Рішення

від 22.05.2023 по справі 120/7801/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 травня 2023 р. Справа № 120/7801/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, який звернувся в інтересах держави в особі Сутисківської селищної ради, до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватне підприємство "Гніванчанка" про визнання незаконним та скасування дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах),

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Сутисківської селищної ради до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури зазначив, що за результатами вивчення питання щодо додержання законодавства в екологічній сфері Вінницькою обласною прокуратурою виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства при користуванні об`єктами водного фонду області, зокрема при веденні рибогосподарської діяльності.

Так, перший заступник керівника обласної прокуратури зазначає, що приватне підприємство "Гніванчанка" використовує Сутиське водосховище для здійснення рибогосподарської діяльності на підставі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах № 9, який видано Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області 10 січня 2020 року.

Водночас, на переконання прокурора, зазначений дозвіл видано Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області з порушенням вимог Водного та Земельного кодексів України, оскільки використання земель водного фонду може здійснюватися на умовах оренди, постійного або тимчасового користування.

Натомість у приватного підприємства "Гніванчанка" відсутнє право на користування водним об`єктом "Сутиське водосховище" та земельною ділянкою під ним.

За таких обставин прокурор вважає, що відповідачем при наданні приватному підприємству дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів залишено поза увагою вимоги статті 17 Закону України Про тваринний світ щодо обов`язкової наявності у суб`єкта спеціального товарного рибного господарства оформленого права на користування об`єкту водного фонду.

Прокурор вказує на те, що оскільки Сутисківська селищна рада як орган місцевого самоврядування, який уповноважений розпоряджатися Сутиським водосховищем, неналежно здійснює захист інтересів держави в особі територіальної громади, що, в першу чергу, порушує її фінансово-бюджетний стан, а по-друге, не враховує інтереси суб`єктів, які могли б набути право на оренду згаданого водного об`єкту на конкурентних засадах, тому вважає, що це є достатнім обґрунтуванням для представлення інтересів держави в особі селищної ради в суді відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та частини 5 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України.

У позовній заяві як третю особу визначено приватне підприємство «Гніванчанка», що розцінено судом як клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

Ухвалою від 04 жовтня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання першого заступника прокурора Вінницької обласної прокуратури та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватне підприємство "Гніванчанка".

24 жовтня 2022 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватного підприємства "Гніванчанка". У таких поясненнях, окрім іншого, йдеться про те, що на території Сутисківської територіальної громади Вінницької області розташоване водосховище на річці Південний Буг загальною площею 377 га. Так, на підставі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) № 9, що виданий Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області 10 січня 2020 року, приватне підприємство "Гніванчанка" використовує Сутиське водосховище.

Представник третьої особи зазначає, що приватне підприємство "Гніванчанка" не погоджується з доводами прокурора, оскільки користування водосховищем здійснюється на законних підставах, а дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) № 9 від 10 січня 2020 року та Режим рибогосподарської експлуатації водосховища Сутиське від 02 січня 2020 року були отримані відповідно до чинного на той момент законодавства. При цьому, на переконання представника третьої особи, прокурором не надано жодних доказів того, що для погодження Режиму рибогосподарської експлуатації водосховища приватним підприємством Гніванчанка не були подані до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства України всі необхідні документи. Окрім того, представник третьої особи зауважив, що до позовної заяви не долучено доказів уповноваження Сутисківської селищної ради як органу місцевого самоврядування на розпорядження Сутиським водосховищем.

Представник третьої особи також додав, що Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта не є правовстановлюючим документом, яким надається право користування землями водного фонду; також наведений Режим не визначає правові підстави користування водним об`єктом особою, на замовлення якої він розроблений.

За наведених обставин представник третьої особи просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

14 листопада 2022 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що діюче законодавство в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів не вимагає користувача водних біоресурсів, який здійснює рибальство, мати правовстановлюючі документи на рибогосподарський водний об`єкт для здійснення спеціального використання водних біоресурсів. Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорони водних біоресурсів" передбачено отримання дозволу на спеціальне використанння водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах). Дозвіл на спеціальне використання біоресурсів видавався приватному підприємству "Гніванчанка" відповідно до Порядку видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення та анулювання зазначеного дозволу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 801 від 30 жовтня 2013 року. При цьому порядок видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів містить перелік документів, які має подати суб`єкт господарювання для одержання такого дозволу.

Так, задля отримання відповідного дозволу приватне підприємство "Гніванчанка" через центр адміністративних послуг "Прозорий офіс" Вінницької міської ради подало заяву про видачу дозволу на спеціальне використання біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) та довідку за встановленою Порядком № 801 формою. За результатами розгляду поданих приватним підприємством документів не виявлено підстав для відмови у видачі дозволу, а тому Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області видано дозвіл № 9 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських об`єктах (їх частинах) від 10 січня 2020 року. Також представник відповідача вказав на те, що подання відомостей щодо оформлення права оренди земельної ділянки для отримання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів Порядок № 801 не передбачає. За наведених обставин, на переконання відповідача, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

21 листопада 2022 року до суду від першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що посилання відповідача на застосування в даному випадку вимог Порядку № 801, ігноруючи при цьому вимоги Закону України "Про тваринний світ", є недопустимим, оскільки таким Законом регламентовано не тільки відтворення водних живих ресурсів, а й їх вилов, що підпадає під поняття "рибальство", яке відповідно до частини 5 статті 59 Земельного кодексу України не може здійснюватися без погодження власників чи постійних користувачів земельної ділянки водного фонду, на якій розташований такий водний об`єкт.

13 березня 2023 року представником третьої особи подано до суду додаткові докази.

04 квітня 2023 року до суду від представника третьої особи надійшли додаткові письмові пояснення, до яких долучено й додаткові докази. У таких поясненнях, окрім іншого, йдеться про те, що згідно з проведеною у 2021 році інвентаризацією водних об`єктів Сутиське водосховище розташоване в межах Сутисківської, Гніванської територіальних громад Вінницького району. При цьому Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг не володіє інформацією належності на праві власності земельної ділянки під водосховищем. Державне агентство водних ресурсів та його підвідомчі організації не є розпорядником земельної ділянки під водосховищем "Сутиське". Відтак, на переконання представника третьої особи, на момент видачі оскаржуваного дозволу № 9 від 10 січня 2020 року і на даний час ані власника земельної ділянки, ані землекористувача земельної ділянки водного фонду під Сутиським водосховищем не існує, а тому відсутні порушення будь-яких законних прав та інтересів Сутисківської селищної ради.

24 квітня 2023 року представником приватного підприємства "Гніванчанка" подано до суду додаткові пояснення. У таких йдеться про те, що оскаржуваний дозвіл видано приватному підприємству 10 січня 2020 року, а земельна ділянка під водосховищем перейшла у комунальну власність 27 травня 2021 року (тобто значно пізніше видачі відповідного дозволу), що свідчить про непорушення прав таким дозволом Сутисківської територіальної громади.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

В січні 2020 року приватне підприємство «Гніванчанка» звернулося до відповідача із заявою про видачу дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських об`єктах (їх частинах), долучивши до неї документи, передбачені Порядком видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення та анулювання зазначеного дозволу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 801 (далі Порядок № 801).

За результатами розгляду такої заяви Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області 10 січня 20209 року видано приватному підприємству дозвіл № 9 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), а саме на водосховищі «Сутиське», що розташоване на річці Південний Буг, терміном дії з 10 січня 2020 року по 09 січня 2025 року.

Відповідач як і третя особа вказують на те, що законодавство, яке врегульовує рибогосподарську діяльність на водоймах на підставі Режимів рибогосподарської експлуатації та сам Порядок № 801, не визначають обов`язку суб`єктів господарювання надавати договори на право користування об`єктами водного фонду разом із заявою про видачу дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах.

