ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
11 травня 2023 року м.Тернопіль Справа № 921/132/23 Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
за участю секретаря судового засідання Свергун О.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного підприємства "ЗАХІДПРОМБІЗНЕС", м.Київ
до відповідача: Державного підприємства "СЕТАМ", м.Київ
про стягнення заборгованості,
за участю представників:
позивача: Миронов В.А., в.о. директора, наказ №10/04/23 від 10.04.2023;
відповідача: не з`явився.
Зміст позовних вимог.
Приватне підприємство "ЗАХІДПРОМБІЗНЕС", м.Київ, звернулося 23.02.2023 (згідно з відтиском штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№144) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "СЕТАМ", м.Київ, про стягнення 229161,10грн заборгованості по орендних платежах, 16224,48грн інфляційних нарахувань, 3578,68грн - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору суборенди нежитлового приміщення №1134 від 01.01.2019 щодо своєчасного внесення орендної плати за період з 01 грудня 2021 року по 30 червня 2022 року.
Вважає, що договір суборенди не припинив свою дію, приміщення відповідачем не повернуто за Актом прийому-передачі, а листи-повідомлення про дострокове розірвання договору підприємство не отримувало ні поштою, ані будь яким іншим способом, в тому числі нарочно. Зокрема зазначає, що долучені до справи повідомлення №5873/08-18-21 від 05.11.2021 про розірвання договору та Акт про повернення майна з оренди не свідчать про їх отримання позивачем; Акт від 05.12.2021 про відмову підписати Акт повернення майна з оренди також заперечує, оскільки такий складено у вихідний день та за участі заінтересованих осіб, з якими у підприємства існує спір, про що свідчать судові провадження.
З приводу підсудності цього спору Господарському суду Тернопільської області, то оскільки спір виник щодо невиконання договірних зобов`язань по сплаті за оренду майна, котре знаходиться в місті Тернополі, виходячи з норм ч.3 ст.30 ГПК України, вважає, що позов пред`явлено з дотриманням правил виключної підсудності, а тому справа має розглядатися за місцезнаходженням майна.
Заперечення відповідача.
Відповідач позовні вимоги заперечив, оскільки вважає, що договір є розірваним в односторонньому порядку шляхом надсилання позивачу листа-повідомленням №5873/08-18-21 від 05.11.2021 разом з примірниками Актів повернення-приймання нерухомого майна, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення №0100197162060, однак дане поштове відправлення повернуто підприємству не врученим позивачу за закінченням терміну зберігання. Крім того, відповідачем два примірники Акту повернення-приймання нерухомого майна 01.12.2021 було вручено бухгалтеру ПП «Західпромбізнсс» Окунь Аліні, проте позивач їх не підписав та продовжував нараховувати орендну плату безпідставно, що змусило звернутися до правоохоронних органів та внесення відомостей 14.04.2023 до Реєстру досудових розслідувань за ч.2 ст.15 та ч.4 ст.190 КК України (кримінальне провадження №12023211040000916).
05.12.2021 директором філії ДП «СЕТАМ» у Тернопільській області у присутності свідків складено Акт про відмову від підписання Акту повернення-приймання нерухомого майна.
30.11.2021 директором філії ДП «СЕТАМ» у Тернопільській області у присутності свідків складено Акт про виїзд із орендованого приміщення, яким підтверджується звільнення підприємством орендованого приміщення, а у січні 2022 року заступником генерального директора ДП "СЕТАМ" з фінансових питань у сервісі електронного документообігу "Документ. Онлайн" було відхилено рахунок ПП "Західпромбізнес" №170 від 31.12.2021 на суму 32737,30грн за оренду нежитлового приміщення (офісного та складського) за грудень 2021 року із зазначенням причини - "Послуги оренди у грудні 2021 року не надавались. Приміщення вивільнене 30 листопада 2021 року".
Таким чином, відповідач вважає, що належним чином виконав свій обов`язок щодо попередження позивача про розірвання в односторонньому порядку договору суборенди №1134 від 01.01.2019, підприємство звільнило орендовані приміщення, заборгованість у ДП «СЕТАМ» перед позивачем за договором суборенди відсутня.
Водночас, у відзиві на позов, посилаючись на приписи ст.27 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вважав, що даний спір має розглядатися Господарським судом м.Києва, тобто за місцезнаходженням відповідача.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до Протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 23.02.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Андрусик Н.О.
Ухвалою суду від 28.02.2023 позовну заяву ПП "ЗАХІДПРОМБІЗНЕС" залишено без руху з підстав, визначених п.1 ч.1 ст.164, ч.1 ст.172, ч.1 ст.174 ГПК України.
