Рішення

від 03.05.2023 по справі 760/3330/14-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/3330/14-ц

2/760/3493/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі:головуючого судді - Букіної О.М.,

за участю секретаря - Щепановій І.І.,

представника відповідача - Решетніка Ю.І.

третьої особи- ОСОБА_1

представника третьої особи - ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, про визнання кредитного договору неукладеним та визнання недійсними договори іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року ПАТ «Укрсиббанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.03.2014 у справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04.02.2015 провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки було зупинено до набрання законної сили рішення по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиса» про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

На підставі повторного автоматизованого розподілу справи між суддями (для місцевого суду) від 21.04.2015 дану справу було передано до провадження судді Демидовської А.І. у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Лозинської М.І.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2016 дану справу було передано до провадження ОСОБА_4 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_5 із посади судді.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20.02.2017 було відновлено провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2017 дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М. у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Кицюк В.С.

15.08.2017 представником позивача було подано до суду клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

01.03.2018 представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 до суду було подано відзив на позовну заяву.

02.04.2018 відповідачем ОСОБА_2 було подано відзив на позовну заяву.

02.04.2018 відповідачем ОСОБА_2 було подано зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, у якому остання просила суд:

- визнати неукладеним кредитний договір про надання споживчого кредиту від 21.06.2017 № 11173668000, між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір іпотеки № 57500 від 21.06.2007, укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В., реєстровий № з-2859;

- визнати недійсним договір іпотеки № 57499 від 21.06.2007, укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В., реєстровий № з-2854.

У обґрунтування позовних вимог вказувала, що 21 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11173668000, відповідно до умов кого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 415 757,00 швейцарських франків на придбання трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором були укладені договори іпотеки, а саме:

-договір іпотеки № 57500 від 21.06.2007, який був укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , відповідно до якого в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 ;

-договір іпотеки № 57499 від 21.06.2007, який був укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , відповідно до якого в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_3 , яка зареєстрована за ОСОБА_1 та є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вказує, що у 2013 році ПАТ «УкрСиббанк» вже звертався до Солом`янського районного суду м. Києва справа №760/19518/13-ц з позовом про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11173668000 від 21 червня 2007 року, і під час розгляду справи була проведена судово-почеркознавча експертиза вищевказаного договору, якою було встановлено, що підпис від імені позичальника був виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Посилається, що відповідно до п. 2 висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 3042/3043/14-32 від 07.07.2014 р. підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Позичальник»: в особі представника (підпис)», в графі «Позичальник: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )» та в графі «( ОСОБА_1 )» у договорі про надання споживчого кредиту № 11173668000 від 21.06.2007, укладеного між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , та у графіку погашення кредиту (додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11173668000 від 21.06.2007 р.) - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Стверджує, що відсутність підпису ОСОБА_1 в кредитному договорі про надання споживчого кредиту від 21 червня 2007 року № 11173668000 прямо свідчить про те, що сторони не досягли в письмовій формі згоди щодо істотних умов договору - фактично, не клали договір.

Вказує, що з огляду на те, що Висновком експерта встановлено, що договір про надання споживчого кредиту підписаний не ОСОБА_1 можна стверджувати, що сторони не уклали кредитного договору в письмовій формі. А наданий позивачем кредитний договір є правочином з недоліком форми, який не підписаний однією із сторін (позичальником).

Зазначає, що кредитний договір про надання споживчого кредиту від 21 червня 2007 року №11173668000 є неукладеним і не створює зобов`язання для ОСОБА_1 , а тому не може слугувати підставою для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по кредиту за рахунок іпотеки.

Посилається, що ОСОБА_1 при розгляді справи №760/19518/13-ц в Солом`янському районному суді м. Києва надав свої заперечення, щодо заявлених позивачем вимог, і зазначив, що він не підписував оспорюваний кредитний договір і також вважає, що даний кредитний договір є неукладеним.

Стверджує, що ПАТ «УкрСиббанк» було відомо про те, що договір про надання споживчого кредиту не підписувався ОСОБА_1 , цей факт позивач від ОСОБА_2 приховав. Якби вона володіла інформацією про те, що її колишній чоловік ОСОБА_1 не укладав договір про надання споживчого кредиту, то вона б не підписала оспорюваний договір іпотеки.

Вказує, що нею також не було надано нотаріально посвідченої згоди на укладення договору іпотеки № 57499 від 21.06.2007, відповідно до якого в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_3 .

Зазначає, що на час укладення договору іпотеки № 57499 від 21.06.2007 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , а тому у відповідності до вимог ст. 60 СК України усе набуте у шлюбі майно є спільною сумісною власністю подружжя, що передбачає отримання її згоди на укладення оспорюваного договору.

Зважаючи на те, що вона підписала договір іпотеки № 57500 від 21.06.2007 під впливом обману і не надавала своєї згоди на укладення ОСОБА_1 договору іпотеки № 57499 від 21.06.2007, у відповідності до вимог ст. ст. 203, 215, 230 ЦК України вищевказані договори можуть бути визнані недійсними.

З урахуванням викладеного просила суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.04.2018 було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.04.2018 було прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа - ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, про визнання кредитного договору неукладеним та визнання недійсними договори іпотеки для спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

04.07.2018 відповідачем ОСОБА_1 було подано до суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна про визнання недійсним договору споживчого кредиту, визнання недійсними договорів іпотеки.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.07.2018 було прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна про визнання недійсним договору споживчого кредиту, визнання недійсними договорів іпотеки для спільного розгляду з первісним позовом позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа - ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна про визнання кредитного договору неукладеним та визнання недійсними договорів іпотеки.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.12.2018 було частково задоволено клопотання про витребування доказів.

Витребувано у Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» документи, а саме:

- договір іпотеки №57500 від 21.06.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., реєстровий № 3-2859;

- договір іпотеки № 57499 від 21.06.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., реєстровий № 3-2854;

- інформацію на якому балансовому рахунку і з якого часу обліковується заборгованість по кредитному договору № 11173668000 від 21 червня 2007 року, а саме: прострочена заборгованість по кредиту; прострочена заборгованість по відсоткам; штрафні санкції (пеня);

- заяву ОСОБА_1 на отримання коштів за договором про надання споживчого кредиту № 11173668000 від 21 червня 2007 року;

- підтвердження отримання ОСОБА_1 коштів у розмірі 415 757 швейцарських франків відповідно до договору споживчого кредиту № 11173668000 від 21 червня 2007 року;

- видатковий касовий ордер або платіжне доручення про перерахування ОСОБА_1 грошових коштів за договором споживчого кредиту № 11173668000 від 21 червня 2007 року.

Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової Світлани Володимирівни документи, а саме:

- копії матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення договору іпотеки №57500 від 21.06.2007, реєстровий № 3-2859, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк»;

- копії матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення договору іпотеки №57499 від 21.06.2007 р., реєстровий № 3-2854, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк».

19.02.2019 приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В. було надано до суду документи витребувані ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.12.2018.

20.02.2019 ПАТ «Укрсиббанк» було надано до суду клопотання щодо надання доказів витребуваних ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.12.2018.

09.04.2019 ОСОБА_1 було подано до суду заперечення на клопотання щодо надання доказів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12.09.2019 було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

25.01.2022 ОСОБА_1 було подано до суду заяву про відмову від зустрічного позову.

25.01.2022 ТОВ «ФК «Київ Фінанс» до суду було подано заяву про залучення його до участі у справі в якості правонаступника позивача за первинним позовом.

27.10.2022 ТОВ «ФК «Київ Фінанс» було подано до суду клопотання про залишення первинного позову без розгляду.

27.10.2022 ОСОБА_1 було подано до суду заяву про відмову від зустрічного позову.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31.10.2022 було прийнято відмову від зустрічного позову та провадження у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, про визнання недійсним кредитного договору та договорів іпотеки закрито.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва, яка занесена до протоколу судового засідання від 31.10.2022, було залишено без розгляду заяву ТОВ «ФК «Київ Фінанс» про залучення правонаступника позивача.

31.10.2022, 07.11.2022 та 09.11.2022 ПАТ «Укрсиббанк» було подано до суду заяву про залишення без розгляду первинного позову.

14.11.2022 представником ОСОБА_2 було подано до суду клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14.11.2022 цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки було залишено без розгляду.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14.11.2022 у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_7 про витребування доказів було відмовлено.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва, яка занесена до протоколу судового засідання від 14.11.2022, було залучено до участі в якості третьої особи ТОВ «ФК «Київ Фінанс».

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15.11.2022 було частково задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

23.01.2023 ОСОБА_1 було подано до суду письмові пояснення на позов.

20.03.2023 представником ОСОБА_2 - ОСОБА_8 було подано до суду заяву про залучення третіх осіб.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20.03.2023 у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів було відмовлено.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва, яка занесена до протоколу судового засідання від 20.03.2023 було залучено до участі у справі в якості третьої особи ТОВ «Лиса» та ОСОБА_9 .

У судовому засіданні 24.04.2023 представником позивача позовні вимоги було підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача 24.04.2023 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував.

Третя особа ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні 24.04.2023 проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи ТОВ «Лиса», треті особи ОСОБА_9 та приватний нотаріус КМНО Морозова С.В. у судове засідання 24.04.2023 не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Судом 02.04.2023 було ухвалено проводити розгляд справи за відсутності третіх осіб ТОВ «Лиса», ОСОБА_9 та приватного нотаріуса КМНО Морозова С.В., оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду даної справи.

Представник відповідача, третя особа ОСОБА_1 та його представник 03.05.2023 у судових дебатах просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача 03.05.2023 у судове засідання не з`явилася, про час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, проте суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника позивача, оскільки судом уже вислухано пояснення представника позивача щодо поданого позову, досліджено матеріали справи, а неявка представника позивача у судові дебати не є перешкодою для завершення розгляду справи.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд призодить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до даних договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року, він був укладений між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 (а.с. 11-13 т. 1).

Відповідно до п. 1.1. договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року, банк зобов`язувався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті у швейцарських франках у сумі 415 757 швейцарських франків, що дорівнює еквіваленту 1 621 452,30 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, а позичальник зобов`язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.

Даним пунктом також визначено, що у разі надання банком кредиту в іноземній валюті у швейцарських франках, кредит надається банком тільки шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, згідно умов договору.

Згідно п. 1.4. договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року, цільове призначення (мета) кредиту - кредит надається позичальнику для його особистих потреб, а саме: на придбання квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 07 липня 2014 року № 3042/3043/14-32, яка була проведена під час розгляду цивільної справи № 760/19518/13-ц, підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Позичальник: в особі представника (підпис)», в графі «Позичальник: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )» та в графі «( ОСОБА_1 )» у договорі про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21.06.2007, укладеного між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 та у графіку погашення кредиту (додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту № 11173668000 від 21.06.2007) виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с. 50-61 т. 2).

21.06.2007 між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 57500 від 21.06.2007, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В., реєстровий № з-2859. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_2 передала в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 з метою забезпечення виконання в повному обсязі усіх грошових вимог за кредитним договором № 11173668000 від 21.06.2007 (а.с. 201-203 т. 2).

04.02.2009 між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про зміни № 1 до договору Іпотеки № 57500, посвідченого Морозовою С.В., приватним нотаріусом КМНО 21.06.2007 за реєстровим № з-2859 (а.с. 204 т. 2).

21.06.2007 між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 57499 від 21.06.2007, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В., реєстровий № з-2854. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 з метою забезпечення виконання в повному обсязі усіх грошових вимог за кредитним договором № 11173668000 від 21.06.2007 (а.с. 197-199 т. 2).

04.02.2009 між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про зміни № 1 до договору Іпотеки № 57499, посвідченого Морозовою С.В., приватним нотаріусом КМНО 21.06.2007 за реєстровим № з-2854 (а.с. 200 т. 2).

Відповідно до Акту приймання-передачі прав вимоги від 16.11.2021 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Київ Фінанс», він складений на виконання Договору факторингу № 16-11/2021-КФ від 16.11.2021. АТ «Укрсиббанк» передало, а ТОВ «ФК «Київ Фінанс» прийняло право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21.06.2007 з додатками, змінами, додатковими угодами до них та за Договорами Забезпечення, зазначеними в Додатку № 1 до цього Договору, в обсязі та на умовах, визначних цим договором (а.с. 223 т. 3).

Разом із тим, копію Договору факторингу № 16-11/2021-КФ від 16.11.2021 до матеріалів справи не додано.

Судом також встановлено, що у провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 760/19518/13-ц за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_1 про визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту та договору поруки, предметом якої було визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року з підстав, зокрема, не підписання ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25.11.2015, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.03.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.06.2016, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Дане судове рішення набрало законної сили 16.03.2016 та його копія відсутня у матеріалах справи, оскільки сторонами до суду не надана. Проте судом було досліджено зміст даного рішення використовуючи , оскільки обставини встановленні рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25.11.2015 мають значення під час розгляду даної справи.

Так, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25.11.2015 встановлено наступні обставини: «у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 не визнав позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору з тих підстав, що ОСОБА_1 його не підписував.

Крім того, судом під час розгляду справи № 760/19518/13-ц також було встановлено, що 21 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1

25 червня 2010 року між ПАТ УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 2 до договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1

21 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №57499, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_3 в забезпечення виконання ним зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Зазначені угоди ОСОБА_1 не оспорював.

Як вбачається з даних адвокатського запиту від 14 січня 2010 року (т.2 а.с.а.с. 34-35) заяв ОСОБА_1 від 29 грудня 2008 року (т.2 а.с. 36), 13 лютого 2009 року (т.2 а.с. 37), 13 лютого 2009 року (т.2 а.с. 38), 01 лютого 2010 року (т.2 а.с. 39), ОСОБА_1 просив повідомити йому про наявність заборгованості, стан рахунку, нараховані відсотки, заперечував нарахування штрафних санкцій по договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року.

Зазначені докази не спростовані ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд вважав позовні вимоги про визнання недійсним договору кредиту з підстав зазначених у позовній заяві необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню».

Таким чином, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25.11.2015 у справі №760/19518/13-ц було встановлено, що ОСОБА_1 не оспорювався факт укладання між ним та ПАТ УкрСиббанк» договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року, останній вчиняв дії з метою встановлення розміру заборгованості за даним договором та її погашення.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У судовому засіданні 24.04.2023 ОСОБА_1 також не заперечував факт укладення між ним та АКІБ «УкрСиббанк» договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року.

На запитання суду щодо підписання ним даного договору зазначив, що процес підписання даного договору він наразі не пам`ятає у зв`язку тим, що пройшов значний проміжок часу, факт укладення даного договору, отримання грошових коштів та здійснення дій на погашення заборгованості не заперечував.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Під час судового розгляду було встановлено, що АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 погодили усі істотні умови договору, зокрема, умови про предмет договору, розмір та строк надання кредиту, умови повернення кредиту та плати за користування кредитом.

Даний договір укладений у письмовій формі та містить підписи зі сторони банку та сторони позичальника.

Як встановлено під час судового засідання, ОСОБА_1 визнається факт укладення ним договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року. ОСОБА_1 вчиняв дії щодо отримання грошових коштів та погашення заборгованості за даним договором, тобто вважав його укладеним та частково виконував свої зобов`язання за даним договором щодо повернення кредитних коштів.

Крім цього суд звертає увагу, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2007 році було укладено два договори іпотеки з метою забезпечення виконання в повному обсязі усіх грошових зобов`язань за кредитним договором № 11173668000 від 21.06.2007.

У подальшому у 2010 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договори про внесення змін до договорів іпотеки, тобто останніми вчинялися дії щодо забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед АКІБ «Укрсиббанк» та не ставився під сумнів факт укладення договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 погодили усі істотні умови договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, банком виконано свої зобов`язання за даним договором, що не заперечувалося ОСОБА_1 , а тому договір про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року є укладеним з дня його підписання, тобто 21 червня 2007 року.

Щодо висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 07 липня 2014 року № 3042/3043/14-32 про те, що підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Позичальник: в особі представника (підпис)», в графі «Позичальник: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )» та в графі «( ОСОБА_1 )» у договорі про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21.06.2007, укладеного між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 та у графіку погашення кредиту (додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту № 11173668000 від 21.06.2007) виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 , суд враховує, що безпосередньо сам текст кредитного договору, яким визначено права та зобов`язання сторін, умови надання та повернення кредиту, відповідальність за неналежне виконання зобов`язань за договором, гарантії, порядок сплати платежів та наслідки за несвоєчасне внесення коштів, строк дії та інші умови Договору, тобто істотні умови, що є визначальними при укладенні кредитних договорів підписаний позивачем як позичальником, ним не оспорюється. Факт отримання вказаних коштів та факт часткового виконання позичальником умов вказаного договору, дає підстави зробити висновок, що висновок експертизи не може бути підставою твердження про те, що даний договір є неукладеним.

Разом з цим, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Враховуючи наведене та оцінюючи наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необгрунтованість заявленого позову в частині визнання неукладеним договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року.

Щодо визнання недійсним договору іпотеки № 57500 від 21.06.2007, укладеного між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В., реєстровий № з-2859.

Заявляючи дану позовну вимогу, позивач посилалася на те, що АКІБ «Укрсиббанк» приховав від неї факт неукладення ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року, а тому вважає, що даний договір вона уклала із АКІБ «Укрсиббанк» під впливом обману.

Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

У частині першій статті 230 ЦК України визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14 зроблено висновок, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Як було встановлено судом вище, доводи позивача про неукладенність договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року ОСОБА_1 не знайшло свого підтвердження під час розгляду даної справи та заперечувалися безпосередньо позичальником ОСОБА_1 .

Аналізуючи матеріали справи на відповідність їх нормам матеріального права, суд вважає, що доводи позивача в обгрунування заявленигого позову в цій частині є недоведеними.

Суд також вважає, що заявлена вимога позивача про визнання неукладеним спірного кредитного договору не грунтується на вимогах закону та не відповідає загальним принципам, з якими закон пов"язує поновлення прав позивача, оскільки не містить в собі вимог про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права позивача.

За вказаних вище обставин, суд вважає, що вимога позивача про визнання неукладеним договору про споживчий кредит №11173668000 від 21 червня 2007 рокує необгрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо визнання недійсним договору іпотеки № 57499 від 21.06.2007, укладеного між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В., реєстровий № з-2854 та договору іпотеки № 57500 від 21.06.2007, укладеного між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В., реєстровий № з-2859 слід зазначити.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 21.06.2007 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В., ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 прийняв у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 170 т. 2).

Окрім цього, у період з 25.02.1997 по 14.04.2011 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу та копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 48, 49 т. 2).

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

У частині першій статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що на квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, оскільки набута у власність пд. час перебування останній у зареєстрованому шлюбі.

Дані обставини сторонами під час розгляду справи не заперечувалися.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Стаття 578 ЦК України та частина друга статті 6 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що майно, яке є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників. Умовою передачі співвласником нерухомого майна в іпотеку своєї частки в спільному майні без згоди інших співвласників є виділення її в натурі та реєстрація права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Водночас пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. При цьому наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину.

Судом встановлено, що 21.06.2007 ОСОБА_2 підписала заяву, яка була посвідчена приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В. у якій підтвердила, що вона надає згоду на передачу в іпотеку її чоловіком, ОСОБА_1 , квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах на його розсуд (а.с. 169 т. 2).

Таким чином встановлено, що позивачем було надано згоду на передачу ОСОБА_1 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в іпотеку у той же день, коли було укладено договір іпотеки № 57499 від 21.06.2007 між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В., реєстровий № з-2854, а тому суд приходить до висновку, що відсутні підстави для визнання даного договору недійсним.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

З огляду на те, що суд пришов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , а тому понесені судові витрати по розгляду даної справи покладаються на останню.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 60, 65, 70 СК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 202, 203-207, 215, 229-233, 369, 578, 627, 638, 1054, 1055 ЦК України, 2, 4, 5, 10, 12, 76 -83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, про визнання кредитного договору неукладеним та визнання недійсними договори іпотеки, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.05.2023.

Суддя: О.М. Букіна