Ухвала

від 28.08.2023 по справі 921/132/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 серпня 2023 року

м. Київ

Cправа № 921/132/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.(головуючої), Бакуліної С. В. та Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "СЕТАМ" (далі - Підприємство)

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023

за позовом приватного підприємства "Західпромбізнес"

до Підприємства

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство 09.08.2023 (згідно з відміткою на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 зі справи № 921/132/23, а рішення господарського Тернопільської області від 11.05.2023 залишити в силі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України.

Згідно з частинами п`ятою та сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення 248 964, 26 грн, з яких 229 161,10 грн заборгованість по орендних платежах, 16 224,48 грн інфляційних нарахувань, 3578,68 грн - 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань згідно з договором суборенди нежитлового приміщення щодо своєчасної оплати, а, отже, ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Так, рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.05.2023, зокрема: позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь приватного підприємства "Західпромбізнес" 5 280,21 грн заборгованості з орендної плати, 373,83 грн інфляційних нарахувань, 84,46 грн відсотків річних. В іншій частині позову щодо стягнення 223 880,89 грн заборгованості з орендної плати та 15 850,65 грн інфляційних нарахувань, 3 494,22 грн 3% річних відмовлено.

Постановою апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у цій справі, зокрема: рішення господарського суду Тернопільської області від 11.05.2023 у справі № 921/132/23 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 243 225,76 грн; в цій частині прийнято нове рішення, яким позов приватного підприємства "Західпромбізнес" до державного підприємства "СЕТАМ" про стягнення 243 225,76 грн задоволено. В решті рішення господарського суду Тернопільської області від 11.05.2023 у справі №921/132/23 залишено без змін.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а", "б", "в" та "г" цієї ж норми.

Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник зазначає про необхідність розгляду справи Верховним Судом з посиланням на те, що існує ряд схожих справ, в яких позивач звертається із позовами про стягнення коштів згідно з договорами оренди, в яких орендодавцем послуги вже не надавались, зокрема, у справі № 914/944/21, у зв`язку з чим скаржник зазначає, що він буде позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням у цій справі при розгляді іншої справи, предметом спору в якій також є стягнення з останнього коштів за договором суборенди, а також скаржник зазначає про його намір ініціювати новий судовий спір про розірвання договору суборенди приміщення, згідно з яким стягуються кошти у цій справі, під час розгляду якого (спору), в свою чергу, він також буде позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції у цій справі, у зв`язку з чим розгляд цієї справи має виняткове значення для Підприємства, що, на думку останнього, підпадає під дію підпунктів "б" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та може бути підставою для перегляду цієї справи в касаційному порядку.

Однак, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи щодо неможливості спростування обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням при розгляді інших справ, є безпідставними та не можуть свідчити про наявність виключних обставин для касаційного перегляду цієї справи, оскільки на підтвердження вказаних доводів скаржник у скарзі не обґрунтував, які саме обставини він буде позбавлений можливості спростувати при розгляді іншої справи та як саме вони вплинуть на вирішення спору у ній, а тому вказані твердження відхиляються Судом. Також безпідставними є посилання скаржника на ймовірне звернення останнього до суду з іншим позовом про визнання недійсним договору суборенди приміщення та неможливість спростування обставин, встановлених у цій справі, оскільки такі посилання ґрунтуються на припущеннях скаржника щодо можливості подання позову у майбутньому.

Також у зв`язку з наведеним зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржника, оскільки наявність інших спорів не доводить неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, а свідчить лише про наявність у цих справах різних встановлених істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і ухвалюється судове рішення.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Разом з тим незгода скаржника із судовим рішенням не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

Водночас Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Отже, в касаційній скарзі скаржником належним чином не обґрунтовано та не доведено обставин, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у цій справі, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись частиною п`ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державного підприємства "СЕТАМ" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 зі справи № 921/132/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя С. Бакуліна

Суддя Ю. Чумак