Постанова

від 13.04.2023 по справі 910/3317/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2023 р. Справа№ 910/3317/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Чорногуза М.Г.

Шаптали Є.Ю.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 13.04.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 08.10.2021 (повний текст складено 01.11.2021)

у справі №910/3317/21 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "-Сервіс Тех-"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

та 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гансо Компані"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентінвест 3000"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпроперті"

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентпроперті"

про стягнення шкоди у розмірі 6 773 554,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "-Сервіс Тех-" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення шкоди у розмірі 6773554,00 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "-Сервіс Тех-" вказує, що ним на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гансо Компані" договору оренди майнового комплексу №ІП-28 від 11.06.2020 було набуто в орендне користування майновий комплекс загальною площею 28 223,1 кв.м., розташований в м. Києві по вул. Будіндустрії, 6, частини якого в подальшому позивачем були передані в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю "Рентпроперті", Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестпроперті" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренпроперті 3000". За твердженнями позивача, внаслідок передання частин майнового комплексу у суборенду він очікував одержувати щомісячний дохід у розмірі 2257848,00 грн.

Однак, у зв`язку з неправомірними діями відповідачів, які полягають в незаконній реєстрації ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" за собою права власності на спірний майновий комплекс, самовільним захопленням відповідачем-1 спірного майна та переданням останнім такого комплексу в оренду ТОВ "Стар Реалті", позивач був позбавлений можливості отримати у період з 11.11.2020 по 11.02.2021 дохід в загальному розмірі 6 773 554,00 грн, який просить суд за поданим позовом солідарно стягнути з відповідачів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 у справі № 910/3317/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "-Сервіс Тех-" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "-Сервіс Тех-" майнову шкоду у розмірі 6773554,00 грн та судовий збір у розмірі 101603,31 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що матеріалами справи підтверджується наявність всіх складових цивільного правопорушення в діях відповідача-1, що свідчить про правомірність заявлених ТОВ "-Сервіс Тех-" до стягнення збитків у визначеній ним сумі до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".

Відносно ж заявленої позивачем вимоги про стягнення завданих збитків солідарно також з ТОВ "Стар Реалті", суд відзначив, що передумовою виникнення спірних правовідносин та безпосереднім чинником завданих збитків були протиправні дії саме ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", які перебували поза контролем ТОВ "Стар Реалті", а тому правові підстави для притягнення останнього до відповідальності у вигляді стягнення спірних збитків відсутні в силу відсутності у поведінці такої особи повного складу цивільного правопорушення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та задовольнити позов повністю, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, які суд визнав встановленими, висновки, викладені у рішення, не відповідають встановленим обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність у діях відповідача-1 таких обов`язкових елементів цивільно-правової відповідальності як вина та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками. Як вказує ТОВ «ФК «Інвестохілсвеста» він є законним власником спірного майнового комплексу загальною площею 28223,10 кв.м., який знаходиться по вул. Будіндустрії, 6 у м. Києві згідно реєстрації права власності від 05.10.2020. У зв`язку з чим, відповідач-1, користуючись передбаченим положеннями статті 319 Цивільного кодексу України правом, уклав 05.11.2020 із відповідачем-2 договір оренди, який у судовому порядку недійсним не визнавався, і в силу статті 204 Цивільного кодексу України є правомірним та чинним, що свідчить про можливість саме ТОВ «Стар Реалті» передавати майно у суборенду третім особам.

Скаржник також звертає увагу на ті обставини, що судом першої інстанції не було досліджено обставини виникнення та підстави виникнення саме у заявленому позивачем розмірі шкоди, оскільки розрахунки позивача є теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними доказами, що свідчить про конкретний розмір прибутку, який міг і повинен отримати позивач. Крім того, відповідач-1 вказує, що позивачем штучно утворені збитки у вигляді упущеної вигоди, оскільки вони були створені між компаніями, які входять до однією фінансово-промислової групи «Група родини Сподін», які є пов`язаними між собою.

На думку апелянта, відшкодування збитків на підставі статей 224, 225 Господарського процесуального кодексу України можливе лише учасникам господарських зобов`язань, якими відповідачі не являються, а тому вони не повинні доводити свою невинуватість, оскільки не є учасниками договірних відносин.

Відповідач-1 також зауважує, що договір оренди майнового комплексу №ІП -28, серія та номер: 1719 від 11.06.2020, укладений між ТОВ «Гансо Компані» та ТОВ «-Сервіс Тех-» є нікчемним в силу частини 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку», а тому посилання позивача на статтю 770 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її вимог, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. ТОВ «-Севіс Тех-» зазначає, що судом першої інстанції було встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Явка представників у судове засідання

Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання 13.04.2023 не з`явились, про причини неявки представники відповідача-2 та третіх осіб не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, 13.04.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване зайнятістю представника в іншому судовому засіданні у справі №920/1114/22.

Разом з тим, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

Розглянувши клопотання відповідача-1 колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки ТОВ «Інвестохіллс Веста» виклав свою правову позицію щодо оскарження судового рішення у апеляційній скарзі, у судовому засіданні 10.04.2023 представник відповідача-1 надавав пояснення по суті спору та вимог апеляційної скарги. При цьому, колегія суддів наголошує, що у матеріалах справи наявні всі необхідні докази для розгляду апеляційної скарги по суті, а відповідач-1 у своєму клопотанні не наголошує на обставинах, які, з огляду на доказове наповнення матеріалів справи, та викладення своєї правової позиції у заяві по суті спору (апеляційній скарзі) та запереченнях на відзив, перешкоджали б суду здійснити розгляд апеляційної скарги без участі його представника.

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та третіх осіб.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 11.06.2020 між ТОВ "Гансо Компані" (орендодавець) та ТОВ "-Сервіс Тех-" (орендар) було укладено договір оренди майнового комплексу №ІП-28, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. за реєстровим №1719, (надалі - договір оренди №ІП-28), в рамках виконання якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майновий комплекс, загальною площею 28 223,1 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, що належав орендодавцю на праві власності на підставі Акту приймання-передачі, посвідченого 16.05.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Домашенко М.М. за реєстровим №514, (номер запису про право власності 26197796), про що 11.06.2020 між сторонами було складено акт приймання-передачі об`єкта оренди до Договору оренди №ІП-28.

У подальшому, 11.06.2020 між ТОВ "-Сервіс Тех-" (орендар) та ТОВ "Рентінвест 3000" (суборендар) було укладено договір суборенди №РІ-28/1, у відповідності до якого орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове платне користування частину майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, а саме, нежилі приміщення загальною площею 9924,00 кв.м., з визначенням місячного розміру орендної плати за користування ними у сумі 793920,00 грн, про що 11.06.2020 між сторонами було складено акт приймання-передачі частини майнового комплексу - нежитлових приміщень.

11.06.2020 між ТОВ "-Сервіс Тех-" (орендар) та ТОВ "Рентпроперті" (суборендар) було укладено договір суборенди №РП-28/2, у відповідності до якого орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове платне користування частину майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, а саме, нежилі приміщення загальною площею 18060,10 кв.м., з визначенням місячного розміру орендної плати за користування ними у сумі 1 444 808,00 грн, про що 11.06.2020 між сторонами було складено акт приймання-передачі частини майнового комплексу - нежитлових приміщень.

11.06.2020 між ТОВ "-Сервіс Тех-" (орендар) та ТОВ "Інвестпроперті" (суборендар) було укладено договір суборенди №ІП-28/3, у відповідності до якого орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове платне користування частину майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, а саме, нежилі приміщення загальною площею 239,00 кв.м., з визначенням місячного розміру орендної плати за користування ними у сумі 19120,00 грн, про що 11.06.2020 між сторонами було складено акт приймання-передачі частини майнового комплексу - нежитлових приміщень.

Судом також встановлено, що 05.10.2020 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А., на підставі, зокрема: дублікату іпотечного договору, виданого 08.05.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим №1929; рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі №910/14571/17; договору №81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, посвідченого 27.04.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим №618; повідомлень ПАТ "УПБ" №01-10/4982 від 24.09.2015 №01-10/4983 від 24.09.2015 та №01-10/329/1 від 21.08.2020, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме:

- за індексним номером 54421899 про реєстрацію іпотеки з визначенням ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" іпотекодержателем майнового комплексу, загальною площею 28 223,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, (номер запису: 38516374);

- за індексним номером 54422313 про реєстрацію обтяження майнового комплексу, загальною площею 28 223,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, іпотекою (номер запису: 38516467);

- за індексним номером 54423577 про реєстрацію за ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" права власності на майновий комплекс, загальною площею 28 223,1 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, (номер запису: 38517647).

15.10.2020 державним реєстратором Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Ю.І., на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №910/5716/20, прийнято рішення за №№54580019, 54580311, згідно яких проведено державну реєстрацію скасування права власності №38517647, іпотеки №38516374 та обтяження (заборони на нерухоме майно) №38516467 за ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" щодо майнового комплексу, загальною площею 28 223,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6.

15.10.2020 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А., на підставі, зокрема: дублікату іпотечного договору, виданого 08.05.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим №1929; рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі №910/14571/17; договору №81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, посвідченого 27.04.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим №618; повідомлень ПАТ "УПБ" №01-10/4982 від 24.09.2015 №01-10/4983 від 24.09.2015 та №01-10/329/1 від 21.08.2020, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме:

- за індексним номером 54599126 про реєстрацію іпотеки з визначенням ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" іпотекодержателем майнового комплексу, загальною площею 28 223,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, (номер запису: 38680926);

- за індексним номером 54599147 про реєстрацію обтяження майнового комплексу, загальною площею 28 223,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, іпотекою (номер запису: 38680941);

- за індексним номером 54599162 про реєстрацію за ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" права власності на майновий комплекс, загальною площею 28 223,1 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, (номер запису: 38680953).

21.10.2020 представником ТОВ "Гансо Компані", як орендодавця, представником ТОВ "-Сервіс Тех-", як орендаря, у присутності свідка: ОСОБА_1 , складено акт про недопуск орендаря до використання орендованого в орендодавця нерухомого майна, відповідно до якого зафіксовано неможливість орендаря здійснювати у орендованих в орендодавця приміщеннях господарську діяльність, у зв`язку з їх незаконним зайняттям ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та недопущенням до даних приміщень орендаря, а також і самого орендодавця.

Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.2020 №3745/5 "Про задоволення скарги" на підставі висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 22.10.2020 за результатами розгляду скарги ТОВ "Гансо Компані" від 16.10.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.10.2020 за №30576-33-20: частково задоволено скаргу ТОВ "Гансо Компані" від 16.10.2020; скасовано рішення від 15.10.2020 №№5459912, 54599147, 54599162, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А.

З матеріалів справи також вбачається, що 05.11.2020 між ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" (орендодавець) та ТОВ "Стар Реалті" (орендар) було укладено договір оренди №09/05/11/2020/1, у відповідності до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майновий комплекс, загальною площею 28 223,1 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, про що між сторонами було укладено акт приймання-передачі приміщення в оренду від 05.11.2020.

05.11.2020 представником ТОВ "Гансо Компані", як орендодавця, представником ТОВ "-Сервіс Тех-", як орендаря, у присутності свідка: ОСОБА_1 , складено акт про недопуск орендаря до використання орендованого в орендодавця нерухомого майна, відповідно до якого зафіксовано неможливість орендаря здійснювати у орендованих приміщеннях господарську діяльність, у зв`язку з їх незаконним зайняттям ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та недопущенням до даних приміщень орендаря, а також і самого орендодавця.

Наказом Міністерства юстиції України від 25.11.2020 №4080/5 "Про задоволення скарги", на підставі висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 17.11.2020 за результатами розгляду скарги ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" від 27.10.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.10.2020 за №31866-33-20, задоволено скаргу ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" від 27.10.2020 та скасовано рішення від 15.10.2020 №№54580019, 54580311, прийняті державним реєстратором Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Ю.І.

26.11.2020 представником ТОВ "Гансо Компані", як орендодавця, представником ТОВ "-Сервіс Тех-", як орендаря, у присутності свідка: ОСОБА_1 , складено акт про недопуск орендаря до використання орендованого в орендодавця нерухомого майна, відповідно до якого зафіксовано неможливість орендаря здійснювати у орендованих в орендодавця приміщеннях господарську діяльність, у зв`язку з їх незаконним зайняттям ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та недопущенням до даних приміщень орендаря, а також і самого орендодавця.

08.12.2020 представником ТОВ "Гансо Компані", як орендодавця, представником ТОВ "-Сервіс Тех-", як орендаря, у присутності свідка: ОСОБА_1 , складено акт про недопуск орендаря до використання орендованого в орендодавця нерухомого майна, відповідно до якого зафіксовано неможливість орендаря здійснювати у орендованих в орендодавця приміщеннях господарську діяльність, у зв`язку з їх незаконним зайняттям ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та недопущенням до даних приміщень орендаря, а також і самого орендодавця.

У подальшому, листом від 28.12.2020 №28/12/20 ТОВ "Стар Реалті" повідомило орендарів майнового комплексу, загальною площею 28 223,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, про те, що з 15.10.2020 змінився власник майнового комплексу, яким наразі є ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", і ним укладено з ТОВ "Стар Реалті" договір оренди майнового комплексу від 05.11.2020 з правом передачі майна у суборенду третім особам, а тому є необхідним укладення договору суборенди з ТОВ "Стар Реалті" в строк до 31.12.2020.

Листами від 22.02.2021 ТОВ "Рентпроперті", ТОВ "Інвестпроперті" та ТОВ "Рентінвест 3000" повідомили ТОВ "-Сервіс Тех-" про те, що внаслідок дій ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та ТОВ "Стар Реалті", які зумовили переоформленні договорів суборенди з кінцевими користувача, не в змозі виконувати умови договорів суборенди №РІ-28/1, №РП-28/2, №ІП-28/3 від 22.02.2021 та здійснити оплату орендної плати за період з 11.11.2020 по 11.02.2021.

Спір у справі виник у зв`язку тим, як стверджує позивач, внаслідок протиправних дій ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та ТОВ "Стар Реалті" його було позбавлено можливості здійснювати господарську діяльність на базі майнового комплексу, загальною площею 28 223,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, та отримувати доходи за рахунок здачі такого майна в суборенду, у зв`язку з чим завдано збитків у вигляді упущеної вигоди на загальну суму 6773554,00 грн., відшкодування яких і просить покласти на відповідачів.

Відповідач-1 у свою чергу, заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказує на те, що набуття ним прав власності на спірний майновий комплекс було наслідком реалізації прав іпотекодержателя такого майна, набутих ним на підставі укладеного з ПАТ "УПБ" договору №81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, посвідченого 27.04.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим №618, в той час як укладений між ТОВ "Гансо Компані" та ТОВ "-Сервіс Тех-" договір оренди №ІП-28 є нікчемним в силу статті 12 Закону України "Про іпотеку", адже вчинений за відсутності згоди іпотекодержателя.

При цьому, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" зазначає, що є законним власником спірного майнового комплекс згідно проведеної 05.10.2020 реєстрації права власності, оскільки реєстраційні дії, які були проведені 15.10.2020 були скасовані Мінюстом, однак, продовжують діяти в силу існування обтяжень такого майна, які унеможливлюють виконання наказів Мінюсту, а їх виконання і зумовить відновлення запису про право власності ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на спірне майно від 05.10.2020, що і підтверджуватиме законність розпорядження ним таким майном.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов висновку щодо відмови у задоволенні апеляційної скарги, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пунктів 8, 9 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частиною 3 зазначеної статті унормовано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Приписами статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

При цьому, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (стаття 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вбачається зі змісту статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

При цьому, встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у певних витратах.

Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини в заподіянні шкоди.

З огляду на викладене вбачається, що на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина заподіювача презюмується та не підлягає доведенню постраждалим, тобто, саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Враховуючи встановлені судом обставини та характер спірних правовідносин, безпосереднім предметом вирішення спору у даній справі є оцінка законності дій відповідача-1 з розпорядження спірним майновим комплексом, що зумовило фактичне припинення відповідної господарської діяльності позивача, а не оцінка правових підстав проведення реєстрації прав власності на спірне майно за відповідачем-1.

Отже, вирішуючи спір у даній справі з огляду на межі спірних правовідносин, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, заоремо, право власності на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

З огляду на викладені норми вбачається, що правомочності розпорядження нерухомим майном його власником виникають не інакше як за наслідками проведення державної реєстрації права власності на нього за такою особою, тобто, публічного визнання такого права власності особи державою.

В даному випадку, із матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що реалізація правомочностей власника спірного майнового комплексу шляхом його передачі в оренду ТОВ "Стар Реалті", яка зумовила припинення орендних правовідносин ТОВ "-Сервіс Тех-" із своїми суборендарями, здійснювалася за наслідками проведення 15.10.2020 приватним нотаріусом Юдіним М.А. державної реєстрації в Державному реєстрі прав за ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" права власності на спірний майновий комплекс (індексний номер рішення 54599162).

Однак, наказом Мінюсту від 27.10.2020 №3745/5 "Про задоволення скарги" таке рішення приватного нотаріуса Юдіна М.А., як і пов`язані з ним рішення щодо реєстрації іпотеки та обтяження спірного майнового комплексу на користь ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" (індексні номери рішень №№5459912, 54599147) було скасовано.

Відповідно до висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 22.10.2020 за результатами розгляду скарги ТОВ "Гансо Компані" від 16.10.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.10.2020 за №30576-33-20, на підставі якого було прийнято такий наказ №3745/5, правовою підставою для скасування відповідних рішень приватного нотаріуса Юдіна М.А. стало встановлення проведення таких реєстраційних дій всупереч наявному в Державному реєстрі прав записів від 11.06.2019 про обтяження спірного майнового комплексу арештом, накладеним ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.05.2019 у справі №757/27183/19-к, та від 16.07.2020 про обтяження спірного майнового комплексу арештом, накладеним ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №758/7480/20.

Факт існування вказаних обтяжень спірного майнового комплексу арештами, накладеними судом в рамках кримінальних проваджень, підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що накладені ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 30.05.2019 у справі №757/27183/19-к та Подільського районного суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №758/7480/20, які були залишені без змін судом апеляційної інстанції (ухвали Київського апеляційного суду від 16.12.2020 у справі №758/7480/20 та від 12.04.2021 у справі №757/27183/19-к), арешти зберігають свою чинність по сьогоднішній день.

Частиною 2 статтею 21 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обтяження - це заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Пунктом 6 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що підставою для відмови в державній реєстрації прав є, зокрема, наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

З огляду на викладені норми вбачається, що проведення реєстрації прав на нерухомість, обтяжену накладеним судом арештом в рамках кримінального провадження, свідчить про суперечність відповідних дій фундаментальним положенням Конституції України (ст.ст. 8, 19, 41, 1291) та Цивільного кодексу України (ст.ст. 182, 316, 317, 321, 326, 328), адже її вчинення суперечить судовому рішенню про встановлення відповідного обтяження, яке набрало законної сили, що в свою чергу є порушенням основ діяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, спрямованих на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, оскільки така реєстрація спотворює відповідну мету (не може бути визнано державою та захищено нею право, яке зареєстровано з порушенням норм Закону).

При цьому, слід звернути увагу на те, що в даному випадку передбачений пунктом 7 частини 4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" виняток щодо відмови в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, у випадку державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33 - 38 Закону України "Про іпотеку" не застосовується, адже із наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна не вбачається, що таке право іпотеки було зареєстрованим на моменти вчинення записів про арешт спірного майнового комплексу, в той час як правовідносини іпотеки такого майна не є предметом розгляду спору у даній справі, що унеможливлює здійснення судом оцінки їх перебігу.

Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, проведення державної реєстрації права іпотеки на майно, обтяження його такою іпотекою та права власності на нього, як наслідку реалізації прав іпотекодержателя, за наявності записів про обтяження відповідного майна арештами, накладеними судом в рамках кримінальних проваджень, які внесені раніше іпотеки, суперечить положенням ст.ст. 8, 19, 41, 129-1 Конституції України та є прямим порушення публічних основ державної реєстрації прав, закріплених в положеннях статті 182 Цивільного кодексу України та Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В підтвердження наведеного також вказує той факт, що по сьогоднішній день наказ Мінюсту від 27.10.2020 №3745/5 залишається невиконаним в частині наслідків скасування прийнятих приватним нотаріусом Южіним М.А. рішень від 15.10.2020 за №№5459912, 54599147, 54599162 - проведення державної реєстрації скасування таких рішень та вчинених на підставі них записів про іпотеку спірного майнового комплекс, обтяження його іпотекою на користь ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та право власності останнього на нього, що за поясненнями представників учасників справи зумовлено саме існуванням записів про арешт спірного майнового комплексу, накладеного ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 30.05.2019 у справі №757/27183/19-к та Подільського районного суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №758/7480/20.

Аналогічно залишається невиконаним наказ Мінюсту від 25.11.2020 №4080/5 "Про задоволення скарги" в частині внесення до Державного реєстру прав відомостей про скасування рішень державного реєстратора Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Ю.І. від 15.10.2020 №№54580019, 54580311, прийнятих на підставі підробленого судового рішення.

Тобто, мають місце обставини за яких орган, до повноважень якого належить, зокрема: забезпечення формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; здійснення нормативно-правового регулювання у сфері державної реєстрації прав; забезпечення створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій та прийняття обов`язкових до виконання рішення, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не в змозі виконати свої рішення про скасовування незаконних дій в Державному реєстрі прав в силу існування записів про обтяження відповідного майна арештами, накладеними судовими рішеннями.

Наведене за фактичних обставин перебігу спірних правовідносин є самостійною підставою для висновку про незаконність прийняття державними реєстраторами рішень про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень і вчинення на підставі них відповідних записів за наявності чинних записів про обтяження відповідного майна судовими арештами, адже на переконання суду у випадку коли регулятор, визнаючи силу записів про судовий арешт майна, не в змозі скасувати записи, вчиненні на підставі підробленого судового рішення, то визнати законним проведення в цей державної реєстрації прав пересічним реєстратором неможливо.

У відповідності до приписів частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України).

Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому, категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що встановлені обставини проведення державної реєстрації спірних прав за ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" не викликають жодних сумнівів у тому, що вони здійснювалися свідомо, нехтуючи імперативними приписами Конституції України (зокрема, в частині обов`язковості остаточного судового рішення).

Таким чином, вчинення порушень приписів статей 8, 19, 41, 129-1 Конституції України, статей 182, 316, 317, 321, 326, 328 Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що безумовно посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, адже в першу чергу нівелює такий основний принципу існування держави України в цілому як верховенство права, є неспростовною ознакою порушення публічного порядку в розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України.

Відтак, спрямовані в даному випадку на набуття правомочностей власника спірного майнового комплексу дії, зокрема: проведення 15.10.2020 приватним нотаріусом Юдіним М.А. державної реєстрації в Державному реєстрі прав іпотеки, обтяження спірного майнового комплексу іпотекою та права власності ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на спірний майновий комплекс (індексні номери рішень 5459912, 54599147, 54599162, є нікчемними, адже є наслідком протиправних дій, вчинених всупереч публічному порядку (зокрема, внаслідок нехтування обов`язковістю судових рішень, які набрали законної сили, та встановлених ними обтяжень спірного майна) за відсутності жодних доказів на підтвердження втрати чинності такими арештами чи наявності пріоритету зареєстрованих прав над встановленими судовими рішеннями обтяженнями спірного майна.

Посилання відповідача-1 на те, що питання законності або ж чинності записів в Державному реєстрі прав, внесених приватним нотаріусом Юдіним М.А. на підставі прийнятих ним рішень №№5459912, 54599147, 54599162, жодним чином не впливає на наявні у нього правомочності власника спірного майнового комплексу, адже фактичне виконання наказів Мінюсту від 27.10.2020 №3745/5 та від 25.11.2020 №4080/5 відновить в Державному реєстрі прав силу внесених 05.10.2020 приватним нотаріусом Юдіним М.А. записів про іпотеку спірного майнового комплексу, обтяження його такою іпотекою та право власності ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на нього (записи №№38516374, 38516467, 38517647, внесені на підставі рішень №№54421899, 54422313, 54423577), є необґрунтованим з огляду на наступне.

Як вбачається із відомостей Державного реєстру прав такі рішення та записи аналогічно з рішеннями та записами від 15.10.2020 було прийнято/внесено приватним нотаріусом Юдіним М.А. всупереч записів про арешти спірного майнового комплексу, накладені ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 30.05.2019 у справі №757/27183/19-к та Подільського районного суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №758/7480/20.

Тобто, обставини прийняття рішень та вчинення записів про іпотеку спірного майнового комплексу, обтяження його такою іпотекою та право власності ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" як від 05.10.2020, так і від 15.10.2020 є ідентичними.

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів оскарження ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" наказу Мінюсту від 27.10.2020 №3745/5, а під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено (згідно наданих представником відповідача-1 пояснень у судовому засіданні), що такі відповідачем-1 дії не вчинялися, що свідчить про фактичну мовчазну згоду з доводами колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 22.10.2020 за результатами розгляду скарги ТОВ "Гансо Компані" від 16.10.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.10.2020 за №30576-33-20, на підставі якого було прийнято такий наказ №3745/5.

За визначених обставин внесені 05.10.2020 приватним нотаріусом Юдіним М.А. записи про іпотеку спірного майнового комплексу, обтяження його такою іпотекою та право власності ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на нього (записи №№38516374, 38516467, 38517647, внесені на підставі рішень №№54421899, 54422313, 54423577) є також нікчемними і не можуть породжувати жодних правових наслідків.

Наведене в свою чергу свідчить про незаконність послідуючих дій відповідача-1 з розпорядження відповідними правомочностями власника спірного майнового комплексу, які спрямовані на фактичне припинення господарської діяльності позивача в частині здачі приміщень такого комплексу в суборенду своїм контрагентам, з передачею таких прав відповідачу-2 згідно договору оренди №09/05/11/2020/1 від 05.11.2020, а тому останній також є нікчемним.

Оцінюючи встановлені обставини набуття відповідачем 1 правомочностей власника спірного майнового комплексу та послідуючого розпорядження ними в контексті існування в діях останнього такого елементу цивільного правопорушення як протиправна поведінка, що призвела до припинення господарської діяльності позивача із здачі спірного майнового комплексу в оренду, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що його існування вбачається із сукупності встановлених обставин виникнення таких правомочностей, адже першочерговим чинником її виникнення є саме здійснення реєстрації права власності всупереч встановленої заборони вчинення таких дій, адже у суду, в силу публічності наявної в Державному реєстрі прав інформації, не виникає жодних сумнівів в тому, що ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" було обізнано як про наявність відповідних арештів, так і про існування правовідносин оренди між позивачем і його суборендарями.

Так, відповідно до статті 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Отже, перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. Новий власник речі набуває прав та обов`язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 923/70/18).

Відтак, навіть у разі зміни власника спірного об`єкта оренди договір оренди зберігає чинність, а право оренди зберігається за орендарем.

Тобто, за будь-яких обставин перебігу прав власності на спірне нерухоме майно відповідач-1, встановивши перебування його у користуванні інших осіб (наявності правовідносин оренди/суборенди) та будучи добросовісним власником, в силу положень статей 3, 12, 13 Цивільного кодексу України першочергово був зобов`язаний вчинити дії, спрямовані на припинення відповідних правовідносин та виселення таких осіб в порядку, визначеному законом (звернутися до поліції, ініціювати судовий спір тощо), а не здійснювати фактичне захоплення відповідного майна, створюючи загрозу завдання шкоди іншим особам.

Однак, доказів вчинення дій, спрямованих на це матеріали справи не містять, що і підтверджує наявність протиправної поведінки відповідача-1.

З огляду на викладене, слід дійти до висновку про те, що обставини реєстрації ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" за собою права власності на спірний майновий комплексу та подальшого розпорядження ним і є підтвердженням його протиправної поведінки та як наслідок вини відповідача-1 у завданні відповідної шкоди позивачу і причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, адже за встановлених обставин відповідачем-1 не спростовано, що припинення оплати суборендарями коштів на користь позивача за суборенду приміщень спірного майнового комплексу було зумовлено іншим чинниками, а в той час як із наявних в матеріалах справи листів ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", ТОВ "Стар Реалті" і актів про недопуск вбачається блокування можливості реалізації ТОВ "-Сервіс Тех-" прав орендаря такого майна та спонукання кінцевих наймачів до переукладення договорів користування приміщенням спірного майнового комплексу з ТОВ "Стар Реалті".

Відповідач-1 також зазначає, що позивачем не доведено саме у заявленому розмірі шкоди, оскільки розрахунки позивача є теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними доказами.

Як встановлено судом, на підтвердження розміру матеріальної шкоди (упущеної вигоди) позивачем було додано до позову укладені в рамках реалізації своїх прав орендаря спірного майнового комплексу договори суборенди №РІ-28/1 від 11.06.2020, №РП-28/2 від 11.06.2020 та №ІП-28/3 від 11.06.2020, загальний розмір щомісячної орендної плати за якими, що належав до сплати позивачу, становив 2 257 848,00 грн, від якого і здійснює розрахунок заявленої до стягнення упущеної вигоди у вигляді втраченого доходу за три місяці на суму 6 773 554,00 грн (2 257 848,00 грн х 3).

Посилання відповідача-1 на те, що як договір оренди майнового комплексу №ІП-28 від 11.06.2020, так і договори суборенди №РІ-28/1 від 11.06.2020, №РП-28/2 від 11.06.2020 та №ІП-28/3 від 11.06.2020 укладені між пов`язаними особами, а тому відповідна сума збитків є штучно створеною, судом відхиляється з огляду на те, що не в залежності від пов`язаності сторін таких правочинів останні в силу закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції їх правомірності та обов`язковості згідно статей 11, 14, 509 Цивільного кодексу України до виконання визначених ними зобов`язань відсутні підстави для висновку про те, що позивач не міг розраховувати на отримання визначеної вказаними договорами суми коштів протягом періоду їх дії. До того ж, відповідачем-1 не надано доказів на підтвердження того, що визначена такими договорами вартість оренди не відповідала середній ринковій вартості здачі аналогічних приміщень в оренду у відповідному регіоні.

Більш того, суд відзначає, що суть відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди полягає у відновленні становища особи, яке остання мала б за відсутності порушення його прав, тобто, за відсутності протиправного з боку відповідача-1 припинення правовідносин за вказаними договорами суборенди, позивач міг би очікувати на отримання суборендної плати згідно визначених ставок, а відновлення таких порушених прав не може ставити його у гірше становище.

Також, відхиляються посилання відповідача-1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 04.12.2020 у справі №757/52856/20-к, якою було накладено арешт на спірний майновий комплекс з позбавленням права користування, відчуження та розпорядження ним будь-яким суб`єктам господарської діяльності, окрім ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", як на те, що в будь-якому випадку такою ухвалою було підтверджено можливість використання спірного майнового комплексу виключно ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", з огляду на наступне.

Із змісту такої ухвали слідчого-судді вбачається, що процесуальним мотивом її прийняття було визначено необхідність збереження речових доказів в рамках кримінального провадження, однак, де-факто такі заходи було спрямовані на захист матеріально-правового інтересу ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", на що і вказує резолютивна частини такої ухвали із встановленою тотальною забороною користуватися відповідним майном будь-кому окрім наведеної особи.

В той же час, із зібраних в матеріалах справи доказів та пояснень представників учасників справи вбачається, що таке судове рішення не виконувалося самим же ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", адже доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на припинення правовідносин оренди спірного майнового комплексу з ТОВ "Стар Реалті" чи виселення кінцевих користувачів (суборендарів) його приміщень матеріали справи не містять, в той час як резолютивна частина ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 04.12.2020 у справі №757/52856/20-к прямо забороняла користування таким майном будь-якому окрім ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".

В підтвердження викладеного в т.ч. вказує лист ТОВ "Стар Реалті" від 28.12.2020 №28/12/20 (направлений за спливом 24 днів після винесення ухвали від 04.12.2020 у справі №757/52856/20-к), в якому останнє повідомляло орендарів спірного майнового комплексу про те, що з 15.10.2020 змінився власник майнового комплексу, яким наразі є ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", і ним укладено з ТОВ "Стар Реалті" договір оренди майнового комплексу від 05.11.2020 з правом передачі майна у суборенду третім особам, а тому є необхідним укладення договору суборенди з ТОВ "Стар Реалті" в строк до 31.12.2020.

Отже, має місце фактичної відсутності матеріально-правового інтересу ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" у виконанні вжитих ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 04.12.2020 у справі №757/52856/20-к заходів, що має своїм наслідком не приведення такого судового рішення до виконання, а відтак і неможливість використання його ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" як обґрунтування своїх заперечень відносно неможливості отримання позивачем доходу після прийняття такого судового рішення.

Таким чином, позивачем належним чином доведено обставини позбавлення його можливості отримання очікуваного доходу у сукупному розмірі 6 773 554,00 грн протягом трьох місяців з моменту фактичного блокування ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" можливості реалізації позивачем прав орендаря спірного майнового комплексу, які підтверджуються наявними в матеріалах справи та не спростовано відповідачами.

Викладеним вище підтверджується наявність всіх складових цивільного правопорушення в діях відповідача-1, що свідчить про правомірність заявлених ТОВ "-Сервіс Тех-" до стягнення збитків у визначеній ним сумі до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".

Відносно ж заявленої позивачем вимоги про стягнення завданих збитків солідарно також з ТОВ "Стар Реалті", суд зазначає, що передумовою виникнення спірних правовідносин та безпосереднім чинником завданих збитків були протиправні дії саме ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", які перебували поза контролем ТОВ "Стар Реалті", а тому правові підстави для притягнення останнього до відповідальності у вигляді стягнення спірних збитків відсутні в силу відсутності у поведінці такої особи повного складу цивільного правопорушення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову ТОВ "-Сервіс Тех"- та стягнення на користь нього з ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" майнової шкоди у розмірі 6 773 554,00 грн. У задоволенні позовних вимог до ТОВ "Стар Реалті" слід відмовити.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, водночас, колегія суддів вважає за необхідне доповнити мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови. При цьому апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи ви ще викладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 у справі №910/3317/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 у справі №910/3317/21 змінити в мотивувальній частині рішення в редакції даної постанови.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 у справі №910/3317/21 залишити без змін.

Матеріали справи №910/3317/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 22.05.2023.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді М.Г. Чорногуз

Є.Ю. Шаптала