Ухвалою суду від 14.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з призначенням судового засідання на 11.04.2023, в якому оголошувалась перерва до 25.04.2023, до 09.05.2023, а згодом до 11.05.2023.
Позивач в судовому засіданні підтримав позов, просив його задоволити в повному обсязі.
Відповідач в жодне судове засідання не з`явився. Про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронних листів на його офіційну електронну адресу (info@setam.net.ua), зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також про доставку електронного листа в електронний кабінет відповідача.
Неявка сторони в судове засідання, належним чином повідомленої про судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи (ч.1 ст.202 ГПК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст.240 ГПК України, у судовому засіданні 11.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
01.01.2019 між Приватним підприємством "Західпромбізнес" як Суборендодавцем та Державним підприємством "СЕТАМ" як Суборендарем, укладено договір суборенди нежитлового приміщення за №1134 (далі - договір), відповідно до п.1.1, 1.3, 1.4, 4.1.1, 5.1.1 умов якого Суборендодавець передав по Акту приймання-передачі, а Суборендар прийняв у строкове платне користування для використання в господарській діяльності нежитлове приміщення, що складається з частини площі будівлі, загальною площею 59,41кв.м., розташованого на третьому поверсі будівлі №14 по вул.Поліська в м.Тернополі, та нежитлове складське приміщення під літерою «Л», загальною площею 600,00кв.м., розташованого за адресою: м.Тернопіль, вул. Поліська, 14 (далі - об`єкт суборенди).
Згідно з п.1.2 договору Суборендодавець має право на передачу об`єкта в суборенду відповідно до договору оренди нежитлових приміщень, укладеного 01.01.2019 з товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМБІНАТ-ТЕРНОПІЛЬ" (копія наявна у справі).
Відповідно до п.2.1 договору початок користування Суборендарем об`єктом суборенди настає одночасно із підписанням сторонами Акту приймання-передачі. Після закінчення строку оренди за цим договором Суборендар зобов`язаний протягом 10 робочих днів повернути Суборендодавцю об`єкт суборенди за відповідним Актом приймання-передачі (п.2.3 договору). Об`єкт суборенди, що орендується, повинен бути переданий Суборендарем Суборендодавцю у справному стані, з урахуванням нормального фізичного зносу (п.2.4 договору).
У пункті 3.1 договору сторонами визначено орендну плату у розмірі 21564,60грн в місяць, яка нараховується та сплачується щомісяця після підписання Акту прийому-передачі об`єкту оренди. Орендар має право ініціювати перегляд орендної плати у випадку впливу інфляції на ціну (п.3.2 договору).
Якщо перший та/або останній місяць є неповними, орендна плата розраховується пропорційно дням, протягом яких об`єкт суборенди знаходився в користуванні Суборендаря (п.3.3 договору).
Відповідно до п.3.4 договору орендна плата перераховується Суборендарем щомісяця до 10 числа наступного місяця за попередній місяць, на підставі рахунку Суборендодавця, на поточний рахунок Суборендодавця.
У п.3.5 договору визначено, що Суборендар здійснює по окремих рахунках, які надаються Суборендодавцем, компенсацію комунальних витрат (вода-, тепло-, електропостачання, вивіз сміття) протягом 5-ти днів з дня одержання рахунку. Розмір вказаних платежів визначається згідно з встановленими тарифами, відповідно до рахунків отриманих Суборендодавцем, та змінюється у відповідності до зміни тарифів. До рахунків за спожиті комунальні послуги додаються копії квитанцій про нарахування таких платежів.
У разі зміни розміру орендної плати Суборендодавець повідомляє Суборендаря письмово за один місяць до настання таких змін (п.3.8 договору).
Також у розділах 4, 5 договору визначено взаємні права та обов`язки сторін.
Зокрема, відповідно до п.4.1.4 договору Суборендар зобов`язався використовувати об`єкт суборенди у відповідності з його призначенням та умовами цього договору та своєчасно і в повному обсязі перераховувати Суборендодавцеві орендну плату.
У разі припинення або розірвання цього договору Суборендар зобов`язаний повернути об`єкт суборенди Суборендодавцеві у стані, не гіршому ніж на момент передачі його в суборенду, з урахуванням нормального фізичного зносу (п.4.1.7 договору).
Згідно з п.4.2.3 договору Суборендар вправі розірвати договір в односторонньому порядку, попередивши Суборендодавця за один місяць до моменту розірвання договору.
Водночас, згідно з п.5.1.8 договору, у разі припинення або дострокового розірвання договору Суборендодавець зобов`язаний прийняти від Суборендаря об`єкт суборенди по Акту прийому-передачі та компенсувати вартість виконаних поліпшень об`єкту суборенди, якщо вони були узгоджені з Суборендодавцем.
Також Суборендодавець має право за умовами договору контролювати наявність, стан та належне використання об`єкту суборенди (п.5.2.1 договору).
У п.6.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.
Договір укладено на строк з 01.01.2019 по 31.12.2020 з умовою, якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не надішле повідомлення про відмову від продовження договору, то договір вважається продовженим на наступні дванадцять місяців (п.7.1 договору).
Зміни та доповнення до даного договору допускаються лише за взаємною згодою Сторін шляхом укладення додаткової угоди (п.8.10 договору).
У пункті 7.3 договору передбачено підстави припинення договору, а саме договір припиняється внаслідок:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- загибелі об`єкта суборенди;
-дострокової угоди про розірвання за взаємною згодою сторін, яка оформлюється у письмовому вигляді за один місяць до розірвання та підписується представниками сторін;
- рішення господарського суду;
- банкрутства (ліквідації) Орендаря або Орендодавця;
- за рішенням однієї зі сторін з обов`язковим письмовим повідомленням іншої сторони не менше, ніж за один місяць до бажаної дати розірвання договору;
- в інших випадках, передбачених умовами даного договору.
Сторонами 01.01.2019 підписано Акт прийому-передачі, відповідно до якого в суборенду передано відповідачу частину будівлі, загальною площею 59,41кв.м., розташовану на третьому поверсі будівлі №14 по вул.Поліська, 14 в м.Тернополі, а також нежитлове складське приміщення під літерою «Л», загальною площею 600,00кв.м., розташоване за адресою: м.Тернопіль, вул.Поліська, 14.
28.12.2019 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору суборенди №1134 від 01.01.2019, згідно з якою орендну плату визначено в сумі 28752,80грн (без ПДВ) в місяць (п.1.1 додаткової угоди), а також обумовлено, що первинні бухгалтерські документи (рахунки, акти наданих послуг, тощо), обмін такими документами здійснювати з використанням сервісу електронного документообігу "Ддокумент.Онлайн" - https://document.online/.
Додаткова угода №1 від 28.12.2019 набрала чинності з 01.01.2020 (п.1.3 додаткової угоди).
23.12.2020 сторонами підписано додаткову угоду №2 договору суборенди №1134 від 01.01.2019, в якій викладено п.1.1 договору в новій редакції: Суборендодавець передає, а Суборендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, що складається з частини площі будівлі, загальною площею 44м2, розташоване за адресою: вул.Поліська, 14, м.Тернопіль (3-й поверх), та нежитлове складське приміщення під літерою "Л", загальною площею 600м2, розташоване за адресою: вул.Поліська, 14, м.Тернопіль (п.1.1 додаткової угоди).
Також, п.1.2 додаткової угоди №2 від 23.12.2020 внесено зміни до п.3.1 договору суборенди, встановивши орендну плату в розмірі 32737,30грн (з ПДВ) в місяць.
Вказані зміни набрали чинності з 01.01.2021 (п.1.3 додаткової угоди №2 від 23.12.2020).
Внаслідок укладення додаткової угоди №2 від 23.12.2020 відповідач у справі на підставі Акту прийому-передачі від 31.12.2020 повернув позивачу частину приміщення, площею 15,41м2, розташовану на третьому поверсі будівлі №14 по вул.Поліська в м.Тернополі.
За твердженням позивача, котре ґрунтується на п.7.1 договору, з огляду на відсутність повідомлення про відмову продовжувати орендні правовідносини, не поверненням об`єкту оренди за Актом приймання-передачі, даний договір суборенди є продовженим до 31.12.2022.
Також, матеріалами справи підтверджено доводи позивача, що 10.12.2021 та 23.12.2021 на підставі платіжних інструкцій №23129 від 23.12.2021 на суму 32737,30грн, №121 від 10.12.2021 на суму 32737,30грн, №23128 від 23.12.2021 на суму 32737,30грн, ДП "СЕТАМ" на виконання договору №1134 від 01.01.2019 сплачено орендну плату за вересень, жовтень та листопад 2021 року включно, після чого свої зобов`язання по внесенню орендної плати припинило виконувати.
Приватне підприємство "Західпромбізнес" вказує, що оскільки останній платіж ДП «СЕТАМ» здійснено 23.12.2021 і, як вбачається з призначення платежу, ця орендна плата була перерахована за листопад 2021 року, тому заборгованість становить 229161,10грн, а саме: за грудень 2021 року в сумі 32737,30грн; за січень 2022 року в сумі 32737,30грн; за лютий 2022 року в сумі 32737,30грн; за березень 2022 року в сумі 32737,30грн; за квітень 2022 року в сумі 32737,30грн; за травень 2022 року в сумі 32737,30грн; за червень 2022 року в сумі 32737,30грн, а рахунки, котрі виставлялися суборендарю №ФТК00171 від 31.12.2021 на суму 3257,66грн (відшкодування комунальних послуг), №ФТК00014від 31.01.2022 на суму 327637,30грн (орендна плата), №ФТК00039від 28.02.2022 на суму 32737,30грн, №ФТК00051від 31.03.2022 на суму 32737,30грн, №ФТК00053 від 30.04.2022 на суму 32737,30грн, №ФТК00066від 31.05.2022 на суму 32737,30грн, №ФТК00083від 30.06.2022 на суму 32737,30грн з доказами їх надіслання відповідачу у справі (описи вкладення у поштові відправлення, накладні на поштові відправлення, фіскальні чеки оператора поштового зв`язку), залишилися без оплати.
Дані обставини послугували підставою для звернення з даним позовом про примусове стягнення заборгованості по орендній платі за договором, нарахувавши на суму боргу 16224,48грн інфляційних втрат за період з липня 2022 року по листопад 2022 року включно, 3578,68грн - 3% річних за період з 01.07.2022 по 06.01.2023 (190 календарних днів).
Відповідачем позов не визнається, зокрема як слідує з долучених ним документів, 05.11.2021 підприємством скеровано на адресу позивача повідомлення №5873/08-18-21 від 05.11.2021 ДП «СЕТАМ» про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення №1134 від 01.01.2019 в односторонньому порядку, посилаючись на п.4.2.3 договору та долучивши Акт прийому-передачі об`єкта оренди.
Дане повідомлення з додатками надіслано рекомендованим поштовим відправленням №0100197162060 на адресу позивача, а саме: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 26А, оф. 117, про що свідчить копія конверту поштового відправлення з відтиском календарного штемпеля відділення поштового зв`язку №1 м.Києва; Реєстр обліку вихідної кореспонденції 2021року, де під №5753 від 05.11.2021 значиться поштове відправлення трьох предметів (повідомлення №5873/08-08-21 та Акт повернення-приймання нерухомого майна у 2-х примірниках та додатково - Список згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів за списком №16 від 05.11.2021, прийнятих оператором поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА" для відправлення, зокрема поштового відправлення №0100197162060 (у списку №3); фіскальний чек відділення поштового зв`язку Київ-1 №3000409775 від 05.11.2021 про оплату наданих послуг з відправлення рекомендованих листів в сумі 108,60грн.
З Акту про відмову від підписання Акту повернення-приймання нерухомого майна до договору суборенди нежитлового приміщення №1134 від 01.01.2019, який складено за адресою: вул.Поліська, 14, м.Тернопіль, директором філії ДП "СЕТАМ" у Тернопільській області Барановською І.М. у присутності свідків громадянки ОСОБА_1 та громадянина ОСОБА_2 , вбачається, що два примірники Актів прийому-передачі нерухомого майна було вручено 01.12.2021 бухгалтеру ПП "Західпромбізнес" Окунь Аліні; також підтверджено, що лист №5873/08-18-21 від 05.11.2021 та два примірника Акту прийому-передачі нерухомого майна направлено на адресу ПП "Західпромбізнсс" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 26А, оф. 117) рекомендованим листом №0100197162060; станом на 05.12.2021 підписаний примірник вищезазначеного Акту на адресу ДП «СЕТАМ» не надходив; від підписання Акту повернення-приймання нерухомого майна директор ПП "Західпромбізнес" відмовився.
30.11.2021 за адресою: м.Тернопіль, вул.Поліська, 14, директором філії ДП «СЕТАМ» у Тернопільській області Барановською І.М., у присутності свідків гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , складено Акт про виїзд підприємства з орендованого приміщення за договором суборенди нежитлового приміщення №1134 від 01.01.2019. Даним Актом ДП «СЕТАМ» засвідчує, що фактично звільнило орендоване нежитлове приміщення, котре складається з частини площі будівлі, загальною площею 44,0кв.м., розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. оліська, 14 (3-й поверх), та нежитлове складське приміщення літери «Л» загальною площею 600,00кв.м., яке розташоване за адресою: м.Тернопіль, вул.Поліська, 14 .
Крім того, з роздруківки з сервісу електронного документообігу "Документ.Онлайн" видно, що 21.01.2022 ДП "СЕТАМ" відхилено рахунок ПП "Західпромбізнес" №170 від 31.12.2021 за оренду нежитлового приміщення (офісного та складського) за грудень 2021 року із зазначенням причини відхилення: "Послуги оренди у грудні 2021 року не надавались. Приміщення вивільнене 30 листопада 2021 року". Відповідно вчинені відповідачем дії свідчать про те, що позивачу було достеменно відомо про намір відповідача припинити договірні відносини з оренди.
Відповідач вважає, що ним вжито усіх залежних від нього заходів задля належного повідомлення позивача про дострокове розірвання договору суборенди. Після чого звільнено орендовані приміщення та, оскільки ПП "Західпромбізнес" ухиляється від підписання Акту прийому-передачі об`єкта оренди, було складено Акт від 30.11.2021 про виїзд з орендованого приміщення.
Норми та джерела права, які застосовані судом при вирішенні спору.
В силу приписів ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Умови укладеного між сторонами договору суборенди нежитлового приміщення, на підставі якого виникли зобов`язання між сторонами, свідчать про укладення сторонами договору найму (оренди).
Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 «Найм (оренда)» розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» книги п`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України та статей 283 - 291 Господарського кодексу України.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У частині 1 статті 284 ГК України законодавець серед істотних умов договору оренди визначив, зокрема строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
Предметом позову є стягнення заборгованості з орендної плати, нарахованої за період з 01.12.2021 року по 30.06.2022 року з підстав невнесення відповідачем даної плати та як вказує відповідач з огляду на припинення орендних правовідносин.
Тому при вирішенні даного спору суду необхідно на підставі оцінки поданих доказів встановити чи існували між сторонами договірні правовідносини, чи договір суборенди продовжувався на 2022 рік, чи навпаки такий припинений і з яких підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору суборенди від 01.01.2019 ПП "Західпромбізнес" (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 23.12.2020) передано у користування ДП "СЕТАМ" для використання у господарській діяльності нежитлове приміщення, що складається з частини будівлі, загальною площею 44м2, розташоване на третьому поверсі будівлі №14 по вул.Поліська в м.Тернополі та нежитлове складське приміщення під літерою «Л», загальною площею 600,00кв.м., розташоване за адресою: м.Тернопіль, вул. Поліська, 14, про що сторонами складено Акт прийому-передачі від 31.12.2020.
В силу положень ст.763 ЦК України договір укладається на строк, встановлений договором.
За умовами п.7.1 договору суборенди, такий укладений на термін з 01.01.2019 по 31.12.2020 та вважається продовженим на наступні 12 місяців, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не надішле повідомлення про відмову від продовження договору.
З`ясовано, що даний договір був продовжений до 31.12.2021 і ця обставина сторонами не заперечується.
Водночас, відповідач вважає, що договір був розірваний достроково відповідно до п. 4.2.3 договору, про що позивача повідомлено у встановленому порядку шляхом надіслання письмового повідомлення рекомендованою кореспонденцією, а приміщення звільнено. Утім, внаслідок ухилення та небажання позивача підписувати Акт приймання - передачі приміщень, 30.11.2021 відповідачем складено за участю двох свідків Акт про виїзд з орендованого приміщення та Акт від 05.12.2021 про відмову від підписання Акту приймання-передачі нерухомого майна за договором суборенди № 1134 від 01.01.2019.
Частинами 1, 2 ст.651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 653 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки, зокрема розірвання договору та встановлено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 Цивільного кодексу України).
Також відповідно до ч.2 ст.214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
Частина 3 ст.651 Цивільного кодексу України визначає, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Ці поняття (одностороння відмова від зобов`язання, розірвання договору в односторонньому порядку, одностороння відмова від договору) пов`язані між собою тим, що вони стосуються можливості однієї зі сторін договору припинити дію договору. Проте, між ними є різниця:
- одностороння відмова від зобов`язання - означає, що сторона відмовляється від виконання свого зобов`язання за договором, але договір залишається чинним. Сторона зобов`язання управомочена договором або законом здійснити односторонню відмову від зобов`язання за цей вид порушення;
- одностороння відмова від договору - це односторонній правочин направлений припинити дію договору в цілому, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. Для реалізації права на відмову від договору стороні не потрібно звертатися до суду;
- розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.
У справі що розглядається, між сторонами виникли орендні відносини. Особливості припинення договору оренди визначені у ст.291 Господарського кодексу України.
Одностороння відмова від договору оренди не допускається (ч.1). Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч.3).
Отже, відмова від договору оренди не допускається в силу закону і сторони не можуть відступити від цього положення, керуючись свободою договору (абз.2 ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України).
Натомість, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний, за наявності підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму та з дотриманням порядку, встановленого ст.188 Господарського кодексу України. Тобто, зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.
Умовами договору, а саме пунктом п.4.2.3 передбачено право суборендаря розірвати договір в односторонньому порядку, попередивши Суборендодавця за один місяць до моменту розірвання договору, а згідно пункту 7.2. договір припиняється за рішенням однієї з сторін з обов`язковим письмовим повідомленням іншої сторони не менше як за один місяць до бажаної дати розірвання договору, а також в інших випадках, передбачених умовами даного договору.
Суд відзначає, що пунктом п.4.2.3 встановлено не право Суборендаря на односторонню відмову від договору, що не допускається в силу закону (ч.1 ст.291 Господарського кодексу України), а право на дострокове розірвання в односторонньому порядку з будь-яких підстав.
Умови договору субпідряду від 01.01.2019 не містять підстав розірвання договору, але водночас передбачають право Суборендаря на розірвання договору з власної ініціативи та містять положення щодо порядку повідомлення Суборендодавця про розірвання договору, а саме таке повідомлення Суборендар повинен зробити за один місяць до моменту розірвання договору (п.4.2.3 договору).
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, ДП «Сетам» направляло ПП «Західпромбізнес» на адресу: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 26А, оф. 117, яка значиться в договорі суборенди та є офіційною юридичною адресою позивача у справі за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомлення №5873/08-18-21 від 05.11.2021 ДП «СЕТАМ» про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення №1134 від 01.01.2019 з посиланням, зокрема, на пункт 4.2.3 договору, про що свідчить копія конверту поштового відправлення з відтиском календарного штемпеля відділення поштового зв`язку №1 м.Києва; Реєстр обліку вихідної кореспонденції 2021року, де під №5753 від 05.11.2021 значиться поштове відправлення трьох предметів (повідомлення №5873/08-08-21 та Акт повернення-приймання нерухомого майна у 2-х примірниках; Список згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів за списком №16 від 05.11.2021, прийнятих оператором поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА" для відправлення, зокрема поштового відправлення №0100197162060 (у списку №3) з проставлянням відтиску штампу відділення пошти та підпису відповідальної особи; фіскальний чек відділення поштового зв`язку Київ-1 №3000409775 від 05.11.2021 про оплату поштових послуг.
Зібрані у справі докази дають підстави дійти висновку про дотримання відповідачем як порядку, встановленого ст. 188 ГК України, так і порядку, встановленого умовами договору суборенди - п. 7.3 щодо належного повідомлення Суборендодавця про розірвання договору суборенди, попередивши про свій намір за місяць до моменту розірвання договору (повідомлення надіслано 05.11.2021), відтак, відповідачем реалізовано право на розірвання договору оренди в односторонньому порядку.
Тому за встановлених обставин, слід вважати договір суборенди розірваним з 06.12.2021, а орендні правовідносини такими, що припинилися.
При цьому суд звертає увагу на те, що повідомлення орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу третього частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, згідно з якою односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, що наведене у статті 764 Цивільного кодексу України спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
Подібна правова позиція сформована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 05.08.2020 у справі № 921/163/19 (п.п. 6.10, 6.17).
Щодо вимог про стягнення орендної плати суд зазначає наступне.
Частинами 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. При цьому, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Аналогічні положення містяться в статті 762 ЦК України.
З 01.01.2021 року відповідно до умов додаткової угоди №2 від 23.12.2020 до договору суборенди №1134 від 01.01.2019, орендну плату сторонами визначено у розмірі 32737,30грн (з ПДВ) в місяць, (п.1.3 додаткової угоди №2 від 23.12.2020).
Згідно з п.3.4 договору, орендна плата вноситься Суборендарем щомісяця до 10-го числа наступного місяця за попередній місяць на підставі рахунку Суборендодавця, на його поточний рахунок.
Водночас, відповідно до п.3.3 договору від 01.01.2019 у випадку, якщо останній місяць є неповним, то орендна плата розраховується пропорційно дням, протягом яких об`єкт суборенди знаходився в користуванні у Суборендаря.
Суд зазначає, що обов`язок суборендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.
Оскільки договір суборенди діяв протягом одного місяця з дати надіслання відповідачем повідомлення про його розірвання, тобто до 06.12.2021, то відповідно обов`язок сплачувати орендну плату за договором у відповідача існував по 05.12.2021, включно.
Судом встановлено, що орендний платіж за грудень 2021 року відповідачем не внесено, відповідно, виходячи із щомісячної суми орендної плати в розмірі 32737,30грн та з урахуванням умов п. 3.4 договору суборенди, відповідач повинен сплатити позивачу за 5 календарних дні використання приміщення у грудні 2021 року, що становить 5280,21грн (32737,30/31дн.х5) в строк до 10.01.2022.