Проте прокурор зауважує, що, видаючи такий дозвіл, відповідач не врахував приписи статті 17 Закону України «Про тваринний світ», якою передбачено обов`язковість оформленого права користування об`єктом водного фонду як обов`язкову передумову для використання такого водного об`єкту, а відповідно, і для видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів.

Отже, визначальним правовим (спірним) питанням, яке необхідно вирішити в межах даного спору є те, чи правомірним є здійснення спеціального використання водних біоресурсів на певному водному об`єкті за відсутності у суб`єкта господарювання права користування відповідним рибогосподарським водним об`єктом.

Визначаючись з приводу позовних вимог, суд зважає на таке.

Рибогосподарська діяльність на водоймах, що здійснюється за Режимами рибогосподарської експлуатації, регламентується Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженою наказом Державного комітету рибного господарства України від 15 січня 2008 року № 4 (далі Інструкція № 4) та Порядком здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 992.

Водночас процедура видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) врегульована однойменним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 801 (в редакції, чинній на момент видачі спеціального дозволу).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 801 дозвіл видається на кожний рибогосподарський водний об`єкт (його частину) Держрибагентством або його територіальним органом (далі - дозвільний орган). Дозвіл видається територіальним органом суб`єктові господарювання для здійснення промислового рибальства, вилову водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також визначення їх санітарно-епідеміологічного стану, меліоративного вилову водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу, вилову водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури, любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову.

Пунктами 3, 5 Порядку № 801 передбачено, що для одержання дозволу суб`єкт господарювання подає такі документи: заяву про одержання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах); довідку про наявність у суб`єкта господарювання рибальських суден (плавзасобів), дозволених знарядь лову (відповідно до вимог правил рибальства та режимів) та рибоприймальних пунктів (місця розташування яких погоджено відповідно до законодавства) на визначеному рибогосподарському водному об`єкті (його частині) (далі - довідка). Якщо територіальні органи або наукові установи (організації, підприємства) не можуть власними силами здійснювати контрольний або дослідний вилов, у довідці зазначаються рибальські судна (плавзасоби), знаряддя лову та рибоприймальні пункти співвиконавця; програму виконання робіт, в якій визначені методи, мета та завдання робіт, типи і кількість рибальських суден (плавзасобів), назва і кількість необхідних знарядь лову, в разі здійснення вилову водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, контрольного вилову водних біоресурсів для визначення їх стану та запасів, вилову водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури; документ, на підставі якого виникло право на спеціальне використання водних біоресурсів.

Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або письмове повідомлення про відмову у видачі такого дозволу видається протягом п`яти робочих днів з дня подання суб`єктом господарювання пакета документів, необхідних для одержання дозволу.

При цьому вичерпні підстави для відмови суб`єктові господарювання у видачі дозволу наведені в пункті 6 Порядку № 801, які не передбачають можливості відмови у видачі заявнику дозволу у зв`язку з неподанням ним доказів на підтвердження права користування рибогосподарським водним об`єктом.

Разом із тим спірні у цій справі правовідносини врегульовані не лише Порядком № 801, але приписами Водного та Земельного кодексів України, Законом України Про тваринний світ та Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".

Так, статтями 3, 4 Водного кодексу України визначено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать поверхневі води, в тому числі і штучні водойми (водосховища, ставки) і канали. А до земель водного фонду належать землі, зайняті, серед іншого, водосховищами.

Води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування (стаття 6 Водного кодексу).

За приписами статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Загальне водокористування згідно статті 47 Водного кодексу України здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб (частина 2 статті 48 Водного кодексу України).

Отже, здійснення рибогосподарської діяльності передбачає можливість здійснення спеціального водокористування.

За визначенням, що міститься у статті 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", під рибогосподарською діяльністю розуміється діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.

Рибальство - добування водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах.

Промислове рибальство (промисел) - вид спеціального використання водних біоресурсів (вилучення, приймання, переробка, зберігання, транспортування тощо, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для функціонування суден флоту рибної промисловості та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), у тому числі у водах, що знаходяться за межами юрисдикції України.

Як зазначено у статті 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", використання водних біоресурсів також здійснюється в порядку загального і спеціального використання.

Стаття 27 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" визначає, що спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає: промислове рибальство; вилов водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також з метою з`ясування їх санітарно-епідеміологічного стану (далі - дослідний вилов); контрольний вилов водних біоресурсів для визначення їх стану та запасів; меліоративний вилов водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу; вилов водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури; любительське і спортивне рибальство у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову.

Законодавством можуть визначатися й інші види спеціального використання водних біоресурсів.

Отже, аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що використання водних біоресурсів може здійснюватися у порядку загального та спеціального користування. Загальне використання водних біоресурсів здійснюється без вилучення їх з природного середовища або у порядку любительського і спортивного рибальства. Спеціальне використання водних біоресурсів може здійснюватися відповідно до одного з режимів, визначених Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", а саме режиму промислу або режиму рибогосподарської експлуатації.

Як свідчать матеріали справи, оскаржуваний дозвіл № 9 від 10 січня 2020 року на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) видано приватному підприємству «Гніванчанка» відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації водосховища «Сутиське», розташованого на річці Південний Буг, від 02 січня 2020 року, погодженого відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 4 територіальним органом рибоохорони, у зоні якого здійснюватиметься діяльність, а також Державним агентством рибного господарства України.

Згідно з пункту 2.8 Інструкції № 4 користувач, якому видано Режим, має одноосібне право на спеціальне використання водних живих ресурсів (ВЖР) у цьому рибогосподарському водному об`єкті.

Тобто, при отриманні погодження Режиму користувачам надаються в користування лише водні біоресурси, а не сам водний об`єкт чи земельна ділянка під ним, позаяк режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта не є правовстановлюючим документом, яким надається право користування землями водного фонду.

Даний висновок узгоджується зі сталою судовою практикою Верховного Суду, зокрема постановами від 22 листопада 2018 року у справі № 806/449/15, від 16 травня 2019 року у справі № 806/3184/18, від 27 жовтня 2022 року у справі № 480/4250/19 та ряду інших.

У свою чергу відповідно до статті 51 Водного кодексу України водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України.

Частиною першою статті 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Згідно з положеннями частин четвертої та п`ятої статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що використання земель водного фонду фізичними та юридичними особами державної та комунальної власності може здійснюватися на умовах оренди, постійного або тимчасового користування. При цьому у разі перебування земель водного фонду у власності або в постійному користуванні відповідних суб`єктів у тимчасове користування такі об`єкти надаються за погодженням з постійними землекористувачами або за згодою власників.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд враховує те, що приватне підприємство "Гніванчанка" як на час видачі оскаржуваного дозволу № 9 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 10 січня 2020, так і на час звернення прокурора з цим позовом до суду не мало права користування рибогосподарським водним об`єктом водосховище «Сутиське».

Стаття 17 Закону України "Про тваринний світ" передбачає, що до спеціального використання об`єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.

Спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.

Саме тому суд вважає, що застосування положень Інструкції № 4 та Порядку № 801 з ігноруванням вимог статті 17 Закону України Про тваринний світ є недопустимим, оскільки останнім регламентовано не тільки спеціальне використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах, а й порядок його здійснення, який не може відбуватися за відсутності належного права користування земель водного фонду.

Верховний Суд у своїй постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 806/1350/15, де розглядалися подібні позовні вимоги, сформував правовий висновок, який полягає у наступному: Зі змісту наведених правових норм вбачається, що спеціальне використання водних біоресурсів, які є частиною тваринного світу, здійснюється на підставі дозволу, що видається у встановленому законом порядку, у тому числі за наявності права користування відповідним рибогосподарським водним об`єктом, оформленим за погодженням з постійним користувачем земельної ділянки.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, ФОП не має правовстановлюючого документа на користування водосховищем Іршанське або його частиною або документа, який підтверджує погодження спеціального використання водних біоресурсів з постійним землекористувачем водосховища Іршанське, на якому здійснюється спеціальне використання водних біоресурсів відповідно до режиму рибогосподарської експлуатації.

