ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" жовтня 2023 р. Справа №914/947/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої суддіОрищин Г.В.,
суддівГалушко Н.А.,
Желіка М.Б.
розглянув без повідомлення (виклику) представників сторін апеляційну скаргу Новороздільської міської ради за №02-25/06/928 від 12.06.2023
на рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2023 (повний текст рішення складено 22.05.23, суддя Бортник О.Ю) та
на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2023 (повний текст рішення складено 08.06.23)
у справі № 914/947/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Млин», с. Берездівці
до відповідача Новороздільської міської ради, м. Новий Розділ
про стягнення 51361 грн
ВСТАНОВИВ:
22 березня 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Млин» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Новороздільської міської ради 51361 грн., у тому числі: 41081,17 грн. інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання з повернення безпідставно збережених коштів, 6470,73 грн. трьох процентів річних за користування чужими грошовими коштами внаслідок невиконання грошового зобов`язання з повернення безпідставно збережених коштів, 3375,781 грн. інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання з відшкодування понесених судових витрат, 433,99 грн. трьох процентів річних за користування чужими коштами внаслідок невиконання грошового зобов`язання з відшкодування понесених судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/197/21, яке набрало законної сили 13.12.2021, стягнуто з Новороздільської міської ради на користь ТзОВ «Млин» 99277,77 грн. безпідставно збережених коштів, 2132,89 грн. судового збору та 9396 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На примусове виконання цього рішення видано наказ від 16.12.2021 та постановою головного державного виконавця ВПВР ЗМУ МЮ 27.01.2022 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 16.12.2021. Рішення суду, станом на момент звернення з позовом, відповідачем не виконано.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.05.2023 у справі № 914/947/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Млин» задоволено частково, стягнуто з Новороздільської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Млин» 41081,17 грн. інфляційних, 6470,73 грн. трьох процентів річних та 2484,95 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з наступного:
- докази сплати відповідачем позивачу 99277,77 грн. безпідставно збережених за рахунок позивача коштів відсутні в матеріалах справи;
- рішенням Господарського суду Львівської області від 21.07.2021 року у справі № 914/197/21 встановлені обставини, які в силу ч. 4. ст. 75 ГПК України не підлягають встановленню у даній справі.
Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 06.06.2023 у справі № 914/947/23 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Млин» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правову допомогу від 26.05.2023р. (вх. № 2099/23 від 29.05.2023р.). Стягнуто з Новороздільської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Млин» 9258,26 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заявника відмовлено.
При ухваленні вказаного додаткового рішення місцевий господарський суд виходив з наступного:
- рішенням Господарського суду Львівської області від 23.05.2023 у справі №914/947/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Млин» задоволено частково;
- вказаним рішенням суду не було вирішено питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу;
- факт надання юридичних послуг підтверджено наданими позивачем доказами;
- відповідач не подавав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та доказів не співмірності цих витрат.
Новороздільська міська рада, не погодившись з ухваленими рішеннями місцевого господарського суду, подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, рішення винесені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема, зазначає:
- статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Позивач не вчинив законних дій для забезпечення виконання рішення суду;
- рішення суду у справі № 914/197/21 набрало законної сили 13.12.2021, тому вимоги про стягнення з відповідача інфляційних та трьох процентів річних за період з 13.01.2021 по 13.12.2021 є необгрунтованими;
- у Новороздільської міської ради не існувало жодних зобов`язань перед позивачем;
- відповідач вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги заперечення щодо закінчення дії договору №1-0401/21-г від 04.01.2021 та неможливості укладення додаткового договору №1 від 14.03.2023;
- апелянт вважає, що судом не враховано постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Новороздільська міська рада в апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2023 у даній справі та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Також апелянт просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2023 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу Новороздільської міської ради, подану на рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2023 та на додаткове рішення від 06.06.2023 у справі № 914/947/23, було залишено без руху та надано можливість усунути недоліки апеляційної скарги, після усунення яких, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Новороздільської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2023 та на додаткове рішення від 06.06.2023 у справі № 914/947/23; постановлено здійснювати розгляд вказаної апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику представників сторін в судове засідання; зобов`язано позивача подати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу.
На виконання вимог вказаної ухвали суду, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2023 та додаткове рішення від 06.06.2023 у справі №914/947/23 без змін, а апеляційну скаргу Новороздільської міської ради - без задоволення, з огляду на наступне:
- Новороздільська міська рада не вживала жодних заходів для виконання рішення у справі № 914/197/21;
- позивач звернувся із заявою про звернення виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/197/21 до Державної виконавчої служби на підставі п.п. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845, так як у відповідача немає відкритих рахунків в органі Казначейства;
- ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.11.2022 у справі № 914/197/21 встановлено законність дій державного виконавця із відкриття виконавчого провадження;
- у відповідача виникло перед позивачем кондикційне зобов`язання на підставі ст. 1212 ЦК України з повернення безпідставно збережених коштів за користування приміщеннями з 12.01.2018 по 17.04.2019. Факт існування такого зобов`язання підтверджено рішенням суду у справі № 914/197/21, яке набрало законної сили;
- рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/197/21 не є підставою виникнення цього зобов`язання відповідача;
- наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум;
- стягнення санкцій за невиконання кондиційного зобов`язання з 13.01.2021 по 16.03.2023 нараховано від дати, наступної за датою, по яку було нараховано санкції за ст. 625 ЦК України у справі № 914/197/21 (13.01.2021), і до дати подання позову у справі, що розглядається (16.03.2023);
- правнича допомога надавалась в межах укладеного 04.01.2021 року договору про надання професійної правничої допомоги №1-0401/21-г, до якого були внесені зміни додатковим договором №1 від 14.03.2023;
- внесення змін до договору обумовлено тим, що рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/197/21 Новороздільською міською радою не було виконане;
- позивачем та судом першої інстанції враховано постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваних рішень відсутні, з огляду на наступне:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.07.2021 у справі № 914/197/21, яке набрало законної сили 13.12.2021, встановлено факт безпідставного збереження відповідачем 99277,77 грн. за рахунок позивача, на підставі ст. 1212 ЦК України.
Вказаним рішенням суду встановлено наявність у позивача права на сплату йому відповідачем 99277,77 грн. з урахування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, за період прострочення до 12.01.2021.
Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідачем у справі не надано доказів сплати позивачу 99277,77 грн. безпідставно збережених за рахунок позивача коштів, власністю якого відповідач користувався без жодних правових підстав.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.07.2021 у справі № 914/197/21 стягнено з відповідача на користь позивача 41081,17 грн. інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання (за період з січня 2021 до лютого 2023) з повернення 99277,77 грн. безпідставно збережених коштів та 6470,73 грн. трьох процентів річних за прострочення виконання згаданого грошового зобов`язання з 13 січня 2021 року до 16.03.2023 року. Наведені у рішенні Господарського суду Львівської області у справі № 914/197/21 розрахунки сум інфляційних, належних до стягнення з відповідача, зокрема показники сукупних індексів інфляції за період, свідчать, що вказаним рішенням суду інфляційні нарахування за січень 2021 року не стягувались. Індекс інфляції за січень 2021 року (101,3 %) до сукупних індексів інфляції не увійшов.
З огляду на викладене, твердження апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно стягнено з відповідача інфляційні та три проценти річних за період з 13.01.2021 по 13.12.2021, є необґрунтовані.
Що стосується твердження апелянта про те, що у Новороздільської міської ради не існувало жодних зобов`язань перед позивачем, а тому нарахування інфляційних та трьох процентів річних неправомірне, то колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне:
Законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Такий висновок суду відповідає висновку Великої Палати Верховного суду, який викладено у постанові від 04.06.2019 р. у справі № 916/190/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апелянта в частині порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Млин процедури, передбаченої статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки факт правомірного відкриття органом державної виконавчої служби виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/197/21 встановлено ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.11.2022 р. у справі № 914/197/21, яка набрала законної сили.
Апеляційним судом встановлено, що 29.05.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/947/23 про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу. Заявник просив стягнути з відповідача на його користь 10000 грн.
Відповідно до приписів статей 123, 126, 129, 244 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Млин» у позовній заяві вказало попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу. Такий розмір становив 10000 грн. Цю суму позивач просив стягнути на його користь у заяві про ухвалення додаткового рішення від 26.05.2023.
14.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Млин» (Замовник) та Адвокатським бюро «Оприско та партнери» (Виконавець) укладено додатковий договір № 1 до договору про надання правової допомоги № 1-0401/21-г від 04.01.2021р., яким предмет договору доповнено наданням Виконавцем Замовнику правової допомоги та представництві інтересів Замовника в суді, а також в інших органах, установах, організаціях, підприємствах всіх форм власності з усіма правами, якими наділений представник згідно чинного законодавства України, у справі за позовом ТзОВ «Млин» до Новороздільської міської ради про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошових зобов`язань.
Відповідно до п.4.2. Договору про надання правової допомоги №1-0401/21-г від 04.01.2021р. (в редакції додаткового договору №1 від 14.03.2023р.), сторони погодили розмір гонорару у формі фіксованої суми за ведення справи у суді, а саме: 10000грн. Ці кошти підлягають сплаті Замовником на поточний рахунок Виконавця протягом 10 днів після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.
Факт надання відповідачу професійної правничої допомоги Адвокатським бюро «Оприско та партнери» підтверджується наявними у матеріалах справи належно завіреними копіями: договору про надання правової допомоги №1-0401/21-г від 04.01.2021р., додаткового договору № 1 від 14.03.2023р до договору про надання правової допомоги № 1-0401/21-г від 04.01.2021р. та ордером серії ВС № 1193764 про надання правничої (правової) допомоги на підставі Договору № 1-0401/21-г від 04.01.2021р. адвокатом Якубівським І.Є., який видано адвокатським бюро «Оприско та партнери» 14.03.2023р.
Законодавством України не забороняється погодження у договорі розміру гонорару у формі фіксованої суми (в даному випадку 10000грн.).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 вказав, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
У договорі визначено перелік правової роботи, яку зобов`язався виконувати виконавець, а саме: участь у підготовці процесуальних документів по справі, підписання та подання заяв, позовних заяв, клопотань, скарг, письмових пояснень, заперечень, інших документів; участь у збиранні доказів; надання консультацій по веденню справи; підписання та подання всіх необхідних документів.
Апелянт в суд першої інстанції клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до вимог ч. 5 ст. 126 ГПК України, та доказів неспівмірності цих витрат із обставинами, зазначеними у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, не подавав.
У п.5.1. договору про надання правової допомоги № 1-0401/21-г від 04.01.2021р. зазначено, що такий укладений до моменту повного виконання доручення.
З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.12.2021р. у справі № 914/197/21 не закінчене. Відтак, договір № 1-0401/21-г від 04.01.2021р. на момент укладення його сторонами додаткового договору № 1 від 14.03.2023 р., був чинний.
З огляду на викладене твердження апелянта про те, що договір №1-0401/21-г від 04.01.2021р., до якого укладався додатковий договір №1 від 14.03.2023р., припинив свою дію з набранням законної сили постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2021р. у справі № 914/197/21, є необґрунтованими.
Судом першої інстанції правомірно та обгрунтовано враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.06.2021 справа №159/5837/19, згідно з якою витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено правовий висновок, що «…визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.»
Таким чином твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано висновків Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 спростовано вищевикладеним.
З огляду на викладене, враховуючи те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 23.05.2023р. позовні вимоги задоволено частково, судом першої інстанції обгрунтовано стягнено з відповідача на користь позивача 9258,26 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі Проніна проти України, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі Шевельов проти України).
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні апеляційної скарги Новороздільської міської ради за №02-25/06/928 від 12.06.2023 відмовити.
Рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2023 у справі №914/947/23 залишити без змін.
Судові витрати покласти на скаржника.
Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2023 у справі №914/947/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складено 05.10.2023
Головуючий суддяГ.В. Орищин
суддяН.А. Галушко
суддяМ.Б. Желік
Суд | Західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 05.10.2023 |
Оприлюднено | 12.10.2023 |
Номер документу | 114063840 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Орищин Ганна Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні