Постанова

від 17.05.2023 по справі 612/791/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 612/791/17

провадження № 51-1150км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційні скарги прокурора ОСОБА_8 , який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, та захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Катеринівка Лозівського району Харківської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за тією ж адресою, раніше неодноразово судимого, останній раз - вироком Лозівського міськрайонного суду від 06 лютого 2013 року за ч. 5 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням ст. 71 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць з конфіскацією майна,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 червня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна.

Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження і речових доказів.

За обставин, детально наведених у вироку місцевого суду, 29 грудня 2014 року близько 18:30 ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з двома особами, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, маючи умисел на вчинення розбійного нападу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою наживи, прийшли до домоволодіння ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ( АДРЕСА_2 ).

Далі, погрожуючи зброєю, яку потерпілі сприйняли як реальну загрозу для життя та здоров`я, ОСОБА_7 з указаними особами заволоділи грошима потерпілих в сумі 3200 дол. США, що відповідно до курсу НБУ становить 50 459,37 грн., та 110 900 грн.

Під час вчинення вищезазначеного злочину ОСОБА_11 , матеріали відносно якого були виділено в окреме провадження та закриті у зв`язку із смертю, отримавши вогнепальне поранення від потерпілого ОСОБА_9 , загинув, а ОСОБА_7 разом з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з місця вчинення злочину зникли.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 17 листопада 2022 року залишив без змін вирок місцевого суду.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Суть доводів касаційної скарги захисника зводиться до неналежного судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , адже судові рішення у достатній мірі не вмотивовані, всупереч ст. 94 КПК не досліджено усіх обставин події злочину, а докази у судових рішеннях викладені вибірково та у своїй сукупності не доводять винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні.

У свою чергу, на думку захисника, порушення допущенні районним судом не були усунуті судом апеляційної інстанції, який під час апеляційного розгляду недотримався принципу безпосередності дослідження доказів, усупереч приписам ст. 419 КПК не виклав докладних мотивів з яких залишив без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту, залишив поза увагою доводи апеляційної скарги, які стосуються необґрунтованості вироку місцевого суду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неповноти судового розгляду, не здійснив їх повної та всебічної оцінки, формально погодившись із висновками суду першої інстанції.

Зважаючи на викладене, захисник стверджує про недоведеність винуватості ОСОБА_7 «поза розумним сумнівом».

Крім цього, захисник наголошує, що апеляційний розгляд було проведено у відсутність потерпілої, що є істотним порушенням вимог КПК.

У касаційній скарзі прокурор посилаючись на істотні порушення вимог КПК, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді.

Обґрунтовуючи свої доводи, прокурор детально наводить аргументи невідповідності ухвали апеляційного суду частинам 1, 2 ст. 419 КПК, зокрема вказує на обставини, аналогічні доводам, викладеним в касаційній скарзі сторони захисту.

Також, прокурор зазначає, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновками місцевого суду й визнав апеляційну скаргу сторони захисту необґрунтованою, при цьому не навів достатніх мотивів прийнятого рішення.

Позиції інших учасників судового провадження

До початку касаційного розгляду прокурор, який звернувся із касаційною скаргою відмовився від касаційної скарги в порядку ч. 1 ст. 432 КПК про що письмово повідомив суд.

У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу, прокурор заперечила проти її задоволення.

Мотиви Суду

За частиною 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як визначено у ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених

у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

З огляду на положення ч. 1 ст. 409 КПК суд апеляційної інстанції переглядає в апеляційному порядку законність та обґрунтованість судового рішення місцевого суду і надає сторонам кримінального провадження можливість перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.

Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 цього Кодексу.

Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження. Підтверджуючи законність судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, вносячи в них зміни, а також скасовуючи незаконні судові рішення, суд апеляційної інстанції тим самим забезпечує охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За приписами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Тобто закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.

Зокрема, враховуючи вищенаведені норми законодавства, апеляційний суд зобов`язаний дати вичерпну відповідь на доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів із точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, якими він керувався під час постановлення ухвали.

Суд апеляційної інстанції під час перегляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 цих вимог кримінального процесуального закону не дотримався та належним чином не перевірив доводів сторони захисту, викладених у поданих апеляційних скаргах.

Використання апеляційним судом загальних формулювань суду першої інстанції не свідчить про ретельність та ґрунтовність оскаржуваної ухвали.

Як убачається із суті апеляційної скарги сторона захисту, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, свою позицію мотивувала невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вони були зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, і без належного з`ясування дійсних аспектів події. При цьому, на думку апелянтів, суд першої інстанції не мотивував, чому надає перевагу одним доказам перед іншими та не враховує окремі докази.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що апеляційний суд, хоч і виклав доводи сторони захисту, наведені в апеляційних скаргах, втім не розкрив їх змісту у достатній мірі та, залишаючи скарги без задоволення, не зазначив мотивованих підстав з яких їх визнано необґрунтованими.

Окрім того, аналізу усіх доказів, на які посилається сторона захисту, у том числі в апеляційних скаргах, судове рішення не містить.

Оцінка належності, допустимості та достовірності доказів мала б дозволити апеляційній інстанції дійти розуміння про їх достатність для ухвалення судом першої інстанції законного рішення. Питання про достатність належних, допустимих і достовірних доказів є надзвичайно важливим у їх оцінці, оскільки дозволяє суду апеляційної інстанції встановити неповноту, неточність та суперечності в доказовому матеріалі.

Однак оскаржуване судове рішення не містить переконливих мотивів щодо оцінки сукупності зібраних доказів на які вказувала сторона захисту в апеляційній скарзі.

Таким чином, на думку колегії суддів, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в цьому суді.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене в цій постанові, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку і за наявності для цього підстав перевірити обставини кримінального провадження шляхом повторного дослідження доказів, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 433 КПК та беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справах «Едуард Шабалін проти Росії» (рішення ЄСПЛ від 16 жовтня 2014 року) і «Руслан Яковенко проти України» (рішення ЄСПЛ від 04 вересня 2015 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_7 за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 15 липня 2023 року включно.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року щодоОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15 липня 2023 року включно.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3