Отже, у цій справі суд касаційної інстанції дійшов висновку, що обласне Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства неправомірно видало суб`єкту господарювання дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) за відсутності права користування водним об`єктом.

Більше того, Верховний Суд у згадуваній вище постанові від 19 листопада 2019 року звернув увагу на те, що в межах спірних правовідносин підлягають до застосуванню не положення Інструкції № 4, яка визначає порядок погодження режиму рибогосподарської експлуатації, а саме норми Водного кодексу України (стаття 85), Земельного кодексу України (статті 59, 125) та Закон України "Про тваринний світ" (стаття 17). У зв`язку із цим посилання відповідача та третьої особи у своїх заявах на відсутність у діючому законодавстві приписів, які передбачають необхідність отримання суб`єктом господарювання, що здійснює спеціальне використання водних біоресурсів, права користування водним об`єктом є безпідставними, адже відсутність положень у нормах, які передбачають порядок видачі дозволу на спеціальне використання біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах, не виключає субсидіарного регулювання спірних правовідносин іншими нормативними актами.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин суд застосовує визначені вище правові висновки Верховного Суду при розгляді цієї адміністративної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскільки приватне підприємство Гніванчанка не має правовстановлюючого документа на користування водосховищем «Сутиське» або його частиною, тому Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області неправомірно видано такому підприємству дозвіл № 9 від 10 січня 2020 року на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), що в даний час призводить до порушення права органу місцевого самоврядування на повноцінне розпорядження комунальною власністю та в цілому зачіпає інтереси держави в особі Сутисківської селищної ради.

А тому позовні вимоги є обгрунтованими.

Водночас, визначаючись із тим, чи обраний прокурором спосіб захисту інтересів держави, є правомірним, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.

Так, у позовній заяві йдеться про необхідність захисту інтересів держави шляхом визнання незаконним та скасування дозволу № 9 від 10 січня 2020 року на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), що виданий Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області.

Як вже зазначалося вище, процедуру видачі суб`єктам господарювання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення та анулювання дозволу врегульовано Порядком № 801.

За приписами пункту 7 Порядку № 801 підставами для анулювання дозволу, виданого суб`єктові господарювання, є: звернення із заявою про анулювання дозволу; ліквідація суб`єкта господарювання - юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; рішення суду про скасування дозволу; систематичні грубі (три і більше) порушення протягом попереднього року вимог законодавства у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів; встановлення факту надання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації.

Відтак однією з підстав для анулювання раніше виданого дозволу є ухвалення рішення суду саме про скасування такого дозволу.

Тобто, після рішення суду про скасування дозвільного документа відповідний орган приймає рішення про анулювання такого дозволу.

За таких обставин слід дійти висновку, що належним способом захисту інтересів держави в даному випадку є скасування оскаржуваного дозволу № 9 від 10 січня 2020 року на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), не визнаючи при цьому його незаконним чи протиправним.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на такі висновки Європейського суду з прав людини, що викладені за результатами розгляду справ "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відтак з огляду на те, що обставини, наведені прокурором у позові, знайшли підтвердження в ході судового розгляду, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

З урахуванням положень частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з огляду на відсутність витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відсутні підстави для відшкодування таких витрат.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури задовольнити частково.

Скасувати дозвіл № 9 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), що виданий Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області приватному підприємству "Гніванчанка" 10 січня 2020 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури (місцезнаходження: 21001, м. Вінниця, вул. Монастирська, буд. 33; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 02909909)

Позивач: Сутисківська селищна рада (місцезнаходження: 23320, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Сутиски, просп. Перемоги, буд. 21; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04326282)

Відповідач: Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області (місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, пров. Селянський, буд. 9; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41644588)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватне підприємство "Гніванчанка" (місцезнаходження: 23310, Вінницька обл., м. Гнівань, вул. Довженка, буд. 12; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 36802206)

Повний текст рішення суду складено 22.05.2023

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович