1 з причепом «SCHMITZ» державний номер НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

В результаті вказаної ДТП автобус «MAN» державний номер НОМЕР_3 отримав пошкодження, загальна сума завданої шкоди становить 194780,56 грн.

Позивач вважав, що відповідач ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» повинна сплатити страхове відшкодування у розмірі 98000 грн. (страховий ліміт 100000,00 грн. за вирахуванням франшизи у розмірі 2000,00 грн.), а ТОВ «РАН ТРАНС» повинно сплатити різницю між страховою виплатою та вартістю відновлювального ремонту, а також вартістю евакуації та вартістю витрат за оцінку заподіяної шкоди, що становить 96780,56 грн.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 16.05.2023 року провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 в частині вимог до ПрАТ «РАН ТРАНС» закрито у зв`язку із відсутністю предмету спору, розгляд інших позовних вимог продовжено.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 16 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. Стягнуто з ТОВ «РАН ТРАНС» на користь ОСОБА_1 суму матеріальних збитків у розмірі 96 780,56 грн. Стягнуто з ТОВ «РАН ТРАНС» на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «РАН ТРАНС», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнувши з апелянта на користь позивача 9150 грн. матеріальних збитків.

На думку апелянта, судом не прийнято до уваги розбіжності у доказах позивача щодо евакуації транспортного засобу, а саме, сума зазначена у розмірі 30000 грн., а прописом 15500 грн. Крім того судом не врахований той факт, що всі підписи від імені позивача ОСОБА_1 на ряді пред`явлених документах являються не його оригінальним підписом, який містяться в позовній заяві та паспорті громадянина. Також, на думку апелянта, позивачем не доведений той факт, що витрати на відновлення транспортного засобу перевищили 72630 грн.

На підставі викладеного ТОВ «РАН ТРАНС» частково визнано суму, яка підлягає сплаті позивачу: франшизи у розмірі 2000 грн., вартість оцінки збитків у розмірі 2500 грн. та перевищення ліміту відшкодування у розмірі 4630 грн., а всього 9150 грн.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду не надходив, що не заважає розгляду справи у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «РАН ТРАНС» підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України,апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілими несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинуваті володільці об`єктів, які є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

На володільця джерела підвищеної небезпеки покладається відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії цього джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини у її заподіянні. Відповідальність за відшкодування заподіяної шкоди покладається на відповідача, як на страховика.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності шкоди; протиправної дії заподіювача шкоди; наявності причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди у зв`язку з експлуатацією джерела підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

З матеріалів справи кримінального провадження №12019160290000218 вбачається, що 13.10.2019 року на 399 км. + 950 м. автодороги Київ-Одеса у напрямку м. Києва водій автомобіля DAF XF 95430 державний номер НОМЕР_1 з причепом «SCHMITZ» державний номер НОМЕР_4 ОСОБА_2 здійснив зіткнення з автомобілем «FIAT DOBLO» державний номер НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_3 , який внаслідок удару в свою чергу скоїв зіткнення з автобусом «MAN» державний номер НОМЕР_6 , який був попереду під керуванням ОСОБА_4 .

Постановою про закриття кримінального провадження від 27.04.2021 року дане кримінальне провадження було закрито через сплив строків досудового розслідування.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.10.2019 року та схеми ДТП до нього вбачається, що удар мав місце в передню частину автомобіля DAF XF 95430 державний номер НОМЕР_1 з причепом «SCHMITZ» державний номер НОМЕР_4 , задню та передню частину автомобілю «FIAT DOBLO» державний номер НОМЕР_5 , та задню та передню праву частину автобуса «MAN» державний номер НОМЕР_6 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автобус «MAN» державний номер НОМЕР_6 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 .

Згідно копії договору оренди транспортних засобів від 11.09.2019 року, транспортні засоби DAF XF 95430 державний номер НОМЕР_1 з причепом «SCHMITZ» державний номер НОМЕР_4 перебувають в оренді ТОВ «РАН ТРАНС».

Згідно копії наказу №4-к, ОСОБА_2 був прийнятий на роботу з 16.07.2019 року до ТОВ «РАН ТРАНС» на посаду водія транспортних засобів, тобто, під час виникнення ДТП водій ОСОБА_2 виконував свої трудові обов`язки, про що апелянт не заперечує.

Цивільно-правова відповідальність володільця транспортних засобів DAF XF 95430 державний номер НОМЕР_1 з причепом «SCHMITZ» державний номер НОМЕР_4 була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з лімітом відповідальності 100000 грн. за виключенням вартості франшизи у розмірі 2000,00 грн., що підтверджується відповідним полісом.

Згідно наданої позивачем копії звіту №948/1119 про незалежну оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої володільцю транспортного засобу MAN» державний номер НОМЕР_6 , вартість відновлюваного ремонту даного транспортного засобу складає 162280,56 грн., матеріального збитку 72630,76 грн.

Згідно копії договору №12/Г від 14.10.2019 року про надання транспортних послуг, акту та квитанції до прибуткового касового ордеру, ОСОБА_1 сплатив 30000 грн. за транспортування транспортного засобу MAN» державний номер НОМЕР_6 з місця ДТП до м. Ізмаїла.

Згідно копії договору про проведення незалежної оцінки транспортного засобу, позивач за проведення оцінки сплатив 2500,00 грн.

Позивач просив суд стягнути з ТОВ «РАН ТРАНС» на свою користь різницю між вартістю відновлюваного ремонту, витрат на транспортування та проведення оцінки та сумою, що належить до виплати страховою компанією, а саме: 162280,56 грн. + 30000 грн. + 2500 грн. - 98000 грн. = 96780,56 грн.

Відповідач ТОВ «РАН ТРАНС» не заперечував факту виконання ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків під час ДТП, та погодився із фактом настання для відповідача негативних обставин через такі дії ОСОБА_2 (обов`язку відшкодування шкоди), однак у відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі зазначав, що розмір шкоди є таким, який входить в суму відшкодування шкоди страховою компанією, а позивач, у свою чергу, не довів належними доказами правомірність заявленої суми до стягнення.

Вказані доводи у повному обсязі спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, якими підтверджено факт отримання механічних ушкоджень автобусом MAN» державний номер НОМЕР_6 під час ДТП, яка мала місця 13.10.2019 року як в передню так і задню частини т/з (відповідно до схеми ДТП), а наданий позивачем звіт 948/1119 про незалежну оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої володільцю транспортного засобу щодо дійсності обставин, наведених у ньому, апелянтом не оспорювався, також ТОВ «РАН ТРАНС» свій розрахунок розміру завданих збитків не надано, клопотань про проведення повторних експертиз не заявлено, на підставі чого суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розмір вартості відновлюваного ремонту та матеріального збитку визначений вірно та має бути покладений в основу розрахунків при визначені сум до стягнення.

Колегія суддів зазначає, що при подачі апеляційної скарги ТОВ «РАН ТРАНС» також не надано жодного належного доказу на спростування розміру вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу та матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Наведене та встановлені обставини справи дали суду підстави для вірного висновку що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Частиною другою статті 192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Під виконанням робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі» законодавець мав на увазі акт автотоварознавчого дослідження, який складається в момент знаходження майна (ТЗ) в пошкодженому стані після ДТП і визначає вартість його відновлювального ремонту. В свою чергу, формулювання «відповідно до реальної вартості втраченого майна» передбачає розмір фактичних витрат, понесених власником на відновлення (ремонт) пошкодженої речі. Частина 1 ст. 1192 ЦКУ встановлює право потерпілого обрати спосіб відшкодування шкоди: відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої саме якості, полагодити пошкоджену річ тощо, що можливе лише до фактичного полагодження майна його власником) або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі (тобто відшкодувати витрати, понесені на ремонт).

Згідно п. 14 Пленуму Верховного суду України від 01.03.2013 року № 4 при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювана шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Тобто, винна особа має відшкодувати вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, тоді як страхова компанія покриває лише розмір матеріального збитку.

Вказане кореспондується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.12.2019 року у справі № 522/15636/16-ц, від 23.01.2019 року у справі № 750/6218/16-ц, від 22.01.2019 року у справі № 676/518/17 та багатьох інших.

На підставі вищевикладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з ТОВ «РАН ТРАНС» підлягають стягненню реальні збитки, які поніс ОСОБА_1 на відновлюваний ремонт пошкодженого автомобіля, з вирахуванням суми сплаченого страхового відшкодування, у розмірі 96780,56 грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання у апеляційній скарзі ТОВ «РАН ТРАНС» на нібито розбіжності у доказах позивача щодо евакуації транспортного засобу, а саме, сума зазначена у розмірі 30 000 грн., а прописом 15 500 грн., оскільки розмір витрат на евакуацію транспортного засобу у сумі саме 30 000 грн. зазначений у договорі №12/Г від 14.10.2019 року про надання транспортних послуг, акті та квитанції до прибуткового касового ордеру.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги ТОВ «РАН ТРАНС» про те, що всі підписи від імені позивача ОСОБА_1 на ряді пред`явлених документах являються не його оригінальним підписом, який містяться в позовній заяві та паспорті громадянина.

Колегія суддів зазначає, що єдиним підтвердженням факту невідповідності підпису позивача на наданих останнім письмових доказах є висновок судової почеркознавчої експертизи, який не був наданий апелянтом судам першої та апеляційної інстанцій.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 16 травня 2023 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАН ТРАНС» залишити без задоволення.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 16 травня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19 жовтня 2023 року.

Судді Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова

А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе