Постанова

від 08.05.2023 по справі 904/1377/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2023 року м.Дніпро Справа № 904/1377/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.

при секретарі судового засідання Бурчак А.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Пренко А.В., посвідчення №483 від 23.02.2021 р., представник;

від відповідача-1: Резніченко Л.І., посвідчення №1210 від 25.01.2018 р., адвокат;

Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 (суддя Ліпинський О.В., повний текст складено 14.11.2022) у справі № 904/1377/22

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕЛЬВЕЙС", м. Дніпро

до відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м.Дніпро

про припинення права постійного користування землею, скасування державного акту на право постійного користування землею

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Дніпровська міська ради (далі - Позивач) звернулась до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» (далі Відповідач-1) та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі Відповідач-2) за змістом якої, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд:

- припинити право постійного користування та скасувати державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:02:392:0052, площею 0,1851 га, яка розташована за адресою: вул. Старокозацька, 10А за Товариством з обмеженою відповідальністю «Едельвейс», реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2576599212020, номер запису про право постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 46580374 із закриттям розділу;

- скасувати Державний акт на право постійного користування землею серії ДПД № 66, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 28.05.1997 за № 000555;

- скасувати запис про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею серія ДПД № 66, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 28.05.1997 за № 000555.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 у справі №904/1377/22 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що за змістом статті 120 ЗК в редакції від 25.10.2001 відчуження об`єктів нерухомого майна в період з 01.01.2002р. по 20.06.2007р. не тягло за собою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під будівлями та спорудами. У таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК (в указаній редакції) на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди; відчуження 02.02.2006 року нерухомого майна, яке розміщено на земельній ділянці, що була надана Відповідачу-1 в постійне користування, не потягло за собою автоматичного переходу права користування на землю до покупця; виникнення спірних правовідносин наведена стаття 141 Земельного кодексу України не містила положення щодо припинення права користування земельною ділянкою з підстав набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на цій земельній ділянці, в зв`язку із чим, посилання Позивача на положення пункту «е», яким було доповнено частину 1 статті 141 ЗК України згідно із Законом № 1702-VI від 05.11.2009, як на підставу для припинення права користування Відповідача-1 спірною земельною ділянкою, є помилковим ; визначений статтею 143 Земельного кодексу України перелік правових підстав примусового припинення права на земельну ділянку саме в судовому порядку, є вичерпним, і такої підстави як набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, не містить; зазначені в позові підстави для припинення права постійного користування землею за Відповідачем-1, знаходяться поза межами визначених ст. 143 ЗК України підстав для припинення такого права в судовому порядку.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Дніпровської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- судом проігноровано те що, ані теперішні положення статті 92 Земельного Кодексу, ані її положення у редакції, яка діяла на момент відчуження об`єкту нерухомого майна на користь ОСОБА_1 та ТОВ «Едельвейс І» не передбачають можливості для цих осіб користуватися земельною ділянкою на праві постійного користування.

- постановляючи рішення, суд першої інстанції посилається на статтю 141 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент відчуження нерухомого майна на користь ОСОБА_1 та ТОВ «Едельвейс І» не містила пункту «е)», згідно з яким набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Але в свою чергу судом першої інстанції проігноровано та не надано жодної оцінки статті 377 Цивільному кодексу України, якою регулюється «Право на земельну ділянку при придбанні житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній».

- судом не вірно застосовано норми частини 1 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент відчуження об`єкту нерухомого майна на користь ОСОБА_1 та ТОВ «Едельвейс І), якою передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити тільки на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

- з урахуванням того, що нерухоме майно є невід`ємним від земельної ділянки, то власник будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці не може бути відмінним від користувача земельної ділянки, тобто діє принцип юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об`єкту нерухомості, згідно якого земельна ділянка слідує за нерухомим майном, право власності на яке набуває особа, вбачається, що Відповідач-1 втратив право постійного користування землею відчуживши об`єкт нерухомого майна на користь ОСОБА_1 .

Також, аналіз наведених норм дає змогу прийти до висновку, що з моменту відчуження об`єкту нерухомого майна у ТОВ «Едельвейс» на користь ОСОБА_1 останній мав би використовувати земельну ділянку на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

- усі подальші власники об`єкту нерухомості - й ТОВ «Едельвейс І», й нинішній власник об`єкту нерухомості ТОВ «Едельвейс» мають право використовувати земельну ділянку лише на умовах оренди.

- ТОВ «Едельвейс» обізнано про таку вимогу, оскільки є правонаступником Колективного підприємства «Едельвейс», але ж, починаючи з моменту відчуження об`єкту нерухомості на користь ОСОБА_1 (24.09.2006) така вимога виконана не була ані протягом місяця з моменту відчуження, як це визначено рішенням міської ради, ані протягом вже 16 років.

Враховуючи викладене, є підстави вважати, що ця вимога виконана не була для подальшої можливості здійснювати певні маніпуляції із земельною ділянкою, такі як, зокрема, її державна реєстрація із присвоєнням їй кадастрового номеру та державна реєстрація права постійного користування землею за ТОВ «Едельвейс».

- в своєму рішенні суд першої інстанції помилково зазначає про те, що Позивач повинен був звертатися до суду із вимогою щодо визнання припиненим права постійного користування землею за попереднім власником об`єкта нерухомості, тобто з вимогою про встановлення юридичного факту, а не припинити право постійного користування земельною ділянкою з огляду на наступне.

- Наявність у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про державну реєстрацію права постійного користування за ТОВ «Едельвейс» є по суті підтвердженням визнання з боку держави факту набуття такого права за Відповідачем-1, яку оскаржує Позивач. Саме тому ефективним способом захисту порушеного права Позивача буде припинення права постійного користування та скасування державної реєстрації права постійного користування на спірну земельну ділянку.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕДЕЛЬВЕЙС" вказує, що:

- 17.07.2015 року право власності на об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за ТОВ «Едельвейс» на підставі свідоцтва про право власності від 03.08.2015 року СТА№232709.

Таким чином, на теперішній час, ТОВ «Едельвейс» є власником нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташовано на земельній ділянці за аналогічною адресою, якою товариство користується на праві постійного користування на підставі спірного державного акту.

- Оскільки ТОВ «Едельвейс» набуло право постійного користування спірною земельною ділянкою на законних підставах, і цей факт позивач не оспорює, враховуючи правову позицію зазначену вище, можна зазначити, що суд при ухвалені рішення не застосував статтю 92 ЗК України правомірно, оскільки у даному випадку вона не підлягає застосуванню.

Таким чином, ствердження Дніпровської міської ради, про те, що, суд проігнорував положення статті 92 ЗК України, не може бути підставою для скасування обґрунтованого рішення суду.

- ствердження Дніпровської міської ради, про те, що суд не застосував положення статті 377 ЦК України, які діяли на час укладення правочинів на відчуження нерухомого майна, має своє пояснення в рішенні суду, а тому є таким, що не може бути підставою для скасування законного рішення суду.

- ТОВ «Едельвейс» наголошує, що вказане вище ствердження позивача щодо застосування принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомого майна в період 2006 року є таким, що не відповідає реальному тлумаченню статті земельного кодексу, а тому це ствердження не може бути підставою для скасування рішення суду.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2022 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Вечірко І.О.

Ухвалою суду від 13.12.2022 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/1377/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження відкладено до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

21.12.2022 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/1377/22.

У зв`язку з перебуванням у відрядженні судді Білецької Л.М., на підставі розпорядження керівника апарату суду №68/23 від 09.01.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Антоніка С.Г., Березкіну О.В.

Ухвалою суду від 16.01.2023 прийнято справу №904/1377/22 до свого провадження зазначеною колегією суддів. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 у справі № 904/1377/22. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.02.2023 о 12:40 годин.

13.02.2023 судове засідання не відбулося через перебування головуючого судді Дарміна М.О. у відпустці.

У зв`язку з виходом головуючого судді Дарміна М.О. ухвалою суду від 17.02.2023 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 27.03.2023 о 12:00 годин.

Ухвалою суду від 27.03.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 19.04.2023 на 12:40 год. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕДЕЛЬВЕЙС" можливість подати до суду апеляційної інстанції власні пояснення щодо визначеного питання.

Ухвалою суду від 19.04.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 08.05.2023 на 12:40 год.

Про дату час і місце розгляду справи відповідач 2 був повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку на його електронну адресу копій ухвал апеляційного господарського суду, а також рекомендованими поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення №490009884066 (т2 а.с.103), №4900099100716 (т.2 а.с. 105), №4900099847617 (т.2 а.с. 119), тощо.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Таким чином, представники сторін мають можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень.

Беручи до уваги, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду у судовому засіданні, справа переглядалася без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області за наявними у справі матеріалами.

08.05.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

05.01.1992 року було зареєстровано статут Колективного підприємства «Едельвейс», яке створено членами трудового колективу Державного комунального підприємства Дніпропетровський комбінат комунальних підприємств.

20.03.1997 року Дніпропетровська міська рада прийняла рішення № 409 про надання Колективному підприємству «Едельвейс» земельної ділянки площею 1851 кв.м. по вул. Комсомольська, 10А в постійне користування по фактичному розміщенню адміністративно-виробничого комплексу з видачею Державного акта за рахунок земель громадської забудови.

На підставі зазначеного вище рішення Дніпропетровської міської ради, Колективному підприємству «Едельвейс» видано Державний акт на право постійного користування землею серія ДПД 66, за яким землекористувачу надано в постійне користування 0,1851 га. землі в межах згідно з планом землекористування. Зазначений акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 000555 від 28.05.1997 року.

На базі Колективного підприємства «Едельвейс» було створено Акціонерне товариство закритого типу «Едельвейс», з визначенням останнього правонаступником перетвореного колективного підприємства. В подальшому, АТЗТ «Едельвейс» змінило організаційно-правову форму на товариство з обмеженою відповідальністю. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» (Відповідач-1), являється правонаступником Колективного підприємства «Едельвейс».

Як свідчать дані реєстру прав власності на нерухоме майно, 18.05.2005 року за Відповідачем-1 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 10А. Під час проведення відповідної реєстрації, підставою для виникнення права власності визначено свідоцтво про право власності, САА № 827402 від 11.05.2005 року, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.

02.02.2006 року між Відповідачем-1 (продавцем) та громадянином ОСОБА_1 (покупцем), в простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу, за яким продавець продав, а покупець купив об`єкт нерухомого майна, який розташовано за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-3216/06 від 17.04.2006 року, зазначений вище договір купівлі-продажу визнано дійсним, а також, визнано право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, яке придбано за вказаним договором.

24.09.2006 року на підставі зазначеного вище рішення суду, право власності на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за громадянином ОСОБА_1

28.09.2006 року між ОСОБА_1 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Едельвейс 1» (покупець), укладено договір купівлі-продажу, за яким останній придбав об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 10а.

Право власності ТОВ «Едельвейс 1» на зазначене нерухоме майно, зареєстровано 27.10.2006 року.

04.06.2015 року загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» прийняли рішення про прийняття до складу учасників товариства ТОВ «Едельвейс 1» із власним внеском до статутного капіталу товариства у вигляді нерухомого майна, в тому числі майна, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з передачею зазначеного вище майна до статутного капіталу Відповідача-1, товариству видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 41639816 від 03.08.2015 року. Реєстрацію права власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведено за ТОВ «Едельвейс» 17.07.2015 року.

07.02.2022 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності Дніпровської міської ради на земельну ділянку площею 0,1851, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:02:392:0052, а також, внесено запис про державну реєстрацію іншого речового права права постійного користування зазначеною земельною ділянкою за ТОВ «Едельвейс». Підставою для державної реєстрації іншого речового права визначено державний акт на право постійного користування землею, серія ДПД 66 від 28.05.1997 року.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

В постанові Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі № 923/236/19, викладено наступний правовий висновок:

« Верховний Суд зауважує, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову».

Таким чином, підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і докази, що підтверджують позов. Підстави позову, які підтверджують, що спірне право належить позивачу, а на відповідача покладено певні обов`язки, становлять активну підставу. До їх складу входять також факти, які обґрунтовують належність доказів до справи, те, що позивач і відповідач є суб`єктами прав та обов`язків спірних правовідносин. Пасивну підставу позову становлять факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача або утвердження за собою права, яке йому не належить. Ці факти обґрунтовують потребу подання позову та захисту прав чи інтересів позивача. Вони свідчать, що право позивача порушене, оспорене чи невизнане, є загроза його порушення чи потреба у зміні існуючих між сторонами правовідносин.

В якості підстав позову, Дніпровська міська рада наводить обставини зміни власника об`єкта нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 :

« … За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 18.05.2005 за ТОВ «Едельвейс» (код ЄДРПОУ 34316129) було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 11.05.2005 ССА № 827402, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.

ТОВ «Едельвейс» є правонаступником Колективного підприємства «Едельвейс».

Але, у подальшому цей об`єкт нерухомості було неодноразово відчужено, а саме:

- 24.09.2006 було зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «Едельвейс» та ОСОБА_1 ;

- 27.10.2006 зареєстровано право власності за ТОВ «Едельвейс І» (код ЄДРПОУ 34316129) на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Едельвейс І».

Після чого, 17.07.2015 право власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 знов зареєстровано за ТОВ «Едельвейс» (код ЄДРЦОУ 03341718) на підставі свідоцтва про право власності від 03.08.2015 СТА № 232709, виданого реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (реєстраційний номер ОНМ 694229612101, номер запису про право власності: 10652153, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу від 03.08.2015, індексний номер: 23354382)…» .

З урахуванням відсутності у сторін спору щодо фактичних обставин справи в частині переходу прав власності на об`єкт нерухомості на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів не перевіряє правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин :

- Реєстрації 18.05.2005 року за Відповідачем-1 права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , підставою винекнення якого визначено свідоцтво про право власності , САА № 827402 від 11.05.2005 року, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради;

- Відчудження 02.02.2006 року Відповідачем-1 на користть громадянина ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладенного в простій письмовій формі, який в подальшому рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-3216/06 від 17.04.2006 року визнано дійсним, нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та , відповідно, визнання за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно.

- Відчудження 28.09.2006 року ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс 1» на підставі договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 10а. Реєстрації права власності ТОВ «Едельвейс 1» на зазначене нерухоме майно 27.10.2006 року;

- Прийняття 04.06.2015 року загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» рішення про прийняття до складу учасників товариства ТОВ «Едельвейс 1» із власним внеском до статутного капіталу товариства у вигляді нерухомого майна, в тому числі майна, яке розташовано за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 10а та подальшу реєстрацію 17.07.2015 року. права власності в державному реєстрі речових прав на це нерухоме майно, про , що ТОВ «Едельвейс» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 41639816 від 03.08.2015 року. ведено за ТОВ «Едельвейс» 17.07.2015 року.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 923/236/19.

Так в якості правової підстави позову в даній справі, Дніпровська міська рада посилається на те, що з моменту відчуження об`єкту нерухомого майна у ТОВ «Едельвейс» (ще у 2006 році) на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «Едельвейс» та ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою ТОВ «Едельвейс» припинилось, а всі наступні власники об`єкту нерухомості повинні були використовувати земельну ділянку на умовах оренди. Враховуючи викладене та беручи до уваги, що подальші власники об`єкту нерухомості, що розташований на земельній ділянці не є такими особами, які відповідно до норм ст. 92 ЗК України можуть набувати право постійного користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності, перехід права власності на нерухоме майно, на думку апелянта, є підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Підстави набуття права на землю встановлені ст. 116 ЗК України, згідно ч. 1 та ч. 5 якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Таким чином, надання земельної ділянки що перебуває у користуванні здійснюється після вилучення цієї ділянки у попереднього користувача. Проте, господарським судом попередніх інстанцій не було досліджено обставин щодо попереднього вилучення земельної ділянки у ВАТ "Бердянський завод ЗБВ 4" у разі, якщо він був користувачем відповідної земельної ділянки.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлений ст. 124 ЗК України, згідно ч. 1 та ч. 3 якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. 3. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу. Таким чином, для вирішення даного спору господарський суд у встановленому законом порядку на підставі відповідних доказів був зобов`язаний встановити обставини щодо того чи було фактично передано відповідачем в оренду позивачу відповідна земельна ділянка, чи здійснивши дію щодо укладення договору відповідач земельної ділянки фактично позивачу не передавав.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Сторонами не надано доказів укладання договорів оренди спірної земельної ділянки.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 1 частини 1 Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» від 5 листопада 2009 року N 1702-VI, внесено зміни до Земельного кодексу України , частину першу статті 141 доповнити пунктом "е" такого змісту:

"е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці".

Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції в частині того, що за змістом статті 120 ЗК в редакції від 25.10.2001 відчуження об`єктів нерухомого майна в період з 01.01.2002р. по 20.06.2007р. не тягло за собою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під будівлями та спорудами. У таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК (в указаній редакції) на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди; відчуження 02.02.2006 року нерухомого майна, яке розміщено на земельній ділянці, що була надана Відповідачу-1 в постійне користування, не потягло за собою автоматичного переходу права користування на землю до покупця; виникнення спірних правовідносин наведена стаття 141 Земельного кодексу України не містила положення щодо припинення права користування земельною ділянкою з підстав набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на цій земельній ділянці, в зв`язку із чим, посилання Позивача на положення пункту «е», яким було доповнено частину 1 статті 141 ЗК України згідно із Законом № 1702-VI від 05.11.2009, як на підставу для припинення права користування Відповідача-1 спірною земельною ділянкою, є помилковим ; визначений статтею 143 Земельного кодексу України перелік правових підстав примусового припинення права на земельну ділянку саме в судовому порядку, є вичерпним, і такої підстави як набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, не містить; зазначені в позові підстави для припинення права постійного користування землею за Відповідачем-1, знаходяться поза межами визначених ст. 143 ЗК України підстав для припинення такого права в судовому порядку визнаються колегією суддів такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … Земельним кодексом України, в редакції діючій на теперішній час також чітко визначено коло осіб, які володіють земельними ділянками на праві постійного користування, а саме: …

… Таким чином судом проігноровано те що, ані теперішні положення цієї статті, ані її положення у редакції, яка діяла на момент відчуження об`єкту нерухомого майна на користь ОСОБА_1 та ТОВ «Едельвейс І» не передбачають можливості для цих осіб користуватися земельною ділянкою на праві постійного користування.

Крім цього слід звернути увагу суду апеляційної інстанції що, постановляючи рішення суд першої інстанції посилається на статтю 141 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент відчуження нерухомого майна на користь ОСОБА_1 та ТОВ «Едельвейс І» не містила пункту «е)», згідно з яким набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Але в свою чергу судом першої інстанції проігноровано та не надано жодної оцінки статті 377 Цивільному кодексу України, якою регулюється «Право на земельну ділянку при придбанні житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній», а саме:…

… Також, судом не вірно застосовано норми частини 1 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент відчуження об`єкту нерухомого майна на користь ОСОБА_1 та ТОВ «Елельвейс І), якою передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити тільки на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, в зв`язку із тим, що статтею 125 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент відчуження об`єкту нерухомого майна на користь ОСОБА_1 та ТОВ «Елельвейс І) чітко визначено наступне:

1. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

2. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

3. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється»…

Таким чином, з урахуванням того, що нерухоме майно є невід`ємним від земельної ділянки, то власник будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці не може бути відмінним від користувача земельної ділянки, тобто діє принцип юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об`єкту нерухомості, згідно якого земельна ділянка слідує за нерухомим майном, право власності на яке набуває особа, вбачається, що Відповідач-1 втратив право постійного користування землею відчуживши об`єкт нерухомого майна на користь ОСОБА_1 …

… Також, аналіз наведених норм дає змогу прийти до висновку, що з моменту відчуження об`єкту нерухомого майна у ТОВ «Едельвейс» на користь ОСОБА_1 останній мав би використовувати земельну ділянку на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Також, усі подальші власники об`єкту нерухомості - й ТОВ «Едельвейс І», й нинішній власник об`єкту нерухомості ТОВ «Едельвейс» мають право використовувати земельну ділянку лише на умовах оренди.

Суд першої інстанції постановляючи оскаржуване рішення також не надав належної оцінки наступним доводам Дніпровської міської ради.

Підпунктом 2.4 рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 20.03.1997 № 409, яким Колективному підприємству «Едельвейс» було надано у постійне користування спірну земельну ділянку Колективне підприємство «Едельвейс» було зобов`язано «у разі зміни назви підприємства, його юридичного статусу, придбання або відчуження будівель та споруд протягом місяця звернутись до виконкому міської ради для внесення змін у земельно-кадастрову документацію».

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

ТОВ «Едельвейс» обізнано про таку вимогу, оскільки є правонаступником Колективного підприємства «Едельвейс», але ж, починаючи з моменту відчуження об`єкту нерухомості на користь ОСОБА_1 (24.09.2006) така вимога виконана не була ані протягом місяця з моменту відчуження, як це визначено рішенням міської ради, ані протягом вже 16 років.

Враховуючи викладене, є підстави вважати, що ця вимога виконана не була для подальшої можливості здійснювати певні маніпуляції із земельною ділянкою, такі як, зокрема, її державна реєстрація із присвоєнням їй кадастрового номеру та державна реєстрація права постійного користування землею за ТОВ «Едельвейс».

Крім цього, невиконання Відповідачем-1 підпункту 2.4. рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 20.03.1997 № 409 та неподання заяви про відмову від права постійного користування земельною ділянкою (тобто добровільного звернення щодо переоформлення чи припинення права постійного землекористування на спірну земельну ділянку) позбавило Дніпровську міську раду, як власника земельної ділянки та уповноваженого у відповідних правовідносинах органу реалізовувати свої права щодо розпорядження земельною ділянкою, оскільки відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а прийняття міською радою рішення про припинення права постійного користування землею ТОВ «Едельвейс» у зв`язку із відчуженням об`єкту нерухомості у такому випадку суперечило б чинному законодавству.

Також, в своєму рішенні суд першої інстанції помилково зазначає про те, що Позивач повинен був звертатися до суду із вимогою щодо визнання припиненим права постійного користування землею за попереднім власником об`єкта нерухомості, тобто з вимогою про встановлення юридичного факту, а не припинити право постійного користування земельною ділянкою з огляду на наступне.

Згідно до п. 1 ч. 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (дані - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Наявність у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про державну реєстрацію права постійного користування за ТОВ «Едельвейс» є по суті підтвердженням визнання з боку держави факту набуття такого права за Відповідачем-1, яку оскаржує Позивач. Саме тому ефективним способом захисту порушеного права Позивача буде припинення права постійного користування та скасування державної реєстрації права постійного користування на спірну земельну ділянку…» відхиляються як такі, що грунтуються на помилковому тлумачені норм матеріального права, які регулюють спірне правовідносини.

Крім цього, колегія відхиляє помилкові доводи апеляційної скарги в частині того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у справі № 904/1377/22 ухвалена місцевим господарським судом без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 № 318/1724/18, оскільки у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 у справі № 904/1377/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Дніпровської міської ради на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 18 607,50 грн. (т. 2 а.с. 28) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 у справі № 904/1377/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 у справі № 904/1377/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору у сумі 18 607,50 грн. покласти на Дніпровську міську раду (49000, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 23.05.2023

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяС.Г. Антонік

СуддяО.В. Березкіна