Рішення

від 18.04.2024 по справі 320/16817/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 року № 320/16817/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" до Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, стягнення 3% річних за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь ТОВ "Даніком Груп" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість:за листопад 2018 року за період з 16 жовтня 2020 року по 03 лютого 2021 року у розмірі 27 864, 34 грн; за грудень 2018 року за період з 25 листопада 2020 року по 27 квітня 2021 року у розмірі 15 204, 21 грн; за квітень 2019 року за період з 17 листопада 2020 року по 09 грудня 2021 року у розмірі 4 284, 45 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі у частині розподілу судових витрат щодо витрат на правничу допомогу, оскільки при ухваленні рішення не було вирішено питання про розподіл судових витрат у частині витрат на правничу допомогу. Просить суд стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНІКОМ ГРУП» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ідентифікаційний код ВП 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5А), судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 63 750 (шістдесят три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення та дослідивши докази пов`язані із розглядом процесуального питання, суд зазначає таке.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відтак, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

У постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 00/9888/19-а Верховний Суд уже виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що, відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на правову допомогу, заявник подав суду копію договору про надання правничої допомоги від 01.10.2021, акту приймання- передачі наданих послуг від 20.01.2023, рахунок на оплату від 20.01.2023 на суму 63 750,00 грн.

За даними перелічених доказів позивачу надано професійну правничу допомогу за обсягом послуг відповідно до акту наданої правової допомоги по договору про надання правової допомоги від 01.10.2021. Понесені витрати на професійну правничу допомогу склали 63 750,00 грн.

Визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що: дана справа є справою, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява є необ`ємною; справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; судові засідання не проводились; наявна судова практика; розгляд справи відбувався у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг), суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними, оскільки попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини не вимагало великих зусиль адвоката, оскільки дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір 63 750,00 грн. є надмірним.

Водночас, суд вважає, що в даному випадку співмірною є сума 10 000,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Відтак, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне зменшити витрати на правничу допомогу до 10 000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Положеннями частин 1, 3 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені частково, враховуючи положення статті 139 КАС України, суд доходить висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись ст.ст.134, 139, 241-246, 252 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" до Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення коштів задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу на суму 10 000 грн 00 коп.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Колеснікова І.С.