Рішення

від 23.05.2023 по справі 320/16817/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2023 року № 320/16817/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНІКОМ ГРУП» до Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНІКОМ ГРУП» (далі також ТОВ «ДАНІКОМ ГРУП», позивач) до Головного управління ДПС у Київській області (далі також - ГУ ДПС у Київській області, відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі також відповідач-2) у якій позивач просить:

1.Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь позивача пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість:

-за листопад 2018 року за період з 26 січня 2019 року по 03 лютого 2021 року у розмірі 185 863, 56 грн;

-за грудень 2018 року за період з 27 лютого 2019 року по 27 квітня 2021 року у розмірі 78 046, 86 грн;

-за січень 2019 року за період з 30 березня 2019 року по 09 жовтня 2020 року у розмірі 83 275, 99 грн;

-за лютий 2019 року за період з 27 квітня 2019 року по 06 жовтня 2020 року у розмірі 20 260, 56 грн;

-за квітень 2019 року за період з 27 червня 2019 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 9 465, 93 грн;

2.Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь позивача три проценти річних за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість:

-за період з 26 січня 2019 року по 03 лютого 2021 року у розмірі 25 814, 38 грн;

-за період з 27 лютого 2019 року по 27 квітня 2021 року у розмірі 10 839, 84 грн;

-за період з 30 березня 2019 року по 09 жовтня 2020 року у розмірі 11 566, 11 грн;

-за період з 27 квітня 2019 року по 06 жовтня 2020 року у розмірі 2 894, 37 грн;

-за період з 27 червня 2019 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 1 352, 28 грн;

3.Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь позивача інфляційні втрати за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість:

-за період з 26 січня 2019 року по 03 лютого 2021 року у розмірі 40 684, 95 грн;

-за період з 27 лютого 2019 року по 27 квітня 2021 року у розмірі 21 325, 27 грн;

-за період з 30 березня 2019 року по 09 жовтня 2020 року у розмірі 8 372, 37 грн;

-за період з 27 квітня 2019 року по 06 жовтня 2020 року у розмірі 1 536, 06 грн;

-за період з 27 червня 2019 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 2 755, 99 грн.

Ухвалою суду від 21 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про наявність визначених Податковим кодексом України (далі ПК України) та Цивільним кодексом України (далі ЦК України) підстав для стягнення на користь позивача пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а також трьох процентів річних та інфляційних втрат, строки щодо яких необхідно обраховувати з моменту закінчення у відповідача-1 визначеного ПК України періоду для проведення відповідних камеральних перевірок податкових декларацій позивача.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідачі-1 та 2, у наданих суду відзивах наголошують на безпідставності позовних вимог, у тому числі з огляду на їх невідповідність вимогам ПК України, який пов`язує, враховуючи характер спірних правовідносин, виникнення у позивача права на пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість з завершенням відповідних судових оскаржень, а не зі строками ймовірного завершення камеральних перевірок.

Позивачем було подано відповідь на відзив відповідача-1, у якому висловлено незгоду з доводами останнього.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість (далі також ПДВ) за звітний період листопад 2018 року №9285475474 від 20 грудня 2018 року.

У період з 18 січня 2019 року по 31 січня 2019 року податковим органом на підставі наказу від 17 січня 2019 року № 83 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з метою встановлення правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2018 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення, що декларувалось у жовтні 2018 року та поточного від`ємного значення з ПДВ. Висновки перевірки покладені контролюючим органом в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення № 001031202 від 06 березня 2019 року, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 424 999, 99 грн.

Позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за звітний період грудень 2018 року № 9308249074 від 21 січня 2019 року

У період з 19 лютого 2019 року по 04 березня 2019 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з метою встановлення правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2018 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення, що декларувалось у листопаді 2018 року та поточного від`ємного значення з ПДВ. Висновки перевірки покладені контролюючим органом в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 08 квітня 2019 року №0001291202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 166 942, 71 грн.

Позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за січень 2019 року № 9026779107 від 20 лютого 2019 року

У період з 22 березня 2019 року по 04 квітня 2019 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з метою встановлення правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2019 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення, що декларувалося у жовтні-грудні 2018 року та поточного від`ємного значення з ПДВ. Висновки перевірки покладені контролюючим органом в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2019 року №0001591202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 251 634, 95 грн.

Позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2019 року № 9051358370 від 20 березня 2019 року.

У період з 19 квітня 2019 року по 07 травня 2019 року контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з метою встановлення правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення, що декларувалося у січні 2019 року та поточного від`ємного значення з ПДВ. Висновки перевірки покладені контролюючим органом в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 10 червня 2019 року № 0001891202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 66 665, 00 грн.

Позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2019 року № 9104056696 від 20 травня 2019 року

У період з 19 червня 2019 року по 03 липня 2019 року податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з метою встановлення правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення, що декларувалося у березні 2019 року та поточного від`ємного значення з ПДВ. Висновки перевірки покладені контролюючим органом в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2019 року № 0000101202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 19 198, 80 грн.

Водночас рішеннями Київського окружного адміністративного суду:

- від 19 лютого 2020 року в справі № 320/1457/19, яке набрало законної сили 08 жовтня 2020 року у зв`язку з прийняттям у цей день ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою податкового органу, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2019 року №0001031202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 424 999, 99 грн;

- від 13 березня 2020 року в справі № 320/2625/19, яке набрало законної сили 06 жовтня 2020 року у зв`язку з прийняттям у цей день постанови Шостого апеляційного адміністративного суду за наслідком перегляду справи в апеляційному порядку, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 13 травня 2019 року № 0001591202 та від 10 червня 2019 року № 0001891202 про зменшення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі відповідно 251 634, 95 грн і 66 665, 00 грн;

- від 13 квітня 2020 року в справі № 320/2025/19, яке набрало законної сили 17 листопада 2020 року у зв`язку з прийняттям у цей день постанови Шостого апеляційного адміністративного суду за наслідком перегляду справи в апеляційному порядку, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2019 року № 0001291202 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 166 942, 71 грн;

- від 23 березня 2020 року в справі 320/6000/19, яке набрало законної сили 09 листопада 2020 року у зв`язку з прийняттям у цей день постанови Шостого апеляційного адміністративного суду за наслідком перегляду справи в апеляційному порядку, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2019 року № 0000101202 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 19 198, 80 грн.

При цьому заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість перед позивачем погашена у такі строки:

- 06 жовтня 2020 року на рахунок позивача надійшла сума відшкодування за податковою декларацією податку на додану вартість за лютий 2019 року № 9051358370 від 20 березня 2019 року у розмірі 66 665, 00 грн;

- 09 жовтня 2020 року на рахунок позивача надійшла сума відшкодування за податковою декларацією податку на додану вартість за січень 2019 року № 9026779107 від 20 лютого 2019 року у розмірі 251 634, 95 грн;

- 03 лютого 2021 року на рахунок позивача надійшла сума відшкодування за податковою декларацією податку на додану вартість за листопад 2018 року № 9285475474 від 20 грудня 2018 року у розмірі 424 999, 99 грн;

- 27 квітня 2021 року на рахунок позивача надійшла сума відшкодування за податковою декларацією податку на додану вартість за грудень 2018 року № 9308249074 від 21 січня 2019 року у розмірі 166 942, 71 грн.

Як зазначає позивач, що не заперечується відповідачами, сума бюджетного відшкодування за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2019 року №9104056696 від 20 травня 2019 року у розмірі 19 198, 80 грн, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом (07 грудня 2021 року) не повернута на рахунок позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Статтею 200 ПК України врегульовано порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Так, відповідно до пунктів 200.1, 200.4, 200.7 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно пункту 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами «б» і «в» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно пункту 200.13 статті 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Виходячи з системного аналізу наведених положень вбачається, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру судового оскарження, суми бюджетного відшкодування такого платника є узгодженою виключно після набрання законної сили відповідним рішенням суду. А тому суд відхиляє протилежні доводи позивача, які по своїй суті протирічать наведеним імперативним положенням ПК України.

Враховуючи наведене, беручи до уваги застосування позивачем процедури судового оскарження у межах спірних правовідносин, вбачається, що у нього виникло право на нарахування, що підлягають стягненню за несвоєчасну виплату суми бюджетного відшкодування ПДВ, з таких дат:

- за податковою декларацією з ПДВ за листопад 2018 року № 9285475474 від 20 грудня 2018 року з 08 жовтня 2020 року (у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням по справі № 320/1457/19);

- за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2018 року № 9308249074 від 21 січня 2019 року з 17 листопада 2020 року (у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням по справі № 320/2025/19);

- за податковою декларацією з ПДВ за січень 2019 року № 9026779107 від 20 лютого 2019 року з 06 жовтня 2020 року (у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням по справі №320/2625/19);

- за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2019 року № 9051358370 від 20 березня 2019 року з 06 жовтня 2020 року (у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням по справі №320/2625/19);

- за податковою декларацією з ПДВ за квітень 2019 року № 9104056696 від 20 травня 2019 року з 09 листопада 2020 року (у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням по справі № 320/6000/19).

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Оскільки, як було встановлено вище, зазначені у вказаних деклараціях з ПДВ суми бюджетного відшкодування у встановлені ПК України строки не відшкодовано, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 ПК України. Після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Розрахунки суми пені здійснені з урахуванням облікових ставок Національного банку України, встановлених на момент виникнення такої пені. Облікова ставка НБУ фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни розміру ставки протягом строку нарахування пені, такі зміни при обчисленні не враховуються.

Системний аналіз положень статті 43 та пункту 200.23 статті 200 ПК України, дає підстави для висновку про те, що пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості в силу Закону та не залежить від волевиявлення платника податку на додану вартість.

Визначений законодавцем строк в 1095 днів також свідчить на користь того, що ПК України надано можливість захистити своє право на стягнення пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодування державою ПДВ протягом цього строку.

При цьому, право платника податків на стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ та нарахованої пені повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю, в тому числі, шляхом звернення до суду.

Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 816/1369/17, адміністративне провадження №К/9901/307/1710, а також судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 березня 2019 року по справі № 822/553/17.

Беручи до уваги наведене вище, розрахунок пені, що підлягає стягненню на користь позивача є наступним:

1. Розмір пені за прострочення виплати бюджетного відшкодування згідно податкової декларації з ПДВ за листопад 2018 року за період з 16 жовтня 2020 року (день узгодження суми + 5 операційних днів відповідно до вимог пункту 200.13 статті 200 ПК України) по 03 лютого 2021 року (день виплати бюджетного відшкодування) становить 27 864, 34 грн, що підтверджується наступним додаванням сум, отриманих за такими розрахунками:

2) 424 999, 99 грн (сума відшкодування за листопад 2018 року) х 18% (облікова ставка Національного банку України на момент виникнення пені) х 120% : 366 (кількість календарних днів у 2020 році) х 77 (кількість днів прострочення з 16 жовтня 2020 року по 31 грудня 2020 року) = 19 313, 11 грн;

3) 424 999, 99 грн. (сума відшкодування за листопад 2018 року) х 18% (облікова ставка Національного банку України на момент виникнення пені) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2021 році) х 34 (кількість днів прострочення з 01 січня 2021 року по 03 лютого 2021 року) = 8 551, 23 грн.

2. Розмір пені за прострочення виплати бюджетного відшкодування згідно податкової декларації з ПДВ за грудень 2018 року за період з 25 листопада 2020 року (день узгодження суми + 5 операційних днів відповідно до вимог пункту 200.13 статті 200 ПК України) по 27 квітня 2021 року становить 15 204, 21 грн, що підтверджується наступним розрахунком:

1) 166 942, 71 грн (сума відшкодування за грудень 2018 року) х 18% (облікова ставка Національного банку України на момент виникнення пені) х 120% : 366 (кількість календарних днів у 2020 році) х 37 (кількість днів прострочення з 25 листопада 2020 року по 31 грудня 2020 року) = 3 645, 37 грн;

2) 166 942, 71 грн (сума відшкодування за грудень 2018 року) х 18% (облікова ставка Національного банку України на момент виникнення пені) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2021 році) х 117 (кількість днів прострочення з 01 січня 2021 року по 27 квітня 2021 року) = 11 558, 84 грн.

3. Розмір пені за прострочення виплати бюджетного відшкодування згідно податкової декларації з ПДВ за квітень 2019 року за період з 17 листопада 2020 року (день узгодження суми + 5 операційних днів відповідно до вимог пункту 200.13 статті 200 ПК України) по 09 грудня 2021 року (день звернення до суду з даним позовом береться в розрахунок, оскільки відсутні відомості про відшкодування сум ПДВ за такою декларацією у період, що передував зверненню до суду) становить 4 284, 45 грн, що підтверджується наступним розрахунком:

1) 19 198, 80 грн (сума відшкодування за квітень 2019 року) х 17,5% (облікова ставка Національного банку України на момент виникнення пені) х 120% : 366 (кількість календарних днів у 2020 році) х 45 (кількість днів прострочення з 17 листопада 2020 року по 31 грудня 2020 року) = 495, 71 грн;

2) 19 198, 80 грн (сума відшкодування за квітень 2019 року) х 17,5% (облікова ставка Національного банку України на момент виникнення пені) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2021 році) х 343 (кількість днів прострочення з 01 січня 2021 року по 09 грудня 2021 року) = 3 788, 74 грн.

Загальний розмір пені за прострочення виплати бюджетного відшкодування згідно податкових декларацій з ПДВ за листопад, грудень 2018 року та квітень 2019 року складає 47 353, 00 грн.

При цьому, враховуючи, що суми бюджетного відшкодування з ПДВ згідно податкових декларацій з ПДВ за січень та лютий 2019 року виплачені на користь позивача 09 жовтня 2020 року та 06 жовтня 2020 року відповідно, у нього не виникло визначеного пунктом 200.23 статті 200 ПК України права на відшкодування пені, оскільки зазначені суми були узгоджені лише 06 жовтня 2020 року у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням по справі № 320/2625/19, про що вже зазначалось вище.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу щодо стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ лише в сумі 47 353, 00 грн, а тому така вимога підлягає задоволенню частково.

Щодо питання стягнення на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає таке.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 ЦК України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законами умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.

Так, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У контексті конкретних обставин цієї справи зміст спірних правовідносин полягає у вчасному не поверненні позивачу з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Питання щодо бюджетного відшкодування з державного бюджету України з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України, Бюджетним кодексом України.

Таким чином, порядок бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, сплати і порушень строків повернення регулюються спеціальними нормами податкового/бюджетного законодавства.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши зміст наведеної норми вбачається, що передбачене нею нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, як спосіб захисту майнового права та інтересу у цивільно-правових відносинах, а тому дія статті 625 ЦК України, якою передбачено цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, не поширюється на правовідносини, які є предметом спору у даній справі.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово висловлювався Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду, зокрема у постановах від 12 листопада 2018 року у справі № 826/22868/15 та від 08 листопада 2019 року у справі №826/22865/15.

Тобто відносини між сторонами спору є такими, що виникли із податкового/бюджетного законодавства та не можуть регулюватися нормами ЦК України, адже у ПК України відсутні посилання на положення ЦК України як на акт, норми якого регулюють відповідальність щодо порушень під час здійснення заходів щодо бюджетного відшкодування з ПДВ.

Таким чином, порядок повернення коштів з бюджету регулюються спеціальними нормами податкового/бюджетного законодавства, а не ЦК України. Отже доводи позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, викладені в позовній заяві, є хибними, що свідчить про безпідставність відповідних позовних вимог.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити таке.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Позивачем у позовні заяві заявлено про вирішення питання про судові витрати, зокрема щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. При цьому у тексті позовної заяви наведено розрахунок відповідних витрат, проте до самої позовної заяви не додано документів, що їх підтверджують. А тому суд розцінює таке прохання позивача в якості заяви, поданої згідно частини 3 статті 143 КАС України.

Таким чином у передбачений частиною 7 статті 139 КАС України строк питання про судові витрати буде вирішено після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у разі надходження до суду в передбаченому процесуальним законом порядку заяви позивача про винесення додаткового рішення з доказами, які підтверджують понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНІКОМ ГРУП» (09114, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Івана Кожедуба, будинок 246; код ЄДРПОУ 39744645) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 5-А; код ЄДРПОУ 44096797) та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (01196, місто Київ, площа Лесі Українки, будинок 1; код ЄДРПОУ 37955989) про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНІКОМ ГРУП» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість:

-за листопад 2018 року за період з 16 жовтня 2020 року по 03 лютого 2021 року у розмірі 27 864, 34 грн (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні тридцять чотири копійки);

-за грудень 2018 року за період з 25 листопада 2020 року по 27 квітня 2021 року у розмірі 15 204, 21 грн (п`ятнадцять тисяч двісті чотири гривні двадцять одна копійка);

-за квітень 2019 року за період з 17 листопада 2020 року по 09 грудня 2021 року у розмірі 4 284, 45 грн (чотири тисячі двісті вісімдесят чотири гривні сорок п`ять копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.