Постанова

від 07.09.2023 по справі 120/7801/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/7801/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук Костянтин Олександрович

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

07 вересня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гніванчанка" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Сутисківської селищної ради Тиврівського району Вінницької області до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області, третя особа - Приватне підприємство "Гніванчанка" про визнання незаконним та скасування дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах),

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Сутисківської селищної ради звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області, третя особа - Приватне підприємство "Гніванчанка", у якому просив суд визнати незаконним та скасувати виданий Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області приватному підприємству "Гніванчанка" дозвіл № 9 від 10.01.2020 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), з метою здійснення промислового вилову риби згідно з Режимом рибогосподарської експлуатації водосховища "Сутиське" від 09.10.2019.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2023 позов задоволено частково, ухвалено:

- скасувати дозвіл № 9 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), що виданий Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області приватному підприємству "Гніванчанка" 10 січня 2020 року;

- в іншій частині позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволення позову, третя особа Приватне підприємство "Гніванчанка" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2023 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що прокурором не надано жодних доказів того, що для погодження Режиму рибогосподарської експлуатації водосховища ПП Гніванчанка не були подані до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства України всі необхідні документи.

Для отримання відповідного дозволу ПП "Гніванчанка" через центр адміністративних послуг "Прозорий офіс" Вінницької міської ради подало заяву про видачу дозволу на спеціальне використання біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) та довідку за формою, встановленою Порядком видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення та анулювання зазначеного дозволу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 801 від 30.10.2013 (Порядок № 801), а також документи, що передбачені Порядком № 801.

При цьому, подання відомостей щодо оформлення права оренди земельної ділянки для отримання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів Порядок № 801 не передбачає.

За результатами розгляду поданих ПП "Гніванчанка" документів не виявлено підстав для відмови у видачі дозволу, а тому Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області правомірно видано дозвіл № 9 від 10.01.2020 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських об`єктах (їх частинах).

Також вказано, що згідно з проведеною у 2021 році інвентаризацією водних об`єктів Сутиське водосховище розташоване в межах Сутисківської, Гніванської територіальних громад Вінницького району. При цьому Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг не володіє інформацією належності на праві власності земельної ділянки під водосховищем. Державне агентство водних ресурсів та його підвідомчі організації не є розпорядником земельної ділянки під водосховищем "Сутиське". Відтак, на момент видачі оскаржуваного дозволу № 9 від 10.01.2020 і на даний час ані власника земельної ділянки, ані землекористувача земельної ділянки водного фонду під Сутиським водосховищем не існує, а тому відсутні порушення будь-яких законних прав та інтересів Сутисківської селищної ради. Оскаржуваний дозвіл видано ПП "Гніванчанка" 10.01.2020, а земельна ділянка під водосховищем перейшла у комунальну власність 27.05.2021 (тобто значно пізніше видачі відповідного дозволу), що свідчить про непорушення прав таким дозволом Сутисківської територіальної громади.

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу ПП "Гніванчанка" в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що відповідачем при наданні ПП "Гніванчанка" дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів № 9 від 10.01.2020 залишено поза увагою вимоги статті 17 Закону України Про тваринний світ щодо обов`язкової наявності у суб`єкта спеціального товарного рибного господарства оформленого права на користування об`єкту водного фонду. У ПП "Гніванчанка" відсутнє право на користування водним об`єктом "Сутиське водосховище" та земельною ділянкою під ним.

Решта учасників справи не подали відзивів або письмових пояснень на апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

05.09.2023 до суду надійшла заява ПП "Гніванчанка" про зупинення провадження у даній справі на підставі п.3 ч.1 ст.236 КАС України до набрання законної сили рішенням у справі №120/13382/23.

Перевіривши матеріали справи та доводи вказаної заяви, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви ПП "Гніванчанка" про зупинення провадження у даній справі, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Встановлено, що у справі №120/13382/23, у якій ПП "Гніванчанка" оскаржує відмову Сутисківської селищної ради від 12.04.2023 у задоволенні заяви ПП "Гніванчанка" від 07.03.2023 про передачу в користування на праві оренди земельної ділянки під частиною водосховища «Сутиське» в межах Сутисківської територіальної громади для проведення діяльності із штучного відтворення водних біоресурсів або надання погодження власника земельної ділянки на її використання для рибальства ПП «Гніванчанка».

При цьому, з даним позовом перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Сутисківської селищної ради звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду 27.09.2022. Тобто, як станом на час видачі дозволу № 9 від 10.01.2020, так і станом на звернення прокурора до суду із позовом про скасування вказаного дозволу, ПП «Гніванчанка» не зверталось до Сутисківської селищної ради із заявою про передачу в користування на праві оренди земельної ділянки під частиною водосховища «Сутиське».

До того ж, в обґрунтування своєї позиції у даній справі ПП «Гніванчанка» стверджує, що подання відомостей щодо оформлення права оренди земельної ділянки для отримання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів законодавство не передбачає.

Таким чином, дана справа та справа №120/13382/23 не пов`язані настільки, що розгляд даної справи об`єктивно неможливий до набрання законної сили рішенням у справі №120/13382/23, а тому й відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі на підставі п.3 ч.1 ст.236 КАС України до набрання законної сили рішенням у справі №120/13382/23.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків по суті спору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у січні 2020 року ПП «Гніванчанка» звернулося до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області із заявою про видачу дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських об`єктах (їх частинах), долучивши до неї документи, передбачені Порядком № 801.

10.01.2020 за результатами розгляду такої заяви Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області видано приватному підприємству дозвіл № 9 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), а саме на водосховищі «Сутиське», що розташоване на р.Південний Буг, терміном дії з 10.01.2020 по 09.01.2025.

При видачі вказаного дозволу не надано доказів наявності у ПП «Гніванчанка» права користування об`єктами водного фонду разом із заявою про видачу дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах.

Водночас, прокурор зауважує, що, видаючи такий дозвіл, відповідач не врахував приписи статті 17 Закону України «Про тваринний світ», якою передбачено обов`язковість оформленого права користування об`єктом водного фонду як обов`язкову передумову для використання такого водного об`єкту, а відповідно, і для видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів, а тому звернувся до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ПП Гніванчанка не має правовстановлюючого документа на користування водосховищем «Сутиське» або його частиною, тому Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області неправомірно видано такому підприємству дозвіл № 9 від 10.01.2020 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), що в даний час призводить до порушення права органу місцевого самоврядування на повноцінне розпорядження комунальною власністю та в цілому зачіпає інтереси держави в особі Сутисківської селищної ради.

При цьому, підстав для анулювання раніше виданого дозволу є ухвалення рішення суду саме про скасування такого дозволу.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 801 дозвіл видається на кожний рибогосподарський водний об`єкт (його частину) Держрибагентством або його територіальним органом (далі - дозвільний орган). Дозвіл видається територіальним органом суб`єктові господарювання для здійснення промислового рибальства, вилову водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також визначення їх санітарно-епідеміологічного стану, меліоративного вилову водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу, вилову водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури, любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову.

Пунктами 3, 5 Порядку № 801 передбачено, що для одержання дозволу суб`єкт господарювання подає такі документи: заяву про одержання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах); довідку про наявність у суб`єкта господарювання рибальських суден (плавзасобів), дозволених знарядь лову (відповідно до вимог правил рибальства та режимів) та рибоприймальних пунктів (місця розташування яких погоджено відповідно до законодавства) на визначеному рибогосподарському водному об`єкті (його частині) (далі - довідка). Якщо територіальні органи або наукові установи (організації, підприємства) не можуть власними силами здійснювати контрольний або дослідний вилов, у довідці зазначаються рибальські судна (плавзасоби), знаряддя лову та рибоприймальні пункти співвиконавця; програму виконання робіт, в якій визначені методи, мета та завдання робіт, типи і кількість рибальських суден (плавзасобів), назва і кількість необхідних знарядь лову, в разі здійснення вилову водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, контрольного вилову водних біоресурсів для визначення їх стану та запасів, вилову водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури; документ, на підставі якого виникло право на спеціальне використання водних біоресурсів.

Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або письмове повідомлення про відмову у видачі такого дозволу видається протягом п`яти робочих днів з дня подання суб`єктом господарювання пакета документів, необхідних для одержання дозволу.

Вичерпні підстави для відмови суб`єктові господарювання у видачі дозволу наведені в пункті 6 Порядку № 801, які не передбачають можливості відмови у видачі заявнику дозволу у зв`язку з неподанням ним доказів на підтвердження права користування рибогосподарським водним об`єктом.

Разом із тим, статтями 3, 4 Водного кодексу України визначено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать поверхневі води, в тому числі і штучні водойми (водосховища, ставки) і канали. А до земель водного фонду належать землі, зайняті, серед іншого, водосховищами.

Води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування (стаття 6 Водного кодексу).

За приписами статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Загальне водокористування згідно статті 47 Водного кодексу України здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб (частина 2 статті 48 Водного кодексу України).

Отже, здійснення рибогосподарської діяльності передбачає можливість здійснення спеціального водокористування.

За визначенням, що міститься у статті 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", під рибогосподарською діяльністю розуміється діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.

Рибальство - добування водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах.

Промислове рибальство (промисел) - вид спеціального використання водних біоресурсів (вилучення, приймання, переробка, зберігання, транспортування тощо, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для функціонування суден флоту рибної промисловості та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), у тому числі у водах, що знаходяться за межами юрисдикції України.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" використання водних біоресурсів також здійснюється в порядку загального і спеціального використання.

Стаття 27 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" визначає, що спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає: промислове рибальство; вилов водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також з метою з`ясування їх санітарно-епідеміологічного стану (далі - дослідний вилов); контрольний вилов водних біоресурсів для визначення їх стану та запасів; меліоративний вилов водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу; вилов водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури; любительське і спортивне рибальство у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову.

Законодавством можуть визначатися й інші види спеціального використання водних біоресурсів.

Отже, використання водних біоресурсів може здійснюватися у порядку загального та спеціального користування. Загальне використання водних біоресурсів здійснюється без вилучення їх з природного середовища або у порядку любительського і спортивного рибальства. Спеціальне використання водних біоресурсів може здійснюватися відповідно до одного з режимів, визначених Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", а саме режиму промислу або режиму рибогосподарської експлуатації.

Встановлено, що оскаржуваний дозвіл № 9 від 10.01.2020 видано ПП «Гніванчанка» відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації водосховища «Сутиське», розташованого на річці Південний Буг, від 02.01.2020, погодженого відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 4 територіальним органом рибоохорони, у зоні якого здійснюватиметься діяльність, а також Державним агентством рибного господарства України.

Згідно з пункту 2.8 Інструкції № 4 користувач, якому видано Режим, має одноосібне право на спеціальне використання водних живих ресурсів (ВЖР) у цьому рибогосподарському водному об`єкті.

Тобто, при отриманні погодження Режиму користувачам надаються в користування лише водні біоресурси, а не сам водний об`єкт чи земельна ділянка під ним, позаяк режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта не є правовстановлюючим документом, яким надається право користування землями водного фонду.

Даний висновок узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, зокрема, постановами від 22 листопада 2018 року у справі № 806/449/15, від 16 травня 2019 року у справі № 806/3184/18, від 27 жовтня 2022 року у справі № 480/4250/19 та ряду інших.

Відповідно до статті 51 Водного кодексу України водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України.

Частиною 1 статті 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Згідно із положеннями частин четвертої та п`ятої статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що використання земель водного фонду фізичними та юридичними особами державної та комунальної власності може здійснюватися на умовах оренди, постійного або тимчасового користування. При цьому у разі перебування земель водного фонду у власності або в постійному користуванні відповідних суб`єктів у тимчасове користування такі об`єкти надаються за погодженням з постійними землекористувачами або за згодою власників.

Встановлено, що ПП "Гніванчанка" як на час видачі оскаржуваного дозволу № 9 від 10.01.2020, так і на час звернення прокурора з цим позовом до суду не мало права користування рибогосподарським водним об`єктом водосховище «Сутиське».

Стаття 17 Закону України "Про тваринний світ" передбачає, що до спеціального використання об`єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.

Спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.

Верховний Суд у своїй постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 806/1350/15, де розглядалися подібні позовні вимоги, сформував правовий висновок, за змістом якого спеціальне використання водних біоресурсів, які є частиною тваринного світу, здійснюється на підставі дозволу, що видається у встановленому законом порядку, у тому числі за наявності права користування відповідним рибогосподарським водним об`єктом, оформленим за погодженням з постійним користувачем земельної ділянки.

Також Верховний Суд звернув увагу на те, що в межах спірних правовідносин підлягають до застосуванню не положення Інструкції № 4, яка визначає порядок погодження режиму рибогосподарської експлуатації, а саме норми Водного кодексу України (стаття 85), Земельного кодексу України (статті 59, 125) та Закон України "Про тваринний світ" (стаття 17).

Тому, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що застосування Інструкції № 4 та Порядку № 801 з ігноруванням вимог статті 17 Закону України Про тваринний світ є недопустимим, оскільки останнім регламентовано не тільки спеціальне використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах, а й порядок його здійснення, який не може відбуватися за відсутності належного права користування земель водного фонду. У зв`язку із цим посилання відповідача та третьої особи на відсутність у діючому законодавстві приписів, які передбачають необхідність отримання суб`єктом господарювання, що здійснює спеціальне використання водних біоресурсів, права користування водним об`єктом є безпідставними, адже відсутність положень у нормах, які передбачають порядок видачі дозволу на спеціальне використання біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах, не виключає субсидіарного регулювання спірних правовідносин іншими нормативними актами.

За приписами пункту 7 Порядку № 801 підставами для анулювання дозволу, виданого суб`єктові господарювання, є: звернення із заявою про анулювання дозволу; ліквідація суб`єкта господарювання - юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; рішення суду про скасування дозволу; систематичні грубі (три і більше) порушення протягом попереднього року вимог законодавства у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів; встановлення факту надання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що ПП Гніванчанка не має правовстановлюючого документа на користування водосховищем «Сутиське» або його частиною, Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області неправомірно видано такому підприємству дозвіл № 9 від 10.01.2020 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), що в даний час призводить до порушення права органу місцевого самоврядування на повноцінне розпорядження комунальною власністю та зачіпає інтереси держави в особі Сутисківської селищної ради, а тому такий дозвіл необхідно анулювати шляхом його скасування.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гніванчанка" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.