З пояснень сторін та наявних у справі платіжних документів слідує, що відповідачем останній платіж за договором від 01.01.2019 внесено за листопад 2021 року включно, що підтверджується платіжними інструкціями №23129 від 23.12.2021, №121 від 10.12.2021, №23128 від 23.12.2021, і ця обставина визнається сторонами спору.
За приписами ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Враховуючи доведений позивачем факт неналежного виконання відповідачем договірного обов`язку з внесення плати за оренду приміщення в період з 01.12.2021 по 05.12.2021 суд доходить висновку, що вимоги позову в частині порушення його майнових прав на суму 5280,21грн боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем у встановленому законом порядку.
Згідно ст.15 ЦК України порушене право ПП "Західпромбізнес" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з ДП "СЕТАМ" 5280,21грн боргу.
Позовні вимоги в частині стягнення 223880,89грн орендної плати, нарахованої після припинення дії договору суборенди від 01.01.2019, є безпідставними, а тому в цій частині позову суд відмовляє.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 16244,48грн інфляційних нарахувань та 3578,68грн - 3% річних, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Правовий аналіз статей 524, 533-535, 625 ЦК України свідчить, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.1 договору суборенди сторони встановили, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
Оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд враховує, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору суборенди від 01.01.2019, є грошовим зобов`язанням, відтак на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
Оцінивши наявний розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних судом встановлено, що позивачем невірно визначено суму простроченого платежу, оскільки ним не враховано, що з 06.12.2021 договір суборенди від 01.01.2019 припинив свою дію, а тому відповідачем прострочено орендну плату за грудень 2021 року в розмірі 5280,21грн.
Тому в межах визначеного позивачем періоду здійснення нарахувань в порядку ст..625 ЦК України (з липня 2022 року по листопад 2022 року щодо інфляційних нарахувань та з 01.07.2022 по 06.01.2023 щодо 3% річних) правомірним є нарахування інфляційних втрат в розмірі 373,83грн та 3% річних в розмірі 82,46грн (розрахунок суду долучено до справи). В решті позовних вимог щодо проведених нарахувань річних та інфляційних втрат суд відмовляє як неправомірно заявлених.
Щодо доводів позивача про відсутність належних доказів повідомлення ПП "Західпромбізнес" про розірвання договору суборенди від 01.01.2019, суд зазначає таке.
Відсутність певних обставин (правових підстав) можна спростувати лише доведенням наявності цих обставин (правових підстав). За вимогами про стягнення орендної плати суд повинен перевірити: наявність договірних відносин оренди; виконання орендодавцем обов`язку з передачі орендованого майна в користування орендаря; виконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати. Таким чином, з одного боку, позивач повинен довести укладення договору оренди та передачу майна в користування відповідача, а відповідач - або спростувати якусь з цих обставин, або довести факт повного виконання ним обов`язку зі сплати орендної плати. За наявності встановленого факту виникнення орендних відносин та передачі майна в строкове, платне користування відповідача, виконання обов`язків зі сплати орендної плати має бути доведено відповідачем через подання ним належних та допустимих доказів. В той же час, у контексті обставин спірних правовідносин, позивач повинен довести доводи, на яких ґрунтуються його вимоги, зокрема щодо відсутності заперечень зі сторони відповідача щодо продовження орендних правовідносин чи їх розірвання з ініціативи останнього.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Зазначена позиція узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Позивач не надав суду належних та вірогідних доказів того, що фактичні орендні відносини між сторонами продовжують тривати, і що за домовленістю з відповідачем за договором суборенди від 01.01.2019 ДП "СЕТАМ" продовжує користуватись приміщеннями та у зв`язку з цим у нього існує обов`язок з оплати за оренду. Факт не підписання позивачем Акту приймання передачі майна з оренди, з огляду на недобросовісну поведінку останнього, не може підтверджувати обставину не звільнення приміщення суборендарем, враховуючи намагання відповідача у визначений договором та законом спосіб та порядку, припинити орендні відносини (надіслання письмового повідомлення від 05.11.2021, онлайн переписка електронною поштою про відхилення рахунку, складання акту про відмову від отримання Актів, Акту про виїзд з приміщення тощо).
Більше того, згідно п. 5.1.8. саме на позивача як Суборендодавця покладено обов`язок прийняти від Суборендаря об`єкт оренди по Акту приймання-передачі.
Позивач стверджує, що повідомлення від 05.11.2021 про розірвання договору не отримував; таке повідомлення надіслано без опису вкладення до цінного листа, тому не можна вважати належним доказом на підтвердження звернення державного підприємства до позивача з відповідним листом; Актів приймання-передачі сторони не підписували, а згідно пояснень бухгалтера, такий примірник Акту їй не вручався, відповідно вважає договір продовженим ще на 12 місяців, до 31.12.2022 року, у зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача заборгованість в заявленому розмірі, нараховану з 01.12.2021 по 30.06.2022року.
Дані аргументи позивача щодо необхідності направлення заяви про розірвання договору суборенди від 01.01.2019 поштовою кореспонденцією з описом вкладення судом оцінюються критично, адже за умовами договору суборенди сторонами не передбачено відповідного обов`язку сторін, а відтак відповідач вправі надіслати лист-повідомлення рекомендованою поштовою кореспонденцією, що не суперечить ані закону, ані умовам договору суборенди. Дана позиція узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 04.03.2020 у справі №910/6475/19. Також посилання на неотримання позивачем повідомлення, котре надіслане за офіційною адресою місцязнаходження позивача не є підставою вважати про неповідомлення його як сторони договору про розірвання договору, оскільки таке повідомлення не отримано позивачем внаслідок власної пасивної поведінки, що виразилась у неявці на відділення пошти для отримання рекомендованої кореспонденції, що надійшла на його адресу.
Натомість, поданими доказами відповідачем підтверджено, що він в порядку, визначеному п.4.2.3 договору від 01.01.2019 повідомив позивача про розірвання договору суборенди.
Щодо пояснень бухгалтера позивача від 08.05.2023, то такі за змістом статті 73 ГПК України не є доказами, на яких має ґрунтуватися судове рішення. Пояснення надаються сторонами з метою аргументації та переконливості своєї правової позиції, але не є даними, з яких суд може встановлювати наявність чи відсутність обставин, які складають предмет доказування у справі.
За змістом частин першої-четвертої статті 13 ГПК України, статті 74 ГПК України, обов`язок подання доказів, доведення обставин справи, покладається на сторони. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Суд, враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, викладених у його запереченнях на відзив на позов, поясненнях бухгалтера, оцінивши інші наявні в матеріалах справи докази в сукупності, визнає вказані відповідачем обставини доведеними документально щодо належного повідомлення позивача про свій намір розірвати договір достроково.
Щодо інших доводів та заперечень сторін спору, то суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України», де Суд зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У даній справі судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному розумінні, а доводи позивача не спростовують обставин, встановлених на підставі наявних у справі доказів.
З приводу територіальної підсудності цього господарського спору суд зазначає таке.
Згідно із статтею 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживанням відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
У даній справі предметом спору є стягнення орендних платежів за договором суборенди нерухомого майна, яке знаходиться у м.Тернополі.
За правилами Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном; до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
Отже, правила виключної підсудності поширюються на спір щодо стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що знаходиться у м.Тернополі, відповідно даний спір належить до юрисдикції (підсудності) Господарського суду Тернопільської області.
З урахуванням наведеного, клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю за місцем знаходження відповідача до Господарського суду м.Києва є безпідставним.
Висновки господарського суду.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на встановлені обставини розірвання договору суборенди з 06.12.2021 року, суд вважає правомірними та документально доведеними вимоги позивача з приводу неналежного виконання відповідачем договірних (майново-господарських) зобов`язань по оплаті за оренду приміщення на суму 5280,21грн, 373,83грн інфляційних нарахувань, 82,46грн - 3% річних.
Позовні вимоги про стягнення 223880,89грн боргу по орендній платі, 15850,65грн інфляційних нарахувань, 3496,22грн - 3% річних є безпідставними, а тому в їх задоволенні суд відмовляє.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати, що складаються із сплаченого позивачем судового збору згідно ст.129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати, понесені позивачем на правову допомогу судом не розглядаються, оскільки про подання доказів на підтвердження розміру таких витрат та про їх відшкодування позивачем не зроблено відповідної заяви до закінчення судових дебатів (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 127-129, 219, 220, 222, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "СЕТАМ" (вул.Стрілецька, 4-6, м.Київ, ідентифікаційний код 39958500) на користь Приватного підприємства "ЗАХІДПРОМБІЗНЕС" (вул.Євгена Коновальця, 26А, офіс 117, м.Київ, ідентифікаційний код 42651378) - 5280(п`ять тисяч двісті вісімдесят)грн 21коп. заборгованості по орендній платі, 373(триста сімдесят три)грн 83коп. інфляційних нарахувань, 84(вісімдесят чотири)грн 46коп. - 3% річних та 85(вісімдесят п`ять) грн 89коп. в повернення сплаченого судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судове рішення складено та підписано 22.05.2023.
Суддя Н.О. Андрусик
Суд | Господарський суд Тернопільської області |
Дата ухвалення рішення | 11.05.2023 |
Оприлюднено | 25.05.2023 |
Номер документу | 111052087 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди |
Господарське
Господарський суд Тернопільської області
Андрусик Н.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні