Рішення

від 23.05.2023 по справі 914/947/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2023 Справа № 914/947/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю розглянув справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Млин», с. Берездівці Миколаївського району Львівської області,

до відповідача: Новороздільської міської ради, м. Новий Розділ,

про стягнення 51361 грн.

За участі представників: не викликались, розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Млин», с. Берездівці, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Новороздільської міської ради, м. Новий Розділ, 51361 грн., у тому числі 41081,17 грн. інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання з повернення безпідставно збережених коштів; 6470,73 грн. трьох процентів річних за користування чужими грошовими коштами внаслідок невиконання грошового зобов`язання з повернення безпідставно збережених коштів; 3375,781 грн. інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання з відшкодування понесених судових витрат; 433,99 грн. трьох процентів річних за користування чужими коштами внаслідок невиконання грошового зобов`язання з відшкодування понесених судових витрат.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/197/21, яке набрало законної сили 13.12.2021 р., стягнуто з відповідача на його користь, поміж іншого, 99277, 77 грн. безпідставно збережених коштів, 2132,89 грн. судового збору та 9396 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На примусове виконання цього рішення видано наказ від 16.12.2021 р. та постановою головного державного виконавця ВПВР ЗМУ МЮ відкрито 27.01.2022 р. виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 16.12.2021 р.

Рішення суду станом на 16.03.2023 р. відповідачем не виконане.

З посиланням на правові норми, які закріплено у ст.ст. 11, 509, 524, 533-535, 625 та 1212 ЦК України, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 11.04.2018 р. у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц та від 31.01.2019 р. у справі № 761/4878/16-ц, позивач стверджує, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання, так і на недоговірні зобов`язання, а так само й на грошові зобов`язання, що виникли на підставі рішення суду та за своєю правовою природою носять цивільно-правовий характер.

Позивач вказує, що рішення суду у справі № 914/197/21 має преюдиційний характер (ч. 4 ст. 75 ГПК України) в частині встановлення факту існування зобов`язання відповідача перед позивачем із сплати 99277,77 грн., яке на день звернення позивача з позовом у справі № 914/947/23 залишається не виконаним.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні та три проценти річних за період, який не охоплено рішенням Господарського суду Львівської області (з 13.01.2021 р. до 16.03.2023 р.) за несвоєчасно виконані відповідачем грошові зобов`язання із сплати безпідставно збережених коштів та із сплати присуджених рішенням суду у справі № 914/197/21 судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність його вини у невиконанні рішення суду у справі № 914/197/21. Відповідач вважає, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Позивач не вчинив законних дій для забезпечення виконання рішення суду. Невиконання рішення суду «лежить безпосередньо на позивачу». Вини відповідача у невиконанні рішення суду немає, тому відсутній склад цивільної відповідальності.

Рішення суду у справі № 914/197/21 набрало законної сили 13.12.2021 р., тому вимоги про стягнення з відповідача інфляційних та трьох процентів річних за період з 13.01.2021 р. до 13.12.2021 р. є необгрунтованими. У відповідача не існувало жодних зобов`язань перед позивачем.

Заперечення позивача.

Позивач у відповіді на відзив посилається на приписи ст. 129-1 Конституції України та ст. 326 ГПК України щодо обов`язковості судових рішень, які набрали законної сили.

Позивач стверджує, що звернувся із заявою про звернення до виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/197/21 до державної виконавчої служби на підставі п.п. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845, так як у відповідача немає відкритих рахунків в органі Казначейства. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.11.2022 р. у справі № 914/197/21 встановлено законність дій державного виконавця із відкриття виконавчого провадження.

Позивач вважає, що у відповідача виникло перед ним кондикційне зобов`язання на підставі ст. 1212 ЦК України з повернення безпідставно збережених коштів за користування приміщеннями з 12.01.2018 р. по 17.04.2019 р. Факт існування такого зобов`язання підтверджено рішенням суду у справі № 914/197/21, яке набрало законної сили. Згадане рішення суду не є підставою виникнення цього зобов`язання відповідача. Наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин між сторонами, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування існування невиконаих грошових зобов`язань відповідача перед позивачем, за наявності яких він має право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. До предмету доказування особи, яка має у справі протилежний процесуальний інтерес, належить доказування існування обставин, які спростовують факти, викладені у позовній заяві.

Вичерпний перелік доказів, якими сторони підтверджують наявність обставин, що належать до предмету доказування у справі, зазначено ним в додатках до позовної заяви та відзиву.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи та перевірених судом доказів, застосовуючи викладені нижче норми права та вважаючи встановленими наведені нижче обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.07.2021 р. у справі № 914/197/21, яке набрало законної сили 13.12.2021 р. встановлено факт безпідставного збереження відповідачем 99277,77 грн. за рахунок позивача, власністю якого відповідач користувався без жодних правових підстав.

Згаданим рішенням суду також встановлено наявність у позивача права на сплату йому відповідачем 99277,77 грн. з урахування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних та трьох процентів річних. Рішенням суду у справі № 914/197/21 стягнуто з відповідача на користь позивача на підставі ст. 1212 ЦК України 99277,77 грн. безпідставно збережених коштів з урахуванням інфляційних та трьох процентів річних, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період прострочення до 12.01.2021 р.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Докази сплати відповідачем позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України 99277,77 грн. безпідставно збережених за рахунок позивача коштів, власністю якого відповідач користувався без жодних правових підстав, відсутні у матеріалах справи.

За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 41081,17 грн. інфляційних за прострочення з січня 2021 р. до лютого 2023 р. виконання грошового зобов`язання з повернення 99277,77 грн. безпідставно збережених коштів та 6470,73 грн. трьох процентів річних за прострочення виконання згаданого грошового зобов`язання з 13 січня 2021 р. до 16.03.2023 р. Наведені у рішенні Господарського суду Львівської області у справі № 914/197/21 розрахунки сум інфляційних, належних до стягнення з відповідача, зокрема показники сукупних індексів інфляції за період, свідчать, що вказаним рішенням суду інфляційні нарахування за січень 2021 р. не стягувались. Індекс інфляції за січень 2021 р. (101,3 %) до сукупних індексів інфляції не увійшов.

Заперечення відповідача проти позовних вимог в цій частині необґрунтовані. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Такий висновок суду відповідає висновку Великої Палати Верховного суду, який викладено у постанові від 04.06.2019 р. у справі № 916/190/18.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім цього, ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.11.2022 р. у справі № 914/197/21, яка набрала законної сили, встановлено факт правомірного відкриття органом державної виконавчої служби виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/197/21.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних та трьох процентів річних за невиконання рішення суду у справі № 914/197/21 в частині відшкодування позивачу сплаченого ним при зверненні до суду з позовом судового збору та витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а так само й на грошові зобов`язання, що виникли на підставі рішення суду та за своєю правовою природою носять цивільно-правовий характер. Такі висновки суду відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 16 травня 2018 р. у справі № 686/21962/15-ц, а також висновкам Верховного суду, які викладено у постанові від 31 січня 2019 р. у справі № 761/4878/16-ц.

Інститут розподілу між сторонами судових витрат у справі за результатами її розгляду є інститутом процесуального права, який встановлено нормами ст. 129 та ст. 130 ГПК України. Цей інститут процесуального права покликаний компенсувати (відшкодувати) стороні її витрати, пов`язані із розглядом справи судом, тією особою, неправильні дії якої спричинили понесення згаданих витрат.

Грошове зобов`язання, яке виникає в учасників справи на підставі рішення суду щодо покладення на них судових витрат за результатами розгляду справи, чи незалежно від результатів вирішення спору, за своєю правовою природою не є цивільно-правовим. Це зобов`язання не засноване на вільному волевиявленні учасників таких правовідносин, їх юридичній рівності та майновій самостійності. Отже норми ч. 2 ст. 625 ЦК України в силу приписів ст. 1 ЦК України не поширюються на процесуальні правовідносини, у тому числі й з розподілу судом судових витрат.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 236, 238, 239, 240, 241, 242, 247-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Млин» (81657, Львівська область, Миколаївський район, село Берездівці, вул. Боринецька, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 31487534) до Новороздільської міської ради (81652, Львівська область, місто Новий Розділ, вулиця Грушевського, будинок 24, ідентифікаційний код юридичної особи 26306854) задовольнити частково.

Стягнути з Новороздільської міської ради (81652, Львівська область, місто Новий Розділ, вулиця Грушевського, будинок 24, ідентифікаційний код юридичної особи 26306854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Млин» (81657, Львівська область, Миколаївський район, село Берездівці, вул. Боринецька, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 31487534) 41081,17 грн. інфляційних, 6470,73 грн. трьох процентів річних та 2484,95 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення судового рішення.

Суддя Бортник О.Ю.